Типологічні ознаки національних туристичних ринків.

 

Тип соціально-економічного розвитку	Сформованість ринкових структур	Рівень розвитку індустрії туризму	Інтенсивність участі в світовому туристичному процесі	Експорт/ імпорт туристич-них послуг	Країни - типові представники
1.1. Постіндустріальний	+	Високий	Висока і стабільна	Імпорт	США, Японія, Велика Британія, ФРН
1.1. Постіндустріальний	+	Високий	Висока і стабільна	Експорт	Франція, Італія Канада
1.2. Економічно високорозвинені	+	Високий	Висока стабільна	Імпорт	Нідерланди, Скандинавські країни
1.2. Економічно високорозвинений	+	Високий	Висока і стабільна	Експорт	Австрія, Швейцарія, малі держави Європи
1.3. Країни «переселенського капіталізму»	+	Високий	Висока і стабільна	Експорт	Австралія, Нова Зеландія, ПАР, Ізраїль
2.1.Середньо-розвинений	+	Високий	Висока і стабільна	Експорт	Іспанія, Португалія, Греція, Туреччина,
2.2. Країни нової індустріалізації	+	Високий	Наростаюча	Експорт	Мексика, Аргентина, Чилі, Південна Корея, Малайзія, Таїланд, Гонконг, Тайвань
2.3. Країни перехідної економіки	+	Порівняно високий	Висока	Експорт	Польща, Угорщина, Чехія, Хорватія
2.3. Країни перехідної економіки	-	В стадії розвитку	Невисока	Імпорт	Росія, Україна, Казахстан
2.3. Країни перехідної економіки	-	В стадії розвитку	Невисока	Експорт	Болгарія, Румунія
3.1 Країни-експортери нафти	+	В стадії розвитку	Невисока	Імпорт	Саудівська Аравія, Ємен, Оман
3.1 Країни-експортери нафти	-	В стадії розвитку	Невисока	Експорт	ОАЕ, Кувейт, Ірак, Іран, Венесуела, Алжир, Лівія
3.2. Малі острівні країни з високими прибутками	-	Висока	Порівняно невисока, стабільна	Експорт	Багами, Барбадос, Бермуди, Сейшели та ін.
3.3. Країни, що розвива-ються середніх можливостей	-	Невисока або практично відсутня	Невисока, нестабільна	Експорт	країни Центральної Америки, Індія
3.4. Найменш розвинені країни	-	Структурно не оформлена	Невисока, нестабільна	Експорт	країни Центральної Африки, Південно-Східної Азії
4.1. Країни централізова-но керованої економіки з елементами ринкової	-/+	В стадії розвитку	Висока	Експорт	Китай
4.2. Країни централізова-ної планової економіки	-	В стадії розвитку	Невисока	Експорт	Куба

 

Тип національного туристичного ринку визначається залежно від виявлених за комбінацією показників тенденцій, наприклад, формула (1.1.+ + + -) означає ринок постіндустріальної країни з розвиненими ринковими структурами та індустрією туризму, зі стабільно високою участю в міжнародному туристичному обміні з переважною орієнтацією на експорт туристичних послуг (США, Німеччина та інші), а формула (2.3. - -/+ - -) відповідає стану національного туристичного ринку України: туристичний ринок країни перехідної економіки з середнім рівнем соціально-економічного розвитку, що формує ринкові структури та індустрію туризму відповідно до регіональних (європейських) стандартів, з відносно незначною участю в світовому туристичному обміні і переважним експортом туристичних послуг.

Узагальнивши типологічні характеристики можна виділити наступні типи (А, Б, В, Г) та підтипи (а, б, в) національних туристичних ринків:

А. Високоінтенсивні:

а) країн високого рівня економічного розвитку з переважанням міжнародного туризму імпортного спрямування, що є постачальниками туристів (наприклад, США, Німеччина, Велика Британія, Скандинавські країни);

б ) країн високого рівня економічного розвитку з переважанням міжнародного туризму експортного спрямування, що переважно приймають туристів (наприклад, Італія, Австрія, Ізраїль, ПАР);

Б. Стабілізовані:

а) країн середнього рівня економічного розвитку з переважанням міжнародного туризму експортного спрямування, які переважно приймають туристів (наприклад, Іспанія, Греція, Туреччина, Кіпр);

б) нових індустріальних країн, орієнтованих на розвиток іноземного туризму (наприклад. Мексика, Аргентина, Чилі, Гонконг, Таїланд, Малайзія);

в) країн перехідного типу економіки з розвиненою ринковою структурою, де переважає міжнародний туризм експортного спрямування і які переважно приймають туристів (наприклад, Польща, Угорщина, Чехія, Хорватія, Словаччина, Словенія);

В. Реформовані:

а) країн перехідного типу, що формують ринкові структури, де переважає міжнародний туризм експортного спрямування, які переважно приймають туристів (наприклад, Болгарія, Румунія);

б) країн перехідного типу, що формують ринкові структури і де переважає міжнародний туризм імпортного спрямування, які переважно постачають туристів (наприклад, Росія, Україна, Казахстан, Закавказькі країни);

в) країн централізовано керованої економіки з елементами ринкової, які орієнтовані на активізацію участі в міжнародному туризмі за рахунок нарощування експорту туристичних послуг (наприклад, Китай);

Г. Акумулюючі:

а) країн, що розвиваються з середніми можливостями економічного розвитку, орієнтованими на посилення участі в міжнародному туризмі за рахунок нарощування експорту послуг (наприклад, Індія, Єгипет, Туніс);

б) країн, що розвиваються, з домінуванням іноземного туризму, які приймають туристів і де туризм є однією з провідних галузей економіки (наприклад, Танзанія, Барбадос);

б) країн планової економіки, які підтримують туризм як традиційну галузь господарства не розширюючи практично участі в світовому туристичному процесі (наприклад, Куба);

в) найменш розвинених країн, які практично не приймають участі в міжнародному туризмі, а експорт послуг пов'язаний з дією іноземного капіталу (наприклад, більшість країн Центральної Африки).

В країнах перших двох типів розвиток ринку міжнародного туризму сполучається з розвиненим ринком внутрішнього туризму, в країнах третього типу переважає ринок міжнародного туризму, але спостерігається відновлення ринку внутрішнього туризму. В країнах останнього типу ринок міжнародного туризму переважає, оскільки туризм сприймається населенням здебільшого як вид економічної діяльності, а не як складова стилю життя. // Картосхема «Типи туристичних ринків»//.

Зазначені структурні та типологічні особливості можуть бути покладені в основу прогнозування розвитку туристичної діяльності на ринках будь-якого таксономічного рівня та двосторонньої співпраці України з іншими країнами - суб'єктами регіонального та глобального ринків.

СПИСОК ПОСИЛАНЬ ДО РОЗДІЛУ І

 

До п.1.1.

1. Бейдик О.О. Українсько-російський словник термінів і понять з географії туризму і рекреаційної географії. – К.: РВЦ “Київський університет”, 1997. – с. 99.

2. Гезгала Ян. Туризм в народном хозяйстве. Пер. с польс. – М.: Прогрес, 1974. – 214 с.

3. Крачило Н.П. География туризма. – К.: Вища школа, 1987, с. 208.

4. Крачило Н.П. Основы туризмоведения – К.: “Вища школа”, - 120 с.

5. Преображенский В.С., Веденин Ю.А., Зорин И.В., Мухина Л.И. Территориальные рекреационные си-мы как объект изучения географических наук. – Изв. АН СССР. Серия геогр., 1974, №2.

6. Пыскун М.Д. Основи теорії суспільної географії: Навч. Посібник – К.: Вища шк.. 1996. –231

7. Дмитров С. Экономика и организация туризма. Пер. с болг. – М.: Прогресс, 1972 – 192 с.

8. Guibilato G. Economie touristique. Экономика и туризм за рубежом (По материалам книги Ж. Гибилато «Экономика туризма» - Проблемы и программы туристско-реакционного использования природного и историко-культурного потенциала в регионах России. – М., 1995 –168с. С.53-59.

9. Warszynska Jadwiga. Geografia turyzmu/ Geografia w Uniwersytecie Jagiellonskim. 1849-1999. T.III. Rozwoj I dorobek nauk geograficznych w Uniwersytecie Jagiellonskim. – Krakow, 1999. – ss. 383-420

 

До п.1.2.

1. Бабарицька В.К., Любіцева О.О. Орізація туризму. Навчальний посібник. Частина 1. – К., РВЦ “Київськ. ун-т”, 1998, с. 82. 2.

2. Бейдик О.О., Ліщишина О.М. Російсько-український тлумачний словник термінів з медичної географії. - К,: РВЦ "Київський університет", 1997.- с. 120.

3. Киреев АП. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч 1. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. – Учебное пос. для вузов.- М.: «Международные отношения», 1997. – 416 с.

4. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М., 1991, 736 с.

5. Липец Ю.Г., Пуляркин В А., Шлихтер С.Б. География мирового хозяйства: Учеб. пособие для студентов.- М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – 400 с.

6. Мироненко Н.С. Проблемы исследования пространственных структур мирового хозяйства. // Пространственные структуры мирового хозяйства. – М.: "Пресс-Соло",1999, с. 6-30.

7. Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационная география. - М., изд-во Моск. ун-та, 1981. - 207 с.

8. Павлов С.В., Мезенцев К.В., Любiцева О.О. Географія релігiй: Навч. пособник для вузів. - К.: "АртЕк",1998. – 504 с.

9. Статистический словарь. - М., 1989. – 623 с.

10. Яценко Б.П. Мегатренди світового господарства. - Український географiчний журнал, 1998, йа4, с 3-7.

11. Liberalizing International Transactions in Services: a Handbook. UNCTAD. World Bank. – Geneva, 1994

 

До п 1.3

1. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: Понятийно- терминологический словарь. - М.: Мысль, 1983. – 350 с.

2. Бабурин В.Л., Мазуров Ю.Л. Географические основы управления: Курс лекций по экономической и политической географии. Учеб. пособие. - М.: Дело, 2000.- 288 с.

3. Геттнер А. География: ее история, сущность и методы II Пер. с нем. – Л. - М.: 1930 - 416 с.

4. География культури // Прогр. навч. курсу. - К.: РВЦ "Київський ун-т", 1997.– 12 с.

5. Гумилёв Л.Н. География этноса в исторический период. - Л., "Наука" ЛО, 1990.- 279с.

6. Любіцева О.О. Ландшафт в географії культури. - Ландшафт як інтегруюча концепция ХХІ сторіччя: 3б. наук. праць - К.: 1999. - 360 с.– сс. 150-152.

7. Любіцева О. Методологія географії культури.– Україна та глобальні процеси: географічний вимір: 3б. наук. праць. В 3-хт. - Київ-Луцьк: Ред.-вид. Відд. "Вежа" Волин. держ. ун- ту ім. Лесi Українки, 2000. - Т.3. -сс. 258-262 – с. 261.

8. Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационная география. - М., Изд-во Моск. ун-та, 1981. – 207 с.

9. Пестун М.Д. Основи теорії суспільної географії: Навч. пособник. – К.: Вища шк., 1996. – 231 с.

10. Романчук С.П. історичне ландшафтознавство: Теоретико- методолопчні засади та методика антропогенно-ландшафтних реконструкцій давнього природокористування: Монографія. – К.: ВЦ "Київський університет", 1998. - 146 с.

11. Семенов- Тян-Шанский В.П. Район и страна. - М.-Л., 1928.-311 с.

12. Туристский терминологический словарь: Справочно-методологическое пособие / Авт. - сост. И.В. Зорин, В.А. Квартальнов. – М.: Советский спорт, 1999. – 664 с.

 

До п. 1.4.

1. Бабарицька В.К., Любіцева О.О. Організація туризму. Навч. пособник. Част. І. – К.: КУ, 1998.

2. Економічна і социальна географія свiту: / за ред. Б.П. Яценка – К.: АртЕк, 1997. – 288 с./

3. Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Дж., Вонг В. Основы маркетинга: Пер. с англ. - 2-е европ. изд.- М.; СПб; К.: Издат. дом Вильямс,1999. - 1152 с.-с. 42]

4. Соціально-економічна географія світу /за ред. С.П. Кузика. - Тернополь: Підручники і посібники, 1998. – 256 с.

5. Социально-экономическая география зарубежного мира /Под ред. В.В. Вольского. – М.: КРОН-ПРЕСС, 1998. – 592 с.

 

2.МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ТУРИСТСЬКИХ ПОСЛУГ