Лекція 13. Міжнародне повітряне право

Лекція 13. МІЖНАРОДНЕ ПОВІТРЯНЕ ПРАВО

Поняття та джерела міжнародного повітряного права.

Режим повітряного простору та міжнародних польотів над державною територією.

Правовий режим польотів у міжнародному повітряному просторі.

Відповідальність у міжнародному повітряному праві.

Діяльність міжнародних організацій у галузі цивільної авіації.

Поняття та джерела міжнародного повітряного права

Міжнародне повітряне право - сукупність правових норм, що регулюють відносини між державами стосовно використання повітряного простору з метою здійснення міжнародного повітряного сполучення і забезпечення його безпеки, а також встановлюють режим повітряних сполучень.

Нижня межа повітряного простору знаходиться над сухопутною і водною поверхнею Землі. Стосовно верхньої межі повітряного простору необхідно зауважити, що в нормах міжнародного права вона не знайшла свого закріплення.

Міжнародні повітряні польоти виконуються з метою перевезення пасажирів, вантажу, пошти і багажу за плату по міжнародних повітряних трасах.

Принципове значення має поділ суден на цивільні і державні. Державні, у свою чергу, поділяються на судна, що перебувають на комерційній службі, і на судна, що знаходяться на державній некомерційній службі (урядові, військові, митні, поліцейські та ін.).

Початок формуванню нової галузі міжнародного права – міжнародного повітряного права – поклала багатостороння Паризька конвенція 1919 р., у якій підкреслювалося право кожної держави на повний і винятковий суверенітет над повітряним простором над її територією.

 

Основні договори в сфері міжнародного повітряного права, прийняті під егідою ІКАО:

Договори чиказької системи:

Конвенція про міжнародну цивільну авіацію – Чиказька конвенція від 7 грудня 1944 року 52 державами. Вступила в силу 4 квітня 1947 р. Редагувалась вісім разів в 1959, 1963, 1969, 1975, 1980, 1997, 2000 и 2006 рр. (У – від 1992 р.). Встановила основні принципи роботи міжнародної цивільної авіації, зокрема, правила польотів над територією країни учасниці, принцип національної приналежності повітряного судна, полегшення міжнародних польотів, міжнародні стандарти та рекомендовану практику (SARPs) (так називаються додатки до конвенції), т.д.

Крім того, акт конвенції включає створення Організації міжнародної цивільної авіації (ІКАО, ICAO), яка повинна контролювати виконання положень конвенції та її додатків. А також змінювати і доповнювати ці положення згідно духу часу.

Конвенція «застосовується тільки до цивільних повітряних суден і не застосовується до державних повітряних суден», якими є повітряні судна, що перебувають на військовій, митній і поліцейській службах.

Статут ІКАО – Статутом ІКАО вважається дев’ята редакція Чиказької конвенції, яка включає в себе зміни з 1948 по 2006 роки. Вона має також позначення IKAO Doc 7300/9.

Угода про транзит міжнародними повітряними лініями (IASTA) – «про дві свободи повітря» (від 1944 р.).На 2007 р. – 129 держав (У – 1997 р.).

Про міжнародний повітряний транспорт – «про п'ять свобод повітря» (від 1944 р.).

Договір про відкрите небо (Гельсінки, 1992 р., на 2012 р. – 34 держави. У – ратифікувала у 2000 р.) – встановив режим для проведення спостереження за польотами державами-учасницями та територіями інших держав і закріпив їх права та обов‘язки стосовно цього режиму.

 

Договори варшавської системи:

Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшавська конвенція, 12.10.1929 р.)

Варшавська конвенція зі змінами, внесеними в Гаазі в 1955 р. (Гаазький протокол, від 28.09.1955 р.)

Конвенція додаткова до ВК для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, здійснюваних особами, що не є перевізником за договором (Гвадалахарська конвенція, від 18.09.1961 р.)

Монреальська угода (ряду авіакомпаній, від 1966 р.)

Гватемальський протокол (1971 р.)

Монреальський протокол (1975 р.)

Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція, від 28.05.1999 р.)

Договори римської системи:

Конвенція про збитки, завдані іноземному повітряному судну і третім особам на поверхні (Рим, 7.10.1952 р.)

Протокол про збитки, завдані іноземному повітряному судну і третім особам на поверхні (Монреаль, 1978 р.)

Договори про незаконне втручання в діяльність цивільної авіації:

Конвенція про злочини і деякі інші дії на борту повітряного судна (Токіо, від 14.09.1963);

Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (Гаага, від 16.12.1970);

Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (Монреаль, від 23.09.1971);

Протокол про боротьбу з незаконними актами насилля в аеропортах, що обслуговують міжнародну цивільну авіацію (Монреаль, 24 лютого 1988 р.)

 

Режим повітряного простору та міжнародних польотів над державною територією

 

Над територією кожної держави режим повітряного простору та міжнародних польотів регулюється її національним законодавством та міжнародними договорами, які вона уклала з іншими державами на двосторонній та багатосторонній основі (в Україні - Повітряним кодексом України від 19.05.2011 р., зміни – 05.01.2013 р. та підзаконними актами).

Правила польотів над територією держави включають:

Умови перетинання державного кордону.

Ширину повітряних трас і висоту польоту по ним.

Заборонені та небезпечні зони, зони з особливим режимом польотів та інші зони.

Правила аеронавігації, зв'язку та сигналізації.

Правила використання аеродромної мережі.

Вимоги до польотної документації.

Норми запасу палива.

Систему числення часу.

 

Міжурядові угоди про повітряне сполучення містять:

Основні умови, принципи організації та виконання польотів між державами.

Додержання рівності та взаємності сторін у встановленні найбільш прийнятних умов для навігації, забезпечення аеродромами, технічними засобами, метеорологічною інформацією і так далі.

Комерційні права.

Право на транзитні польоти в треті країни.

5. Вимоги дотримання законів і правил цієї держави, звільнення від митних зборів окремих видів продуктів (паливо, лікеро-горілчані вироби та продукти харчування для обслуговування екіпажів і пасажирів).

Право на відкриття представництв на території іншої держави.

Міжнародним польотом вважається такий, при якому повітряне судно повинно перетнути кордони більш ніж однієї держави. Угоди можуть бути на польоти двох видів:

Регулярні (звичайні): польоти за розкладом і додаткові рейси.

нерегулярні (епізодичні): не комерційні, спеціальні, технічні, чартерні.

 

Право регулярних польотів надається державою при укладанні угоди щодо міжнародного повітряного сполучення, де вказується з якою частотою і за якими договірними маршрутами і трасами будуть здійснюватися польоти.

Попереднім планом польоту для виконання рейсів є розклад, узгоджений обома сторонами.

Для виконання конкретного рейсу за розкладом потрібно за 30 хвилин до польоту подати диспетчеру план польоту в 2 примірниках.

Зміна розкладу або введення додаткових рейсів оформляється додатковою домовленістю між державами, якщо ця процедура не обмовляється в угоді. У цьому випадку складається попередній план польоту – заявка на виконання польоту в терміни, вказані в угоді, але не пізніше ніж за 24 години до вильоту.

Право епізодичних польотів надається державою шляхом видачі разових дозволів на кожен політ.

В угоді звичайно обумовлюється процедура виконання епізодичних польотів. Для його виконання через Міністерство закордонних справ подається заявка в установленій формі послам тих країн, над територією яких проходитиме політ (проліт), посадка і знаходяться запасні аеродроми. Заявки подаються в строки, зазначені в угоді.

Отримання дозволу на політ від диспетчерської служби є підставою для його виконання, а також є свідченням попереднього дозволу польоту державою.

Дана система обслуговування повітряного руху поширюється тільки на цивільні повітряні судна. Польоти державних повітряних суден (військових, поліцейських, митних...) виконуються по міжнародних повітряних лініях тільки за спеціальним дозволом.

 

Міжнародний рейс – політ з перетином державного кордону за встановленою міжнародною повітряною лінією в одному напрямку (з посадкою або без посадки в проміжному пункті) від початкового аеропорту вильоту до кінцевого аеропорту посадки для перевезення комерційного вантажу.

У залежності від призначення може бути:

Звичайний (за розкладом).

2. Спеціальний – для перевезення офіційних осіб, делегацій і т.д.:

- за розкладом (регулярний);

- поза розкладом (разовий, епізодичний).

Країни-учасниці Угоди про транзит по міжнародних повітряних лініях надають цю і другу свободи іншим країнам-учасницям, за умови використання транзитним повітряним судном виділених повітряних коридорів.

До 2007 року до угоди приєдналися 129 країн, включаючи такі великі держави як США, Індія та Австралія. Однак Бразилія, Індонезія, Китай і Росія не приєдналися до угоди, а Канада вийшла з нього в 1988 році. Ці країни здійснюють більш суворий контроль свого повітряного простору та надають іншим країнам право на проліт на підставі двосторонніх угод.

IASTA дозволяє кожній країні-учасниці стягувати з іноземних авіакомпаній «розумну плату» за право перетинання своєї території, а також використання своїх аеропортів та „інфраструктури” (у разі 2 свободи).

Наприклад, Федеральне управління цивільної авіації США, учасник IASTA, в 2009 році стягувало так звану «плату за маршрут» в розмірі 33,72 дол. за кожні 100 морських миль шляху за найкоротшим маршрутом від точки входу повітряного судна в повітряний простір, контрольований США, до точки виходу з нього. Крім того, менша плата (так званий океанський тариф) в розмірі 15,94 дол. за 100 морських миль стягується за проліт над міжнародними водами, повітряний простір над якими контролюється США. Сюди входять деякі ділянки Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого океанів.

Країни, що не є учасницями IASTA, також стягують плату за проліт над своєю територією. Так, Росія стягує високу плату за проліт, особливо на трансполярних маршрутах між Північною Америкою та Азією через Сибір.

Друга свобода дає право на технічну зупинку без посадки чи висадки пасажирів, вивантаження або навантаження вантажу в одній країні на шляху до іншої країни.

П'ята свобода була необхідною умовою дальніх перельотів до початку 1980-х років, коли прогрес в авіації та зростання пасажиропотоку дозволив запропонувати безпосадочні перельоти на великі відстані. Такі польоти досі мають місце в Східній Азії, особливо на маршруті Токіо-Бангкок-Гонконг, який обслуговують до чотирьох різних авіакомпаній, які розташовані ні в Таїланді, ні в Гонконзі. П'ята свобода також активно використовується в Європі, Південній Америці, Карибському басейні, Північній Атлантиці, Тасмановому морі.

Сьома свобода зустрічається рідко, оскільки найчастіше суперечить комерційним інтересам авіакомпаній. Виняток становить Європа, де у вільному повітряному просторі ЄС авіакомпанії, особливо бюджетні, часто обслуговують рейси між двома аеропортами, жоден з яких не знаходиться в їх країні. Ryanair обслуговує велику кількість таких рейсів.

Восьма свобода вкрай рідко зустрічається за межами Європи. Ще одним прикладом є Єдиний авіаційний ринок (SAM) згідно угоди між Австралією і Новою Зеландією від 1996 року; Протокол 2001 року до Багатосторонньої угоди про лібералізацію міжнародних авіаперевезень (MALIAT) між Брунеєм, Чилі та Сінгапуром.

В інших випадках такі права звичайно надаються в обмежених випадках, коли місцевий ринок авіаперевезень значно недорозвинений. Відомим прикладом був дозвіл Pan Am літати між Франкфуртом і Західним Берліном в 1950-1980-х роках. Хоча в цьому випадку надання таких привілеїв було продиктовано швидше політичними, ніж комерційними інтересами – право на посадку в Західному Берліні мали тільки авіакомпанії Франції, Великобританії і США.

У 2005 році Великобританія і Нова Зеландія уклали угоду про надання необмежених прав на каботаж. Враховуючи величезну відстань між державами, угода має скоріше політичне значення. У 1999 році Нова Зеландія уклала таку ж угоду з Ірландією.

Дев'ята свобода (окремий каботаж)

Регіональні бюро

· Європа та Північна Атлантика (Париж, Франція);

· Африканське (Дакар, Сенегал);

· Близькосхідне (Каїр, Єгипет);

· Південноамериканське (Ліма, Перу);

· Азіатсько-Тихоокеанське (Бангкок, Таїланд);

· Північної Америки і Карибського басейну (Мехіко, Мексика);

· Східно-африканське (Найробі, Кенія).

 

Відповідно до правил ІКАО міжнародний повітряний простір розділений на райони польотної інформації - повітряний простір, межі якого встановлюються з урахуванням можливостей засобів навігації та контролю за повітряним рухом.

Однією з функцій IKAO (й ІАТА) є присвоєння аеропортам світу чотирибуквених, а авіакомпаніям трибуквених, індивідуальних кодів-ідентифікаторів, що використовуються для передачі аеронавігаційної та метеорологічної інформації щодо аеропортів, планів польотів (флайт-планів), позначення цивільних аеродромів на радіонавігаційних картах і т. д.

У США коди ІКАО зазвичай відрізняються від кодів ІАТА тільки префіксом K (наприклад, LAX = KLAX). У Канаді, аналогічно, до коду ІАТА додається префікс C для утворення коду IKAO. У всьому іншому світі коди IKAO і ІАТА не пов'язані між собою, оскільки коди ІАТА засновані на фонетичній подібності, а коди IKAO прив'язані до місця (location-based).

IKAO також відповідає за видачу цифробуквенних кодів типів літаків, які складаються з 2-4 знаків. Ці коди зазвичай використовуються в планах польотів. IKAO також надає телефонні позивні для літаків по всьому світу – складаються з коду авіакомпанії (трибуквеного) і позивного (одне-два слова).

Зазвичай, але не завжди, позивні відповідають назви авіакомпанії. Наприклад, код для Aer Lingus – EIN, а позивний – Shamrock, для Japan Airlines International код – JAL, позивний – Japan Air. Таким чином, рейс компанії Aer Lingus під номером 111 буде закодований «EIN111», а винесено з радіозв'язку як «Shamrock Сто одинадцять», рейс під тим же номером компанії Japan Airlines буде закодовано як «JAL111» й винесено «Japan Air Сто одинадцять».

ІКАО відповідає за стандарти для реєстрації літаків, що включають цифробуквені коди, що позначають країну реєстрації.

 

„Найважливіша” універсальна неурядова організація у цій галузі – ІАТА.

Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА, International Air Transport Association) – міжнародна неурядова організація. Створена в квітні 1945 року в Гавані (Куба). На 2010 рік членами ІАТА є 230 авіакомпаній, які здійснюють 93% усіх міжнародних рейсів. Має 115 представництв по всьому світу.

Штаб-квартира – Монреаль (Канада). Європейський центр – Женева (Швейцарія).

Асоціація виступає координатором та представником інтересів авіатранспортної галузі в таких областях як забезпечення безпеки польотів, здійснення польотів, тарифна політика, техобслуговування, авіаційна безпека, розробка міжнародних стандартів спільно з ІКАО і т. д.

Найважливішим напрямком діяльності ІАТА є організація взаєморозрахунків між суб'єктами повітряного транспорту, заснована на системі продажів перевезень на нейтральному бланку авіаквитків. Оголосила про повний перехід з 2007 року на продаж авіаперевезень з використанням електронних квитків.

ІАТА присвоює коди аеропортам, авіакомпаніям і типам літаків для класифікації.

IOSA – Програма виробничого аудиту безпеки авіакомпаній Міжнародної асоціації повітряного транспорту (IATA Operational Safety Audit), яка призначена для оцінки систем експлуатаційного управління та контролю повітряних перевізників.

Це передовий гармонізований стандарт всієї світової авіаційної індустрії в області здійснення авіаперевезень та забезпечення їх безпеки. На сьогоднішній день сертифікацію IOSA здійснюють вісім незалежних аудиторських фірм, які пройшли акредитацію в IATA. Керівництво по стандартам IOSA включає в себе 872 вимоги, відповідність яким повинна підтвердити авіакомпанія під час проходження аудиту.

Сертифікат IOSA являє собою свого роду «перепустку» в міжнародні альянси найбільших авіакомпаній світу і є обов'язковою умовою членства в IATA. Визнання безпеки роботи на міжнародному рівні гарантує більш високий статус авіаперевізника як на внутрішньому ринку, так і на ринку міжнародних авіаперевезень.

Лекція 13. МІЖНАРОДНЕ ПОВІТРЯНЕ ПРАВО