Механізм соціальних взаємовідносин держави і некомерційних організацій

Державне соціальне замовлення: принципи, правила і положення формування, розміщення і використання на конкретній основі замовлень на соціальні програми підприємствами незалежно від форм власності через конкурсний механізм.

Соціальне обслуговування: участь НДО в обслуговуванні населення поряд з іншими організаціями в таких сферах діяльності, де необхідно проводити ліцензування (медицина, освіта тощо).

Державне соціальне спонсорство: надання пільг некомерційним організаціям (НКО), ураховуючи: пільги на уплату податків, митних та інших зборів і платежів; повне чи часткове звільнення від сплати за користування державним чи муніципальним майном; матеріально-технічне забезпечення І субсидіювання діяльності благодійних організацій; відсутність оподаткування грантів зарубіжних організацій і фондів, а також безкоштовних цільових пожертвувань, які надаються НКО, громадським об'єднанням і благодійним організаціям.

Лобіювання: легалізація і правове регулювання лобістської діяльності для сприяння реалізації конституційного права громадян на участь в управлінні справами держави шляхом впливу на процес прийняття рішень органами державної влади, а також для забезпечення більшої гласності про роботу цих органів.

Стимулювання соціальної активності прямим фінансуванням: пряме, контрактно-договірне і конкурсне фінансування діяльності організацій і суспільно корисних програм: здійснення цільового фінансування і підтримки соціально значимих програм суспільних об'єднань за їх заявами у формі державних грантів; укладання договорів на виконання державних програм на конкурсній основі; фінансування на конкурсній основі благодійних програм, які реалізуються благодійними організаціями; розміщення серед НКО державних і муніципальних соціальних замовлень на конкурсній основі; пільгові кредити і гарантії за кредитами.

Соціальне стимулювання недержавних спонсорів: пільги фізичним і юридичним особам, які надають матеріальну підтримку у формі внесків, включаючи: пільги на уплату податків; пільги на податок на прибуток (зменшується на суму внесків, однак не більше ніж на 3 % від прибутку, що оподатковується; може бути зменшений на суми до 5 %, якщо відрахування зроблені творчою спілкою у чорнобильські благодійні організації та їх фонди); для фізичних осіб сукупний прибуток при оподаткуванні зменшується на суми, які перераховані на благодійні цілі.

Організації соціальної сфери підтримують партнерські зв'язки із молодіжними громадськими організаціями, об'єднаннями громадян, благодійними організаціями.

Молодіжними громадськими організаціями є об'єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення і захист своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших спільних інтересів. Держава забезпечує право молоді на створення молодіжних громадських організацій. Молодіжні громадські організації є неприбутковими організаціями, їх правовий статус визначається законодавством України.

Молодіжні громадські організації вносять до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування пропозиції з питань соціального становлення та розвитку молоді. Організації соціальної сфери, особливо соціальні служби для сім'ї, дітей та молоді здійснюють фінансування програм і проектів молодіжних громадських організацій, що сприяють соціальному становленню та розвитку молоді та реалізації її суспільно корисних ініціатив. Держава надає дотації і субсидії молодіжним організаціям, надає у безплатне користування молодіжним громадським організаціям та фондам будинки, споруди, земельні ділянки та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.

Об'єднанням громадян в Україні є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо), відповідно до Закону "Про об'єднання громадян" визнається політичною партією або громадською організацією.

Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Об'єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності.

Благодійна організація — недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно з законом.

Благодійництво — добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у вигляді надання набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство.

Меценатство — добровільна безкорислива діяльність фізичних осіб у вигляді матеріальної, фінансової та іншої підтримки набувачів благодійної допомоги.

Спонсорство — добровільна безприбуткова участь фізичних та юридичних осіб у матеріальній підтримці благодійної діяльності з метою популяризації виключно свого імені (назви), торгової марки.

Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються за такими основних напрямами:

· сприяння практичному здійсненню загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища;

· поліпшення матеріального становища набувачів благодійної допомоги, сприяння соціальній реабілітації малозабезпечених, безробітних, інвалідів, інших осіб, які потребують піклування, а також надання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів;

· надання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, у результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам репресій, біженцям;

· сприяння розвитку науки і освіти, реалізації науково-освітніх програм, надання допомоги вчителям, вченим, студентам, учням;

· сприяння розвитку культури, у тому числі реалізації програм національно-культурного розвитку, доступові всіх верств населення, особливо малозабезпечених, до культурних цінностей та художньої творчості;

· надання допомоги талановитій творчій молоді;

· сприяння охороні та збереженню культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання;

· надання допомоги у розвитку видавничої справи, засобів масової інформації, інформаційної інфраструктури;

· сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи;

· сприяння розвитку охорони здоров'я, масової фізичної культури, спорту і туризму, пропагування здорового способу життя, участь у наданні медичної допомоги населенню та здійснення соціального догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують соціальної підтримки та піклування;

· сприяння захисту материнства та дитинства, надання допомоги багатодітним та малозабезпеченим сім'ям.

Конкретні напрями благодійництва та благодійної діяльності визначаються благодійниками і статутами (положеннями) благодійних організацій.

Благодійні організації створюються в таких організаційно-правових формах: членська благодійна організація; благодійний фонд; благодійна установа; інші благодійні організації (фундації, місії, ліги тощо)* Конкретна організаційно-правова форма благодійних організацій визначається засновниками (засновником).

Соціальні служби виступають посередниками у мобілізації джерел благодійної допомоги шляхом реалізації благодійних програм. Благодійна програма приймається благодійною організацією і є комплексом благодійних заходів, спрямованих на вирішення завдань, що відповідають статутним цілям організації.

Благодійна допомога надається малозабезпеченим і багатодітним сім'ям, сім'ям з інвалідами, людьми похилого віку, самотнім непрацездатним громадянам, дітям-сиротам та дітям, які залишилися без піклування батьків та організаціям і установам, які опікуються соціально уразливими категоріями населенням. Благодійна допомога надається набувачам у вигляді:

· одноразової фінансової, матеріальної та іншої допомоги;

· систематичної фінансової, матеріальної та іншої допомоги;

· фінансування конкретних цільових програм;

· допомоги на основі договорів (контрактів) про благодійну діяльність;

· дарування об'єктів власності або дозволу на їх безплатне (пільгове) використання;

· дозволу на використання своєї назви, емблеми, символів;

· надання допомоги безпосередньо особистою працею, послугами чи передачею результатів особистої творчої діяльності;

· прийняття на себе витрат з безоплатного, повного або часткового утримання об'єктів благодійництва;

· інших заходів, не заборонених законом,

Основні напрями партнерства організацій соціальної сфери і організацій третього сектору:

· реалізація соціально значимих соціальних ініціатив;

· проведення громадськими організаціями консультацій органів влади з проблем соціально уразливих категорій громадян;

· реалізація проектної діяльності;

· вжиття заходів, спрямованих на підтримку різних категорій громадян.

Наведемо приклад діяльності Благодійного фонду "Інститут раннього втручання" для дітей з порушеннями розвитку і дітей-інвалідів, системи партнерських взаємозв'язків з різними організаціями та установами соціальної сфери. Фонд надає послуги сім'ям, які виховують дітей від 0 до 6 років таких категорій:

· діти групи біологічного ризику (недоношені, з перинатальною енцефалопатією);

· діти з неврологічними порушеннями, що супроводжуються порушенням психомоторного розвитку (ДЦП, спинномозкова грижа та ін.);

· діти з генетичними порушеннями, які мають передбачуваний ризик відставання у розвитку (синдром Дауна, феніл-кетонурія та ін.);

· діти з порушеннями поведінки і соціально-емоційного розвитку (аутизм та ін.).

Благодійний фонд "Інститут раннього втручання" для дітей з порушеннями розвитку і дітей-інвалідів був заснований 27 грудня 1999 р. Засновниками Фонду є фізичні особи — професіонали, які працюють у сфері надання допомоги дітям з порушеннями розвитку.

Створення Фонду виявилося продовженням більш ніж річної роботи, яка розпочалась у листопаді 1998 р. з виконання річного дослідного проекту зі створення моделі Центру раннього втручання, який очолювала Ганна Кукурудза. Цей проект здійснювався за фінансової підтримки International Fellowship Program (OSI — Budapest) у вигляді річного гранту (листопад 1998 — листопад 1999), інформаційної підтримки Фонду соціального захисту інвалідів України і за участю Українського науково-дослідного інституту охорони здоров'я дітей і підлітків.

У результаті праці у дослідному проекті було розроблено модель Центру раннього втручання, встановлені контакти з професійною організацією International Society on Early Interventional, центрами раннього втручання у Будапешті (Угорщина) і в США, вивчена організація роботи мережі центрів раннього втручання в Міннеаполісі (США).

У січні 1999 р. на громадських засадах було створено ініціативну групу Центру раннього втручання, в яку увійшли професіонали (медики, психологи і педагоги), які працюють у сфері надання допомоги дітям з порушеннями розвитку і дітям-інвалідам: спеціалісти Інституту охорони здоров'я дітей і підлітків, Центру планування сім'ї, Харківського національного університету, Обласного будинку дитини. Програму діяльності групи було представлено в Міністерстві охорони здоров'я, де вона отримала підтримку. У грудні 1999 р. було засновано Благодійний фонд "Інститут раннього втручання** для дітей з порушеннями розвитку і дітей-інвалідів як благодійна недержавна некомерційна організація.

У 2000 p. International Fellowship Program (OSI — Budapest) підтримала проект зі створення реально діючого Центру раннього втручання (січень 2000 — січень 2001). З листопада 2000 р. почав функціонувати Центр раннього втручання, в якому отримують психологічну і розвиваючу допомогу діти групи біологічного і соціального ризику, діти-інваліди з порушенням розумового і фізичного розвитку, сім'ї, які виховують дітей з порушеннями розвитку і дітей-інвалідів. Центр не є юридичною особою, а Фонд за формою власності є благодійною організацією.

Пошук клієнтів проводиться за направленням медичних закладів, на основі рекомендації інших батьків, за допомогою надання інформації про Центр у ЗМІ, за рекомендацією освітніх закладів. Клієнти реєструються у базі даних і картотеці первинних прийомів.

Робота Центру відображена у функціональній моделі, яка складається з трьох напрямків роботи: інформаційно-методичний, надання послуг і дослідна робота.

Інформаційно-методичний напрямок:

· створення методичних (відео- і друкованих) матеріалів для батьків і спеціалістів;

· робота інформаційно-консультативної телефонної лінії для батьків;

· створення інформаційних матеріалів (збірки) про державні і недержавні заклади, які надають допомогу дітям з порушенням розвитку та їхнім сім'ям у Харківському регіоні;

· проведення постійно діючих семінарів для спеціалістів з проблем раннього втручання і дитячого психоаналізу;

· робота бібліотеки спеціальної і науково-популярної літератури для батьків і спеціалістів;

· робота лекотеки (бібліотеки розвиваючих іграшок) і прокат обладнання;

· підготовка освітніх програм для батьків, спеціалістів і студентів;

· взаємодія із ЗМІ;

· участь у науково-практичних конференціях і круглих столах.

Надання послуг

В основу реабілітаційної роботи покладено модель раннього втручання, тобто сімейно-центрованої мультидисциплінарної допомоги сім'ї, яка виховує дитину з порушеннями розвитку. Процес надання послуг складається з шести напрямків.

1. Звернення за допомогою і запис на первинну діагностику. При записі на первинну діагностику батьки отримують опитувальники KID чи RCDI для оцінки розвитку умінь і навичок, які вони мають заповнити вдома, спостерігаючи за дитиною. Заповнення батьками опитувальника до первинного прийому дає змогу: включити батьків у процес оцінювання як експертів з першого етапу і зробити їх активними учасниками, отримати інформацію про адекватність оцінки батьками рівня розвитку і особливостей дитини (можливе заниження чи завищення результатів, що також є предметом обговорення і матеріалом для професійної роботи в подальшому).

2. Первинна діагностика. Проводиться спільно з лікарем і психологом протягом 50 хвилин — 1 години. Первинна діагностика проводиться в ігровій кімнаті, лікар не одягнений в халат. У розмові з батьками він визначає медичні проблеми дитини, одночасно спостерігаючи за її поведінкою і взаємодією з психологом. Психолог взаємодіє з дитиною, одночасно маючи моясливість отримати інформацію про історію розвитку дитини. Спільна присутність спеціалістів дає змогу уникнути повторів при збиранні анамнезу різними спеціалістами, спостерігати всім спеціалістам за поведінкою дитини і особливостями взаємодії дитини і батьків. При первинній діагностиці заповнюється картка первинного прийому, обов'язково проводиться короткий відеозапис (5—7 хвилин), який використовується в подальшому при командному обговоренні, аналізуються результати опитувальника, який заповнили батьки. Спеціалісти звертають увагу і оцінюють особливості розвитку і поведінки дитини, а також її взаємодію з батьками. Важливим завданням первинної діагностики є з'ясування запиту батьків.

3. Командне обговорення. Спеціалісти, які проводили первинну діагностику, представляють для всіх спеціалістів Центру її результати, використовуючи відеозапис, карту первинного прийому, результати опитувальників KID чи RCDI. Вказується на сильні і слабкі сторони дитини, характеризуються особливості емоційного стану батьків і дитячо-батьківських стосунків, всіма спеціалістами спільно визначається найбільш важливий у даний момент напрямок в роботі з дітьми і сім'єю. Відповідно до основної проблеми обирається спеціаліст, який є координатором команди, що працює з дитиною на основі спільно розробленого індивідуального плану чи організує взаємодію членів команди.

4. Зустріч з батьками для обговорення результатів оцінювання і програми допомоги. У призначений час спеціаліст — учасник первинної діагностики чи координатор (залежно від проблем дитини чи сім'ї) проводить зустріч з батьками, на якій представляє результати оцінювання і пропонує план роботи, враховуючи запит сім'ї і проблеми дитини. За відсутності виражених проблем розвитку в дитини проводиться консультація з батьками, і діти на цьому етапі виходять із програми. За наявності виражених проблем розвитку в дитини з батьками обговорюється план подальшої взаємодії, частота відвідувань Центру, форми роботи (індивідуальна, групова, консультативна) та інші організаційні моменти. Тривалість індивідуальних занять — 50 хвилин, групових 1—1,5 години. Частота відвідувань 1—2 рази на тиждень.

5. Робота згідно з індивідуальним планом проводиться командою спеціалістів, як правило, батьки є присутніми на заняттях і беруть участь у них. Хід роботи та її результати обговорюються всередині команди і періодично представляються для супервізії, в якій беруть участь всі співробітники Центру. Кожні 3—6 місяців батьки проводять оцінювання за опиту-вальниками KID чи RCDI. Координатор проводить зустрічі з батьками для обговорення ходу роботи, проведення деяких підходів і оцінювання проміжних результатів і визначення нових напрямків роботи.

6. Вихід із програми раннього втручання і перехід в інші програми. Спільно з батьками спеціалісти обговорюють можливість переходу дитини в інші заклади. За необхідності спеціалісти Центру взаємодіють зі співробітниками обраних закладів.

Дослідний напрямок:

· пошук наукової інформації з проблем раннього втручання;

· проведення наукових досліджень з різних аспектів раннього втручання;

· написання наукових статей І публікація в професійних журналах;

· виступ на наукових і науково-практичних конференціях, симпозіумах;

· участь в професійних співтовариствах, співробітництво з вітчизняними і зарубіжними колегами.

Центр використовує новітні сучасні підходи до соціалізації дітей, їх інтеграції у суспільство. Серед них виділяються такі: методики раннього втручання; створення мережі раннього втручання, яка територіально наближена до дитини і сім'ї, наприклад, кабінети у поліклініках; використання моделі мультидисциплінарної командної роботи; залучення батьків як експертів на найпершому діагностичному етапі; використання психоаналітичних теорій розвитку в роботі з дитиною і сім'єю, відеоматеріалів в роботі з батьками, методик ранньої соціалізації дітей у тоддлерівських та інтегрованих розвиваючих групах, програми "Маленькі сходинки" для розробки індивідуальних програм завдяки комп'ютеризації.

Програми роботи Центру реалізуються у трьох напрямках: робота з дитиною і сім'єю; створення моделі розвитку мережі раннього втручання в місті Харкові; освітні та інформаційні програми.

Робота з дитиною і сім'єю:

· розвиваючі заняття з дітьми (педагогічні, психологічні, фізична терапія);

· психологічна підтримка і консультування батьків;

· ігрова психотерапія;

· психотерапія дитячо-батьківських відносин;

· тоддлерівські групи;

· розвивальні групи;

· спільний круглий стіл батьків і спеціалістів (раз на три місяці).

Створення моделі розвитку мережі раннього втручання в м. Харкові:

· проведення скринінгів розвитку дітей до 3-х років у дитячих поліклініках м. Харкова (проводиться спільно з Інститутом охорони здоров'я дітей і підлітків);

· організація кабінетів раннього втручання у двох міських поліклініках.

Освітні та інформаційні програми:

· постійно діючі семінари "Від педіатрії до психотерапії", "Теорія і практика раннього втручання";

· постійно діюча сторінка "Куточок раннього втручання" в журналі "Психологія для всіх";

· відеофільм "Незнайомі діти", який присвячено проблемам нормалізації;

· тренінг для спеціалістів.

На сьогодні постійну допомогу за різними програмами отримують 44 сім'ї.

Фахівці Центру проводять методичну роботу, яка спрямована на поліпшення якості роботи з батьками і дітьми. Спеціалістами видано три книжки для батьків, збірку-довідку "З Вами і для Вас"; готується тренінг "Основи раннього втручання". Крім цього, підготовлено навчальні програми для студентів-психологів з дисципліни "Теорія і практика раннього втручання" і навчальний курс "Теорії розвитку".

Специфіка діяльності Центру зумовлює необхідність провадження наукової роботи, яка базується на таких підходах: проведення соціально-психологічних досліджень, що присвячені проблемі ставлення українського суспільства до дітей з порушеннями розумового розвитку; спільне з Інститутом охорони здоров'я дітей і підлітків дослідження з питань оцінювання на етапі раннього втручання. Крім цього, заплановано два дослідження на здобуття ступеня доктора психологічних наук і доктора медичних наук з проблем раннього втручання; видання інформаційного листа і методичних рекомендацій; участь у першому конгресі Міжнародного співтовариства раннього втручання у вересні 2003 р.

Навчальна і наукова-методична робота зумовлює необхідність професійного обміну. За період існування Центр активно співпрацює із Санкт-Петербурзьким Інститутом раннього втручання в реалізації довгострокової освітньої програми. Проведено семінар з лікувальної педагогіки, тренінги спільно із зарубіжними фахівцями: тренінг для співробітників, який проводили спеціалісти Центру порушень розвитку Дитячого медичного центру міста Цинциннаті (США); тренінг у Будапештському центрі раннього втручання (Угорщина). Крім цього, спеціалісти запрошувались до участі в роботі різних заходів, таких як: літня школа з дитячого психоаналізу; науково-практична конференція "Про стратегію соціальної політики в місті Харкові на 2002—2003 pp.", яка проводилась Управлінням праці і соціального захисту Харківської міської державної адміністрації; республіканський семінар з питань виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів", який проводило Міністерство праці і соціальної політики України у місті Миколаєві 12 березня 2001 p.; науково-практична конференція "Актуальні проблеми та шляхи впровадження ранньої соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров'я" 30—31 січня 2003 р. у м. Миколаєві.

Центр підтримує тісні партнерські зв'язки з організаціями соціальної сфери, медичними і освітніми закладами. Така співпраця здійснюється на основі угод про співробітництво, в яких визначаються права і обов'язки сторін, спільні заходи. Угоди про співробітництво підписані з Управлінням праці і соціальної політики Харківського міськвиконкому, Інститутом охорони здоров'я дітей і підлітків АМН України, міською дитячою клінічною лікарнею №23, міською поліклінікою № 77, педагогічним університетом ім. Григорія Сковороди, Санкт-Петербурзьким інститутом раннього втручання. У 2003 р. Фонд став учасником коаліції громадських організацій України для лобіювання інтересів людей з розумовою відсталістю.

Фонд активно співпрацює з іншими громадськими і донорськими організаціями та благодійними фондами. Так спільно з Харківським обласним психоаналітичним товариством проведено дві освітні програми — два тренінги за участю американських спеціалістів і постійно діючий семінар з теорії і практики дитячого розвитку. Разом з благодійним освітнім закладом ОРТ-Харків видано інформаційно-методичну літературу і створено відеоматеріали. Правовий аспект соціального захисту дітей та їхніх сімей реалізується завдяки зусиллям благодійного товариства "Джерело", а також діяльності коаліції організацій України із лобіювання прав людей з розумовою відсталістю.

Інваліди — члени організації, батьки дітей-інвалідів залучаються до процесу прийняття рішень на рівні організації і місцевої влади. Для цього вони запрошуються до обговорення концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, участі у громадських слуханнях з проблем розвитку міста, у тому числі, і соціального захисту населення.

Слід зазначити, що місцева влада з розумінням сприймає потреби організації і надає не тільки моральну, але і реальну допомогу у вигляді фінансування, сприяння реалізації програм і проектів. З 2000 р. Фонд є партнером Головного управління з гуманітарних і соціальних питань Харківської міської ради у реалізації проекту "Єдина соціальна мережа". У рамках цього проекту Фонд отримує невелике фінансування для виконання своїх програм.

Основна література

Громада як осередок соціальної роботи з дітьми та сім'ями: Метод, матеріали для тренера / Авт.-упор.: О.В. Безпалько, Т.П. Авельцева, О.М. Петрик, Г.О. Притиск; За заг. ред. І.Д. Звєрєвої. — К.: Наук, світ, 2004. — 69 с.

Кравченко Р., Кабаченко Н., Васильченко О. Розвиток недержавних організацій соціальної сфери / Соціальна робота в Україні: перші кроки. — К.: Академія. — С. 130—144.

Проект "Підвищення професійного рівня фахівців організацій, що вирішують проблеми неповносправних дітей та їх сімей" / UNICEF. — 2003 р. — 62 с.

Додаткова література

Каролина Н.С. Сравнительные исследования и законы по вопросам социального партнерства: Сб. материалов. — К.: ИГО, 2000.--148 с.

Партнерство в соціальній роботі: Робочі матеріали семінару 18—24 лютого 2002 р. — К.: Християнський дитячий фонд; Академія праці і соціальних відносин, 2002. — 150 с.

Социальное партнерство государственных органов и неправительственных организаций как фундаментальный принцип гражданского общества / Регион, общественная организация "Союз социального благосостояния". — М., 2000. — 255 с.

Социальное партнерство, проблемы и пути решения: Материалы бел.-укр. науч.-практ. конф. 25—26 июня 1998 г. — Минск, 1998. — 147 с.

Теми для дискусії

1. Характеристика третього сектору в соціальній структурі суспільства.

2. Історичний аспект формування традицій доброчинності в Україні.

3. Нормативно-правові умови забезпечення функціонування третього сектору.

4. Напрями взаємодії державних соціальних служб і некомерційних організацій.

5. Діяльність громадських організацій і об'єднань; благодійних громадських організацій, фондів, закладів.

6. Основні завдання і напрямки професійної роботи соціального працівника в організаціях третього сектору.