Управління системою освіти в Україні

Управління і керівництво закладами системи освіти в Україні здійснюється відповідно до чинного законодавства – Конституції України, Закону “Про освіту”, положень про певні навчально-виховні заклади.

 

Міністерство освіти України керує:

1. Центральним інститутом післядипломної освіти працівників освіти.

2. Республіканськими навчально-методичними установами.

3. Вищими навчальними закладами.

4. Науково-дослідними інститутами.

5. Обласними управліннями освіти.

 

Обласні управління освіти, у свою чергу, керують:

1. Інститутом післядипломної освіти.

2. Професійно-технічними училищами.

3. Позашкільними освітньо-виховними закладами.

4. Педагогічними училищами.

5. Районними (міськими) відділами освіти.

Районним відділам освіти підпорядковуються:

1. Дошкільні виховні заклади.

2. Позашкільні освітньо-виховні заклади.

3. Методичні кабінети.

4. Централізовані бухгалтерії.

5. Загальноосвітні школи.

Тема: Воспитание как педагогическое явление

 

План

1.Воспитание как общественное и педагогическое явление.

2.Особенности воспитательного процесса.

3.Закономерности воспитания.

 

Литература:

1. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 2001.

2. Лихачев Б.Т. Педагогика: Курс лекций. – М., 1997.

3. Пидкасистый П.П. Педагогика. – М., 1998.

4. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. Видання 2-ге, виправлене, доповнене. – К., 2005.

 

1.Воспитание как общественное явление – сложный противоречивый социально-исторический процесс, который характеризуется следующими признаками:

1) Воспитание возникло из практической потребности приспособления, приобщения подрастающего поколения к условиям жизни.

2) Воспитание – категория вечная, необходимая, общая.

3) Воспитание на каждом этапе общественно-исторического развития по своему назначению, содержанию и формам носит конкретный характер.

4) Воспитание осуществляется за счет освоения основных элементов социального опыта, в результате вовлечения человека в общественные отношения, систему общения.

На основе осознания основных черт воспитания как общественного явления возникает необходимость сознательного и целенаправленного использования законов воспитания, обобщение опыта воспитательных отношений.

Воспитание как педагогическое явление - преднамеренный и специально организованный процесс.

Структурные компоненты этого процесса:

цель - содержание - задачи- формы - методы и средства- результаты воспитания

 

Воспитание как педагогическую категорию нельзя смешивать с разнообразными стихийными влияниями и воздействиями, которые личность испытывает в процессе своего развития.

Воспитание – целенаправленный процесс организации и стимулирования деятельности личности по овладению общественным опытом. (И.Ф. Харламов) Данная трактовка получила название деятельностно - отношенческой концепции воспитания.

Современная педагогика исходит из того, что понятие «процесс воспитания» отражает не прямое воздействие, а социальное взаимодействие педагога и воспитываемого их развивающихся отношений. Опорными понятиями воспитательного процесса являются понятия с амовоспитание и перевоспитание.

 

 

2.Особенности процесса воспитания:

1.Воспитание относительно самостоятельный, целенаправленный процесс.

2.Процесс воспитания многофакторный.

3.Воспитание – процесс длительный. Отдаленность результатов от момента воспитательного воздействия.

4.Воспитание имеет ступенчатый поэтапный характер:

1-й этап. Представление о правилах поведения.

2-й этап. Выработка умений правильного поведения.

3-й этап. Формирование убеждений, устойчивых привычек поведения.

5. Воспитание – двусторонний и активный процесс.

6. В воспитательном процессе большое место занимает организаторская работа с детским коллективом.

7. В воспитании огромная роль принадлежит личности педагога (педагогические знания, умения, личностные качества, черты характера).

8. Воспитание – это деятельность, устремленная в будущее.

 

3.Закономерности процесса воспитания – это устойчивые повторяющиеся связи в воспитании, реализация которых позволяет добиваться эффективных результатов в развитии и формировании личности.

Общие закономерности воспитания:

1. Характер воспитания на всех исторических этапах имеет социальную направленность.

2. Единство целей, форм, содержания и методов воспитания.

Закономерности, которые определяют организацию воспитательного процесса.

1.Воспитание личности происходит в процессе ее включения в деятельность. Виды деятельности:

- учебно-познавательная;

- общественная;

- производительный труд;

- морально-нравственная

- художественная;

- физкультурно-оздоровительная.

1.Комплексная организация всех видов деятельности является предпосылкой всестороннего развития личности.

2.Стимулирование активности личности в деятельности.

3.Гуманизм и уважение к личности в сочетании с глубокой требовательностью.

4.Открытая передача учащимся перспективы их роста (созданий ситуаций успеха, положительных эмоций).

5. Выявление положительных качеств учащихся и опора на них.

6. Учет возрастных и индивидуальных особенностей учащихся.

7. Воспитание в коллективе и через коллектив.

8. Единство педагогических усилий школы, семьи и общественности.

 

Тема 5.Педагогічна модель національної системи виховання

 

План

 

1. Сутність і особливості національного виховання.

2. Принципи національного виховання

3. Основні напрямки національного виховання (зміст виховання)

 

 

Література

 

1. Концепція національного виховання. - 1994, "Освіта".

 

1. У 1994 році з'являється документ "Концепція національного виховання" -
історично обумовлена поява та потреба цього документу.

В Українській історії склалася своя система виховання. Нині, спираючись на національно-виховні традиції свого народу поступово відроджується національна система виховання.

Поняття національного виховання має широкий діапазон впливу на процес соціалізації особистості. Національне виховання здійснюється в навчальних закладах, в засобах масової інформації. Державне виховання здійснюється державними установами, але в сім'ї воно буде не завжди, діє в школі.

Національне виховання - створена у продовж віків самим народом система поглядів, ідей, традицій, звичаїв, покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді.

Концепція має головною метою:

• передача молодому поколінню соціального досвіду

• багатства духовної культури, національної ментальності, своєрідносту світогляду, формування на цій основі особистісних рис громадянина України

Дана концепція має на меті визначити стратегію розвитку наскрізної системи виховання молодого покоління, наповнення виховання гуманітарним змістом.

 

2. Принципи виховання - основні положення, за якими здійснюється
виховання

ПРИНЦИПИ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

народність - єдність загальнолюдського і національного
природовідповідність - врахування багатогранної цілісної природи людини
культуровідповідність виховання - зв'язок з історією народу, мовою,
культурою та побутовими традиціями.

гуманізація виховання - створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини. Гуманізація взаємин між вихователями та вихованцями, демократизація виховання - усунення авторитарного стилю виховання безперервність виховання - досягнення наступності у вихованні, перетворення його в процес, що триває впродовж усього життя людини етнізація - наповнення виховання національним змістом

диференціація, індивідуалізація виховного процесу -врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців.

 

3. Основні напрямки національного виховання (зміст виховання)

Загальна мета виховання реалізується через систему вихов­них завдань, які об'єднані в напрями.

Інтелектуальне (розумове) виховання:

· засвоєння системи знань, яка спроектована з відповідних навчальних предметів і містить перелік смислових елементів суспільного досвіду (фактів, понять, означень, теорем, зако­нів, положень, правил, алгоритмів діяльності тощо);

· розвиток інтелектуальності дитини: пізнавального інте­ресу, творчої активності, культури мислення, раціональної організації навчальної праці;

· вироблення вміння самостійно здобувати знання;

· готовність до застосування знань, умінь в практичній діяльності;

· формування особистісного світогляду — узагальненого розуміння всього світу в цілому на ґрунті великої кількості впорядкованих поглядів, переконань, ідеалів;

· вироблення ціннісного ставлення до власного життя;

· формування визначеності сенсу життя в умовах соціаль­но-економічних змін, нових форм господарювання.

Патріотичне виховання

· виховання любові до рідної землі, родини, свого народу, Батьківщини;

· формування національної свідомості;

· культивування кращих рис української ментальності — працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв'язку з природою та ін.;

· виховання бережливого ставлення до національного ба­гатства країни: мови, культури, традицій;

· формування готовності до творчої праці на благо людей, героїчного подвигу в ім'я процвітання держави;

· формування відповідальності за долю Батьківщини;

· виховання громадянського обов'язку перед країною, сус­пільством;

· формування об'єктивних уявлень про історію розвитку суспільства та його політичну систему;

· формування політичної культури;

· вироблення високої етики міжнаціональних стосунків;

· служіння загальнолюдським ідеалам.

 

Правове виховання

· прищеплення поваги до прав та свобод людини і грома­дянина;

· виховання поваги до Конституції, законів України, дер­жавних символів (Герба, Прапора, Гімну);

· вільне володіння державною мовою;

· засвоєння основ державного, трудового, цивільного, сімейного і кримінального права;

· активна протидія випадкам порушення законів;

· формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відпо­відальністю;

· повага прав і свобод інших людей.

 

Моральне виховання

· формування в учнів розуміння норм загальнолюдської і народної моралі;

· розвиток моральних почуттів і рис особистості: совіснос­ті, порядності, тактовності, співчуття, милосердя, доброти, чесності, гуманності, толерантності та інших доброчинностей;

· виховання поваги до батьків, духовної єдності поколінь;

· виховання почуття власної гідності: честі, свободи, рів­ності, працелюбності, самодисципліни;

· подвижництво у подоланні такої спадщини тоталітариз­му, як страх, насильство, жорстокість, помста;

· виховання культури поведінки;

· готовність будувати своє життя за принципами гуманіз­му.

 

Художньо-естетичне виховання

· оволодіння основами народного мистецтва, музики, ар­хітектури, усної народної творчості, національної пісенної і танцювальної культури, побуту, ремесел, гри;

· формування системи знань про світову культуру і мисте­цтво;

· розвиток естетичних потреб і почуттів;

· розвиток художніх здібностей і творчої діяльності;

· формування естетичного ідеалу демократичного суспіль­ства;

· готовність будувати власне життя за законами краси.

 

Трудове виховання

· вироблення свідомого ставлення до праці як вищої цін­ності людини і суспільства;

· формування трудових навичок та умінь;

· формування уміння самостійно й ефективно працювати;

· розвиток потреби в творчій праці;

· виховання діловитості, підприємливості;

· виховання почуття господаря й господарської відповідальності;

· формування готовності до праці в умовах ринкової еко­номіки.

Екологічне виховання

· формування у школяра розуміння необхідної гармонії людини з природою;

· оволодіння знаннями про природу свого краю;

· виховання почуття відповідальності за природу як націо­нальне багатство, основу життя на землі;

· формування готовності до активної екологічної діяльності;

· формування основ глобального екологічного мислення.

 

Фізичне виховання

· озброєння школярів знаннями про роль фізичної культу­ри в житті людини;

· забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді;

· фізичне, духовне і психічне загартування;

· виховання відповідального ставлення до зміцнення свого здоров'я;

· формування навичок дотримуватися санітарно-гігієніч­них норм, режиму дня та харчування;

· розвиток потреби у здоровому способі життя.

 

Статеве виховання

· психосексуальна підготовка;

· формування готовності вкласти шлюб і виконувати сіме­йні обов'язки;

· формування культури сімейних і статевих відносин.

Соціальні ідеї, які представлені у напрямах виховної робо­ти у вигляді завдань виховання, автоматично не формують тієї чи іншої якості школяра. Сучасного вихованця не задово­льняє повідомлення педагога про те, що кожна людина пови­нна одержати розумове, моральне, естетичне та інше вихова­ння. Він неминуче поставить практичне запитання: що це дасть? Стимулятором формування позитивного ставлення до змісту виховання може бути його практичний аспект — підго­товка молодої людини до трьох головних ролей в житті: гро­мадянина, працівника, сім'янина.

 

Тема: Методы воспитания

План

1. Понятие о методах и средствах воспитания.

2. Классификация методов воспитания и их характеристика.

3. Оптимальный выбор методов воспитания.

 

Литература:

1) Педагогика: педагогические теории, системы, технологии /Под ред. С.А.Смирнова. – М.: Академия, 1998.

2) Харламов И.Ф. Педагогика. – М., 1997.

3) Фібула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 2004.