Геопросторова організація туристичного процесу

3.1. Умови та чинники формування попиту

3.2. Сегментація та територіальна організація ринку туристичного попиту

3.3. Тур – як основний ринковий продукт

3.4. Структура та територіальна організація індустрії туризму

ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

4.1. Регуляторні механізми ринку туристичних послуг

4.2. Кон'юнктура туристичного ринку

4.3. Регіональні особливості споживання туристичних послуг

4.4. Закономірності функціонування туристичного ринку

 

 

Передмова

«Ознайомлення з різними культурами та традиціями шляхом туризму є важливим чинником забезпечення миру та міжнародного порозуміння, а обов'язковими умовами успішного розвитку туризму є мир та безпека», - зазначається в Осакській Декларації Тисячоліття (Осака, 1 жовтня 2001 р.).

Стрімкий розвиток туризму, особливо за останні 50 років, дозволив визначити його як «феномен XX століття» (Всесвітня нарада з міжнародного туризму, Акапулько, Мексика, 1982 р.). У 2000 р., за даними Всесвітньої туристської організації (ВТО), чисельність міжнародних туристів становила 698,8 млн. осіб, тобто за межами своєї країни відпочивав практично кожний десятий громадянин світу і прогнозується подальше зростання чисельності подорожуючих. Таким чином, феномен XX століття стає невід'ємною складовою життя людей більшості країн світу і одним з провідних напрямків соціально-економічної діяльності в XXI ст.

Глобальність туристичної діяльності з рекреаційними, діловими, культурними, релігійними та оздоровчими цілями являє потужний і неоднозначний вплив на довкілля, економіку і суспільство країн, задіяних в туристичному процесі, народи, а також на міжнародні відносини й торгівлю, обумовлюючи необхідність міжнародного регулювання на основі принципів відповідального, стійкого та загальнодоступго туризму, зафіксованих в Глобальному етичному кодексі туризму (Сантьяго, Чилі, 1.10.1999 р.)

Подальша гуманізація, соціологізація та екологізація може бути сумісна з положеннями лібералізаціїсвітової торгівлі послугами, на основі яких діють підприємства туристичної сфери на ринку туристичних послуг лише за умов дотримання зазначених принципів, що дозволить “примирити” економіку й екологію, збереження довкілля та розвиток туристичної діяльності, відкритість міжнародним обмінам інтегрованість в світогосподарські системи й захист соціальної культурної самобутності народів.

Феноменальне зростання, урізноманітнення функцій введеня до споживчих моделей та соціальної поведінки значної частини населення планети дає підстави визначити туризм як суспільне явище, сутністю якого є індивідуальне і колективне удосконалення, саморозвиток в процесі пізнання природного та культурного розмаїття під час відпочинку та дозвілля.

Потужне явище спричинило появу та розвиток індустрії туризму - міжгалузевого комплексу з задоволення потреб подорожуючих. За масштабами діяльності та стабільними темпами росту індустрія туризму займає провідні позиції в світовій економіці. Прибутки від туризму в 2000 р. склали $ 475,8 млрд., що перевищило обсяги світової торгівлі автомобілями, продуктами харчування та комп'ютерами.

Індустрія туризму, розвиваючись в умовах глобалізації у середовищі, сприятливому для ринкової економіки, приватного підприємництва та вільної торгівлі, набуває глобальних рис галузі світового господарства, позитивно впливає на зростання добробуту та зайнятості. Подальший її розвиток потребує активізації досліджень традиційних та нових сегментів туристичного ринку, споживчих переваг, інформаційних технологій та управлінських методик. Саме цей шлях сприяє підвищенню якості турпродукту, а високі стандарти якості є важливим критерієм мотиваційних уподобань і вибору турпродукту споживачем. Основою індустрії туризму, незважаючи на вплив глобалізаційних тенденцій, залишається мале та середнє підприємництво, яке діє на основі зростаючої конкуренції, завдяки чому розвивається ринок туристичних послуг. Ринок туристичних послуг характеризується урізноманітненням пропозиції турпродукту як за рахунок впровадження нових видів послуг і форм обслуговування, так і за рахунок територіального розширення, формування нових туристських центрів, районів та курортних зон. Тому питання георпосторової організації туризму пов'язані в усіма аспектами його функціонування і набувають непересічної актуальності.

Україна, перебудовуючи свою економіку на ринкових засадах, також включається у світовий туристичний процес. У 2000 р. нашу країну відвідали 4,4 млн. туристів з 168 країн світу, 8,7 млн. наших громадян виїхали з туристською метою за межі країни, ще 6,6 млн. туристів та 17,6 млн. екскурсантів склали обсяг внутрішнього туризму. Прибуток від надання туристичних послуг становив 18,5 млрд. грн. або $ 3,4 млрд., а до 2010 р. його планується подвоїти. Про входження нашої країни до світового туристичного процесу говорить й факт прийняття її до складу ВТО, яка нараховує зараз 139 країн-членів. У вересні 1999р. на Генеральній асамблеї ВТО в Сантьяго (Чилі) Україну, першою серед країн СНД, обрано до Виконавчої Ради ВТО, яка включає всього 14 країн.

В нашій країні багато зроблено і робиться органами державного управління для розвитку туризму: розвивається законодавча і нормативна база (Закони України «Про туризм», «Про курорти» та інші законодавчі акти, Укази Президента та постанови Кабінету Міністрів), розбудовується за світовими стандартами національна індустрія туризму (Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки, затверджена в квітні 2002 р.), що дозволяє суттєво впливати на формування національного туристичного ринку.

Включення в світовий туристський процес, розбудова індустрії туризму та діяльність суб'єктів туристичного ринку потребують наукового обгрунтування напрямків розвитку на основі узагальнення світових тенденцій та їх конкретно-наукового осмислення за-для забезпечення відповідального, доступного та сталого національного туризму.

Актуальність всебічного дослідження туризму обумовлена його багатогранністю та суспільною значущістю. Основна увага в дослідженнях явищ та процесів, пов'язаних з туризмом, приділяється питанням економіки та організації, в останні роки стали більше уваги приділяти правовим та екологічним аспектам функціонування туризму. Питання геопросторової організації туризму розглядаються побіжно, розчиняючись в економічних дослідженнях, в той час як за умов глобалізації та інтенсифікації розвитку туризму значення територіального аспекту його функціонування зростає.

Саме тому дана робота присвячена геопросторовим аспектам розвитку туризму, специфіці формування та механізму функціонування територіальних ринків туристичних послуг різного ієрархічного рівня. Вирішення означеної проблеми ґрунтується на теоретичних та методологічних засадах суспільної географії - науки про територіальну організацію суспільства та його складових частин. Розглядаються теоретико-методологічні питання суспільно-географічного дослідження ринку туристичних послуг як об'єкту географії туризму, умови та чинники його розвитку та формування ринкових структур на основі комплексно-пропорційної організації індустрії туризму, що спрямовано на оптимізацію суспільної функції туризму шляхом проведення туристичної політики узгодження туристичного попиту, економічно ефективної діяльності суб'єктів ринку та державних інтересів в сфері туризму.

Основою дослідження є національний ринок туристичних послуг, тому значна увага приділена структурам та типології національних ринків, як складових світового туристичного процесу, закономірностям їх формування, функціонування та територіальної організації. Процеси формування та специфіка функціонування туристичного ринку України розглядаються на тлі загальних закономірностей, притаманних глобальному ринку туристичних послуг, в контексті макрорегіональних європейських особливостей розвитку туризму кінця ХХ-початку XXI століття,

Автор щиро вдячний керівництву Київського університету туризму, економіки і права і географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за підтримку при підготовці роботи, а також доценту Е.Л. Бондареку та асистенту В. Остроуху - за технічну допомогу при оформленні картографічного матеріалу і буде вдячний усім, хто висловить свої зауваження та пропозиції, спрямовані на поліпшення книги.

 

1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТУРИЗМУ