Організаційно-правові засади проведення судово-психологiчної експертизи

Упевнившись у необхiдностi призначення судово-психологiчної експертизи, слiдчий чи суддя ухвалюють iз цього приводу постанову (ст. 242 КПК України). У нiй зазначаються пiдстави для призначення експертизи, визначаються питання, за якими експертна комiсiя повиннi сформулювати висновки, об’єкти, що пiдлягають дослiдженню, матерiали, що передаються їй для ознайомлення.

Вказана постанова складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та результативної.

У вступнiй частинi вказується мiсце, час, посада особи, що призначила судово-психологiчну експертизу, на пiдставi яких матерiалiв i в якiй справi її призначено, вид експертизи.

У мотивувальнiй (описовiй) частинi коротко перераховуються обставини справи та пiдстави для призначення експертизи. Однак слiдчий, суддя не зобов’язанi вказувати, якими мiркуваннями вони керуються, призначаючи експертизу i обираючи конкретного експерта, а також розшифровувати, роз’яснювати свою позицiю. Достатньо вказати, якi обставини повиннi бути з’ясованi. У цiй же частинi постанови мають бути вказанi статтi КПК України, якими керувався орган, що призначив експертизу:

- при призначеннi простої психологiчної експертизи;

- при призначеннi експертизи стосовно неповнолiтнього підозрюваного, звинувачуваного;

- при призначеннi комплексної психолого-психiатричної експертизи;

- при призначеннi комплексних психолого-медичних, психолого-технiчних та iнших експертиз.

У результативнiй частинi постанови про призначення судово-психологiчної експертизи має бути вказано: яка експертиза призначена, кому доручається, перелiк питань, що їх ставлять перед експертами, якi матерiали кримiнальної справи передаються для вивчення i дослiдження.

Важливе значення мають правильнiсть i чiткiсть формулювання перед експертами запитань. Їх перелiк питань має бути досить повним із таким розрахунком, щоб вiдповiдi давали вичерпну картину психологiчного аспекту (суб’єкта та суб’єктивної сторони) вчиненого злочину, особливостей сприйняття ситуації свідком, потерпілим. Тому серед завдань, що їх ставлять на вирiшення судово-психологiчної експертизи, спочатку мають бути питання загального характеру, наприклад, про психологiчнi особливостi суб’єкта та їх виявлення у кримiногеннiй ситуацiї, а потiм – окремi, деталiзуючi запитання.

Пiсля ухвалення постанови про призначення судово-психологiчної експертизи орган, котрий її призначив, має впевнитися в особi експертів та вручити їм копiю постанови. Цей же орган повинен роз’яснити (згiдно зi ст. 196 КПК) експертам їх права i обов’язки, попередити про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд надання висновку у справi або за надання свiдомо неправдивого висновку, а також про вiдповiдальнiсть за розголошення даних досудового слідства розслiдування. Тільки після розпочинається проведення експертизи.

У постановi не вказується термін, протягом якого має бути проведена експертиза, оскільки існує загальне правило – вона повинна здійснюватися оперативно i без зволiкання. У тих випадках, коли призначається комплексна психолого-психiатрична експертиза, її тривалiсть вiдповiдно до інструктивних вказівок Міністерства охорони здоров’я України не може бути більшою за 30 днiв.

Згiдно з КПК України експерти, які проводять судово-психологiчну еспертизу, мають право:

1) вимагати надання для ознайомлення всiх необхідних матерiалів досудового слідства;

2) просити орган, що призначив експертизу, надати матерiали, яких у справi нема (за умови, що вони стосуються предмета дослiдження);

3) за дозволом органу, що призначив експертизу, брати участь у проведеннi окремих слiдчих дiй;

4) робити висновки рiдною мовою, мовою судочинства або формулювати висновки за допомогою перекладача.

При проведеннi судово-психологiчної експертизи мають бути дотриманi законнi права та iнтереси учасникiв кримінального процесу. Особливими гарантiями забезпечуються пiдозрюваний, звинувачуваний. Останні мають право:

1) заявляти прохання про проведення судово-психологічної або iншої експертизи. Про ознайомлення їх з постановою про призначення експертизи складається протокол;

2) заявляти вiдвiд експерта-психолога. Слiдчий або суд, отримавши вiдвiд експерта, може ухвалити постанову про вiдмову у проханнi; про вiдвiд i надання права експертизи iншому експерту або звернутися до прокурора з проханням скасувати попередню постанову про призначення експертизи i пiсля такого скасування ухвалити нову постанову про призначення судово-психологiчної експертизи;

3) бути присутнiм при проведеннi експертизи (з дозволу органу, який її призначив). Але, на нашу думку, стосовно судово-психологічної експертизи це недоцiльно, окрiм випадків, коли вона проводиться стосовно його самого. Зрозумiти суть дослiджень підозрюваний, звинувачуваний, як правило, не в змозi, а своїм прагненням вплинути на хiд дослiдження або на підекспертну особу вiн тiльки заважає проведенню експертизи;

4) ознайомитися після завершення експертизи з її висновками, протоколом допиту експерта, якщо такий є. Про це слiдчий або iнший орган складає протокол;

5) неповнолiтнiй підозрюваний, звинувачуваний або доросла особа, яка через психiчний або фiзичний стан не в змозi реалiзувати своє право на захист, може ознайомитися з матерiалами експертизи у присутностi захисника, законного представника, педагога, лiкаря.

Підозрюваний, звинувачуваний при проведення експертизи має також додаткове право, а саме: при проведенні комплексної психолого-психіатричної стаціонарної експертизи пiдозрюваний не може перебувати у медичному закладi бiльше 10 днiв, а звинувачуваний – бiльше 30 днiв.

Адвокат-захисник може брати участь у судово-психологiчнiй експертизi з моменту його допуску до справи, його права похiднi вiд прав пiдозрюваного, звинувачуваного, тому не можуть бути ширшi, нiж права цих осiб.

Потерпілий може пiдлягати судово-психологічній експертизі і при цьому має право:

1) заявляти прохання про призначення i проведення експертизи, називати конкретних експертiв;

2) формулювати запитання або вносити доповнення до поставлених експертам запитань;

3) надавати докази, що стосуються предмету експертизи. Це можуть бути листи, щоденники, письмовi висновки фахiвцiв (у тому числi й психологiв);

4) заявляти вiдвiд експерта. Орган, який веде розслiдування, повинен цей вiдвiд проаналiзувати i прийняти щодо цього питання процесуальне рiшення;

5) знайомитися наприкiнцi розслiдування з усiма матерiалами справи, у тому числi й з висновками судово-психологiчної експертизи, заявляти прохання про призначення додаткової або повторної експертизи.

Судово-психологiчну експертизу на стадiї досудового слідства проводять i стосовно свiдка. Свiдок, стосовно якого призначено експертизу, має право знати, у якiй справi i для чого призначається експертиза. Iнших прав у свiдка нема. У випадку злiсного його неприбуття (нез’явлення) для проходження експертизи вiн може бути примусово залучений до участi в цій процесуальній дії. Якщо свiдок вiдмовляється вiд проходження екпертного обстеження, вiн може бути притягнений до кримiнальної вiдповiдальностi згідно ст. 179 КК України.

За нашими даними, найчастiше для експертного дослiдження залучають малолiтнiх i неповнолiтнiх свiдкiв. Судово-психологічна експертиза стосовно осiб, якi не досягли 16 рокiв, проводиться за згодою батькiв або осiб, котрi їх заміняють. Законнi представники малолiтнього свiдка можуть бути присутнi при проведеннi такої експертизи, а батьки неповнолiтнього свiдка чи особи, які їх замiняють, можуть бути присутнi лише з дозволу слiдчого або iншого органу, який веде розслiдування. Свiдки, старшi 16 рокiв, пiдлягають експертному обстеженню за тими ж правилами, що й повнолiтнi.

Психологи викладають результати експертизи в пiдсумковому документі – висновку, який складається з трьох частин: вступної, описової та заключної (пiдсумкової). У першiй частинi вказується вид експертизи, час i мiсце її проведення, хто призначив експертизу, у чиїй присутностi вона проводиться, сформульовані запитання, якi матерiали були наданi в розпорядження експертiв, де знаходиться особа, яка пiдлягає експертизi.

В описовiй частинi коротко вказуються обставини справи в iнтерпретацiї експертiв (однак у межах, встановлених постановою про призначення експертизи), анамнестичнi данi на підекспертну особу, результати бесiди i спостереження, використанi експериментально-психологiчнi методики, одержанi за їх допомогою результати та їх iнтерпретацiя. На цiй основi здійснюється психологiчний аналiз ситуацiї вчиненого злочину, психологiчна характеристика особи, яка пiдлягає експертизi, i її поведiнки у кримiногеннiй ситуацiї.

У заключнiй частинi даються вiдповiдi на поставленi запитання, якi воднораз є висновками щодо проведеного аналiзу, вказується дата складення документа; кожен експерт учиняє особистий підпис.

 

ВИСНОВОК

Слідчий та суд оцiнюють докази, у тому числi й висновок СПЕ, на основi внутрiшнього переконання i неупередженого, повного та об’єктивного розгляду всiх обставин справи в їх сукупностi, керуючись законом i правосвiдомiстю. При оцiнцi встановлюється:

1) чи було у розпорядженнi експертiв достатньо матерiалiв для обгрунтування висновку;

2) науковiсть висновку, для чого з’ясовують, чи грунтувався вiн на спецiальних знаннях i даних науки, чи пов’язаний вiн iз конкретними результатами дослiдження, чи були застосованi експериментальнi методи i якою мiрою вони стосуються дослiджуваного предмета, чи вiдповiдає дослiдження положенням психологiчної науки;

3) чи справдi у кримiногеннiй ситуацiї у особи, яка пiдлягала експертизi, є особливостi та ознаки, встановлені судово-психологічною експертизою.