Поняття та загальна характеристика договору міни ( бартеру ).

Згідно зі ст. 293 ГК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Подібне визначення містить і ст. 715 ЦК України.
Загальне визначення бартеру міститься і в п. 1.19 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого бартером (товарним обміном) є господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
Договір бартеру є різновидом договору міни, і на сьогодні ці правові інститути ототожнюються. Договори міни залишаються одним з найпопулярніших видів господарських договорів, щоправда, зважаючи на те, що товарообмінні операції створюють реальну можливість для товаровиробника заощаджувати на податкових платежах, зменшуючи тим самим надходження коштів до бюджету1, держава активно вживає заходів щодо скорочення товарообмінних (бартерних) операцій у господарському обороті. Предметом договору міни (бартеру) є товар, тобто матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи. Крім того, згідно із ч. 5 ст. 715 ЦК України договором міни може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Строки договорів міни та бартеру в межах України законодавством не встановлені, тому у цьому питанні можливе застосування положень щодо договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації. Що ж до строків таких операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності, Законом України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" встановлені певні обмеження.

 

73. Поняття, загальна характеристика та значення договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (ст.712).Сторони договору: постачальник (юр.

або фіз. особи, які займаються підприємницькою діяльністю) та покупець (фіз. або юр., які набувають товар для здійснення підприємницької діяльності). Предметом договору є товар, що покупець набуває для використання у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням. Щодо ціни поставки, то застосовують загальні правила купівлі-продажу. А щодо строку поставки, то договір може бути укладено на 1 рік, на строк більше 1 року (довгостроковий договір) або на інший строк, ви значений домовленістю сторін. Якщо строк не ви значено, то договір вважається укладеним на 1 рік. Форма договору - письмова. Він може оформлятися такими способами: складається один документ, який підписують сторони (класичний); обмін листами, телеграмами, телетайпами тощо, підписаними стороною, яка їх надсилає; прийняття до виконання замовлень.

 

74. Відповідальність постачальника за порушення умов договору поставки.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору поставки настає у формі відшкодування збитків і неустойки (штрафу або пені). За загальним правилом, неустойка у договорі поставки є заліковою, бо збитки відшкодовуються лише в частині, не покритій неустойкою. Лише у випадках недопоставки або поставки продукції неналежної якості чи некомплектної Покупець стягує з постачальника встановлену неустойку і, крім того, завдані такою поставкою збитки без зарахування неустойки. Застосування санкцій є правом (а не обов'язком) сторони за договором. евиконання постачальником свого обов'язку передати покупцеві певну кількість продукції в обумовленому асортименті і в установлений строк може виявитися в таких правопорушеннях, як прострочен ня поставки або непоставка та недопоставка. Прострочення поставки або недопоставка — це однотипні правопорушення, бо в разі недопоставки прострочено поставку якоїсь частини партії продукції в обумовлений строк.Тому правові наслідки цих правопорушень однакові.У разі прострочення поставки або недопоставки постачальник сплачує покупцеві неустойку, розмір якої залежить від вартості непоставленої в установлений строк продукції. Виходячи з принципу реального виконання зобов'язання (ст.207, 208 ЦК України), постачальник повинен поповнити недопоставлену кількість продукції в наступному періоді у межах строку дії договору, а щодо продукції, яка розподіляється, — з урахуванням строку дії ліміту (фонду).

 

75. Поняття, загальна характеристика та особливості договору контрактації. Договір контрактації регулює відносини щодо заготовлення сільськогосподарської продукції та сировини. Специфіка сільськогосподарського виробництва робить виробника економічно більш слабкою стороною договору, аніж продавець, тому правове регулювання відносин контрактації має на меті підвищення рівня правового захисту виробника-продавця з метою зрівняння його економічних можливостей з можливостями покупця. За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник цієї продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору (ст.713). Спеціальне правове регулювання договору здійснюється §4 гл.54 ЦК, ГК та ін. орма договору - письмова. Основний обов'язок виробника полягає в тому, щоб спочатку виростити сільськогосподарську продукцію, а потім передати її заготівельникові або визначеному ним одержувачеві у власність в строки, якості, кількості, що передбачено в договорі, а також у погодженому асортименті. Своєю чергою, основний обов'язок заготівельника полягає в тому, щоб прийняти і оплатити товар. За невиконання або неналежне виконання умов договору законодавець передбачає підвищену відповідальність.

актами. Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, відплатний. Сторони договору: продавець (виробник продукції) та заготівельник (контрактант). Ними, як правило, є підприємці, тому цей договір відносять до господарських договорів.

 

76. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надати іншій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язаний оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 ЦК).
Договір на постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу становить собою публічний, двосторонній, консенсуальний і оплатний договір.
Сторонами є суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює постачання енергетичних та інших ресурсів, з одного боку, та споживач (абонент), з іншого.
Предметом договору є енергія, яка постачається у вигляді електричного струму по проводах або у вигляді тепла і пари по трубопроводах.

Характерними особливостями договору є такі:
а) предмет договору неможливо накопичувати і зберігати;
б) для укладання договору у абонента (споживача) повинна бути мережа, через яку здійснюватиметься постачання;
в) споживання енергетичних та інших ресурсів здійснюється одночасно із їх отриманням, тому неможливо повернення енергетичних та інших ресурсів;
г) процес постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу є безперервним;
д) постачання енергетичних та інших ресурсів здійснюється лише через приєднану мережу.

 

 

77. Поняття та різновиди договору майнового найму. Загальна характеристика.

За договором май-нового найму (оренди) наймодавець передає або зо-бов’язується передати наймачеві майно у користування за пла-ту на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).Характеристика договору. Договір найму (оренди) є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору (най-модавець та наймач) несе обов’язки на користь іншої сторони, консенсуальним або реальним та оплатним, тому що наймода-вець за виконання своїх обов’язків з передачі майна у користу-вання наймачеві повинен отримати від останнього зустрічне надання у вигляді внесення орендної плати.Форма договору. ЦК України не містить окремих поло-жень щодо форми договору найму (оренди), на відносини най-му (оренди) поширюються загальні положення ст.ст. 205–210 щодо форми правочинів.Строк договору. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України), але якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укла-деним на невизначений строк. Кожна із сторін такого догово-ру може відмовитися від нього у будь-який час, письмово по-передивши про це іншу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна — за три місяці (ч. 2 ст. 763 ЦК України).

 

78. Сторони договору майнового найму, їх права та обов’язки.

.Сторони договору найму (оренди). Одна сторона — це наймодавець (орендодавець), друга — наймач (орендар). ЦК України не містить спеціальних вимог до сторін. Наймодав-цем можуть виступати будь-які особи: фізичні, юридичні, дер-жава тощо. Наймодавцем речі за договором оренди може бути його власник або особа, якій належать майнові права (ст. 761 ЦК України). Наймачем може бути, як дієздатна фізична осо-ба, так і юридичні особи різних форм власності.

Основним обов’язком наймодавця у консенсуальному договорі найму є обов’язок пе-редати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України). У разі невиконання зазначеного обов’язку наймодавцем наймач має право; 1) вимагати від наймодавця передачі майна та відшко-дування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від до-говору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків (ст. 766 ЦК України).Відповідно до ч. 2 ст. 767 ЦК України наймодавець зо-бов’язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Це попередження звільняє наймодавця від відповідальності за шкоду, заподіяну особливими властивостями або недоліками речі, що передана в найм.

Наймач зобов’язаний:

– користуватися річчю відповідно до її призначення або умов договору (ч. 1 ст. 773 ЦК України).

– утримувати річ у належному стані та проводити за свій рахунок поточний ремонт речі, якщо інше не встановлено в до-говорі (ч. 1 ст. 776 ЦК України).

– своєчасно вносити плату за користування майном. Наймодавець має право відмовитися від договору найму і ви-магати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за ко-ристування річчю протягом трьох місяців підряд (ч.1 ст. 782 ЦК України).

– у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з ураху-ванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст. 785 ЦК України).

 

79. Розподіл обов’язків по ремонту орендованого майна. Наслідки проведеного поліпшення орендованого майна.

Наймодавець зобов'язаний провести капітальний ремонт речі, переданої у найм, за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, то наймач має право: а) від ремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; б) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Наймач зобов’язаний: проводить за свій рахунок поточний ремонт речі, яка є предметом договору найму; усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця. Наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

 

80. Піднайом та суборенда. Права, обов’язки та відповідальність сторін.

За договором піднайму наймач зобов’язується передати піднаймачеві майно у тимчасове користування за плату. Сторонами договору виступають наймач і піднаймач, при чому наймач виконує функції наймодавця. Відносини піднайму мають похідний, залежний характер від відносин найму. Умови д оговору піднайму залежать від умов договору найму. Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Права і обов’язки за договором піднайму повинні відповідати змісту договору найму. Перевищення наймачем при здачі майна в піднайм прав, наданих йому за договором найму, викликає недійсність договору піднайму повністю або у відповідній його частині.

 

81. Припинення договору майнового найму (оренди).

Договір найму (оренди) припиняється у разі: закінчення строку його дії; смерті фіз. особи-наймача, якщо інше не встановлено договором або законом; ліквідації юр. особи, яка була наймачем або наймодавцем; розірвання договору на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених законом. Головною підставою припинення цього зобов'язання є закінчення строку договору. Однак якщо наймач і далі користується майном після закінчення строку договору найму, то, якщо немає заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який було раніше встановлено договором. Від договору найму (оренди), укладеного на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за 1 місяць, а у разі найму нерухомого майна - за 3 місяці. Договором або законом може бути встановлено інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Договір найму (оренди), укладений на певний строк, може бути розірвано лише у випадках, встановлених законом. Зокрема, відповідно до ст.783 ЦК, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту було покладено на наймача.

 

82.