Вік та етапи життєвого циклу сім'ї.

 

Молоді	Середнього віку	Літні
Одинаки	Одинаки	Літні сім’ї
Сім’ї без дітей	Сім’ї без дітей	Літні одинаки
Сім’ї з дітьми	Сім’ї з дітьми
Розлучені з дітьми	Сім’ї без дітей-утриманці
	Розлучені без дітей
	Розлучені з дітьми
	Розлучені без дітей-утриманці

* за [3, с. 284-285].

 

На поведінку, а особливо вибір певного турпродукту, впливає положення кожного члена в сім'ї: залежні, що не мають права голосу, члени сім'ї з «узгоджувальною» думкою, “глави” сімей. За цією ознакою виділяють такі типи сімей: - автономні, де кожен з членів сім'ї приймає рівну кількість самостійних рішень; - домінантні двох типів, коли вирішальний голос належить чоловікові чи дружині; колегіальні, де більшість рішень приймається спільно. Дослідження, наприклад, французьких спеціалістів виявили, що 2/3 подружніх пар спільно приймають рішення зі способу проведення відпустки і лише в 18% випадків це рішення за чоловіками і в 11% - за жінками. При цьому спостерігається перевага за чоловіками в виборі транспортних засобів і маршруту подорожі. А от при виборі місця проживання (готель, мотель, кемпінг тощо) та класу обслуговування вважається, що превалює думка дружини.

Унікальна сукупність психологічних ознак кожної людини, які визначають її стійкі та повторювальні реакції на оточення, визначають тип особи. Зазвичай тип особи описується в таких термінах: впевненість у собі, домінування, товаристкість, незалежність, захищеність, агресивність, здатність до пристосування [3, с. 289]. Тип особистості (екстравертний чи інтравертний) впливає передусім на мотивацію, вибір форми та виду подорожування. Екстраверти надають перевагу динамічним формам відпочинку з калейдоскопом вражень, більш підвладні впливу моди. Нові враження, нові знайомства можуть складати для них сенс відпочинку. Інтраверти почасти, навпаки, прагнуть обмежити спілкування під час відпочинку, надаючи перевагу подорожуванню в звичному оточенні (родичі, друзі), в звичних місцях за звичних обставин.

Культура - це суттєвий чинник розвитку туризму взагалі та структурування ринку зокрема. Значення цього чинника різне на різних рівнях та етапах дослідження: можна розглядати особисту культуру, культуру певних людських угруповань, виділених за різними ознаками або субкультуру, національну культуру, культуру певного суспільства на тому чи іншому етапі його розвитку. Особиста культура - комплекс морально-етичних норм та цінностей, естетичних смаків та уподобань, звичаїв та традицій, засвоєних та набутих людиною за час виховання, освіти, самоосвіти та спілкування, що визначають її поведінку, закріплюючись в певних стереотипах. Культура формується перш за все сім'єю, етно-релігійним та соціальним колом цієї сім'ї, суспільством через різні суспільні інститути і тому чайтісніше пов'язана з соціальними чинниками, які визначать доступ до цивілізаційних цінностей, їх повноту та якість. Культура - властивість людського суспільства, а суспільство дуже структуроване, тому й культура структурована за різними онаками: рід зайнять (професійна культура), належність до Явного суспільного прошарку (класова культура), місце проживання (міська культура) тощо. Ці структурні одиниці, утворені соціумами, грунтуються на власній системі цінностей та стереотипі поведінки, формуючи субкультури. Субкультура великою мірою задає певний стиль життя, суттєво впливаючи на формування попиту та споживчої поведінки.

Особливу роль відіграє етнічна культура. Етнос - це усталена спільність людей, що історично склалась на певній території і позначена спільністю мови, культури, побуту, психічного складу, єдністю етнічної самосвідомості, зафіксованої у самоназві, а також усвідомленням єдності родового походження і водночас несхожістю на інші етноси. Це органічна соціальна система з чітко вираженою структурою, в основі якої лежить система система міжпоколінної етнокультурної інформації, освяченої традиціями [4, с. 72]. Вищою формою етнічної культури є національна, сформована на основі національної самосвідомості, національної ідеї та національних інтересів. Культура кожному суспільстві функціонує в двох взаємозв'язаних формах: як традиційна культура (етнічна культура) і як інноваційна культура, що відбиває як саморозвиток етнічної культури, такі її трансформацію під впливом інших культур. Сучасний етап розвитку часто визначають як інформаційно-технологічний підкреслюючи цим значення комунікацій в нашому суспільстві, роль інформаційних систем, що змінюють властиві індустріальному періоду форми життєдіяльності, прискорюючи поширення інформації і взаємовплив культур. В той же час на фоні глобалізаційних і інтеграційних процесів помітна тенденція до своєрідного етноцентризму, що проявляється в зростанні уваги до цінностей традиційної культури, в національній ідентифікації, в плеканні національної своєрідності.

Найсуттєвішими ознаками належності людини до певної культури є мова та стереотип побутової поведінки. Саме останнє найсуттєвіше впливає на споживчу поведінку, структуруючи і ранжуючи потреби та запити.

Загальновизнаним показником рівня культури є рівень освіти, оскільки характеризує певну суму засвоєних людиною цінностей, що знаходять відбиток в її діяльності (творчий, монотонний характер тощо). Рівень освіти формує культурні запити вимоги до туризму, з одного боку, і дає можливість людині їх задовольнити, оскільки існує практично пропорційний зв'язок (за нормального розвитку економіки і суспільних відносин) рівнем освіти, родом занять та рівнем прибутків людини. Тобто, рівень освіти урізноманітнює потреби і мету подорожування.

Релігійність людини, належність до певної конфесії також є чинником, що обумовлює мотивацію та впливає на мету подорожі (наприклад, хадж до Мекки догматично обумовлений в ісламі і є обов'язковим для мусульманина, що обумовлює сталість даного цільового сегменту туристичного ринку).

Від рівня освіти певною мірою залежить характер занять, професія, економічний стан і відповідна належність до певного класу суспільства, що формує певний стиль життя. Всі перелічені характеристики є соціальними чинниками впливу на споживчу поведінку.

Характер занять перш за все чисто фізіологічне впливає на потребу людини у відпочинку; важка фізична праця чи значні психічні навантаження потребують тривалішого відпочинку. Але даному випадку вплив роду занять на мотивацію до подорожування, вибір видів та форм визначає наявність вільного часу, його обсяг, розподіл протягом року і можливість вільно ним розпоряджатися, наприклад, наявність та тривалість відпустки, її термін, можливість розбити її на два періоди тощо. Такі показники суттєво впливають на обсяг та коливання попиту.

Заняття більш розширена категорія ніж професія, бо передбачають і роботу, і захоплення (заняття в позаробочий час). Вплив захоплень на мотивацію, вибір видів туризму дуже значний, почасти це впливає й на доступність туристичних послуг (через різні клуби, товариства та інші об'єднання за інтересами). До того ж саме подорожування може виступати як захоплення.

Рівень прибутків часто розглядають як ключовий чинник формування платоспроможного попиту на послуги ринку туристичних послуг і це дійсно так. Але його вплив треба розглядати тільки в сукупній дії з усіма зазначеними чинниками. Тут слід враховувати сукупний прибуток сім'ї, її склад, визначити “навантаження” на кожного працюючого члена сім'ї. Витрати на подорожування, як вже зазначалось, це та сума грошей, яка залишається після обов¢язкових сплат (харчування, товари, житло, навчання тощо) і яка може використовуватись або з поточних прибутків, або з заощаджень. Зрозуміло, що при високих прибутках на одного члена сім¢ї частота звернень до туристичного ринку зростає, міняється й структура попиту в бік елітарності мети та підвищення класу обслуговування.

Прибутки забезпечують відповідний рівень життя, а в поєднанні з заняттями, рівнем освіти, іншими характеристиками, формують певну систему цінностей, інтересів і поведінки, які засвідчують соціальний статус особи. Суспільна або класова структура відбиває поділ на значні, стабільні та впорядкованігрупи, члени яких мають приблизно рівне суспільне становище.Класова структура залежить від рівня соціально-економічного розвитку того чи іншого суспільства: чим більш розвинена країна, тим більше її класова структура наближається по формі до ромба, коли чисельність людей, що належать до вищих та нижчих прошарків суспільства незначна, а основна маса складає середину. Чим нижчий рівень розвитку країни, тим більше її класова структура нагадує трикутник. За соціалістичної системи була спроба побудувати прямокутник, впровадивши замість горизонтального розшарування вертикальне, яким виділялись (за заняттями) два класи - робітники та селяни і прошарок, представлений інтелігенцією, а рівень доходів в зарегульованій системі об'єктивно не враховувався, так само як і не відігравала роль освіта. Класова структура, безумовно формує власну субкультуру і ряд західних дослідників вважає (на основі проведених маркетингових досліджень), що люди, які належать до вищих суспільних класів краще сприймають інновації, більшою мірою космополітичні і в своїй споживчій поведінці менш залежні від традиційної культури. Саме ці групи формують нестандартний попит, який в той же час між бути певною мірою уніфікований (насичення побуту певним товарами, прихильність до певних марок, проведення вільного часу, в тому числі й подорожування - вибір тих чи інших місць відпочинку в певний час, вибір форм відпочинку тощо).

Суттєвими соціальними ознаками споживчої поведінки є положення людини в певних соціальних групах: в сім'ї; на виробництві (від малого колективу колег по службі до приналежності до великого виробництва (корпорації); в групах, сформованих за певними ознаками (клуб, товариство, спортивне команда тощо). Тут слід зазначити дію таких моментів, як реальна приналежність та бажана, коли споживча поведінка ви начається впливом того угруповання, до якого людина не належить, але бажає належати (момент претензійності).

Нарешті, всі зазначені соціальні ознаки підлягають дії гального соціального чинника - приналежності до певного суспільства, до держави з тим чи іншим суспільно-політичним устроєм, що вимагає підлягання законам, нормам та правилам даної країни.

Соціокультурні та психофізичні чинники, взаємодыючи, формують певний стиль життя, що виступає синтетичною характеристикою людської життєдіяльності.

Таблиця 3.2