Модель економічного зростання Роберта Солоу

Ця модель була розроблена у 1956 р. Робертом Солоу. Вона дає змогу дослідити, як основні фактори виробництва – праця, капітал, технологічні зміни – впливають на динаміку обсягу виробництва, коли економічна система перебуває у рівноважному, сталому стані. Перевагою моделі є розмежування цих факторів і поступове дослідження впливу кожного з них на процес довгострокового зростання національного доходу.

Тема 11. Розподіл національного доходу. Споживання, заощадження і добробут людини.

1. Національний дохід і його роль у суспільному відтворення.

2. Система розподілу доходів.

3. Споживання і заощадження

4. Нагромадження, його ефективність і напрями розвитку

 

Національний дохід і його роль у суспільному відтворення

Ще одним важливим макроекономічним показником є НД – національний дохід. З точки зору власників ресурсів, НД є вимірником їх доходів від участі у виробництві за поточний період.

НД виступає як сукупний дохід власників усіх факторів виробництва: заробітної плати, прибутку, ренти, процента, і засвідчує ступінь участі кожної категорії власників у національному виробництві, їхню частку. За обсягом НД дуже близький до ЧНП і становить величину, зменшену на розмір непрямих податків, які сплачують підприємці (податок на додану вартість, акцизи, ліцензійні платежі, мито та ін.).

Національний дохід – важливий показник результативності суспільного відтворення. Виробництво національного доходу на душу населення найбільш реально визначає рівень його добробуту. До останнього часу у вітчизняній економічній літературі вважалося, що НД – це новостворена вартість, яка має місце тільки у сфері матеріального виробництва, а також частково на транспорті, у торгівлі, громадському харчуванні та сфері зв’язку. Але такий підхід до розуміння змісту національного доходу досить обмежений, оскільки не враховує внеску працівників сфери нематеріального виробництва.

Для розуміння суті національного доходу велике значення має знання процесів його формування, розподілу, перерозподілу, кінцевого споживання.

Створення національного доходу відбувається у галузях матеріального виробництва і в сфері послуг. Його розміри зростають за рахунок збільшення чисельності зайнятих і підвищення продуктивності праці.

Розподіл національного доходу полягає у визначенні частки всіх учасників його виробництва, тобто заробітної плати, прибутку, процента, ренти, дивідендів та ін.

Перерозподіл національного доходу здійснюється через механізм ціноутворення, державний бюджет, податкову систему, внески до різноманітних фондів та ін. На підставі перерозподілу НД формуються вторинні доходи. Основними формами таких доходів є виплата пенсій, стипендій, допомога багатодітним сім’ям тощо. Перерозподіл національного доходу здійснюється за офіційними та неофіційними каналами. Легітимний, або офіційний, перерозподіл НД фіксується в офіційній статистиці.. Масштабний неофіційний перерозподіл НД спричинений існуванням тіньової економіки.

Використання національного доходу відбувається з подвійною метою: споживання і нагромадження. Нагромадження є необхідним для розширення масштабів національного виробництва в майбутньому. В господарській практиці розрізняють створений і використаний НД. Національний дохід, що йде на споживання та нагромадження, не збігається з величиною створеного національного доходу.

Велике значення для збільшення величини національного доходу та розширеного відтворення має оптимальне співвідношення між споживанням і нагромадженням. Дане співвідношення залежить від конкретних умов і завдань економічного розвитку країни.

На основі НД формуються особисті доходи (ОД). Якщо від суми національного доходу відняти внески (податки) на соціальне страхування, податки на доходи підприємств, а також прибуток, що використовується для розширення виробництва (нерозподілений прибуток підприємств) і додати трансфертні платежі, які включають виплати малозабезпеченим і непрацездатним тощо, то отримаємо суму так званого особистого доходу. Правомірно зауважити, що особистий дохід – це одержаний дохід, а національний дохід – це зароблений дохід.

Нарешті, якщо від суми всього особистого доходу відняти всі індивідуальні податки, то одержимо так званий дохід в особистому розпорядженні домогосподарств – кінцевий показник системи національного рахівництва. Він використовується на споживання та заощадження в домашніх господарствах.

Слід зазначити, що для конкретнішої об’єктивної оцінки соціальної та економічної ситуації в країні, визначення добробуту її населення необхідно розрахувати розглянуті показники СНР не лише в сукупності, але й на душу населення. Ці показники реально характеризують ступінь розвитку країни, рівень добробуту її громадян.

Система розподілу доходів

Є доходи, які реалізують власність на землю, капітал, майно. Власник промислового, тобто зайнятого у сфері суспільного виробництва, та торгового капіталу отримує прибуток, власник землі - ренту, власник позикового капіталу - відсоток. Прибуток і відсоток є доходами функціонуючих підприємців (у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, банківській справі тощо).

Тут розглянемо, по-перше, доходи від власності працівників підприємств як допоміжної форми до їхнього основного доходу в формі заробітної плати; по-друге, доходи тих, хто живе від власності за рахунок дивідендів на акції, відсотків на цінні папери та ренти, тобто так званих рантьє, які не беруть участі в організації функціонування капіталів.

Сьогодні у новому механізмі розподілу життєвих засобів України одержали визнання доходи від власності. До них варто віднести дивіденди від акцій, відсотки на вклади працівників в майно державного або орендного підприємства, на основі якого утворюється колективне підприємство, а також відсоток а вклад працівника у приріст майна цього підприємства після його створення. Крім цього, існують відсотки від грошових вкладів в Ощадний банк України і доходи від облігацій.

Продаж, відчуження таких акцій підлягають обов'язковій реєстрації у встановленому законодавством порядку. Все це створює необхідні умови для здійснення певного контролю за такою формою доходів населення.

Акції можна придбати також за рахунок приватизаційних паперів, які засвідчують право власності на безплатне одержання частки майна державних підприємств, державного житлового, земельного фондів.

Громадяни можуть одержувати доход у вигляді відсотка на облігації. Останні є видом цінних паперів, які дають право власнику одержувати фінансовий доход, але не дають права голосу при розв'язанні питань господарювання підприємств.

Особливий вид доходів, що пов'язаний з утворенням ренти - виду доходу, який регулярно отримують з землі, капіталу, майна і який не пов'язаний з підприємницькою діяльністю. Вона властива передусім сільському господарству.

Розподіл доходів - це стадія відтворення, яка займає проміжне місце між виробництвом і споживачем. Реалізована на ринку продукція перетворюється на грошову виручку. Після вилучення з неї вартості спожитих засобів виробництва залишається грошовий (валовий доход), або новостворена вартість, у процесі розподілу якого виникають вертикальні зв'язки: між державою і членом суспільства, між державою і підприємством, між підприємством і його працівником, між власником засобів виробництва і найманим робітником та ін. У цих зв'язках виявляються різноманітні форми доходів, кожна з яких має своє економічне призначення.

Спочатку здійснюється розподіл доходу між державою і підприємництвом будь-якої форми власності. Об'єктом такого розподілу є прибуток - різниця між ціною, за якою підприємство реалізує свою продукцію, та її собівартістю.

Прибуток підприємства розподіляється на дві частини: одна йде в розпорядження держави, друга - залишається в розпорядженні підприємства.

Нам уже відомо, що сукупний суспільний продукт у натуральній формі складається із засобів виробництва (засобів і предметів праці) та життєвих засобів. Засоби виробництва спрямовуються на виробниче, а життєві засоби - на особисте споживання.

Важливе значення має розподіл фонду життєвих засобів.

Фонд життєвих засобів - це сукупність предметів споживання і послуг, який об'єктивно необхідний для задоволення особистих потреб людини, забезпечує відтворення і розвиток її здатності до праці, утримання непрацездатних членів сім'ї.

Основною формою розподілу доходів для найманих працівників є заробітна плата -ціна, що виплачується за використання праці.

Заробітна плата виражає і вартість товару робоча сила, і оплату за працю, за витрати і результати її, що визнані ринком.

Номінальна заробітна плата - це сума грошей, що одержує працівник за годину, день, місяць. Реальна заробітна плата виражається в сумі товарів і послуг, які працівник може придбати за свою грошову заробітну плату.

Законодавчо встановлюється мінімальна заробітна плата. Вона становить розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).

 

Споживання і заощадження

На стадії виробництва, як ми бачили, НД – чиста продукція галузей матеріального та нематеріального виробництва; на стадії розподілу (та перерозподілу) – це різні види доходів; на стадії обміну – сукупність товарів та послуг що циркулюють у суспільстві. На стадії використання реалізуються кінцеві доходи на цілі споживання та нагромадження. Так за прийнятою на Заході методологією, ЧНП, або національний доход, обчислюється як сума трьох величин: споживчих витрат, чистих приватних інвестицій та витрат держави на товари й послуги (тобто те, що нація споживає колективно). Чисті інвестиції – це валові інвестиції 3a мінусом амортизаційних відрахувань (очищені від останніх). Як зазначалося єдина відмінність у розмірах ВНП і ЧНП пояснюється саме цим.

Масштаби, рівень і структура споживання та нагромадження різних соціальних груп населення перебувають у залежності від процесіврозподілу та перерозподілу національного доходу, врешті-решт – від закономірностей розвитку певнихекономічних систем.

Розкриваючи суть процесу розподілу доходів, американський економіст Пол Хейне зауважує, зокрема, що в дійсності доходи не розподіляються. «В нашому суспільстві ніхто безпосередньо не розподіляє доход, в тому розумінні, що ніхто не ділить його на частини. Доходи людей швидше є результатом багатьох взаємозв'язаних рішень, які зрештою приймаються різними індивідуумами на основі очікуваних вигод і витрат... Люди приймають рішення в рамках певних обмежень. Але все ж вибір у них є... Економічна теорія, - підкреслює він, - пояснює розподіл доходів як результат попиту на продуктивні послуги та їх пропозиції. Будь-яка діяльність є продуктивною, якщо вона дає людям щось таке, за що вони готові заплатити гроші». Розподіл доходів залежить головним чином від володіння продуктивними ресурсами.

Ринкова економіка внутрішньо суперечлива: З одного боку, проголошується рівність можливостей, а з іншого – панує правило:«працюй або голодуй».

Важливим фактором, який скорочує реальну нерівність, є витрати держави на соціальну сферу, що веде до зміцнення гуманних засад у суспільстві Це образно називають “ефектом кошика, що протікає».

Чим більше соціальних програм, тим глибший конфлікт між рівністю та ефективністю, оскільки прогресивне оподаткування зменшуєспонукальні мотиви до зростання випуску продукції. Незважаючи на це перерозподільні процеси в розвинених країнах Заходу на6ули значного розвитку. Так, шведська модель соціально – економічного розвитку передбачає вилучення до державного бюджету 50 % прибутків у вигляді податків. Прогресивна шкала особистих доходів передбачає виплату до бюджету від 35% при доході 10-80 тис. Крон на рік до 75% при доході 200 тис. крон. При цьому 40% витрат бюджету виділяється на оxopонy здоров'я, соціальне забезпечення, культуру, освіту. Все це сприяло поєднанню протягом тривалого періоду швидкого економічного зростання з підвищенням добробуту населення, повною зайнятістю. В Швеції досягнуто найбільшої в світі тривалості життя населення. Вона займає перше місце в Європі та третє місце в світі після США й Канади за рівнем особистого споживання з розрахунку на душу населення.

Поглиблення економічної кризи в Україні, як і у всіх інших державах СНД, призвело до катастрофічного погіршення матеріального становища населення. Різко посилилася диференціація доходів різних верств населення. За цих умов на перший план висувається проблема стабілізації цін і доходів з тим, щоб останні зростали у суворій відповідальності із збільшенням виробництва продукції, товарів народного споживання та послуг. Здійснюватиметься перехід від бюджетної підтримки всіх верств населення через індексування доходів до надання цільової допомоги лише найбільш соціальне вразливим його верствам. Новим джерелом доходів стають дивіденди на акції підприємств та інші доходи від власності.