Евакуація населення з небезпечних районів і зон

В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах та інших населених пунктах, що мають об’єкти підвищеної небезпеки, основним заходом захисту населення є евакуація і розміщення його у зонах, які є безпечними для проживання людей і тварин.

Евакуація – комплекс заходів щодо організованого вивезення (виведення) населення з районів (місць), зон можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров’ю людей.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться:

· у зонах можливого катастрофічного затоплення;

· можливого небезпечного радіоактивного забруднення;

· можливого небезпечного хімічного ураження;

· в районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров’ю людей).

Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної ситуації може бути проведено загальну або часткову евакуацію тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація – комплекс заходів, що здійснюється для всіх категорій населення в окремих регіонах держави у разі виникнення НС.

Часткова евакуація – комплекс заходів, що здійснюється для захисту окремих категорій населення у разі виникнення НС.

Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів для всіх категорій населення і планується на випадок:

· можливого небезпечного радіоактивного забруднення території навколо атомних електростанцій для АЕС потужністю до 4ГВт – у радіусі 30км, для АЕС потужністю більше 4ГВт – у радіусі 50км.

· виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі.

Загальна евакуація проводиться шляхом вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районів усіма видами наявних транспортних засобів на відповідний адміністративній території та виведення найбільш витривалої його частини пішки.

Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Часткова евакуація проводиться завчасно для визначених категорій населення:

студентів, учнів інтернатів, вихованців дитячих будинків, пенсіонерів та інвалідів, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей, а також хворих разом з лікувальними закладами і їх персоналом.

Часткова евакуація проводиться з використанням транспортних засобів, що експлуатуються за діючими графіками. Для прискорення евакуації за рішенням керівника відповідного органу виконавчої влади залучаються додаткові транспортні засоби.

Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації рішення про проведення евакуації приймають:

- на загальнодержавному рівні – Кабінет Міністрів;

- на регіональному рівні – голова обласної адміністрації;

- на місцевому рівні – голова районної адміністрації;

- на об’єктовому рівні – керівник об’єкта.

Безпечний район визначається рішенням органу виконавчої влади, як правило на території своєї області.

За кожним підприємством, установою, організацією, об’єктом закріплюється район або пункт розміщення. Для евакуації населення із зон радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій визначається не менш як два райони для розміщення евакуйованого населення у протилежних напрямках, з урахуванням переважаючого для цієї місцевості напрямку вітру. Органи виконавчої влади, на території яких планується розміщувати евакуйоване населення із зон радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій, зон катастрофічного затоплення та землетрусу, видають ордери на право зайняття громадських будівель та приміщень.

У разі хімічного зараження, виникнення повені, катастрофічного затоплення, масових пожеж евакуація здійснюється у безпечні райони поблизу місць виникнення надзвичайної ситуації.

У сфері захисту населення і території від НС евакуація населення планується на випадок:

- аварії на атомний електростанції з можливим забрудненням території;

- усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;

- загрози катастрофічного затоплення;

- лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Проведення організованої евакуації, запобігання проявам паніки і не допущення загибелі людей забезпечується шліхом:

1. Планування евакуації населення.

2. Визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно – небезпечних зон.

3. Організація оповіщення керівників підприємств і населення про початок проведення евакуації.

4. Організації управління евакуацією.

5. Всебічного забезпечення в місцях безпечного розселення евакуйованого населення.

6. Навчання населення діям під час проведення евакуації.

Евакуація населення здійснюється за територіально-виробничим принципом:

- робочих, службовців, членів їхніх сімей, студентів ВНЗ, середніх навчальних закладів евакуюють через їхні організації;

- вивіз і вивід іншого населення— через ЖЕК.

Для планування, підготовки та проведення заходів, пов'язаних з евакуацією, приймання і розміщення населення створюються евакуаційні комісії, проміжні пункти евакуації та приймальні евакуаційні пункти.

Евакуаційні комісії очолюють заступники керівників органів виконавчої влади, які відповідають за планування, організацію, проведення евакуації, приймання і розміщення населення. Персональний склад евакуаційних органів визначається рішенням керівників органів виконавчої влади, на об’єктах – наказами керівників підприємств.

До обов'язків эвакокомисії об'єкта входять:

- облік робітників та службовців і членів їхніх сімей, що підлягають евакуації;

- визначення складу піших колон і уточнення маршрутів їхнього прямування;

- вирішення питань транспортного забезпечення;

- підготовка проміжних пунктів евакуації;

- підготування районів евакуації;

- пунктів посадки на транспортні засоби та висадки з них;

- організація зв'язку та взаємодії з районною эвакокомиссией і СЭП.

Час на розгортання і підготовку евакуаційних органів усіх рівнів до роботи не повинен перевищувати чотирьох годин з моменту отримання рішення про проведення евакуації. У разі потреби в негайному проведення евакуації у складі евакуаційних комісій створюються оперативні групи, які розпочинають роботу з моменту прийняття рішення про проведення евакуації.

Збірні евакуаційні пункти(ЗЕП) призначені для збору і реєстрації населення, яке підлягає евакуації, формування піших і транспортних колон і ешелонів, а також забезпечення відправлення їх на пункти посадки на транспортні засоби та вихідні пункти руху пішки. Вони розгортаються за рішенням органів виконавчої влади про проведення евакуації у разі аварії на атомній електростанції, катастрофічного затоплення і землетрусу.

Проміжні пункти евакуації(ППЕ) розгортаються на межах зон радіоактивного або хімічного забруднення.

Приймальні евакуаційні пункти(ПЕП) розгортаються в пунктах висадки евакуйованого населення і призначаються для його зустрічі і відправлення до районів розміщення.

Начальники та штаби ЦО, плануючи проведення евакуаційних заходів, встановлюють і постійно підтримують взаємодію з начальниками і штабами ЦО районів, селищ, сільгосппідприємств, погоджують із ними заходи щодо підготування районів і місць розміщення населення. Для прийому та розміщення эваконаселення в сільських районах, при сільрадах, у сільгосппідприємствах створюються эвакоприймальні комісії. Поблизу кінцевих пунктів висадки населення, що надходить до заміської зони, эвакоприймальні комісії розгортають эвакоприймальні пункти (ПЭП).

Евакуація населення здійснюється з максимальним використанням усіх можливостей залізничного, автомобільного та водного транспорту.

Для прискорення евакуації:

а) перевезення можуть здійснюватися спочатку на проміжні, а потім на кінцеві пункти;

б) можлива завчасна часткова евакуація населення з великих міст.

Евакуація населення здійснюється, як правило, комбінованим засобом, при якому одночасно проводиться вивіз населення всіма наявними транспортними засобами і вихід частки населення пішим порядком.

Транспортом в першу чергу обов’язково евакуюються:

- робітники та службовці, що продовжують роботу в місті;

- населення, що не може пересуватися пішим порядком (хворі, жінки з дітьми до 10 років та ін.);

- формування підвищеної готовності.

Вивіз населення залізничним транспортом здійснюється евакуаційними поїздами, сформованими з пасажирських і вантажних вагонів, за спеціально розробленими в мирний час графіками руху поїздів.

З метою збільшення можливостей залізничного транспорту передбачається збільшення кількості вагонів у складі эвакопоєздів, максимальне використання пропускної можливості та скорочення часу на оборот рухомого складу; збільшення кількості станцій, платформ і під'їзних шляхів для посадки людей, прийняття більш ущільнених норм посадки в вагони.

Для евакуації залучаються технічно справні автобуси, вантажні, бортові, легкові автомобілі, інші транспортні засоби, не зайняті військовими перевезеннями, незалежно від відомчої приналежності. Автотранспорт закріплюється за ЗЕП.

Водний транспорт використовується, насамперед, в інтересах власників, а також для вивозу населення в райони, що знаходяться поблизу водних шляхів.

Особистий транспорт використовується для евакуації членів сімей власників. Він може залучатися до эвакоперевезень за місцем роботи власника і включається до складу автоколони об'єктів.

Вивід пішим порядком планується, як правило, на відстань одного добового переходу, що робиться за 10–12год.

З метою забезпечення організованого прямування та зручності керування рекомендується формувати колони чисельністю від 500 до 1000 чоловік за виробничо-територіальним принципом та призначати начальника колони з числа керівників підприємств та начальників житлово – комунальних підприємств, начальників піших маршрутів із групою керування і зв'язку.

Середня швидкість прямування колони – 4–5 км/ч.

Відстань між колонами – до 500 м.

Для відпочинку організуються привали: малий – через 1–1,5год. прямування та великий – у другій половині добового переходу (на 1–2год.).

Населення, що прибуло на ПЭП, проходить реєстрацію, розподіляється по населених пунктах і вирушає до них. Діти, речі, інваліди та престарілі перевозяться місцевим транспортом. Місцеві органи ЦО та ради влаштовують прибулих.

Для розміщення населення, яке евакуюється, в заміській зоні використовуються будинки відпочинку, санаторії, туристичні та спортивні бази, піонерські табори, а також домівки місцевих жителів, хати та садово-городні будиночки, інші помешкання.

З метою створення найкращих умов для розміщення населення завчасно проводяться заходи щодо розвитку житлового фонду, будівництва підприємств торгівлі і суспільного харчування, підготовці джерел води та ін.

Після завершення евакуаційних заходів у місті повинна знаходитися тільки працююча зміна, чисельністю 10-15 %.