Поняття, тлумачення і використання базисних термінів ІНКОТЕРМС

При укладенні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) обов’язковими є знання і використання міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів, підготовлених Міжнародною торговою палатою у 1936 р. (Правила ІНКОТЕРМС). Згодом, у 1953, 1967, 1980, 1990 роках до них вносилися зімни і доповнення ІНКОТЕРМС – 2000, введений в дію Міжнародною торговою палатою 01.01. 2000 р. Відповідно до ч. 4 ст. 265 ГК та Указу Президента України від 04.04.1994 р. №567 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» суб’єктами господарської діяльності України при укладенні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних запропоновано забезпечувати додержання Правил ІНКОТЕРМС.

Правила ІНК0ТЕРМС розроблені з метою встановлення зводу Міжнародних правил щодо тлумачення найуживаніших торгових термінів що визначають умови торгових операцій та застосовуються у сфері зовнішньої торгівлі. За рахунок цього можна уникнути розбіжностей у тлумаченні таких термінів у різних країнах або ж, принаймні, у значній мірі зменшити їх. Оскільки ці правила являють собою сукупність основних обов’язків сторін з представлення, транспортування і страхування товарів на шляху від експерта до імпортера, що суттєво випливає на ціну контракту, вони називаються базисними умовами зовнішньоекономічного договору (контракту).

В базисних умовах визначені обов'язки продавця за встановлену в контракті ціну забезпечити доставку вантажу в певну географічну точку чи завантажити товар на транспортні засоби, чи передати його транспортній організації. Базисні умови визначають також інші обов'язки продавців і покупців, а саме: хто і за чий рахунок забезпечить транспортування товарів по територіях країн продавця, покупця, транзитних країнах, морем і повітрям; обов'язки продавців в частині упаковки та маркування товарів; обов'язки сторін по страхуванню вантажів; обов'язки сторін по оформленню комерційної документації; момент переходу права власності від продавця до покупця; місце і час переходу від продавця на покупця ризиків випадкового пошкодження чи втрати товарів.

Згідно нової редакції ІНКОТЕРМС всі базисні умови розділяються на 4 групи. В основу їх класифікації покладено розбіжності в обсягах обов'язків контрагентів и доставці товару.

Перша група - «Е» (EXW) – має одну умову – «франко-завод», яка містить мінімум обов'язків для продавця і полягає лиш в наданні товару для покупця в місці з визначення продавцем. У другу групу – «F» включені умови, які вимагають від продавця обов'язки передати товар перевізнику, що вказаний покупцем. У третій групі – «С» об'єднані умови, згідно яких продавець повинен забезпечити перевезення продукції, але не зобов'язаний приймати на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження товару, чи нести які-небудь додаткові витрати, які би могли виникнути після відвантаження товару. Четверта група – «D» включає умови поставки, що передбачають обов'язок продавця нести всі витрати і ризики, які можуть виникнути при доставці товару в країну призначення покупця.

Дуже важливим вихідним моментом у розумінні та виконанні базисних умов ІНКОТЕРМС є чіткість у визначенні моменту поставки товару. Поставка перевізнику рахується завершеною при досягненні наступних обставин:

1) при перевезенні залізничним транспортом - якщо кількість товару є достатньою для повного завантаження вагону чи контейнера, то продавець зобов'язаний завантажити вагон чи контейнер. Поставка рахується завершеною, коли завантажений вагон чи контейнер приймається залізницею. Якщо вагон чи контейнер завантажений частково, то поставка рахується завершеною, коли продавець передав товар на залізничному приймальному пункті;

2) при перевезенні автотранспортом - якщо завантаження було на підприємстві продавця, поставка рахується завершеною, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем. Якщо товар поставляється на підприємство перевізника, то поставка рахується завершеною після передачі товару перевізникові;

3) при перевезенні по внутрішнім водним шляхам - коли завантаження здійснювалося на підприємстві продавця, поставка рахується завершеною після передачі товару перевізникові;

4) при перевезенні морським транспортом - якщо товару достатньо для повного контейнера завантаження, поставка рахується завершеною, коли завантажений контейнер. Якщо товару недостатньо для повного завантаження контейнера чи його непотрібно в ньому перевозити, то продавець повинен поставити товар на транспортний термінал. Поставка рахується завершеною після передачі товару морському перевізникові;

5) при перевезенні повітряним транспортом поставка вважається завершеною, коли товар передано повітряному перевізникові;

6) якщо вид транспорту не вказаний, поставка вважається завершеною коли товар переданий перевізникові;

7) при комбінованому перевезенні поставка вважається завершеною, коли товар передано як видно в пунктах від 1 до 6, в залежності від обставин.

Обов'язковою умовою при виконанні умов поставки є своєчасне повідомлення продавцем покупця про поставку товару перевізникові, вздовж борту, на борт судна чи відправлена у вказане місце. При виконанні всіх умов ІНКОТЕРМС, крім EXW («фрако-завод»), від продавця вимагається підтвердження поставки покупцю шляхом передачі всіх необхідних документів за свій рахунок. До таких документів, як правило, відносяться оборотний коносамент, необоротна морська накладна, річковий транспортний документ, авіовантажна накладна, автомобільно-транспортна накладна чи комплексний транспортний документ. В залежності від конкретної базисної умови використовується той чи інший вибір перерахованих вище документів.

Важливими питаннями, що вирішуються ІНКОТЕРМС є такі, що визначають момент переходу ризику випадкової загибелі чи зіпсування (пошкодження) товару, а також розподіл витрат, що пов'язані з поставкою товару. Як правило, ризик і витрати переходять від продавця на покупця, коли продавець виконав свій обов'язок поставити товар.

При складанні і укладенні торгових угод необхідно максимально уважно визначати відповідні положення контракту. Це дуже важливо, коли на основі відсилки в договір вводиться та чи інша умова. Для того слід попередньо вивчити повний зміст конкретної базисної умови поставки товарів і мати точну відсилку на джерело її тлумачення.

Тепер розглянемо кожен вид базисних умов поставки.

EXW Франко-завод (місце зазначене). «Франко-завод» означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві (тобто на заводі, фабриці, складі і т.д.). Зокрема, продавець не відповідає за вантаження товарів та надані покупцем транспортні засоби або за очистку товарів від мита на експорт (якщо не домовлено про інше). Покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товарів з підприємств продавця до місця призначення. Таким чином, це правило передбачає мінімальні зобов'язання для продавця. Його не слід використовувати, якщо покупець не може прямо або посередньо виконати експортні формальності. За таких обставин слід використовувати термін РСА.

FCA Франко-перевізник (місце зазначене). «Франко-перевізник» означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті. Якщо покупець не вказав точного пункту, то продавець може вибрати у межах домовленого місця або зони пункт, де перевізник візьме товар під свою відповідальність. Якщо згідно з торговим звичаєм потрібна допомога продавця щодо укладення договору з перевізником (наприклад, у випадку використання залізничного або повітряного транспорту), то продавець може діяти на ризик і рахунок покупця. Цю умову можна використовувати для будь-якого виду транспорту, в тому числі й комбінованого.

Під перевізником розуміють будь-яку особу, яка за договором перевезення зобов'язується виконати або забезпечити виконання перевезення залізницею чи автомобільним шляхом, морем, повітрям, внутрішніми (судноплавними) шляхами, або сполучаючи ці способи. Якщо покупець дає вказівку продавцеві поставити вантаж якійсь особі, наприклад, експедиційному агентству, яке не є перевізником, то продавець вважається таким, що виконав своє зобов'язання по поставці товару з моменту, коли він опиниться на зберіганні в цієї особи.

«Місце навантаження (розвантаження)» означає залізничну станцію, товарну станцію, контейнерний термінал або двір, багатоцільовий вантажний термінал або будь-який інший приймальний пункт. «Контейнер» включає в себе будь-яке устаткування, використовуване для об'єднання вантажу, наприклад, усі типи контейнерів й(або) баржі, незалежно від того, прийняті вони МОС (Міжнародною організацією по стандартизації) чи ні, трейлери, кузови, устаткування типу «ро-ро», рефрижератори, і ця умова стосується усіх видів транспорту.

FAS Франко вздовж борту судна (порт доставки зазначений). «Франко вздовж борту судна» означає, що продавець вважається виконуючим свої обов'язки по поставці, коли товар розміщено вздовж борту судна на набережній або на ліхтерах в указаному порту поставки. З цього моменту всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару має нести покупець.

Термін FA вимагає, щоб покупець очистив товар від мита для його експорту. Цю умову не слід використовувати в тому разі, якщо покупець не може прямо чи посередньо виконати експортні формальності. Умови можна використовувати лишё для морського або річкового транспорту.

FOB Франко-борт (порт відвантаження зазначений). «Франко-борт» означає, що зобов'язання щодо поставки вважається виконаним після того, як товар передано через поручні судна в погодженому порту відвантаження. Це означає, що покупець повинен нести всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару від цього моменту.

Умова FOB вимагає, щоб продавець здійснив очистку товару від мита на експорт. Цю умову можна використовувати тільки для морського і внутрішнього водного транспорту. В тих випадках, коли борт судна не служить практичній меті, наприклад у випадку перевезення типу «ро-ро» або в контейнерах, прийнятнішим є термін FCA.

CFR Вартість і фрахт (порт призначення зазначений). «Вартість і фрахт» означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для поставки товару в погоджений порт призначення, однак ризик загибелі або пошкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, викликаних подіями, що відбулися після поставки товару на борт судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження.

Термін CFP вимагає, щоб продавець здійснив очистку товару від мита на експорт. Цю вимогу можна використовувати лише для морського й внутрішнього водного транспорту. В тих випадках, коли борт судна не служить практичній меті, наприклад, у випадку перевезення типу «ро-ро» або в контейнерах, прийнятнішим є термін СРТ.

CIF Вартість, страхування і фрахт (…порт призначення зазначений). «Вартість, страхування і фрахт» означає, що продавець має такі ж зобов'язання, як у випадку CFP, але з тим додатком, що він повинен забезпечити морське страхування для усунення ризиків загибелі або пошкодження товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і сплачує страховий внесок.

Покупець повинен мати на увазі, що відповідно з умовою CIF продавець повинен лише одержати страховку на мінімальне покриття.

Умова CIF вимагає, щоб продавець здійснив очистку товару від мита на експорт. Умови можна використовувати тільки для морського і внутрішнього водного транспорту. В тих випадках, коли борт судна не служить практичній меті, (наприклад, при перевезенні типу «ро-ро» або в контейнерах), більш прийнятним є термін СІР.

СРТ Перевезення оплачене до (...місце призначення зазначене). «Перевезення оплачене до...» означає, що продавець оплачує фрахт за перевезення товару до погодженого місця призначення. Ризик загибелі або пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, викликані подіями, що відбулися після поставки товару перевізнику, переходить від продавця до покупця після поставки товару на зберігання перевізнику.

«Перевізник» означає будь-яку особу, яка згідно з договором перевезення бере на себе зобов'язання виконати або забезпечити виконання перевезення залізницею або автомобільним шляхом, морем, повітрям, внутрішнім водним шляхом або сполучаючи ці види перевезення. Якщо для перевезення до погодженого місця призначення використовуються наступні перевізники, то ризики переходять при поставці товару до першого перевізника. Умова СРТ вимагає, щоб продавець здійснив очистку товару від мита на експорт.

Цю умову можна використовувати для будь-якого виду перевезення, включаючи складне транспортування.

СІР Перевезення і страхування оплачені до (...місце призначення зазначене). «Перевезення і страхування оплачені до...» означає, що продавець мас ті ж зобов'язання, як у випадку умови СРТ, але додатково він повинен забезпечити страхування вантажу для усунення ризиків покупця в зв'язку із загибеллю або пошкодженням товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і сплачує страховий внесок. Покупець повинен мати на увазі, що у відповідності з умовою СЕР продавець повинен отримати страховку тільки на мінімальне покриття.

Термін СГР вимагає, щоб продавець здійснив очистку товарів від мита на експорт. Цей термін можна використовувати для будь-якого виду перевезення, включаючи перевезення різними видами транспорту.

DAF Поставка до кордону (...місце зазначене). «Поставка до кордону» означає, що обов'язки продавця вважаються виконаними у момент прибуття товару, очищеного від мита на експорт, у зазначений пункт і місце на кордоні, однак до вступу на «митний кордон» країни, зазначеної в договорі. Термін "кордон" можна використовувати для будь-якого кордону, включаючи країни експорту. Тому надзвичайно важливо, щоб розглядуваний кордон був точно визначений шляхом зазначення в терміні пункту і місця. Ці умови призначені для застосування головним чином при перевезенні товару залізницею або автомобільним транспортом, але вони можуть застосовуватися незалежно від способу перевезення.

DES Доставлено франко-строп судно (...порт призначення зазначений). «Франко-строп судно» означає, що зобов'язання продавця по поставці вважається виконаним після того, як товар наданий покупцю на борт судна не очищеним від мита на імпорт у погодженому порту призначення. Продавець має нести всі витрати і ризики, пов'язані з доставкою товару в погоджений порт призначення.

Цей термін можна використовувати тільки для морського або внутрішнього водного транспорту.

DEQ Доставлено франко-набережна (мито сплачене) (порт призначення зазначений). «Доставлено франко-набережна (мито сплачене)» означає, що зобов'язання продавця по поставці вважається виконаним після того, як він надав товар у розпорядження покупця на набережній (товарній пристані) у погодженому порту призначення й очищеним від мита на імпорт. Продавець повинен нести всі ризики і витрати, включаючи мита, податки та інші збори по доставці туди товару.

Цю умову не слід використовувати в тому випадку, якщо продавець не може прямо або посередньо одержати імпортну ліцензію.

Якщо сторони бажають, щоб покупець очистив товар від мита на імпорт і сплатив мито, то замість слів «мито сплачене» слід використовувати слова «мито не сплачене». Якщо вони бажають вилучити із зобов'язань продавця деякі з витрат, сплачуваних при ввозі товару (наприклад, податок на додану вартість (AT), то це повинно бути роз'яснено шляхом додавання слів: «доставлено франко-набережна», (AT не сплачений)... порт призначення зазначений)».

Цей термін можна використовувати тільки для морського або внутрішнього водного транспорту.

DDU Доставлено, мито не сплачене (...місце призначення зазначене). «Доставлено, мито не сплачене» означає, що зобов'язання продавця по поставці вважаються виконаними після того, як він надав товар у розпорядження покупця в погодженому місці країни імпорту. Продавець повинен нести витрати і ризики, пов'язані з поставкою туди товару (за винятком мита, податків та інших офіційних зборів, виплачуваних при ввозі), а також видатки і ризики по виконанню митних формальностей. Покупець повинен оплатити будь-які додаткові витрати і нести будь-які ризики, викликані його нездатністю вчасно очистити товар від мита на імпорт.

Якщо сторони бажають, щоб продавець виконав митні формальності й поніс викликані цим витрати і ризики, то це повинно бути роз'яснено шляхом додавання слів. Якщо вони бажають включити в зобов'язання продавця деякі витрати, виплачувані при ввозі товару (наприклад, податок на додану вартість (AT), то це слід роз'яснити шляхом додавання слів «доставлено, мито не сплачене; (AT оплачений (...зазначене місце призначення)». Цю умову можна використовувати незалежно від виду транспорту.

DDP Доставлено, мито сплачене (...місце призначення зазначене). «Доставлено, мито сплачене» означає, що зобов'язання продавця по поставці вважаються виконаними після того, як він надав товар у погодженому місці країни імпорту.

Продавець зобов'язаний нести ризики і витрати, включаючи мита, податки та інші збори, по поставці в це місце товару, очищеного від мита на імпорт. У той час як умова EXW означає мінімальні зобов'язання продавця, умова DDP означає максимальні зобов'язання. Умову не слід використовувати, якщо продавець не може прямо чи посередньо одержати імпортну ліцензію.

Якщо сторони бажають, щоб покупець здійснив очистку товару від мита на імпорт і сплатив мито та слід використовувати термін ІІ. Якщо вони бажають виключити із зобов'язань продавця деякі витрати, сплачувані при ввозі товару (наприклад, податок на додану вартість (AT), то це повинно бути роз'яснено шляхом додавання слів: «доставлено, мито сплачене, ЗАТ не сплачений (...зазначене місце призначення)». Умову можна використовувати незалежно від типу транспорту.

Вибір базисної умови постачання, що найбільшою мірою підходить продавцю і покупцю, залежить від конкретної ситуації.

Якщо виходити з правил ІНКОТЕРМС без урахування конкретного договору поставки, то можна дійти висновку, що невигідним для покупця є умова франко-завод, оскільки вона передбачає для продавця мінімум обов'язків, а для покупця максимум. Найневигіднішим для продавця і кращим для покупця може здаватися умова франко-склад покупця, що передбачає максимум обов'язків для продавця і мінімум – для покупця.

Однак не можна не враховувати, що витрати, які несе продавець, доставляючи товар покуплю, включаються в його вартість, що часто необхідно оплачу вати в іноземній валюті. За наявності її у покупця з достатній кількості, звичайно ж найвигіднішою умовою для нього є франко-склад покупця; при недостачі валюти більш вигідною для нього виявляється умова франко-завод. За цієї умови покупець одержує змогу уникнути надмірних Витрат з іноземній валюті, наприклад хоча б тим, що він організовує доставку товару на своєму власному транспорті.

Вибір базисної умови постачання товару визначає зміст багатьох інших статей контракту.