Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі. Ст. 368

Неправомірна вигода – грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи,які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

Об’єктивна сторона злочину полягає в прийнятті пропозиції, обіцянці або одержанні неправомірної вигоди.

Суб’єктом: лише службова особа (яка займає відповідальне становище-міські голови міст районного значення,члени КМУ; та особливо відповідальне – ПУ, Уповноважений з прав людини, П-М)

Суб’єктивна сторона: лише прямим умислом і наявністю корисливого мотиву.

До кваліфікованих видів: 1) у значному розмірі(100 і більше НМДГ), 2)великий (у 200),3) у особливо великому -500 і більше;

126. Дії, що Дезорганізують роботу установ виконання покарань. (392)

Об’єктом злочину є інтереси правосуддя в частині забезпечення відбування покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі та нормальна діяльність адміністрації установ виконання покарань.

Потерпілими від злочину можуть бути: 1) особи, засуджені до позбавлення волі або до обмеження волі, які відбувають це покарання в установах виконання покарань. 2) представники адміністрації цих установ.

Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) тероризуванні засуджених; 2) нападі на адміністрацію; 3) організації організованої групи; 4) активній участі в організованій групі.

Тероризування засуджених - це застосування до них фізичного насильства або погрози його застосування з метою примусити їх відмовитись від сумлінного ставлення до праці, додержання правил режиму, а також вчинення таких дій з помсти за виконання громадських обов’язків зі зміцнення дисципліни і порядку в установі виконання покарань. Тероризуванням вважається також глумління і знущання над засудженими з метою їх залякування і перешкоджання виконанню покарання.

Місцем вчинення злочину є установи виконання покарань.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з дій, передбачених статті.

Суб’єкт злочину спеціальний. Ним є особа, яка відбуває у виправних колоніях чи виправних центрах покарання у виді, відповідно, позбавлення волі чи обмеження волі.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

127. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти. (393)

Об’єктом злочину є інтереси правосуддя в частині забезпечення виконання вироку щодо позбавлення особи волі чи її арешту або постанови судді чи ухвали суду про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Об’єктивна сторона злочину полягає у втечі, тобто самовільному залишенні місця позбавлення волі або місця перебування під вартою особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув’язненні.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного залишення місця позбавлення волі або місця утримання під вартою. Цей злочин є триваючим.

Суб’єкт злочину спеціальний. Ним є особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту або до якої застосовано запобіжний захід у виді взяття під варту.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення втечі: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) способом, небезпечним для життя чи здоров’я інших осіб; 4) у поєднанні із заволодінням зброєю чи її використанням; 5) із застосуванням насильства чи погрозою його застосування; 6) шляхом підкопу; 7) з пошкодженням ін- женерно-технічних засобів охорони.

Підкоп передбачає риття у будь-який спосіб підземних ходів (траншей), через які можна проникнути на інші ділянки території установи або за її межі. Пошкодження інженерно-технічних засобів охорони може полягати у виведенні з ладу будь-яких складових системи охорони установи виконання покарань, приведенні вказаних засобів охорони до непридатного стану.

Масові заворушення. Суміжні злочини. (294)

Основним безпосереднім об’єктом масових заворушень є громадський порядок. Додатковим обов’язковим об’єктом - залежно від конкретної форми його прояву - є життя та здоров’я особи, конституційні права людини і громадянина, власність, порядок управління або громадська безпека.

Масові заворушення - це завжди дії юрби, яка діє стихійно, хоча може бути й керованою цілком, чи в окремих своїх частинах. Така юрба веде себе агресивно. Її учасники вчиняють дії, які визнаються злочинами і при їх виконанні однією особою.

Об’єктивна сторона злочину полягає в: 1) організації масових заворушень; 2) активній участі у них.

Злочин вважається закінченим з моменту початку масових заворушень - вчинення конкретних актів насильства, погромів тощо.

Суб’єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом. Психічне ставлення винного до наслідків може характеризуватися умислом або необережністю.

Кваліфіковані види злочину мають місце, коли масові заворушення призвели до: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.

Під загибеллю людей розуміється заподіяння смерті двом або більше особам. До інших тяжких наслідків належать, зокрема, заподіяння одному потерпілому смерті чи хоча б одному тяжкого тілесного ушкодження.

Необхідно розрізняти хуліганство, вчинене групою осіб (ч.2 ст.296), та групове порушення громадського порядку (ст. 293) і масові заворушення.

129. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту (276).

Основним безпосереднім об’єктом злочину, є безпека руху або експлуатації залізничного, водного або повітряного транспорту.

Додат­ковим факультативним об’єктом можуть виступати життя та здоров’я особи, власність, довкілля, інші блага.

Об’єктивна сторона злочину включає в себе: 1) діяння у двох формах: а) порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту; б) не­доброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв’язку; 2)наслідки, залежно від яких диференційована відповідальність у різних частинах ст. 276; 3) причиновий зв’язок між діянням і наслідками, що ним заподіяні.

До залізничного транспорту віднесені рейкові магістральні і під’їзні шляхи і належне до них обладнання (переїзди, шлагбауми), рухомий склад (локомотиви та вагони, дрезини), засоби управління, сигналізації та зв’язку.

Водний транспорт включає в себе плавучі самохідні і несамохідні засоби, маяки та бакени, причальні споруди, призначені для перевезення вантажів та пасажирів, рибальства.

Повітряний транспорт - це цивільні повітряні судна, місця для їх приземлення (аеродроми, вертолітні майданчики) з обладнанням, яке забезпечує зліт і посадку літальних апаратів, включаючи засоби зв’язку та керування повітряним рухом, сигнальні вогні тощо.

Суб’єкт злочину спеціальний. Це осудна особа, яка досягла 18-річного віку і є пра­цівником залізничного, водного або повітряного транспорту.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю.

Кваліфікуючими ознаками злочину є заподіяння ним: 1) потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень; 2) великої матеріальної шкоди, а особливо кваліфікуючою ознакою - загибель людей.

 

Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.(342)

Основним безпосереднім об'єктом злочину виступає нормальна діяльність правоохоронних органів, громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та законних військових формувань на території України. Додатковим факультативним об'єктом може бути здоров'я особи.

Потерпілими від злочину є: 1) представник влади (ч. 1 ст. 342); 2) працівник правоохоронного органу; 3) член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону;4) військовослужбовець (ч. 2 ст. 342).

Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням - опором представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену відповідного громадського формування або військовослужбовцю; 2) часом вчинення злочину.

Опір - це активна фізична протидія здійсненню відповідними працівниками своїх обов'язків. Коло обов'язків, здійсненню яких вчиняється опір, залежить від виду потерпілого, якому вчиняється опір,

Опір потрібно відрізняти від злісної непокори. Злісною непокорою (ст. 185 КАП) є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Адміністративна відповідальність за вказані дії настає за відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи. Опір, на відміну від злісної непокори може полягати в таких наприклад діях як спроба вирватися при затриманні, перешкодження законному застосуванню сили Ознаками опору є такі: а) він полягає в активних діях б) дії винного полягають у застосуванні до потерпілого фізичної сили в) дії винного перешкоджають (протидіють) виконанню потерпілим своїх функцій, реалізації повноважень г) дії винного вчинено під час виконання потерпілим своїх службових або громадських обов язків

Суб'єкт злочину загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікований вид злочину (ч 3 ст 342) має місце при поєднанні опору з примушенням потерпілого шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій