Поняття і види злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

Військовими злочинами визнаються злочи­ни проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовця­ми, а також військовозобов’язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Родовим об’єктом військових злочинів є встановлений поря­док несення або проходження військової служби, під яким розу­міють врегульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають та існують при проходженні служби різними категоріями військовослужбовців у процесі їх службової та бо­йової діяльності.

Відповідно до безпосереднього об’єкту можуть бути виділені такі групи військових злочинів:

1) проти порядку підлеглості та військової честі (статті 402—406);

2) проти порядку прохо­дження військової служби (статті 407—409);

3) проти порядку користування військовим майном і його зберігання (статті 410— 414);

4) проти порядку експлуатації військової техніки (статті 415—417);

5) проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб (статті 418—421);

6) проти встанов­леного порядку збереження військової таємниці (ст. 422);

7) військові службові злочини (статті 423—426);

8) проти по­рядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій (статті 427—433);

9) злочини, відповідальність за які передбачено міжна­родними конвенціями (статті 434—435).

 

62. Кримінально-правова характеристика зґвалтування. (152)

Основний безпосередній об'єкт злочину - статева свобода чи статева недоторканість особи. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути здоров'я, воля, честь І гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх.

Потерпілою від злочину може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі.

З об'єктивної сторони полягає у статевих зносинах, які поєднуються із: 1) застосуванням фізичного насильства; 2) погрозою його застосування (воля потерпілої особи придушується) або 3) з використанням безпорадного стану потерпілої особи (ЇЇ воля ігнорується).

Суб'єктом злочину є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона зґвалтування характеризується прямих умислом.

Кваліфікуючими ознаками зґвалтування є вчинення його: 1) повторно; 2) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ст. 153- 155, а особливо кваліфікуючими: 1) вчинення його групою осіб; 2) зґвалтування неповнолітньої особи; 3) спричинення особливо тяжких наслідків; 4) зґвалтування малолітньої особи.

63. Розголошення державної таємниці. Втрата документів, що містять державну таємницю. Відмінність від державної зради. (328,329).

Розголошення державної таємниці.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є режим державної таємниці, тобто встановлений згідно з вимогами відповідних актів законодавства єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці, що забезпечує безпеку держави. Його додатковим факультативним об’єктом можуть бути власність, життя та здоров’я особи тощо.

Предмет злочину - певним чином матеріалізовані відомості, що становлять державну таємницю.

З об’єктивної сторони злочин передбачає розголошення відомостей, яке звичайно полягає у діях (усна чи письмова розповідь стороннім особам, по радіо тощо про зміст таємних документів, про таємні вироби чи інші матеріали, аналогічні публікації у відкритій пресі, демонстрування таємних документів, виробів чи інших матеріалів на зібранні або по телебаченню та інше віддання гласності, обнародування певних відомостей).

Злочин є закінченим з моменту, коли хоча б одна стороння особа була ознайомлена зі змістом документа, виробу чи іншого матеріалу, що становлять державну таємницю.

Викрадення на підприємствах, в установах чи організаціях офіційних документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, з наступним їх розголошенням кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 328 і 357.

Суб’єктом злочину є особа, якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Недосягнення особою 18-річного віку саме по собі не виключає особу зі сфери суспільних відносин, пов’язаних з охороною державної таємниці, і не припиняє ці відносини.

З суб’єктивної сторони злочин може бути вчинений як умисно, так і з необережності.

Відмежування злочинів, передбачених ст. 328 і статтями 111 і 114, здійснюється в першу чергу за змістом умислу винного: державна зрада або шпигунство передбачають, що суб’єкт злочину бажає передати відомості, що становлять державну таємницю, іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, а при розголошенні державної таємниці суб’єкт злочину, який діє навіть і з прямим умислом, бажає передати зазначені відомості сторонній особі, яка не є одним із вказаних адресатів. Крім того, злочин, передбачений ст. 328, відрізняється від державної зради і шпигунства змістом безпосереднього об’єкта та об’єктивної сторони і спеціальним суб’єктом.

Кваліфікованим видом розглядуваного злочину є розголошення державної таємниці, якщо воно спричинило тяжкі наслідки. Чи є ті або інші наслідки тяжкими - питання факту, яке має вирішуватися залежно від сукупності обставин, що характеризують ступінь секретності інформації, її якість і кількість, до кого вона потрапила, чи була фактично використана на шкоду інтересам України, правам та законним інтересам громадян тощо.

Втрата документів.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є режим державної таємниці, тобто встановлений згідно з вимогами відповідних актів законодавства єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці, що забезпечує безпеку держави. Його додатковим факультативним об’єктом можуть бути власність, життя та здоров’я особи тощо.

Предметом злочину є: 1) документи, що містять державну таємницю; 2) інші матеріальні носії секретної інформації, що містять державну таємницю; 3) предмети, відомості про які становлять державну таємницю.

Документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві. До інших матеріальних носіїв секретної інформації можуть бути віднесені не передбачені законодавством форми зберігання таємної інформації (незареєстровані у встановленому порядку блокноти, «чернетки» тощо, в яких зроблено виписки із відповідних документів). Предмети, відомості про які становлять державну таємницю,- це комплекси, системи, засоби, окремі агрегати, блоки, вузли, прилади, матеріали, хімічні продукти, апаратура, устаткування, макети, зразки та інші матеріальні носії інформації, що становить державну таємницю, які не є документами (зразки зброї, військової та спеціальної техніки, обладнання, палива, сировини тощо).

З об’єктивної сторони цей злочин сформульований як злочин з матеріальним складом і полягає у двох взаємопов’язаних фактах, перший із яких є причиною, а другий - наслідком:

1) порушення особою, якій було довірено матеріальні носії секретної інформації, що містить державну таємницю, або предмети, відомості про які становлять державну таємницю, встановленого законом порядку поводження із ними;

2) втрата зазначених матеріальних носіїв інформації або предметів. Між цими фактами обов’язково має бути безпосередній причиновий зв’язок.

Злочин слід вважати закінченим з моменту втрати носія інформації (предмета), незалежно від того, чи ознайомились з ним сторонні особи. Проте, якщо в результаті втрати такого носія інформації (предмета) з ним реально не мали можливості ознайомитися сторонні особи (наприклад, якщо втрата предмета була поєднана з його негайним знищенням), склад цього злочину відсутній, адже шкода об’єкту у такому випадку не заподіюється.

Суб’єктом злочину є особа, яка мала відповідний допуск до документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю, а також до предметів, відомості про які становлять державну таємницю.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю до діяння (порушення встановленого законом порядку поводження з відповідними носіями секретної інформації або предметами) і необережністю до наслідків у вигляді втрати вказаних носіїв інформації (предметів), а також до тяжких наслідків.

Кваліфікованим видом є втрата матеріального носія інформації, що містить державну таємницю, або предмета, відомості про який становлять таку таємницю, яка спричинила тяжкі наслідки.