Динаміка та структура ринку готельних послуг Європейського макрорегіону.

 

Регіон	Номерний фонд, тис. номерів	Темпи приросту, %	Кількість місць	Темпи приросту, %
1985 р.	1997 р.	1985 р.	1997 р.
Країни EU	3720,4	4615,0	24,0			25,4
Країни EFTA	203,1	210,0	3,4			7,9
Країни Центральної Європи	392,2	498,0	4,3			10,1
Країни СНД	25,0	323,0	42,6			93,6
Інші країни Європейського макрорегіону ВТО	84,4	227,6	169,7			175,0
В цілому по макрорегіону	4425,1	5873,6	32,7			35,8

 

Незважаючи на значні темпи росту готельної бази в зазначених регіонах, на європейському ринку готельних послуг домінуючими залишаються позиції західноєвропейських країн; на які припадає понад 80% номерного фонду.

Готельний бізнес, особливо в країнах ЄС, відзначається стабільністю, хоча в окремих країнах (Австрії, Люксембурзі, Ліхтенштейні, Швейцарії, Сан Марино) в останнє десятиріччя відбулося скорочення готельної бази, яке можна пов'язати з насиченням ринку та загостренням конкуренції. Зменшення номерного фонду відбувається і в Центральноєвропейських країнах з реформованим типом туристичного ринку (Болгарія, Румунія), що можна пояснити саме реформуванням ринку пропозиції за європейськими стандартами.

Таблиця 3.21

Регіонально-статистичний аналіз стану готельного господарства Європейського макрорегіону*.

 

Регіон	mj	kh	lh	kt	lt
Країни EU
Країни EFTA
Країни Центральної Європи
Країни СНД
Інші країни Європейського макрорегіону
По макрорегіону

* значення аналітичних показників:

 

Назва показника	Змістовна інтерпретація	Обрахункова формула
Середній розмір номеру	Кількість місць, що припадає на один номер	mj
Коефіцієнт локалізації готельних послуг	Кількість місць, що надаються під розміщення, в розрахунку та 1000 чол. населення	kh
Індекск локалізації готельного господарства	Співвідношення між коефіцієнтом локалізації готельних послуг в давній країні (khj) та середньоєвропейським показником (kheu)
Коефіцієнт забезпеченості туристів потужностями готельних та інших підприємств розміщення	Кількість місць, що надаються під розміщення, в розрахунку та 1000 туристів, що прибувають в країну	kt
Індекс забезпеченості готельними потужностями	Співвідношення між коефіцієнтом забезпеченості туристів готельними потужностями в даній країні (ktj) та середньоєвропейським показником (kteu)

 

Регіонально-статистичний аналіз розвитку готельного господарства країн Європейського макрорегіону базується на показниках (таблиця 3.21), які дозволяють певною мірою оцінити комфортність номерного фонду (m_j), ступінь розвитку готельної мереж (k_h) та ефективність її діяльності (k_t). Переважно одномісне розміщення пропонується в країнах Середземномор'я, переважає подібна пропозиція і в країнах Центральної Європи, особливо в Угорщині, Чехії, Словаччині, Хорватії, Словенії; в країнах Західної Європи переважає одно-двомісне розміщення в готелях різного класу, і майже до такої пропозиції наближається готельна мережа країн СНД, де значення показника близьке до середньорегіонального (m_EU = 2,0). Порівняльний аналіз зазначених показників дозволяє не тільки охарактеризувати, а й вскрити причини територіальної диференціації в розвиткові готельного бізнесу, зокрема в одному з найрозвиненіших туристичних макрорегіонів світу - Європейському. Найрозвиненішою в макрорегіоні є готельна мережа західноєвропейських країн, про що свідчать високі значення індексу локалізації, особливо в країнах ЕFTA (I_h = 2,41). Значний потік туристів до макрорегіону та внутрірегіональні переміщення забезпечуються не тільки розвиненою мережею готельних підприємств (I_h майже вдвічи перевищує середньоєвропейський), а й забезпечують високу ефективність діяльності готельного бізнесу (I_t практично дорівнює середньорегіональному). Найбільші значення індексу забезпеченості (I_t) характерні для країн високоінтенсивного типу туристичного ринку (наприклад, у Німеччині I_t = 3,05, у Швеції I_t = 2,94, в Італії I_t = 1,60) Середземноморські країни вирізняються значною територіальною концентрацією готельної мережі в курортно-туристичних центрах узбережжя, високим коефіцієнтом локалізації, значення якого в усіх країнах регіону (крім Туреччини) перевищують середньоєвропейський показник, однак аналіз значень k_t та I_t вказує на недостатню забезпеченість туристів потужностями готельної бази даного регіону, оскільки тільки на Кіпрі та Мальті рівень пропозиції близький до середньорегоінальних значень. В той же час розвиток пропозиції в Центральній Європі наблизив її до європейського рівня, однак тут спостерігається недостатня ефективність діяльності готельної індустрії, її незавантаженість, обумовлена невисоким попитом на зовнішніх ринках (особливо це притаманне Румунії, Албанії з їх нестабільною внутрішньоекономічною ситуацією, Югославії в зв'язку із загостренням політичних конфліктів). Аналогічні тенденції ще більш яскраво проявляються в країнах СНД, де переважає розвиток готельної бази в окремих центрах (столиці, центри ділової активності) при загальній неефективності, незавантаженості в зв'язку з низькою якістю пропозиції готельного фонду решти території та незначним туристичним потоком (наприклад, в Киргизстані пропозиція готельних потужностей становить 4732 місця при річному туристичному потоці в країну 13 тис. осіб, що більш ніж в 11 разів перевищує попит). Тому розвиток готельної мережі в цьому регіоні повинен супроводжуватись активною маркетинговою стратегією, спрямованою на формування позитивного іміджу за-для залучення туристів.

Україна за рівнем розвитку готельної мережі в п'ять разів відстає від середніх по Європі показників, майже втричі - від країн Центральної Європи, хоча дещо (в 1,2 рази) перевищує показники, середні для СНД (таблиця 3.22).

Таблиця 3.22