Дії населення і правила поведінки при аваріях на аес

 

При аваріях на АЕС, на підприємствах атомної промисловості з викидом у зовнішнє середовище радіоактивних продуктів може бути радіоактивне зараження за межами території станції. Це призведе до опромінення населення і забруднення навколишнього середовища вище допустимого рівня, встановленого для нормальної роботи АЕС. При цьому на службовців впливає гама-опромінення. При отриманні сигналу про аварію на АЕС робоча зміна ховається у сховищах, а населення — у захисних спорудах. При цьому одягаються засоби індивідуального захисту, береться запас їжі, води, предметів першої необхідності. Якщо обставини змушують людей ховатись у квартирах або у виробничих приміщеннях, то потрібно провести герметизацію: прикрити тканиною вікна, у будинках з пічним опаленням перекрити труби. Слід пам'ятати, що дози опромінення значно менші під час перебування людей у різних будинках і спорудах. На зараженій місцевості потрібно поводитись дуже обережно: використовувати засоби індивідуального захисту, не ходити без потреби по вулиці. При виході зі сховища необхідно вдягати засоби індивідуального захисту органів дихання й шкіри. Режим поведінки людей на місцевості, зараженій радіонуклідами, їх трудова діяльність, час перебування у сховищах, укриття та інші питання вирішують органи самоврядування на підставі даних штабів ЦО. З населенням проводиться медична профілактика шляхом прийому протирадіаційних препаратів до і після опромінення.

У зв'язку з тим, що територія в радіусі 30 км підлягає тривалому радіоактивному зараженню, основним засобом захисту є евакуація. В першу чергу евакуйовуються діти дошкільного віку. В цьому разі збірні евакопункти не створюються, а евакуація проводиться безпосередньо від будинків. Евакуація проводиться на автомашинах і пішки у два етапи. На першому етапі людей підвозять транспортом до контрольно-перевірного пункту і висаджують там. На другому етапі евакуйовані проходять дозиметричний контроль, медичний огляд, при необхідності санітарну обробку і чистим транспортом розвозяться по пунктах розселення. Основним шляхом проникнення радіоактивних речовин в організм є органи дихання, травлення, шкіра. При проведенні ліквідації використовують протигази, респіратори, костюми Л-1. Одягати і знімати їх дозволяється тільки у спеціально відведених місцях. Після закінчення робіт необхідно пройти дозиметричний контроль для визначення ступеня ураження засобів індивідуального захисту, шкіри, потім пройти санітарну обробку. На ураженій території заборонено їсти, пити, лежати і сидіти на землі.

У результаті аварії на ЧАЕС виникло радіоактивне забруднення величезної території країни (Київська, Житомирська, Чернігівська, Волинська і Черкаська області), що, окрім онкологічних, призвело до комплексу різноманітних захворювань під назвою «чорнобильський синдром». Це різноманітні психоматичні захворювання, прискорення старіння і смерть. З цим явищем зіткнулись також японці після Хіросіми і Нагасакі.

У даний час на основі світового і вітчизняного досвіду розроблено систему захисту людини від пошкоджуючих дій ядерного впливу. Ця система передбачає використання передусім природних факторів, котрі супроводжують повсякденне життя кожної людини і визначає 12 правил захисту медицини. Ось деякі з них:

— генозахисне харчування (воно врятувало генофонд японців від наслідків Хіросіми і Нагасакі);

— очищення організму від радіонуклідів, хімічних і біологічних генотоксікандів;

— методи стимуляції захисних сил організму, біотехнологія генозахисної дії продуктів бджолярства;

— навчання методів корекції психіки (аутотренінг, медитація).

 

6 Способи захисту населення при радіоактивному та хімічному забрудненні
Захист населення при радіоактивному забрудненні. Основними заходами захисту населення при радіоактивному забрудненні є:

оповіщення про небезпеку радіоактивного забруднення; укриття в захисних спорудах, а при їх відсутності – в будівлях з негайною герметизацією вікон, дверей, вентиляційних отворів тощо;

використання індивідуальних засобів захисту, а при їх відсутності ватно-марлевих пов’язок;

використання профілактичних протирадіаційних препаратів з індивідуальної аптечки АІ-2;

виключення вживання забруднених продуктів та води;

додержання режимів поведінки людей на забрудненій території;

при необхідності евакуація населення з забрудненої території;

обмеження доступу на забруднену територію;

санітарна обробка людей, дезактивація одягу, техніки, споруд тощо.

 

Порядок дій та правила поведінки людей на зараженій радіоактивними речовинами території визначаються радіаційною обстановкою. Слід зазначити, що воду для приготування їжі треба брати тільки з водогону або захищених колодязів. Усі продукти в герметичній тарі, а також ті, які зберігалися в холодильниках, шафах, підпіллі, в скляній та емальованій тарі, в поліетиленових мішках придатні до використання.

Захист населення при хімічному забрудненні. Основними способами захисту населення при хімічному забрудненні є:

оповіщення про загрозу хімічного забруднення;

укриття в захисних спорудах;

використання індивідуальних засобів захисту: протигазів та засобів захисту шкіри;

застосування антидотів (при їх наявності);

використання індивідуальних протихімічних пакетів (ІПП);

евакуація людей із зони забруднення;

санітарна обробка людей, дегазація одягу, території, споруд, будівель, транспорту, техніки та майна.

При виникненні аварії на хімічно небезпечному об’єкті негайно згідно з розробленими планами проводиться оповіщення працюючих та населення, яке мешкає поблизу. Населення використовує засоби захисту органів дихання і виходить із зони забруднення у заданий район.

7 органІзацІя І планування евакуацІйних заходІв

 

Евакуація населення – організований вивіз (вивід) із міст і розміщення в заміській зоні населення, яке не зайняте у військовий час народногосподарською діяльністю. Евакуації підлягають і деякі державні підприємства, організації, заклади, діяльність яких у військовий час переноситься в заміську зону.

Заміська зона – територія, що розміщена за межею можливих руйнувань міст та інших населених пунктів, які мають важливе значення для народного господарства. За межу зони можливих руйнувань міста береться лінія у вигляді кола, де надмірний тиск ударної хвилі вибуху 10 кПа.

Основний спосіб евакуації – комбінований: використання всіх видів транспорту і пішки. Колони формуються численністю 500 – 1000 чоловік; швидкість пішого переходу 4 – 5 км/год. Добовий перехід – 10 – 12 год. руху. Через кожні 1 – 1,5 год. руху передбачено малі привали (відпочинок) на 10 – 15 хв., як правило, за межею зон можливих сильних руйнувань, а в другій половині добового переходу роблять великий привал протягом 1 – 2 год.

Планування і організація евакуації населення проводиться штабами ЦО під керівництвом начальників ЦО об’єктів народного господарства та місцевих органів влади за дозволом уряду держави. Для цього утворюються евакуаційні органи:

– евакуаційні комісії (ЕК);

– евакуаційні приймальні комісії (ЕПК);

– збірні евакуаційні пункти (ЗЕП);

– проміжні пункти евакуації (ППЕ);

– приймальні пункти евакуації (ПЕП).

Очолюють евакуаційні комісії в містах і районах замісники голів виконкомів Рад депутатів, а на об’єктах – замісники керівників цих об’єктів. До складу комісій входять представники від адміністративних органів управління, відділів кадрів, військоматів, охоронних органів, органів безпеки, громадських організацій та інших служб. Завдання ЕК – облік населення, що підлягає евакуації, підготовка районів евакуації та пунктів посадки на транспорт, розробка планів евакуації (часткового відселення).

Евакуація населення проводиться за дозволом Уряду України. Штаби ЦО отримують розпорядження і сповіщають населення за допомогою радіо, телемережі, а також через підприємства, ЖЕКи, органи міліції сигналом „увага, всім!”

Евакуйовані повинні мати при собі:

– паспорт;

– військовий квіток;

– свідоцтво про народження;

– документи про освіту;

– гроші.

Також потрібно взяти з собою продукти харчування на

2– 3 доби і прибути на збірний пункт для реєстрації і відправки до місць посадки на запланований транспорт для перевезення до кінцевих пунктів евакуації або переходу в колонах пішим строєм.

 

8 Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій - це проведення РіНАВР з усуненням безпосередньої загрози життю та здоров’ю людей, відновленням життєзабезпечення населення. Слід відзначити, що відбудова об’єктів, що потерпіли до компетенції органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення не входять,

 

При виконанні Р іНАВР здійснюються наступні заходи:

- проведення розвідки, установлення обсягу та ступеню руйнувань, розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розповсюдження ураження або пожежі.

- виявлення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека,

- визначення необхідного угрупування сил і засобів для запобігання і локалізації небезпеки - рятування людей, тварин і матеріальних цінностей із районів ураження (зараження), осередків пожеж і катастрофічного затоплення;

- проведення інших невідкладних робіт в інтересах забезпечення рятівних робіт.

- організація комендантської служби, охорона матеріальних цінностей;

- відновлення життєздатності населених пунктів і об’єктів;

- пошук, розпізнавання і поховання загиблих.

 

Спеціальна обробка – складова частина ліквідації наслідків радіаційного, хімічного, бактеріологічного забруднення і проводиться з метою відновлення готовності техніки, транспорту і особового складу формувань до виконання своїх завдань з проведення рятувальних робіт.

Спеціальна обробка включає:

- санітарну обробку особового складу;

- дезактивацію;

- дегазацію;

- дезинфекцію.

Санітарна обробка – ліквідація з особового складу радіоактивних речовин, знешкодження та видалення отруйних речовин і бактеріологічних засобів.

Дезактивація – знищення радіоактивних речовин із забруднених поверхонь до допустимих розмірів зараження, безпечних для людини.

Дегазація – знешкодження забруднених об’єктів шляхом руйнування (нейтралізації) чи знищення отруйних речовин.

Дезинфекція – знищення заразних мікробів і руйнування токсинів на об’єктах, які були заражені.

Дезінсекція – знищення комах і кліщів.

Дератизація – знищення гризунів.

Залежно від обставин, часу, засобів спеціальна обробка поділяється на часткову і повну.

Часткова спеціальна обробка проводиться силами особового складу формувань і населення самостійно.

Повна спеціальна обробка проводиться силами штатних невоєнізованих формувань.

Для безпосереднього ведення робіт створюються невоєнізовані формування:

- збірні загони (команди, групи) РХЗ;

- команди, групи знезараження;

- санітарні обливальні пункти (СОП) (на базі лазні);

- станції знезараження одягу (СОО) (на базі пралень, фабрик хімічної чистки);

- станція обеззараження транспорту (СОТ) (на базі мийних).

 

9 Організація дозиметричного та хімічного контролю. Дозиметричний та хімічний контроль проводиться під керівництвом начальників усіх ступенів та командирів формувань ІДО.
Дозиметричний контроль включає:
контроль опромінення;
контроль радіоактивного забруднення.
Контроль опромінення проводиться з метою отримання даних при поглинені дози радіації для первинної діагностики. Для вимірювання дози опромінення застосовуються дозиметри. Контроль опромінення людей поділяється на дві групи — груповий та індивідуальний.
При груповому контролі один дозиметр видається на групу людей (бригаду, ланку тощо), або проводиться розрахунковим методом за допомогою формули:
де Д - поглинута доза;
Рсе - середній рівень радіації (визначається за допомогою приладу); К ~ коефіцієнт ослаблення захисної споруди. При індивідуальному контролі дозиметр видається кожному працівнику. Цей метод застосовується для тих категорій, до яких не можна застосовувати груповий метод.
Для обліку поглинених доз опромінення ведуться наступні документи дозиметричного контролю:
відомість видачі вимірювачів дози та обліку показників;
журнал контролю опромінення;
картка обліку доз опромінення;
журнал відбору і здачі проб (тільки у службах та штабах ЦО);
донесення про працездатність і зараження людей, техніки і інше. Контроль опромінення потрібен для того, щоб поглинені дози радіації не
перевищували допустимих норм опромінення.

 

10 Шляхи і способи
підвищення
стійкості роботи ОГД
В результаті оцінки стійкості роботи об’єкту
розробляються заходи по підвищенню стійкості його
елементів.
До них належать:
Захист працівників і членів їх сімей.
Підвищення стійкості інженерно-технічного комплексу.
Підвищення стійкості системи
управління.
Підвищення стійкості системи матеріально-технічного постачання та виробничих зв’язків.
Виключення або обмеження руйнувань, уражень від дії вторинних факторів ураження.
Підготовка об’єкту
до відновлення зруйнованого виробництва.
Розглянемо їх детальніше.
Для захисту виробничого персоналу та членів їх сімей завчасно проводяться наступні заходи:
навчання робітників і службовців діям, способам захисту в екстремальних ситуаціях, діям по сигналах оповіщення;
підтримка у постійній готовності систем оповіщення ОГД, міста;
створення на ОГД фонду сховищ та ПРУ;
планування будівництва швидко споруджуваних сховищ і ПРУ;
нагромадження ЗІЗ та МЗЗ;
планування розосередження та евакуації і робітників, службовців та інших категорій населення.
Підвищення стійкості інженерно - технічного комплексу.
Інженерно-технічний комплекс кожного підприємства включає будівлі і споруди, технологічне обладнання і комунікації, електромережі, тепломережі, водопровід, каналізацію та газопровід.
а)
Підвищення
стійкості будівель і споруд
досягається:
- встановленням додаткових зв’язків між несучими конструкціями (балки перекриття, прогони, ферми);
- улаштування металевих каркасів по периметру будівель;
- встановлення додаткових рам, підкосів контрфорсів, додаткових опор для зменшення довжини панелей, закладкою віконних пройм цеглою або металевими щитами і т.д.;
- високі споруди (труби, башти, колони) закріпляються розтяжками;
- ємкості та резервуари для зберігання рідини, які EMBED Equation.3
легко займаються і НХР заглиблюються в грунт або обваловуються;
- дерев’яні елементи конструкцій і будівель (двері, віконні рами й т.п.) покриваються вогнезахисними замазками
світлих кольорів (вапном, суперфосфатом).
б) Захист
технологічного обладнання забезпечується розташуванням важких верстатів на нижніх поверхах
будівель, міцним закріпленням їх на фундаментах.
Над верстатним обладнанням встановлюються міцнї металеві сітки, парасольки, навіси, шатра. Найбільш цінне обладнання розташовується в заглиблених спорудах типу сховищ або в металевих шафах.
Цінне, але достатньо міцне обладнання розташовується в окремих будівлях павільйонного типу
з полегшеними і важкозаймистими елементами конструкцій.
Крім того, необхідно створювати запаси найбільш уразливих деталей
приладів для того, щоб була можливість швидко відновити пошкоджене виробництво.
Для зменшення дії світлового випромінювання потрібно всі горючі матеріали, які використовуються в технологічному процесі, сховати в нішах стін або підлоги і їх кількість звести до мінімуму. Обладнати заглиблені аварійні емкості для швидкого зливу горючих речовин з технологічного обладнання.