Поняття та джерела міжнародного повітряного права.

Режим повітряного простору та міжнародних польотів над державною територією.

Правовий режим польотів у міжнародному повітряному просторі.

Відповідальність у міжнародному повітряному праві.

Діяльність міжнародних організацій у галузі цивільної авіації.

Поняття та джерела міжнародного повітряного права

Міжнародне повітряне право - сукупність правових норм, що регулюють відносини між державами стосовно використання повітряного простору з метою здійснення міжнародного повітряного сполучення і забезпечення його безпеки, а також встановлюють режим повітряних сполучень.

Нижня межа повітряного простору знаходиться над сухопутною і водною поверхнею Землі. Стосовно верхньої межі повітряного простору необхідно зауважити, що в нормах міжнародного права вона не знайшла свого закріплення.

Міжнародні повітряні польоти виконуються з метою перевезення пасажирів, вантажу, пошти і багажу за плату по міжнародних повітряних трасах.

Принципове значення має поділ суден на цивільні і державні. Державні, у свою чергу, поділяються на судна, що перебувають на комерційній службі, і на судна, що знаходяться на державній некомерційній службі (урядові, військові, митні, поліцейські та ін.).

Початок формуванню нової галузі міжнародного права – міжнародного повітряного права – поклала багатостороння Паризька конвенція 1919 р., у якій підкреслювалося право кожної держави на повний і винятковий суверенітет над повітряним простором над її територією.

 

Основні договори в сфері міжнародного повітряного права, прийняті під егідою ІКАО:

Договори чиказької системи:

Конвенція про міжнародну цивільну авіацію – Чиказька конвенція від 7 грудня 1944 року 52 державами. Вступила в силу 4 квітня 1947 р. Редагувалась вісім разів в 1959, 1963, 1969, 1975, 1980, 1997, 2000 и 2006 рр. (У – від 1992 р.). Встановила основні принципи роботи міжнародної цивільної авіації, зокрема, правила польотів над територією країни учасниці, принцип національної приналежності повітряного судна, полегшення міжнародних польотів, міжнародні стандарти та рекомендовану практику (SARPs) (так називаються додатки до конвенції), т.д.

Крім того, акт конвенції включає створення Організації міжнародної цивільної авіації (ІКАО, ICAO), яка повинна контролювати виконання положень конвенції та її додатків. А також змінювати і доповнювати ці положення згідно духу часу.

Конвенція «застосовується тільки до цивільних повітряних суден і не застосовується до державних повітряних суден», якими є повітряні судна, що перебувають на військовій, митній і поліцейській службах.

Статут ІКАО – Статутом ІКАО вважається дев’ята редакція Чиказької конвенції, яка включає в себе зміни з 1948 по 2006 роки. Вона має також позначення IKAO Doc 7300/9.

Угода про транзит міжнародними повітряними лініями (IASTA) – «про дві свободи повітря» (від 1944 р.).На 2007 р. – 129 держав (У – 1997 р.).

Про міжнародний повітряний транспорт – «про п'ять свобод повітря» (від 1944 р.).

Договір про відкрите небо (Гельсінки, 1992 р., на 2012 р. – 34 держави. У – ратифікувала у 2000 р.) – встановив режим для проведення спостереження за польотами державами-учасницями та територіями інших держав і закріпив їх права та обов‘язки стосовно цього режиму.

 

Договори варшавської системи:

Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшавська конвенція, 12.10.1929 р.)

Варшавська конвенція зі змінами, внесеними в Гаазі в 1955 р. (Гаазький протокол, від 28.09.1955 р.)

Конвенція додаткова до ВК для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, здійснюваних особами, що не є перевізником за договором (Гвадалахарська конвенція, від 18.09.1961 р.)

Монреальська угода (ряду авіакомпаній, від 1966 р.)

Гватемальський протокол (1971 р.)

Монреальський протокол (1975 р.)

Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція, від 28.05.1999 р.)

Договори римської системи:

Конвенція про збитки, завдані іноземному повітряному судну і третім особам на поверхні (Рим, 7.10.1952 р.)

Протокол про збитки, завдані іноземному повітряному судну і третім особам на поверхні (Монреаль, 1978 р.)

Договори про незаконне втручання в діяльність цивільної авіації:

Конвенція про злочини і деякі інші дії на борту повітряного судна (Токіо, від 14.09.1963);

Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (Гаага, від 16.12.1970);

Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (Монреаль, від 23.09.1971);

Протокол про боротьбу з незаконними актами насилля в аеропортах, що обслуговують міжнародну цивільну авіацію (Монреаль, 24 лютого 1988 р.)

 

Режим повітряного простору та міжнародних польотів над державною територією

 

Над територією кожної держави режим повітряного простору та міжнародних польотів регулюється її національним законодавством та міжнародними договорами, які вона уклала з іншими державами на двосторонній та багатосторонній основі (в Україні - Повітряним кодексом України від 19.05.2011 р., зміни – 05.01.2013 р. та підзаконними актами).

Правила польотів над територією держави включають:

Умови перетинання державного кордону.

Ширину повітряних трас і висоту польоту по ним.

Заборонені та небезпечні зони, зони з особливим режимом польотів та інші зони.

Правила аеронавігації, зв'язку та сигналізації.

Правила використання аеродромної мережі.

Вимоги до польотної документації.

Норми запасу палива.

Систему числення часу.

 

Міжурядові угоди про повітряне сполучення містять:

Основні умови, принципи організації та виконання польотів між державами.

Додержання рівності та взаємності сторін у встановленні найбільш прийнятних умов для навігації, забезпечення аеродромами, технічними засобами, метеорологічною інформацією і так далі.

Комерційні права.

Право на транзитні польоти в треті країни.

5. Вимоги дотримання законів і правил цієї держави, звільнення від митних зборів окремих видів продуктів (паливо, лікеро-горілчані вироби та продукти харчування для обслуговування екіпажів і пасажирів).

Право на відкриття представництв на території іншої держави.

Міжнародним польотом вважається такий, при якому повітряне судно повинно перетнути кордони більш ніж однієї держави. Угоди можуть бути на польоти двох видів:

Регулярні (звичайні): польоти за розкладом і додаткові рейси.

нерегулярні (епізодичні): не комерційні, спеціальні, технічні, чартерні.

 

Право регулярних польотів надається державою при укладанні угоди щодо міжнародного повітряного сполучення, де вказується з якою частотою і за якими договірними маршрутами і трасами будуть здійснюватися польоти.

Попереднім планом польоту для виконання рейсів є розклад, узгоджений обома сторонами.

Для виконання конкретного рейсу за розкладом потрібно за 30 хвилин до польоту подати диспетчеру план польоту в 2 примірниках.

Зміна розкладу або введення додаткових рейсів оформляється додатковою домовленістю між державами, якщо ця процедура не обмовляється в угоді. У цьому випадку складається попередній план польоту – заявка на виконання польоту в терміни, вказані в угоді, але не пізніше ніж за 24 години до вильоту.

Право епізодичних польотів надається державою шляхом видачі разових дозволів на кожен політ.

В угоді звичайно обумовлюється процедура виконання епізодичних польотів. Для його виконання через Міністерство закордонних справ подається заявка в установленій формі послам тих країн, над територією яких проходитиме політ (проліт), посадка і знаходяться запасні аеродроми. Заявки подаються в строки, зазначені в угоді.

Отримання дозволу на політ від диспетчерської служби є підставою для його виконання, а також є свідченням попереднього дозволу польоту державою.

Дана система обслуговування повітряного руху поширюється тільки на цивільні повітряні судна. Польоти державних повітряних суден (військових, поліцейських, митних...) виконуються по міжнародних повітряних лініях тільки за спеціальним дозволом.

 

Міжнародний рейс – політ з перетином державного кордону за встановленою міжнародною повітряною лінією в одному напрямку (з посадкою або без посадки в проміжному пункті) від початкового аеропорту вильоту до кінцевого аеропорту посадки для перевезення комерційного вантажу.

У залежності від призначення може бути:

Звичайний (за розкладом).

2. Спеціальний – для перевезення офіційних осіб, делегацій і т.д.:

- за розкладом (регулярний);

- поза розкладом (разовий, епізодичний).