Загальна характеристика договорів на виконання науково – дослідних та дослідницько – конструкторських робіт.

Згідно зі ст. 892 ЦК за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов 'язусться провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити.
Характеристика договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.
1. Сторонами договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт є замовник та підрядник.

2. За договором на виконання науково-дослідних або дослідно- конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо.

Безпосередньо складові науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт визначені п. 2 Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно- конструкторських робіт, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 830,

3. Замовник зобов'язується прийняти виконану роботу і оплатити її.

4. Виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних абодослідно-конструкторських та технологічних робіт, якшо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

5. Договір на виконання науково-дослідних або дослідно- конструкторських та технологічних робіт є консенсуальним договором, укладається в письмовій формі і набуває чинності з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов.

 

95. Договір підряду на проектні та пошукові роботи.

Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт врегульований § 4 гл. 61 ЦК, ст. 324 ГК, а також спеціальними нормативними актами з урахуванням сфер виникнення конкретних правовідносин. Крім того, оскільки ст. 887 ЦК передбачено, шо до договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якшо інше не встановлено законом, відповідні відносини регулюються § 1 гл 61 ЦК — загальними положеннями шодо договорів підряду усіх видів.
Поняття договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт.
Згідно зі ст. 887 ЦК за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов 'язується прийняти та оплатити їх.

Сторонами договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт є підрядник та замовник.
Загальне законодавство не обмежує сторони договору підряду певною організаційно-правовою формою, обов'язковою для його укладення. Замовником може бути будь-яка юридична чи фізична особа; якщо договір укладається у зв'язку та з приводу здійснення підприємницької діяльності, для замовника обов'язковою є наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності. В інших випадках наявність такого статусу не вимагається.
Статус підрядника обумовлюється конкретною сферою, в якій укладається договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт. Ним також може бути юридична чи фізична особа, проте, на відміну від замовника, статус суб'єкта підприємницької діяльності у останньої є обов'язковим.

 

96. Договір позички та його особливості.

згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошей або рівну кількість речей того самого роду та якості.Договір позики є одностороннім і реальним. Він вважається таким, що укладений з моменту передачі грошей або речей.Договір позики має бути укладений у письмовій формі, якщо його сума не менше ніж у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного доходу (170 гривень), а у випадках, коли позикодавець є юридичною особою, — незалежно від суми.За бажанням сторін договір може бути посвідчений нотаріально, але в цьому разі необхідно виплатити державне мито у розмірі 5% суми позики.На підтвердження договору позики та його умов може бути подано розписку позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми або визначеної кількості речей.Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму позики в розмірах і в порядку, що передбачені договором. Якщо в договорі немає умови про розмір процентів, їх розмір визначається обліковою ставкою Національного банка України.

 

97. Характеристика транспортних договорів. Поняття, види, специфіка транспортних договорів. Транспортне законодавство.

Транспортному законодавству притаманні певні особливості, які складалися як під впливом об'єктивних умов, так і в результаті суб'єктивних уявлень законодавця про доцільність прийняття тих чи інших рішень в галузі правового регулювання діяльності транспорту. Транспортне законодавство є найбільш кодифікованим масивом в українському законодавстві. Під поняттям транспортних Д. можна об'єднати Д., використовувані в транспортній діяльності. Алє в даному випадку йдеться про самих різних Д.х, що відносяться до різних типів цивільно-правових зобов'язань і відрізняються у тому числі своєю родовою приналежністю. Транспортні Д. поділяються на основні та допоміжні. Основні транспортні Д.опосереднюють головну сферу взаємовідносин транспортних організацій та клієнтури (Д. перевезення). Допоміжні Д. сприяють нормальній організації перевізного процесу (Д. транспортної експедиції, Д. на експлуатацію під'їзних колій). алежно від об'єкта перевезення є Д. перевезення: вантажу, пасажирів, багажу, пошти. Залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення, розрізняють Д. перевезення залізничним транспортом, морським і внутрішнім водним, повітряним, автомобільним тр-м. Д. перевезення транспортом загального користування є публічним Д.

 

98. Поняття та зміст договору перевезення вантажів.

За Д. перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Д. перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення Д. підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або ін. документа, встановленого транспортними кодексами (ст.909).

Юридичні ознаки Д.: взаємний, реальний або консенсуальний (на морському транспорті) та відплатний. Д. п/в має публічний характер, однак за умови дотримання умов, які випливають зі змісту ст.915: П. повинна виступати спеціалізована юр. особа, яка здійснює перевезення транспортом загального користування; Предметом Д. є послуги щодо доставки ввірених П.ові матеріальних цінностей (вантажу) до пункту призначення. До таких послуг належать не лише саме переміщення вантажу, а й ін. дії, зокрема, збереження, видача вантажу О., завантаження та вивантаження. Форма Д. - письмова.

 

99. Відповідальність сторін за договором перевезення ванжів.

За Д. перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Д. перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення Д. підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або ін. документа, встановленого транспортними кодексами (ст.909). За Д.

перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення Д. перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції (ст.910). За Д. чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам (ст.912). За Д. транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

 

100. Договір перевезення пасажирів та багажу. За договором перевезення яким одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення (ч.1 ст.910). Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний (перевезення пасажира) або реальний (перевезення багажу), відплатний. Сторонами договору є пасажир – фіз. особа та перевізник (транспортна організація). Форма договору: усна. Предметом договору є надання послуг, пов'язаних із перевезенням. Права пасажира: одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком; провозити з собою безоплатно одну дитину віком до 6 років без права зайняття нею окремого місця; купувати для дітей віком від 6 до 14 років дитячі квитки за пільговою ціною; перевозити з собою безоплатно ручну поклажу в межах норм, встановлених транспортними кодексами; зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на 10 діб, а в разі хвороби - на весь час хвороби та інше.Основним обов'язком пасажира є його обов'язок внести провізну плату за перевезення. Обов'язок перевізника забезпечити збереження багажу та доставити його у строк до пункту призначення (ст.916). (ст.919, 924)

 

101. Договір транспортного експедирування.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
За надані транспортно-експедиційні послуги клієнт оплачує експедитору плату, визначену договором згідно з чинним законодавством.
Договір транспортного експедирування є комплексним. Він може містити елементи різних договорів: збереження, підряду, доручення, комісії і т. ін. Форма договору – письмова.

 

102. Поняття страхування. Основні страхові поняття за ЗУ «Про страхування».

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фіз. та юр. осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором (Д.) страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фіз. та юр. особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За Д. страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або ін.й особі, визначеній у Д., грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати ін. умови Д. (ст.979 ЦК). Правове регулювання страхових відносин здійснюється гл.67 ЦК, ЗУ "Про страхування" та правилами окремих видів страхування. Юридичні ознаки Д.: взаємний, реальний, відплатний. Форма Д.: обов'язкова письмова шляхом складання документа, який підписують сторони, або виданням страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Сторонами Д. є страховик (юр. особа) і страхувальник. Страхувальник має право укласти із страховиком Д. на користь третьої особи (застрахованої особи). Істотними умовами Д. є: предмет; страховий випадок; страхова сума; розмір страхового платежу; строки сплати страхового платежу; строк. Предметом Д. можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Страховий випадок - передбачена законодавством або Д. подія, з настанням якої виникає обов'язок страхової організації виплатити страхову суму чи страхове відшкодування страхувальникові або ін.й третій особі.

 

103. Договори по добровільному страхуванню. Загальна характеристика.

Добровільне стр-ня - це стр-ня, яке здійснюється на основі Д. між страхувальником (С*) і страховиком (С.). Видами добров. стр-ня можуть бути: стр-ня життя; стр-ня від нещасних випадків; медичне стр-ня; стр-ня вантажів та багажу; стр-ня від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; стр-ня майна; стр-ня цивільної відповідальності власників наземного транспорту і др. Юридичні ознаки Д.: взаємний, реальний, відплатний. Форма Д.: обов'язкова письмова шляхом складання документа, який підписують сторони, або виданням страхового св-ва (поліса, сертифіката). Сторонами Д. є С. (юр. особа) і С*. С* має право укласти із С. Д. на користь третьої особи. Істотними умовами Д. є: предмет; СВ; страхова сума; розмір страхового платежу; строки сплати стр-го платежу; строк (см.58). Предметом Д. можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове стр-ня); відшкодуванням шкоди, завданої С* (стр-ня відповідальності). Строк дії Д. встановлюється за згодою сторін. Д. набирає чинності з моменту внесення С* першого стр-го платежу

 

104. Поняття, істотні умови, форма договору зберігання.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яку їй передала друга сторона (поклажодавець), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 ЦК). Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний та безвідплатний. Поклажодавцем є особа, яка передала річ на зберігання. Поклажодавцем може бути фізична чи юридична особа, яка є власником речі, або інша особа, що уповноважена на передачу речі на зберігання. В окремих випадках до поклажедавця та зберігача за деякими різновидами договору зберігання можуть пред'являтись додаткові вимоги. Істотні умови: предмет і строк договору. Предметом договору зберігання є послуга, яка полягає в сукупності корисних дій, що спрямовані на прийняття, зберігання та подальше повернення зберігачем певного об'єкта. Договір зберігання може бути строковим (тобто таким, що укладено на певний визначений у договорі строк) і безстроковим (тобто таким, що припиняється вимогою повернути майно, яке перебуває на зберіганні). Форма договору зберігання залежить від виду договору і може бути як усною, так і письмовою, в тому числі шляхом видання певних документів (розписка, квитанція чи інший документ), що підписано зберігачем. Змістом договору зберігання є такі, що кореспондують права та обов'язки сторін.

 

105. Поняття, значення, змыст договору доручення.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 1000 ЦК). Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатний. Договором або законом може бути передбачено виконання дій повіреним безоплатно. Сторонами договору є повірений - особа, яка зобов'язується виконати юридичні дії, та довіритель - особа, яка доручає повіреному виконати ці дії. Це можуть бути як дієздатні фіз. особи, так і юр. особи. Предметом договору доручення є юридичні дії повіреного (укладення правочинів, вчинення процесуальних дій), які мають бути правомірними, конкретними та здійсненими. Однак повірена особа виконує і фактичні дії - пошук контрагентів, наведення довідок, огляд майна, які підпорядковані меті виконання юр. дій і тому не мають самостійного значення. У договорі може бути ви значено строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя, а також територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного. Форма договору: застосовуються загальні положення про форму правочину.