Установи соціального обслуговування інвалідів будинки-інтернати

 

Профілізація інтернатних установ: пансіонати для ветеранів війни та праці (14); будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів (57); спеціальні будинки-інтернати (3); психоневрологічні інтернати (145); дитячі будинки-інтернати (57).

Основною категорією інвалідів, які проживають в інтернатних установах системи соціального захисту, є інваліди з психічними захворюваннями. У системі на сьогодні діють 145 психоневрологічних інтернатів, в яких проживає 28 тис. інвалідів старших 18 років. В 57 дитячих будинках-інтернатах на повному державному утриманні перебуває 8 тис. дітей. До будинків-інтернатів приймають на повне державне забезпечення громадян похилого віку (жінок з 55 років, чоловіків з 60 років) та інвалідів І і II груп старших 18 років. Контингентом психоневрологічних інтернатів є інваліди І і II груп з психічними захворюваннями старші 18 років і психічно хворі громадяни похилого віку (жінки з 55 років, чоловіки з 60 років). До дитячих будинків-інтернатів приймають дітей віком від 4 до 18 років з аномаліями розумового і фізичного розвитку.

Типи дитячих будинків-інтернатів: для дітей з фізичними вадами і нормальним інтелектом шкільного і дошкільного віку, в яких значно утруднене або неможливе самостійне пересування і які частково себе обслуговують; для дітей-імбецилів, фізично здорових, шкільного та дошкільного віку, які можуть самостійно пересуватися, самообслуговуватися; для фізично здорових дітей з глибокою розумовою відсталістю в ступені ідіотії, які можуть самостійно пересуватися; для ліжково-хворих дітей різного ступеня розумової відсталості, які страждають важкими порушеннями нижніх та верхніх кінцівок, не можуть самообслуговуватись і самостійно пересуватися.

На думку укладачів державної доповіді "Про становище інвалідів в Україні та основи державної політики щодо вирішення проблем громадян з особливими потребами" (ст. 56) в Україні є необхідність переорієнтації діючої системи соціальних послуг з переважно інституційної моделі на модель послуг на рівні громади або вдома у клієнта. Не відкидаючи в цілому потреби в існуванні інституцій за умов складної економічної ситуації, необхідно сприяти забезпеченню права громадянина на вибір виду послуги. Хоча окремі моделі соціальних послуг за місцем проживання демонструють їх ефективність, наявність їх досі суттєво не вплинула на реформування соціальних послуг в Україні.

Підприємства Українського виробничого протезного концерну "Укрпротез"

 

Для надання протезно-ортопедичної допомоги населенню в Україні у складі Українського виробничого протезного концерну "Укрпротез" функціонують 14 державних експериментальних протезно-ортопедичних підприємств, 17 виробничих дільниць, 10 ательє з надання малоскладної протезно-ортопедичної допомоги, якими щорічно обслуговується 1 млн. осіб. Підприємства і дільниці розташовані в обласних центрах і великих промислових містах, таких як Київ, Вінниця, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Харків та ін.

Протезно-ортопедичними підприємствами за індивідуальними замовленнями виготовляються протези верхніх і нижніх кінцівок, рати, тутори, ортези, корсети, ортопедичне взуття та специфічні засоби реабілітації. Наприклад, крісла-коляски для інвалідів різних типів можна придбати у Львівському підприємстві засобів пересування і протезування. Харківське протезно-ортопедичне підприємство виготовляє засоби реабілітації та малої механізації: манеж-ходунки різних модифікацій, стільці туалетні, підставки туалетні, столики приліжкові, умивальники пересувні та ін. Для придбання протезно-ортопедичних виробів, у тому числі за новими технологіями, ортопедичного взуття, інших засобів реабілітації інвалід має звернутися до медичного відділу одного з протезно-ортопедичних підприємств концерну "Укрпротез".

Одним з етапів процесу соціального обслуговування інвалідів є санаторно-курортне лікування. В Україні його потребують щороку близько 125 тис. інвалідів. У системі Міністерства праці та соціальної політики функціонують 5 спеціалізованих санаторіїв для оздоровлення та лікування близько 25 тис. інвалідів. Це Київський клінічний санаторій "Перемога", Одеський санаторій "Салют", Трускавецький санаторій "Батьківщина", Миргородський санаторій "Слава", Алуштинський санаторій "Ветеран". Крім цього, за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на місцях здійснюється самостійне придбання путівок для інвалідів в інші санаторії України.

Місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються пансіонати, велика увага приділяється оздоровленню населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи. Враховуючи обмеженість фінансування, пріоритет надається санаторно-курортному лікуванню осіб, І категорії (інвалідів), які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та дітей-інвалідів, дітей-сиріт, дітей з хронічними захворюваннями, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях. Так, на санаторно-курортне лікування дітей-інвалідів у 2003 р. було передбачено 15,2 млн. грн., що дало можливість оздоровити всіх бажаючих цієї категорії постраждалих.

Санаторно-курортний етап реабілітації дітей-інвалідів проводиться місцевими та дитячими санаторіями, підпорядкованими безпосередньо Міністерству охорони здоров'я, за такими спеціалізаціями: для дітей з дитячим церебральним паралічем, порушенням опорно-рухового апарату, хворих на туберкульоз.

Фонд соціального захисту інвалідів

 

Для фінансування державних соціальних програм підтримки і захисту інвалідів 18 липня 1991 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 92 створено Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно з Постановою уряду "Питання Фонду соціального захисту інвалідів" від 11 липня 2002 р. № 954 Фонд е урядовим органом державного управління у складі Міністерства праці та соціальної політики України. Головними завданнями його роботи є:

· фінансування пріоритетних загальнодержавних програм та інших заходів соціального захисту, соціально-трудової та медичної реабілітації інвалідів і залучення їх до суспільно корисної діяльності;

· акумуляція благодійних коштів та коштів, надходження яких передбачено з усіх можливих джерел, а також від підприємств (об'єднань), установ, організацій на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, та інші соціальні заходи;

· контроль за додержанням підприємствами (об'єднаннями), установами й організаціями робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів;

· участь у визначенні нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Від стану дохідної частини державного та місцевих бюджетів залежить надання інвалідам пільг та компенсацій, передбачених законодавством України, а також рішенням місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Соціальні служби для молоді

 

Поява у нашій державі системи соціальних служб для молоді зумовила необхідність створення умов для використання збереженого інтелектуального та фізичного потенціалу дітей та молоді, розробки і впровадження у практику соціальної допомоги нових форм і методів роботи з цією категорією осіб. При цьому специфіка діяльності ССМ розглядалася не як альтернативна наявній системі спеціального навчання, виховання і соціального захисту, а така, що є допоміжною, з метою інтеграції дітей-інвалідів та молодих інвалідів у суспільство, створення для них рівних можливостей.

Протягом кількох років діяльність соціальних служб для молоді у напрямі соціальної підтримки дітей-інвалідів і молодих інвалідів здійснювалася відповідно до положення ст. 6 Закону "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" і Програми організації діяльності ССМ щодо соціальної роботи з дітьми і молоддю з особливими потребами. Програма передбачала розробку, впровадження і реалізацію регіональних соціальних програм з питань соціальної реабілітації дітей-інвалідів, розробку комплексу взаємопов'язаних заходів з метою ефективної соціальної реабілітації дітей-інвалідів; визначення трьох основних напрямів діяльності соціальних служб: соціальної профілактики, соціального обслуговування, соціальної реабілітації.

Професійна та добровільна діяльність, спрямована на гармонізацію особистості інваліда у суспільстві, здійснюється у загальному контексті роботи соціальних служб. Специфіка соціальної роботи реалізується на рівні індивідуальної роботи, коли враховуються особливі потреби дитини або молодої людини, специфіка рівня життєдіяльності, психофізичних можливостей, розвитку духовної та інтелектуальної сфер людини.

Основу соціального обслуговування інвалідів п соціальних службах для молоді становить мобілізація джерел психологічної, соціально-педагогічної та правової соціальної допомоги інвалідам та членам їхніх сімей. Реалізація цього напрямку роботи здійснюється через проведення соціально-педагогічного патронажу сім'ї, яка виховує дитину-інваліда; соціальну допомогу молодим інвалідам, які мають потреби у лікуванні, догляді, фінансовій підтримці; соціальну допомогу дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків. Отже, зміст соціальної допомоги молодим інвалідам полягає:

· у наданні соціальних послуг у нагляді і догляді за непрацездатними інвалідами молодого віку, забезпеченні їх продуктами харчування, ліками, одягом, наданні їм допомоги у пересуванні, бібліотечному обслуговуванні з залученням добровільних помічників;

· наданні інформаційно-консультативних послуг з правових питань, організації культурно-дозвільневої діяльності, медичної реабілітації, працевлаштуванні;

· наданні допомоги у вирішенні проблем соціальної адаптації та реадаптації, відновленні соціального здоров'я, розв'язанні проблем соціального неблагополуччя та соціальних відхилень, які є наслідком інвалідності через проведення індивідуального психологічного консультування, тренінгів особистісного зростання, консультацій з правових питань та ін.;

· стимулюванні само- та взаємопідтримуючої діяльності шляхом створення груп взаємодопомоги.

Чимало молодих інвалідів не можуть забезпечити себе матеріально через непрацездатність. Тому для них організовується клубна робота, заняття художньою творчістю, плідною працею. З цією метою проводяться курси з плетіння ґерданів, мережива, виробів з бісеру, виготовлення іграшок і штучних квітів. Творчі заняття справляють психолого-педагогічний вплив на особистість, сприяють згуртуванню інвалідів, об'єднанню їх у неформальні групи. Для молоді, яка має функціональні обмеження та вади психічного розвитку, соціальні служби організовують центри праці, творчі лабораторії, реалізують проекти з надомної праці. Такі форми роботи поліпшують соціальне самопочуття інвалідів, сприяють їх інтеграції у суспільстві.