Особливостi проведення комплексних судово-психологічних експертиз

Теоретичними засадами комплексних психологiчних експертиз є об’єктивний процес взаємодiї наук, предмета i методів дослiдження. Залежно вiд того, яка сфера наукового чи практичного знання постала на межі з психологiєю, можуть призначатися такi комплекснi судово-психологічні експертизи: психолого-психiатрична, психолого-медична, психолого-технiчна; психолiнгвiстична; психолого-педагогiчна та інші.

Психолого-психiатрична експертиза об’єктом пiзнання має психiку осiб, якi перенесли/мають психiчне захворювання чи тимчасовий розлад психiчної дiяльностi, або для яких характерна межова нервово-психiчна патологiя (олiгофренiя, психопатiя, iнфантилiзм, схильнiсть до суїциду та ін.). Комплексна психолого-психiатрична експертиза відповідає на такi запитання:

1) кваліфікація психiчного стану підозрюваного, звинувачуваного, потерпiлого, свiдка; природи, виду i типу психiчної патологiї, її тяжкостi, глибини прояву у конкретної особи; спiввiдношення патологiчного i нормального у психiцi, взаємодiя явищ „поломки” психiки з проявами компенсації у процесi нормальної або патологiчної адаптацiї до умов ситуацiї;

2) визначення деяких стiйких психологiчних властивостей, рис особистостi i динамiчних станiв психiки особи iз „межовою” патологiєю; виду i глибини емоцiйних реакцiй у перiод, що має значення у справі, iндивiдуально-психологiчних особливостей аномальних або акцентуйованих осiб, природи i ступеня розумової вiдсталостi;

3) визначення впливу виявлених особливостей i характеристик підекспертної особи з „сумiжними” проявами норми i патологiї, на її здатнiсть адекватно сприймати оточення, регулювати свою поведiнку у конкретнiй кримiногеннiй або вiктимнiй ситуацiї;

4) здатність зазначених осіб усвiдомлювати значення своїх дiй, передбачати їх наслiдки i керувати ними (осуднiсть, обмежена осудність).

До комiсiї з проведення психолого-медичної експертизи, окрiм психолога, необхiдно залучати лiкаря-фахiвця в галузi відповідної хвороби. При її проведеннi ставляться такi запитання:

1) яке соматичне захворювання наявне, його форма та як воно може впливати на психiку підекспертної особи;

2) чи перенесла особа, яка пiдлягає експертизi, у минулому соматичні захворювання, що могли б вплинути на психiку (у тому числі пологові та післяпологові черепно-мозковi травми, захворювання головного i спинного мозку та ін.), та їх можливi наслiдки психологічного характеру;

3) чи є у підекспертної особи дефекти сенсорної сфери (зору, слуху, нюху, дотику, смаку), їх вплив на здатність адекватно сприймати, розумiти i вiдтворювати iнформацiю, що цiкавить слідство (суд);

4) чи наявна розумова вiдсталiсть або iншi психiчнi особливостi, викликанi перенесеним соматичним захворюванням.

Психолого-технiчна експертиза об’єктом вивчення має психологiю особи в системах „людина – машина”, тобто при виконаннi професiйних обов’язкiв, пов’язаних iз використанням складних машин i механiзмiв. Така експертиза може проводитися у справах щодо дорожньо-транспортних пригод, аварiй на залiзничному, авiацiйному, водному транспортi, у зв’язку з техногенними катастрофами. При проведеннi психолого-технiчної експертизи з’ясовуються такi питання:

1) наявність чи вiдсутнiсть психологiчних властивостей, що свiдчили б про професiйну придатнiсть особи до виконання конкретних професійних обов’язкiв; її здатнiсть дiяти у стресовiй, аварiйнiй ситуацiї;

2) психологічні аспекти дорожньо-транспортної пригоди, аварiї, катастрофи, а саме: своєчаснiсть реакцiї звинувачуваних на небезпеку чи сигнал тривоги, час i особливостi прийняття рiшення в екстремальнiй ситуацiї,

3) мобілізуюча чи пригнiчуюча дiя на психiку підекспертного об’єктивної ситуацiї при виконаннi звичних або неординарних трудових функцiй; специфiчнiсть реагування на подразники у рiзнi перiоди робочого дня; вплив на виконання професiйних обов’язкiв перенесених хвороб, перевтоми, зловживання спиртними напоями, вживання наркотикiв.

Психолого-лiнгвiстична експертиза об’єктом вивчення має мову як прояв психiчної активності особи. Для встановлення авторства письмових документiв слiдчий i суд можуть звернутися за допомогою до психологiв i лiнгвiстiв (фiлологiв). Якщо кримiналiстична (почеркознавча) експертиза встановлює виконавця письмового тексту, то психолого-лiнгвiстична – його справжнього автора. Психолого-лiнгвiстична експертиза має встановити:

1) семантичні (смисловi), етимологiчнi (походження слiв), граматичнi, морфологiчнi, синтаксичнi особливостi письмового тексту чи усної мови;

2) психологічні особливостi автора, його вiк, стать, iнтелектуальний рiвень, особливостi мислення, емоцiйно-вольової сфери, наявнiсть патологiчних вiдхилень у пiзнавальних та iнших психiчних процесах;

3) збіг або вiдмiннiсть у психологiчних характеристиках декiлькох писемних джерел, виконаних одною особою; авторство однiєї особи щодо одного чи декiлькох писемних або зафiксованих (на магнiтофоннiй плiвцi) усних джерел тощо.

Психолого-педагогiчна експертиза найчастіше призначається щодо неповнолітніх і має об’єктом пiзнання формування психологiчних особливостей людини у процесi навчання та виховання. Для проведення психолого-педагогiчної експертизи можуть бути поставленi такi запитання:

1) як вплинула на формування психологiчних особливостей підекспертної особи ситуацiя в сiм’ї, школi, учнiвському колективi, неформальному угрупуваннi, до якого вона входила; якi психологiчнi риси властивi цій особi;

2) чи могла атмосфера у сiм’ї, школi призвести до педагогiчної та соцiальної занедбаностi підозрюваного, звинувачуваного; як вплинула соцiальна занедбанiсть на вчинення злочину;

3) якi заходи виправлення i перевиховання можуть бути вжитi до неповнолiтнього, що вчинив злочин; чи можна його виправити i перевиховати у сiм’ї, без застосування покарання у вигляді позбавлення свободи.

Окрім комплексних судово-психологічних експертиз, здiйснюваних спецiалiстами двох галузей науки та практичних знань (психологiї та психiатрiї, психології та педагогіки тощо), може виникнути необхiднiсть призначення комплексної комiсiї зi спецiалiстiв трьох чи бiльшої кiлькостi галузей наукових i практичних знань. Наприклад, вiдомi випадки призначення комплексної медико-психолого-психiатричної експертизи. Її об’єктом є психiка людей, що перенесли психiчнi та соматичнi хвороби, а також психiка розумово вiдсталих людей iз тяжкими або невилiковними соматичними хворобами. До складу експертної комiсiї включали психологiв, психiатрiв i лiкарiв-спецiалiстiв iз тих захворювань, на якi страждали підекспертні особи.

Узагальнення матеріалів судово-психологiчних експертиз показало, що як слiдчi та суди, так i спецiалiсти-експерти доволi часто припускаються помилок i хиб, що негативно впливає на практику. Серед них, у першу чергу, необхiдно вiдзначити наступні.

1. Недолiки, що мали мiсце при прийняттi рiшення про необхiднiсть проведення у справi судово-психологічної експертизи i визначеннi кола та змісту запитань до експерта.

2. Помилки, допущенi при доборi експерта. Слiдчi i суди визначали експертів і доручали їм проведення експертиз за формальними пiдставами (кандидат наук, доцент тощо), без попереднього з’ясування сфери наукових iнтересiв i компетентностi у відповіді на запитання, заради яких призначалася конкретна експертиза, зокрема, без урахування того, чи володiють вони необхiдними методиками експериментально-психологiчного дослiдження.

3. Бiднiсть методичної бази дослiджень, сумбурнiсть у викладеннi результатiв обстеження осiб, що пiдлягають експертизi, поверховий характер i недостатня обгрунтованiсть окремих висновкiв.

4. Помилки, допущенi при використанні експертних висновкiв. Досить часто слiдчi i суди використовували експертнi висновки без належної оцiнки їх обгрунтування i достовiрностi. Коли, в окремих випадках, висновки експерта-психолога суперечили iншим зiбраним у справi доказам, замiсть того, аби мотивувати свою незгоду з висновком експертизи, про нього просто не згадували в обвинувальному висновку i вироку.