Господарсько-правові засоби захисту прав споживачів

Права споживача одна з найголовніших прав людини. Об’єктивність процесу формування їх захисту гарантується на положеннях Конституції України. Частиною 3 ст. 42 якої передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організаційних споживачів.

Господарсько-правові заходи захисту прав споживачівобумовлені необхідністю створення умов для насичення споживчого ринку якісними та безпечними товарами, роботами, послугами, виявлення і вилучення з обігу неякісно, фальсифікованої та небезпечної для життя і здоров'я продукції (товарів). Центральне місце в системі споживчого законодавства займає Закон України від 12.05.1991 р. із змінами і доповненнями «Про захист прав споживачів» (надалі – Закон), який вперше визначив поняття «споживач» і ще 27термінологічних визначень, а норми права якого становлять основний зміст захисту прав споживачів. Даючи характеристику цьому Закону, треба зазначити, що норми, з яких він складається є різнорідними за своїм змістом та галузевою приналежністю статей матеріального і процесуального права. їх умовно можна поділити на такі групи: організаційно-правові (статті 5 - 7, 9, 10, 10 - 1); правовстановлюючі норми (статті. 3, 11 - 16, 18 - 20); правозобов'язуючі норми (статті 12, 14); - право регулюючі норми (статті 15, 17, 20, 23); правозахисні норми (статті 8, 9, 24). Крім Закону, в системі законодавства про захист прав споживачів велике значення мають норми ЦК, ГК, Кодексу України про адміністративні правопорушення, закони і підзаконні акти, особливо, Кабінету Міністрів України (статті. 5, 10, 13, 14, 20), а також норми міжнародного права (ст. 2).

На підставі Закону та інших законодавчих актів можна виділити такі визначальні принципи державного регулювання у сфері захисту прав споживачів: встановлення державних обов'язкових вимог до якості товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування населення; пріоритету законодавчого регулювання над договірним у відносинах між продавцями (виконавцями) та покупцями (замовниками); встановлення додаткових обов'язків для продавців (виробників) та привілеєвих прав споживачів - покупців (замовників) порівняно із загальними засадами цивільного законодавства; встановлення спеціальних способів захисту прав споживачів органами у справах захисту прав споживачів та об'єднаннями споживачів, а також спрощеного судового захисту.

Споживачам, які перебувають на території України, під час придбання замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх потреб гарантування ст. 4 Закону право на: державний захист своїх прав; належну якість продукції торговельного та інших видів обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію її якість, асортимент, також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектно чи фальсифікованою продукцією чи продукцією неналежної якості, а також майнової та матеріальної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; звернення до суду інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; об’єднання в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів, а також інші права щодо забезпечення їх життєдіяльності.

Перелічені права споживача кореспондуються з обов’язком продавця (виробника, виконавця) щодо виробленої продукції. Так, відповідно до ст. 6 Закону продавець зобов’язаний: передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію на вимогу споживача надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції, а також щодо її безпеки для життя, здоров’я і навколишнього середовища, про безпечність товарів, що ввозяться на територію України. Виробник (виконавець) зобов’язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченим нормативним документом або встановленого за домовленістю із споживачем, а також технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництво – протягом строку служби, в разі відсутності такого строку – протягом 10 років тощо.

Спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації метрології є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) Згідно з Положенням про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2003 р. № 225, Держспоживстандарт України здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу у цій сфері, та державний нагляд за додержанням законодавства у сфері стандартизації і підтвердження відповідності, вживає заходів щодо запобігання і припинення порушень державних стандартів, що встановлюють обов'язкові вимоги до продукції (роботам, послугам), усіма суб'єктами господарської діяльності й інші завдання.

З метою запобігання наданню послуг та реалізації продукції, небезпечних для життя, здоров'я та майна громадян і довкілля, сприяння споживачеві у виборі продукції, створення умов для участі суб'єктів господарювання у міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі здійснюється сертифікація, тобто підтвердження відповідності якості продукції та послуг вимогам стандартів.

Споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на: державний захист своїх прав та гарантований рівень споживання; належну якість товарів (робіт, послуг) та їх безпеку; необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів (робіт, послуг); відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами), у випадках, передбачених законом; звернення до суду та інших уповноважених органів влади за захистом порушених прав або законних інтересів; іншими способами, передбаченими законом.

У сфері господарювання застосовуються державні стандарти України, кодекси усталеної практики, класифікатори, технічні умови, міжнародні, регіональні і національні стандарти інших країн, якщо вони застосовуються в Україні відповідно до чинних міжнародних договорів України.

Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим для: суб'єктів господарювання, коли на стандарти є посилання в нормативно-правових актах; учасників угоди щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній є посилання на певні стандарти; виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні; виробника чи постачальника, якщо його продукція сертифікована щодо вимог стандартів.

Так, Держспоживстандарт України відповідно до покладених на нього завдань:

­ розглядає скарги, заяви і пропозиції громадян з питань, що належать до його компетенції;

­ сфері споживчої політики та захисту прав споживачів: перевіряє відповідно до законодавства у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якість товарів (робіт, послуг), додержання вимог щодо їх безпеки згідно з технічними регламентами, а також додержання правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг; здійснює радіологічний, хіміко-токсикологічний і фізико-хімічний контроль продуктів харчування, що виробляються та реалізуються підприємствами торгівлі та громадського харчування не­залежно від форми власності та фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності;

­ у сфері стандартизації: схвалює та приймає національні стандарти відповідно до законодавства; здійснює відповідно до законодавства державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, інших вимог щодо безпеки та якості продукції;

­ у сфері метрології: організовує і здійснює державний метрологічний контроль та нагляд; організовує створення та функціонування еталонної бази України; установлює порядок проведення всіх видів державного метрологічного контролю та нагляду;

­ у сфері підтвердження відповідності: організовує ведення державного реєстру уповноважених органів із сертифікації, затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні; розглядає спірні питання з випробувань і додержання правил сертифікації продукції;

­ у сфері управління якістю: організовує та проводить моніторинг якості продукції (товарів, робіт, послуг), впровадження систем управління якістю на підприємствах; реалізовує в межах повноважень, визначених законодавством, державну політику у сфері охорони державної таємниці, здійснює в установленому порядку контроль за станом охорони та збереження державної таємниці на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають в його управлінні.

Важливу роль у безпосередньому захистові споживачів територіальних органів Держспоживстандарту, які забезпечують реалізацію державної політики у цій сфері на території відповідного регіону. Такими органами є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (надалі – Управління), проводять свою діяльність відповідно до Положення, затвердженого наказом Дерспоживстандарту від 23.06.2009 р. №229.

Відповідно до п. 2 Положення основним завданнями Управління є:

­ забезпечення реалізації державної політики щодо захисту прав споживачів у відповідному регіоні та здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та про рекламу на території відповідного регіону;

­ забезпечення міжгалузевої координації та функціонального регулювання у сфері захисту прав споживачів на території відповідного регіону;

­ вивчення споживчого ринку на території відповідного регіону;

­ захист прав громадян як споживачів у разі придбання, замовлення або використання ними продукції для задоволення своїх особистих потреб та прав споживачів реклами від порушень рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами законодавства про рекламу;

­ накладення штрафів на суб'єктів господарювання, а також рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами за порушення прав споживачів у випадках, передбачених законодавством;

­ захист прав споживачів у разі укладання договорів поза торговельним або офісним приміщенням, а також на відстані., а також їх права від нечесної підприємницької практики або у разі придбання ними продукції у кредит;

­ сприяння органам місцевого самоврядування у здійсненні ними повноважень щодо захисту прав споживачів відповідно до вимог законодавства;

­ створення необхідних умов для навчання та набуття правових знань населенням у сфері захисту прав споживачів, надання споживачам консультацій з питань захисту прав споживачів та реклами;

­ висвітлення у засобах масової інформації результатів роботи з контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів та законодавства про рекламу.

У процесі здійснення своїх функцій Держспоживстандарт України, його територіальні органи та посадові особи, відповідно до ст. 26 Закону, мають право: давати суб'єктам господарської діяльності обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення; перевіряти та обстежувати відповідно до Порядку проведення перевірок суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного законодавства, якості продукції, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Держспоживстандартом від 25.11.2006 р. №311 виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг; відбирати в установленому порядку у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів тощо для перевірки їх якості на місці виробництва, відвантаження або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах; проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за надані послуги та реалізовані товари; припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів; забороняти суб'єктам господарської діяльності реалізовувати споживачам продукцію, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері, в разі відсутності сертифіката відповідності або невідповідності продукції вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності; приймати рішення щодо припинення у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, продажу та виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів; опломбовувати в порядку, передбаченому законодавством у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення, а також неправильні, несправні та такі, що не мають відповідного тавра чи з порушеними строками повірки засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів; вилучати в установленому порядку неякісні товари, документи, інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів; передавати матеріали перевірок, що містять ознаки злочину, до відповідних правоохоронних органів; накладати на суб'єктів господарської діяльності стягнення відповідно до законодавства.

Положення про Порядок тимчасового припинення діяльності підприємств торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів, Положення про Порядок вилучення неякісних товарів, документів та інших предметів, що свідчать про порушення (заборони) господарюючим суб’єктам відвантаження, реазації (продажу) і виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів затверджений постановою Верховної Ради України від 25.01.1995 р.

Рішення Держспоживстандарту України, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

У разі виявлених порушень законодавства про захист споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного, побутового інших видів обслуговування, у тому числі у сфері громадського харчування, несуть відповідальність за:

1) відмову споживачу в реалізації його права; у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків, на пропорційне зменшення ціни, безплатне усунення недоліків товару в розумний строк, відшкодування втрат на усунення недоліків товару, заміну товару, розірвання договору та сплаченої суми за товар, а також невиконання вимоги споживача у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) щодо безоплатного усунення недоліків, відповідного зменшення ціни, безоплатного виготовлення іншої аналогічної речі, відшкодування завданих збитків з усунення недоліків виконаної роботи своїми силами чи із залученням третьої особи якщо зазначені вимоги виявлені під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або протягом гарантійного чи іншого строку встановленого законодавством або договором – 10 – кратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2)виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не,веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання), - у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання -у розмірі ста відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

8) створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

9) невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

11) порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держстандарту та його органів у справах захисту прав з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій не­залежно від форми власності і фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів здійснюється відповідно до Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1177.

Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень і оформляється відповідною постановою. Постанова про накладення штрафу обов'язкова для виконаній суб’єктом господарської діяльності.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб’єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності пре місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання пре відкладення розгляду справи. Суб'єкт господарської діяльності перераховує суму штрафу до державного бюджету у 15-денний термін після отримання постанови.

У разі невиконання в добровільному суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства рішень (постанов) спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органі та їх посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом «Про виконавче провадження».