Загальна характеристика судово-психологiчної експертизи



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальна характеристика судово-психологiчної експертизи



Об’єктом дослідження судово-психологічної експертизи є психологічні виявлення особи, що не виходять за межi норми, не викликають сумнiву у її психiчнiй повноцiнностi (осудностi). Судово-психологiчна експертиза спрямована на вивчення змiсту i структури iндивiдуальної свiдомостi та поведiнки людей у процесi вчинення ними тих чи iнших дiянь або вiдображення явищ навколишнього середовища.

Пiдставами для призначення судово-психологiчної експертизи є:

1) відмінність поведiнки підекспертних осiб вiд традицiйної, характерної для вiдповiдної статево-вікової групи людей; незвичайнiсть поведiнки суб’єкта у момент вчинення злочину (химернiсть зовнiшностi, мiмiки, жестикуляцiї, пантомiмiки, рухiв тiла тощо); неадекватна або неналежна оцiнка ним соцiальної, моральної сутностi i значимостi своїх дiй;

2) рiзко вираженi індивідуально-психологічні особливостi суб’єкта (надмірна активнiсть, ейфорія, неврiвноваженiсть, емоцiйнiсть, агресивнiсть, збудливість та ін) чи, навпаки, душевна „глухота”, замкнутість, сором’язливість;

3) ймовірність вiдставання рiвня психiчного розвитку особи вiд вiкової норми;

4) наявнiсть особливостей, що свiдчать про розлади психічних пізнавальних процесах (сприймання, уваги, пам’яті, мислення);

5) невiдповiднiсть поведiнки метi i мотивам вчиненого; незвичайнiсть, невірогідність мотивацiї поведiнки;

6) явно несприятливi умови найближчого соцiального оточення, середовища, у якому тривалий час перебував правопорушник (особливо неповнолiтнiй);

7) наявнiсть у поведiнцi пiдозрюваного ознак, що свiдчать про можливiсть вчинення ним злочину у станi фізіологічного афекту, акумуляції емоцiйного збудження, сильних переживань;

8) перенесення підекспертним у минулому психiчних або тяжких соматичних захворювань, психопатологiчних станiв;

9) сумнiви у вірогідності показань свiдка, потерпiлого, що явно суперечать характеру ситуацiї, iншим даним;

10) сумнiви в авторствi письмового тексту;

11) сумнiви у мотивах самогубства.

Визначено наступний перелік запитань, на якi не може дати відповідь судово-психологічна експертиз, оскільки вони виходять за межі її компетенцiї:

- правова оцінка поведінки (дії чи бездіяльності) – виннiсть або невиннiсть звинувачуваного, форма та вид умислу, достовірність свідчень);

- моральна оцiнка особи та її поведінки;

- запитання, що виходять за межі предметі та об’єкту сучасної психологiчної науки (ясновидiння, парадiагностика тощо).

Межі компетенцiї судово-психологiчної експертизи у кримiнальному процесi окреслюються нижченаведеним перелiком запитань:

1) дiагностика iндивiдуально-психологiчних особливостей (наприклад, пiдвищеної навiюваностi, iмпульсивностi, ригiдностi тощо), здатних суттєво впливати на поведiнку суб’єкта;

2) встановлення основних, закрiплених мотивiв (у психологiчному розумiннi цього поняття) поведiнки людини i мотивацiї конкретних вчинкiв як важливих психологiчних обставин, що характеризують особистiсть;

3) дiагностика наявностi або вiдсутностi у суб’єкта у момент вчинення злочину фізіологічного афекту та iнших непатологiчних емоцiйних станiв, здатних суттєво впливати на свiдомiсть i поведiнку людини;

4) встановлення можливостi виникнення у людини в конкретних умовах психiчних станiв (розгубленостi, втрати орiєнтування тощо) i експертна оцiнка їх впливу на поведінку чи якiсть виконання професiйних функцiй в авiацiї, на залiзницi i в автомобiльному транспортi, у роботi операторiв автоматизованих систем на виробництвi тощо;

5) встановлення здатностi неповнолiтнiх обвинувачених, які мають ознаки не пов’язаного iз психiчним захворюванням вiдставання у психiчному розвитку, цiлковито усвiдомлювати значення своїх дiянь, i визначення, якою мiрою вони здатнi керувати своєю поведінкою;

6) встановлення здатностi підозрюваних, звинувачуваних, свiдкiв, потерпiлих, враховуючи їхнi iндивiдуально-психологiчнi та вiковi особливостi, рiвень розумового розвитку, правильно оцiнювати обставини, що мають значення у справi, i давати правдивi свiдчення;

7) установлення здатностi психiчно здорових потерпiлих у справi про згвалтування (у першу чергу – малолiтнiх) усвiдомлювати характер i значення вчинюваних із ними дiй i чинити опiр.

На сьогоднi традиційними є наступні види судово-психологiчної експертизи:

1) експертиза неповнолiтнiх;

2) експертиза особистих властивостей, основних мотивiв поведiнки, закрiплених у життєдіяльності суб’єкта, та рівня його інтелектуального розвитку;

3) експертиза особливих емоційних станiв, у тому числi фізіологічного афекту.

Інші види експертиз, хоча й мають місце, але проводяться набагато рідше, що не дозволяє на сьогодні проводити узагальнення наявних результатів.

Розглянемо характернi особливостi кожного виду експертизи.

1. Експертиза неповнолiтнiх

Судово-психологiчна експертиза призначається в даному випадку стосовно психiчно здорових неповнолiтнiх підозрюваних, звинувачуваних, свiдкiв, потерпiлих. Виокремлення цього виду судово-психологiчної експертизи зумовлене, насамперед, своєрiднiстю пiдлiткового вiку.

При проведеннi судово-психологiчної експертизи неповнолiтнiх визначається відповідь на такi запитання:

1) якi індивідуально-психологічні, зокрема, емоцiйно-вольові особливостi характерні для підекспертної особи;

2) якi мотиви дiяльностi та поведiнки підекспертного є типовими для його повсякденного життя; якими мотивами він керувався при вчиненні злочину;

3) чи вiдповiдає рiвень розумового розвитку пiдлiтка його біологічному (паспортному) вiку;

4) яким чином сприйнята конфлiктна ситуацiя та її суб’єктивна оцiнка пiдлiтком змогла вплинути на його дiї;

5) чи не властива підекспертному пiдвищена навiюванiсть? Якщо так, то яким чином це може вплинути на його дiї у конкретнiй кримiнальнiй ситуацiї чи свідчення стосовно вчиненого злочину;

5) чи не спостерiгається у підекспертного схильності до фантазування? Якщо так, то як це може вплинути на його здатнiсть давати правдивi свiдчення;

 

2. Експертиза особистих властивостей, основних мотивiв поведiнки, закрiплених у життєдiяльностi суб’єкта, та рівня його інтелектуального розвитку

Вивчення злочину в кримiнальному процесi передбачає аналiз як об’єктивної, так i суб’єктивної сторони злочинної поведiнки. При цьому пiд суб’єктивною стороною мається на увазi визначення особою характеру ситуацiї i сутностi своїх дiянь. Часто у свiдомостi суб’єкта злочинної дiяльностi суб’єктивне значення ситуацiї злочину не збiгається з її змiстом або ж значно рiзниться вiд нього, відіграючи при цьому роль вирішального чинника у виборi альтернатив поведiнки.

При її призначеннi перед експертами-психологами можуть бути поставленi такi питання:

1) якi індивідуально-психологічні особливостi особи, що пiдлягає експертизi, та як вони могли проявитися в конкретному протиправному вчинку;

2) чи не суперечать протиправнi (злочиннi) дiї особи, що пiдлягає експертизi, основним рисам її характеру;

3) чи здатен підекспертний, враховуючи рiвень його розумового розвитку i стан психiчних пiзнавальних процесiв, правильно розумiти значення своїх дiй, їх наслiдкiв i давати щодо них достовірні свідчення;

4) якi риси характеру особи, що пiдлягає експертизi, могли б позначитися на характерi її свiдчень; чи властиві їй підвищена навіюваність та схильність до фантазування;

5) чи може особа, яка пiдлягає експертизi, враховуючи її індивідуально-психологічні особливостi, рiвень розвитку пiзнавальної сфери, правильно сприймати та оцінювати виявленi у справi факти (або здiйснюванi з нею дiї).

3. Експертиза особливих емоційних станів

У чинному законодавствi серед обставин, що пом’якшують покарання, зазначається стан сильного душевного хвилювання. У юридичнiй практицi поняття „сильне душевне хвилювання” досить часто ототожнюється з психологiчним поняттям „фiзiологiчний афект”, але таке ототожнення неправомiрне. Поняття „сильного душевного хвилювання” та „фiзiологiчного афекту” не просто належать до рiзних дисциплiн – юриспруденцiї і психологiї, але перше є ширшим за обсягом.

При призначеннi судово-психологiчної експертизи, пов’язаної з особливостями перебігу емоційних станів у кримiнальних ситуаціях, у тому числі афективними делiктами, можна формулювати такi запитання:

1) яка психологiчна характеристика емоцiйного стану підекспертного в перiод, що передував вчиненому;

2) яким чином емоційний стан i почуття особи, яка пiдлягає експертизi, вплинули на її поведiнку в дослiджуванiй ситуацiї;

3) чи не виявляє особа, яка пiдлягає експертизi, особистісних рис, котрі стали однiєю з умов виникнення у неї надзвичайного емоцiйного стану, що вплинув на її поведiнку в дослiджуванiй у справi ситуацiї;

4) чи не виявляє особа, яка пiдлягає експертизi, особистісних рис, що стали, враховуючи ситуацiю, однiєю з умов виникнення у неї стану фiзiологiчного афекту;

5) чи не був обвинувачений у момент вчинення iнкримiнованих йому дiй у станi фiзiологiчного афекту;

6) яким чином емоційний стан підекспертного в перiод дослiджуваної у справi ситуацiї мiг позначитися на сприйняттi ним криміногенної ситуації;

7) яким чином емоційний стан підекспертного мiг позначитися на його свiдченнях.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.232.88 (0.013 с.)