Екоцид (стаття 441). Геноцид (стаття 442).

Екоцид:

Об’єкт цього міжнародного злочину - безпека природи як середовища прожи­вання людини.

Його предметом є рослинний світ, тваринний світ, атмосфера, водні ресурси, а також можуть виступати земля, надра, інші компонента екосистеми і космічний простір.

Рослинний світ (флора) - це сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утво­рених ними угруповань на певній території. До рослин належать живі рослини та їхні частини, у т. ч. насіння і гермоплазма.

Тваринний світ (фауна) - один з компонентів навколишнього природного середо­вища, національне багатство України, джерело духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об’єкт наукових досліджень, а також важлива база для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних ціннос­тей. До складу тваринного світу належать, зокрема, біологічні об’єкти, що віднесені до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі тварини (у т. ч. домашня і дика птиця, хут­рові, лабораторні, зоопаркові, циркові), риба, раки, молюски, жаби, бджоли, шовкопря­ди тощо, а також сперма, зиготи, запліднена ікра, інкубаційні яйця, ембріони тощо.

Під атмосферою розуміється життєво важливий компонент навколишнього природ­ного середовища, який являє собою природну суміш газів, що перебуває за межами житлових, виробничих та інших приміщень. Атмосфера включає тропосферу, страто­сферу та іоносферу.

Водні ресурси - це обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної тери­торії, тобто усі води, що належать до складу природних ланок кругообігу води, а також водні живі ресурси (водна флора і фауна) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування у воді (до водних живих ресурсів належать: прісноводні, морські, анадромні риби на всіх стадіях розвитку; морські ссавці; водні безхребетні; водорості тощо).

З об’єктивної сторони злочин може проявитися у таких формах:

1) масове знищення рослинного або тваринного світу;

2) отруєння атмосфери або водних ресурсів;

3) вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу.

Під масовим знищенням рослинного або тваринного світу у ст. 441 слід розуміти повне знищення флори та/або фауни певного регіону Землі або часткове, але таке, що поширюється на велику кількість (множину) рослин та/або тварин, а під отруєнням атмосфери або водних ресурсів - поширення отрути різних видів у повітряному про­сторі, у водах Світового океану, морів, озер, рік, інших водойм.

Спричинити такі наслідки може застосування: а) зброї масового знищення. У разі забороненого міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР, за­стосування певних видів зазначеної зброї діяння треба кваліфікувати за сукупністю ч. 2 ст. 439 і ст. 441, а у разі, якщо зазначені наслідки стали результатом застосування зброї об’ємного вибуху, нейтронної, інфразвукової, радіологічної, лазерної, променевої та інших видів зброї масового знищення - тільки за ст. 441; б) небезпечної зброї невибір- кової дії, наприклад, запалювальної; в) геофізичних методів - стимулювання землетру­сів та вулканічної діяльності, вплив на вічну мерзлоту та льодовий шар полюсів, зни­щення озонового шару та інші штучні зміни динаміки, складу або структури Землі; г) метеорологічних методів - викликання цунамі, смерчів, ураганів, лавин, селів, зсувів, інших кліматичних явищ.'

Суб’єкт екоциду загальний.

Від таких екологічних злочинів, як порушення правил екологічної безпеки (ст. 236), забруднення або псування земель (ст. 239), порушення правил охорони надр (ст. 240), забруднення атмосферного повітря (ст. 241), порушення правил охорони вод (ст. 242), забруднення моря (ст. 243), знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245), про­ектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253), екоцид відріз­няється, зокрема, тим, що із суб’єктивної сторони він є злочином, у якому психічне ставлення винного і до діяння, і до його наслідків характеризується прямим умислом.

 

Геноцид:

Основним безпосереднім об’єктом геноциду є безпека існування національних, етнічних, расових та релігійних груп. Його додатковим обов’язковим об’єктом у різних формах цього злочину є життя, здоров’я, воля, честь і гідність особи, права і свободи людини і громадянина.

Потерпілими від цього злочину можуть бути тільки члени національної, етніч-ної, расової чи релігійної групи, на знищення якої спрямоване діяння винних осіб - як громадяни України, так і іноземні громадяни чи особи без громадянства. До най- небезпечніших сучасних форм дискримінації належать расизм, антисемітизм, нетер-пимість стосовно арабів і мусульман, негрофобія, ксенофобія (ворожість до будь- яких іноземців). Видом геноциду є апартеїд - обмеження прав громадян за расовою ознакою.

Національна група (нація) - це така, що історично склалася стійка спільнота людей, для якої характерні спільна територія, економічні зв’язки, своя мова, відмітні особливості побуту, культури і духовності.

Етнічна група (етнос) - така, що історична склалася стійка соціальна група людей, для якої характерні єдність культури і духовності, особливості побуту, звичаїв (плем’я, народність, народ). Для неї можуть не бути характерними ознаки, що є визначальними для національної групи (наприклад, євреї тривалий час не мали спільної території, не були пов’язані між собою економічно, багато із них не володіли своєю мовою).

Расова група (раса) - така, що історично склалася група людства, об’єднана спільністю фізичних ознак, що наслідуються (колір шкіри, волосся та очей, форма черепа, зріст тощо), обумовлених спільністю походження і початкового розселення.

Релігійна (конфесійна) група - група людей, для якої спільною є сукупність духовних уявлень про надприродні (для даного рівня розвитку науки) сили та істоти, яким ця група поклоняється.

З об’єктивної сторони злочин проявляється у таких формах:

1) позбавлення життя членів національної, етнічної, расової чи релігійної групи;

2) заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень;

3) створення для національної, етнічної, расової чи релігійної групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення;

4) скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі;

5) насильницька передача дітей з однієї національної, етнічної, расової чи релігійної групи в іншу (ч. 1 ст. 442);

6) публічні заклики до вчинення перелічених дій;

7) виготовлення матеріалів із закликами до вчинення перелічених дій;

8) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення перелічених дій (ч. 2 ст. 442).

Суб’єкт злочину загальний. Для складу злочину не має значення, чи вчинено злочин представником так званої титульної нації або національної меншини, європейської раси або негроїдної, віруючим або атеїстом. Так само не має значення, чи належать суб’єкт злочину і потерпілі до однієї раси, національності, етносу, конфесії.

Особа, яка у віці від 14 до 16 років вчинила геноцид у формі позбавлення життя членів національної, етнічної, расової чи релігійної групи або заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, несе відповідальність за статтями 115 або 121.

З суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом.

Спеціальною ознакою геноциду у перших його п’яти формах є мета - повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової або релігійної групи. Тому дискримінаційні дії, що позбавляють представників певної групи можливості повністю використовувати свої права і свободи - право на свободу пересування, на підприємницьку діяльність, на судовий захист, на охорону здоров’я, на освіту, на користування рідною мовою, на розвиток національних культурних традицій, на створення культурних і навчальних закладів національних меншин, на участь у діяльності міжнародаих неурядових організацій тощо,- але не спрямовані на знищення цієї групи, кваліфікуються за ст. 161. Метою виготовлення матеріалів із закликами до геноциду є їх розповсюдження. Для таких форм злочину, як публічні заклики до геноциду і розповсюдження матеріалів із закликами до геноциду, мета не є обов’язковою ознакою складу.

Ніякі строки давності не застосовуються до геноциду, незалежно від часу його вчинення.