Суть економічного зростання та його основні протиріччя

Економічне зростання – це основний показник розвитку і добробуту будь-якої країни. Він є однією з головних макроекономічних цілей, досягнення якої зумовлене необхідністю випереджаючого зростання національного доходу порівняно зі зростанням чисельності населення для підвищення рівня життя в країні.

Розрізняють два поняття: „економічний розвиток“ та „економічне зростання“.

Економічний розвиток – це перехід від одного стану економіки до іншого, коли у новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з минулим періодом.

Економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим, або зростання економічної могутності держави (є більш вузьким за змістом порівняно з економічним розвитком).

Найважливішими проблемами економічного зростання є:

- тенденції та джерела зростання;

- забезпечення його довготермінової стійкості;

- наслідки вибраної моделі технологічної політики;

- темпи оновлення структури народного господарства;

- вимір факторів та результатів зростання.

З метою вирішення цих та інших проблем застосовують моделі економічного зростання (неокласична модель, неокейнсіанська модель, модель економічного зростання Р. Солоу).

Розрізняють два головних: екстенсивний та інтенсивний, а також змішаний тип економічного зростання.

Екстенсивний тип економічного зростання – досягається за рахунок розширення обсягів виробництва, тобто використання більшої кількості виробничих ресурсів:

- збільшення чисельності зайнятих;

- збільшення обсягу капіталу;

- залучення більшої кількості природних ресурсів.

Інтенсивний тип економічного зростання – досягається за рахунок більш досконалого використання економічних ресурсів, тобто:

- технологічного прогресу;

- рівня освіти та професійної підготовки кадрів;

- економія за рахунок зростання масштабу виробництва;

- покращення розподілу ресурсів;

- також впливають законодавчі, інституційні та інші фактори.

Перехід від переважно екстенсивного до переважно інтенсивного типу економічного зростання – процес, пов'язаний із зрушеннями в структурі суспільного виробництва та викликаний зміною пріоритетів економічного розвитку. Під час переходу від одного типу до іншого відбувається уповільнення темпів економічного зростання, але при цьому активізуються структурні зрушення. Саме по собі уповільнення не слід розглядати як негативне явище, якщо здійснюється перебудова відтворювальних пропорцій. Негативним слід вважати таке падіння темпів економічного зростання, яке супроводжується консервацією структури відтворення в умовах незбалансованої економіки і тому обумовлює уповільнення динаміки суспільного виробництва.

У процесі розширеного відтворення відбувається поєднання інтенсивного й екстенсивного типів економічного зростання, утворюється змішаний (реальний) тип економічного зростання, але розрізняють переважно інтенсивний або екстенсивний тип такого змішаного економічного зростання.

Змішаний (реальний) тип економічного зростання – зростання виробничих потужностей внаслідок збільшення кількості використання факторів виробництва і вдосконалення техніки та технологій.

За темпами розрізняють високий та низький темпи економічного зростання. Але не завжди високий темп є кращим, тому що це може впливати на якість продукції та структуру виробництва, тобто значно перевищувати кількість випуску засобів виробництва над споживчими товарами.

Економічне зростання повинно бути також безперервним та пропорційним.

Існують такі показники економічного зростання:

- збільшення обсягів реального ВВП (БНП) або ЧНП чи НД;

- збільшення реального ВВП (ВНП) або ЧНП чи НД на душу населення;

- збільшення реального ВВП (ВНП) або ЧНП чи НД на одного зайнятого.

Економічне зростання вимірюється також річними темпами зростання за формулою:

(10.1),

де Т – темп економічного зростання;

Y₁ – реальний ВВП (ВНП) (ЧНП або НД) у поточному році;

Y₀ – реальний ВВП (ВНП) (ЧНП або НД) у базовому році.

Світова практика свідчить, що нормальні темпи економічного зростання дорівнюють 3-5%.

Приклад:

Чи суттєва різниця між темпами економічного зростання 3% та 4%?

Припустимо: країна А – темп економічного зростання становить 4%; країна В – темп економічного зростання становить 3%. Згідно з „правилом 70“, ВВП країни А подвоїться за 70:4=18 років, а ВВП країни В за 70:3=24 роки.

Отже, збільшення темпів економічного зростання є досить важливим і незаперечним завданням. Для населення дуже бідної країни навіть півпроцентне зниження у темпах зростання може означати недоїдання.

Економічне зростання розглядається як важлива економічна мета, оскільки збільшення реального обсягу національного продукту у розрахунках на душу населення означає підвищення рівня життя. Економічне зростання має важливіше значення, ніж стабільність. Це пояснюється тим, що саме завдяки такому процесові з'являється більша можливість для вирішення соціально-економічних проблем як у межах держави, так і на міжнародному рівні, підвищується матеріальний добробут та рівень життя населення.

Позитивні наслідки економічного зростання:

- економічне зростання дозволяє забезпечити більш високий рівень життя;

- дає змогу здійснювати нові програми поліпшення життя бідних верств населення;

- впливає на авторитет країни у світі;

- полегшує розв'язання проблеми обмеженості ресурсів.

Економічне зростання є бажаним та позитивним явищем, але воно має і негативні наслідки:

- економічне зростання часто призводить до руйнування середовища, у якому мешкають люди;

- сприяє дегуманізації особистості;

- призводить до перетворення працівників у додаток до машини; зростання ВВП і багатства не вирішують проблему справедливого розподілу цього багатства, тобто проблему бідності;

- автоматизація виробництва сприяє різкому скороченню робочих місць і призводить до збільшення безробіття.