Мета вивчення курсу і міждисциплінарні зв’язки

ЕКОНОМІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ

 

 

Методичні вказівки для виконання контрольної роботи проведення практичних занять та самостійного опрацювання курсу

 

для економічних спеціальностей

всіх форм навчання

 

 

Київ 2010

 

УДК330

Сич Є.М.,Творонович В.І.

ЕКОНОМІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ:

Методичні вказівки для виконання контрольної роботи, проведення практичних занять та самостійного опрацювання курсу для магістрів спеціальності 8.050100

;;Економіка підприємства’’/ СичЄ.М. Творонович В.І.:-К.: Вид-во ДЕТУТ, 2010.- 84с.

 

 

Видання призначено для студентів спеціальності: 8.050100;;Економіка підприємства’’, особлива увага приділена застосуванню математичних та еврістичних методів для прогнозування економічних процесів.

Використовуються при проведенні практичних занять, при самостійній роботі студентів, зокрема при написанні магістерської роботи.

 

Методичні рекомендації розглянуто та затверджено на засіданні кафедри економіки підприємств транспорту(протокол № 12 від 19 травня 2010 р.) та на засіданні методичної комісії факультету економіки і менеджменту (протокол №8 від 25 травня 2010 р.)

 

 

Укладачі: Сич Є.М. д-р.екон.наук,проф,.. Творонович В.І. к-т екон. наук, доц

Рецензенти:Пасічник В. І. д. е. наук проф.

.Юн Г.М.д.т.наук.проф

______________________________________.

ЗМІСТ

 

Вступ.......................................................................................................................4

1. Методичні вказівки до вивчення теоретичного матеріалу....................6

2. Методичні вказівки до практичних занять.............................................42

2.1 Плани проведення практичних занять..............................................42

Завдання для самостійного вивчення курсу і методичні вказівки щодо виконання та оформлення самостійної

роботи...............................................................................................................45

3.1 Загальні відомості................................................................................45

3.2 Завдання на самостійну роботу..........................................................46

3.3 Тематика теоретичних індивідуальних завдань...............................53

3.4 Тематика теоретичних питань до контрольної роботи....................54

4. Розрахункові завдання.................................................................................54

4.1 Контрольні задачі................................................................................54

4.2 Завдання контрольної роботи.............................................................62

4.3 Основні тестові завдання....................................................................66

5. Підсумковий контроль знань.....................................................................79

5.1 Контрольні заходи...............................................................................79

5.2 Критерії атестаційної оцінки..............................................................80

6. Список рекомендованої літератури...........................................................81

6.1. Основна література...............................................................................81

6.2. Додаткова література............................................................................82

6.3. Періодичні видання...............................................................................82

ВСТУП

 

 

Системний аналіз механізму дії економічних законів разом з теоретичним узагальненням накопиченого досвіду розв’язання практичних задач на основі економіко-математичних методів та інформаційних технологій створює умови для побудови цілістної концепції оптимального функціонування економіки держави.

В ринкових умовах збільшується потреба у цілеспрямованому управлінні процесами розвитку різними об’єктами та системами. Якщо в процесі управління виходити з інформації, що описує систему тільки в даний момент і не враховувати майбутні умови функціонування, то управління не буде оптимальним. Тому ефективність управління такими складними системами як економіка та її складовими (транспорт тощо) не може бути задовільною без функції прогнозування.

Прогнозування стає необхідністю і повинно бути базою длч підготовки рішень про вибір найбільш перспективних напрямків розвитку досліджуваного об’єкту.

Сучасність характеризується ускладненням всіх форм суспільного життя, взаємозв’язків між його складовими. Задача полягає в тому, щоб передбачення, як управління розвитком суспільства, було науково обгрунтованим. Існує багато методів та прийомів передбачення майбутнього, в основі яких лежить два підходи: математичний та евристичний

В даній роботі описані обидва підходи, головним об’єктом яких є дослідження залізничної галузі.

Транспортна галузь взагалі і залізнична зокрема забезпечують розвиток економічних зв’язків держави. Стратегією науково-технічної політики у транспортній галузі є вихід на світовий рівень за технічними параметрами та якістю послуг. Сприйнятливість транспортної галузі як системи до науково-технічного прогресу, залежить від стану вітчизняної та зарубіжної науки, аналізу та перспективного прогнозування розвитку його технічного рівня.

Тому вивчення курсу „Економічне прогнозування” є важливою частиною підготовки фахівців галузі, сприяє всебічному розвитку та поглибленню економічного мислення майбутніх економістів. Ця дисципліна вивчає галузь з точки зору відносин, що виникають у процесі транспортного виробництва, досліджує прояви об’єктивних законів, а також закономірності функціонування залізничного транспорту як сфери матеріального виробництва. Опанування теоретичними знаннями та навичками при вивченні дисципліни дозволить спеціалістам на виробництві грамотно вирішувати комплекс організаційно-економічних, технологічних завдань. В цьому розумінні важливого значення набуває методичне забезпечення самостійного вивчення курсу. Методичні вказівки до вивчення дисципліни складаються з лекційного матеріалу з подальшим розкриттям змісту самостійного опрацювання, характеру і порядку представлення результатів індивідуальної роботи, деталізовано питання практичних занять, критерії атестаційної оцінки, перелік рекомендованої літератури.

За кожною темою студентам пропонуються конкретні питання з посиланням на декілька літературних джерел та виконанням практичних завдань. Для кращого засвоєння матеріалу та вивчення теоретичних і практичних питань у самостійному режимі без залучення додаткових видань до кожної задачі розрахункової частини подано методичні рекомендації по здійсненню розрахунків та узагальненню результатів. Для забезпечення самостійного вирішення розрахункових завдань по більшості задач пророблено декілька варіантів вихідних даних. Індивідуальний підхід провадиться за рахунок наведення по кожній темі декількох рефератів, що забезпечує не тільки загальне але й поглиблене ознайомлення з дисципліною.

Мета вивчення курсу і міждисциплінарні зв’язки

 

За підсумками вивчення курсу студент повинен засвоїти методи та моделі економічного прогнозування опанувати основні знання та базові навички ведення практичних розрахунків основних показників оцінки підприємств транспорту.

Під час заліку студент повинен показати знання про основні поняття економічного прогнозування, а також володіти методикою проведення техніко-економічного обґрунтування рішень.

Матеріал навчальної дисципліни базується на знаннях, які студенти отримують по економічних дисциплінах, що вивчаються на попередніх курсах.

Знання, отриманні під час вивчення дисципліни є підґрунтям для опанування дисциплін „Економічне обґрунтування господарських рішень”, „Економічна діагностика”, а також виконання дипломних робіт спеціалістів та випускних робіт магістрів.

Програма курсу орієнтована на ринкові умови господарювання і використання міжнародного досвіду функціонування транспорту.

Методичні вказівки до вивчення теоретичного матеріалу

Тема 1.1. Предмет і природа прогнозування

Мета курсу. Предмет курсу. Теоретичні основи курсу

Тема 1.2 Історія розвитку і стан прогнозування.

.

Основні функції прогнозування. Історія розвитку прогно-

Зування. Стан прогнозування в Україні і за рубежем.

Особливості сучасного стану управління економікою дер-

Жави..

Визначення прогнозування. Економічне прогнозування. Поняття прогноз або передбачення означає мистецтво судження про майбутній стан об’єкту, який називається прогнозуючим. Об’єктом прогнозу можуть бути любі предмети або процеси оточуючого нас середовища, їх властивості і відношення між ними.

Прогноз (forecast) – ймовірносне твердження про майбутнє з відносно високою ступінню достовірності. Передбачення (prediction) – аподиктичне (не ймовірносне) твердження про майбутнє, основане на абсолютній достовірності.

В більш широкому розумінні можна дати наступне визначення поняття прогнозу.

Прогноз – це система аргументованих наукових досліджень і висловів про майбутній стан вивчаємого об'єкту, який має ймовірний, але досить достовірний характер.

Прогнозування, або деякі літературні джерела називають це передбаченням може бути науковим і ненауковим.

Економічне прогнозування повинно бути науковим. Формою передбачення є прогноз, який може переходити в план.

Економічним об’єктом будемо називати будь-який об’єкт, який має завдання на виробництво або розподіл тих чи інших продуктів або виступають в якості їх споживача.

Основні функції прогнозування. Основними функціями системи прогнозування є: науковий всебічний аналіз прогнозуючого об’єкту; оцінка ситуацій, які склалися і напрямків змін у відповідних областях; оцінка дій цих змін в майбутньому і передбачення нових ситуацій і проблем; виявлення можливих щляхів розвитку і вибір серед них найкращого для прийняття оптимального рішення.

Історія розвитку прогнозування. Історія розвитку людства показує, що процес пізнання прямує до більш глибокої і всебічної оцінки майбутнього. Причому в кожну історичну епоху люди по-своєму розуміли світ і характерними для даної епохи засобами намагалися пізнати майбутнє.

Раніше люди вірили в те, що майбутнє визначається богами, усі явища пояснювали за допомогою містичних та релігійних тлумачень, використовуючи магію, ворожбу. Вони розуміли, що сучасне якось пов’язане з майбутнім. Найпростіше передбачення, що завтра буде так як i сьогоднi, часто не збувалося i тодi вони зрозумiли, що для того, щоб зрозумiти вiдмiннiсть сучасного вiд майбутнього треба вивчати минуле, брати з нього найбiльш важливе, зрозумiти зв’язки мiж явищами, якi повторюються, тобто перенести цей досвiд на майбутнє.

Люди навчилися розрiзняти явища стабiльнi, якi можна передбачати, вiд явищ невизначених. (Наприклад, “якщо зараз день, то обов’язково через деякий час буде нiч” вiд твердження “в наступному роцi буде добрий врожай”.

Античнi вченi робили спроби розробити точнi закони передбачень майбутнього, тому що вважали неможливим враховувати явища випадковi.

Ще чотири тисячi рокiв тому були закладенi початки астрономiї i математики. Спираючись на точнi i простi мiркування, Евклiд, Птоломей, Архiмед, Аристотель розробили основи геометрiї, астрономiї, фiзики i бiологiї, а дельфiйськi мудрецi - методи, якi кориснi i сьогоднi.

Якщо розглядати економiку, то результати планування i прогнозування в цiй сферi залежать перш за все вiд правильного розумiння законiв i тенденцiй розвитку економiчних вiдносин, знання i урахування умов дiяльностi конкретного суб’єкту господарювання, вiд обгрунтованого вiдображення їх в економiчних розрахунках.

Прогнозування господарської дiяльностi iснувало завжди. Хазяїн об’єкту господарювання (в тому числi i правитель держави) повинен розглядати можливi наслiдки своїх рiшень. Наприклад, який буде врожай, по якiй цiнi його продавати, як можна використати отриманi грошi, податки, подарунки, покарання.

Початок економiчного прогнозування i планування вiдноситься до початку ХХ ст. Вченi зрозумiли, що наукове передбачення в економiцi вiдкриває великi можливостi для впливу держави на суспiльство i для управлiння справами фiрми.

Прогнозування в СРСР розвивалося більше на державному рівні, ніж на рівні підприємтсва. Прогнози розроблялися у відділах НДІ, в лабораторіях і на кафедрах вищих учбових закладів і охоплювали різні сфери діяльності: гідрометереологічну, геологічну, медицинську, екологічну, науково-технічну, космічну, соціологічну, демографічну, економічну, архітектурно-будівничу, внутрішньо і зовнішньо політичну, військову. Науково-технічні і економічні прогнози використовувалися при розробці перспективних планів і управлінні народним господарством.

Найбільш поширені були прогнози на період 15 років і застосовувалися такі методи як екстраполяція, експертні оцінки, методи "дерев цілей".

Стан прогнозування в Україні і за рубежем. Існує думка, що на рівні фірми можна і потрібно застосовувати прогнозування і директивне планування, на рівні держави – прогнозування, індикативне планування і програмування.

Прогнози і плани розробляються з випередженням подій і їх обгрунтованість залежить від ступеня відповідності цим подіям. В ринковій економіці прогнозування подій досить низьке, тому що явища носять стохастичний характер. Прогнози і плани, прийняті з урахуванням минулої інформації, повинні уточнюватися при зміні обставин.

Індикативний план або прогноз використовуються як на рівні фірми, так і на рівні держави. Індикативний план і прогноз держави, на відміну від директивного плана, не впливає на рушійні сили ринка – свободу дій, власність і конкуренцію. Тому вони можуть розглядатися як засіб досягнення динамічності економічного життя. Тому на протязі останніх десятиліть прогнозування та індикативне планування на рівні держави успішно використовується багатьма країнами.

В економічно розвинутих країнах існує дві форми прогнозування: централізоване (Канада, Швейцарія і інші) і децентралізоване (США, Німеччина і інші). Особливу роль відіграють кон’юнктурні прогнози, в яких оцінюється економічна ситуація: на ринку окремого товару; в конкретному секторі економіці; на світовому ринку. В прогнозах розглядаються питання тенденцій розвитку, а також можливі наслідки державного регулювання ринку.

Держави світу в основному примінюють індикативне, тобто пораджувальне (рекомендательное) планування (ІП). За три останні десятиліття в розвитку індикативного планування відмічено три етапи. На першому етапі планування носило кон’юнктурний характер, на другому-структурний, на третьому-стратегічний.

Роботи в області прогнозування ведуться і в Україні. При Національній академії Наук України проводяться прогнозні роботи в таких науково-дослідних інститутах: економіки, економічного прогнозування, кібернетиці та інших. Роботи по прогнозуванню проводяться у Раді по вивченню продуктивних сил України, в Інституті стратегічних досліджень при Раді Міністрів України, Інституті економіки Мінекономіки України, Міжнародному науково-навчальному центрі інформаційних технологій та систем НАН та Міносвіти України, Національному університеті та інших закладах.

Існують Інститути світової економіки НАН України і Міністерства закордонних справ і Інститут російсько-українських відносин, які вивчають і аналізують економічний стан зарубіжних країн.

У зв’язку із складною ситуацією роботи в цих закладах ведуться в основному на макрорівні з використанням економетричних методів моделювання,за допомогою яких імітуються сполучення складових політики економічного зростання. Моделювання грунтуються на системі національних рахунків.

Особливості сучасного стану управління економікою держави.

Сучасна концепція ринкового управління економікою держави базується на декількох положеннях. Основу управління складає гнучке стратегічне планування, яке враховує невизначеність і змінність світового і національного розвитку. Центральне місце в стратегічному плануванні займає визначення принципів регулювання і приоритетів у різних сферах.

Основні області управління – економічне і фінансове регулювання, політика заробітної плати і соціального захисту, галузева і промислова політика, регіональна політика і управління державними підприємствами.

Планування будується на основі прогнозування. Інші інструменти управління визначаються особливостями сфер, галузей, регіонів і навіть окремих підприємств і спираються на створюємі для забезпечення функціонування цих інструментів структури.

Сучасна концепція управління організаціями і підприємствами – це концепція стратегічного управління. Вона основується на поєднанні маркетингової концепції і внутрішньофірмового економічного управління, центральним ланцюгом якого є управління фінансами. Гнучке реагування на зміни, які відбуваються у зовнішньому середовищі, поєднання стратегічного, довгострокового і поточного планування представляють типові риси ефективного управління. Стратегічне планування підкріплюється плануванням структури організації, що відповідає поставленим цілям. Процес планування треба розглядати як завершуючий етап прогнозування, в процесі якого приймаються рішення на основі вибору тих чи інших альтернатив розв'язку.

Прогнозування як елемент управління суспільством. Якщо суспільство ставить перед собою задачу свідомого регулювання і формування умов свого існування, то управління суспільними процесами обов’язково повинно включати в свою сферу широке коло об’єктів і проблем. Тоді прогнозування як елемент управління життям суспільства повинно представляти собою складну систему, яка охоплює виробничо-економічні та інші елементи соціальних відносин, а також основні складові оточуючого людину середовища.

Классифікація прогнозів. До основних напрямків в прогнозуванні відносяться прогнози: науково-технічні; економічні; соціальні; демографічні; природних ресурсів; воєнно-політичні.

Економічні прогнози дозволяють отримати оцінки очікуваного рівня розвитку економіки та життєвого рівня населення, динаміку трудових ресурсів і споживання, відновлення основних фондів невиробничого призначення, темпи економічного росту та інші.

Крім того існує класифікація економічних прогнозів згідно наступних критеріїв.

1. Проблемно-цільовий: дослідницький, нормативний або програмний, організаційний.

2. Природи об'єкта: соціальні, в тому числі демографічні; ресурсні (природні, матеріальні, трудові, фінансові); науково-технічні (перспективи розвитку науки і техніки і вплив цих досягнень на економіку); суспільних і особистих потреб (попит, споживання окремих товарів, потреби в об'єктах освіти, охорони здоров'я, правопорядку, культури) і інші.

3. Часу: оперативні (на період до 1 місяця); короткострокові (від 2 місяців до 1 року); середньострокові (від 1 року до 5 років); довгострокові (від 5 років до 15 років); далекострокові (від 15 років).

4. Складності: дуже простий (відсутні взаємозв'язки), простий, складний, дуже складний (тісні взаємозв'язки, коефіцієнт кореляції близький до одиниці).

5. Детермінованості об'єкту: детерміновані (без суттєвих втрат інформації при опису умов); стохастичні (потребують урахування випадкових величин); змішані (включають характеристики детермінованих і стохастичних прогнозів).

6. Характеру розвитку об'єкту в часі: дискретні (тренд має стрибкові зміни у фіксовані проміжки часу); аперіодичні (функція часу неперіодична); циклічні (функція часу періодична).

7. Кількісної оцінки: інтервальні (результат у вигляді інтервалу); точкові (результат виражається одним значенням характеристики об'єкту).

8. Масштабності: сублокальні (для окремої фірми або їх об'єднань); локальні; суперлокальні; субглобальні; глобальні.

Для окремої фірми або об'єднання підприємств: сублокальні, локальні, суперлокальні.

Для регіона, держави або деяких держав: суперлокальні, субглобальні, глобальні.

Місце економічного прогнозування в загальній системі прогнозів. Різні види прогнозів пов’язані один з одним. Науково-технічні прогнози, прогнози природніх ресурсів і демографічні є початковою інформацією для економічних прогнозів. Демографічний прогноз дозволяє визначити потенціальні трудові ресурси, а економічний визначає міру зацікавленості суспільства в них по районах і періодах. Соціальні прогнози розкривають загальні цілі і закономірності розвитку суспільних відношень, соціологічні наслідки підвищення продуктивності праці, впливу науково-технічного прогресу, зростання продуктивних (производительних) сил на форми суспільного життя.

Етапи економічного прогнозування. Поргнозування процесів економічного розвитку повинно обгрунтовано дати відповідь на питання:

1. які можливі результати майбутнього розвитку економіки;

2. які результати (з множини можливих) бажані і необхідні;

3. які можливі шляхи досягнення бажаних і необхідних результатів;

4. який проміжок часу потрібен для реалізації кожного з можливих варіантів (шляхів);

5. яку ступінь упевненості в успішному завершенні деякого результату по тому чи іншому варіанту;

6. які кадрові, матеріально-технічні і фінансові ресурси потрібні для реалізації кожного з можливих варіантів (шляхів);

7. який необхідний комплекс організаційно-технічних заходів, забезпечуючий досягнення певного результату по тому чи іншому варіанту;

8. які шляхи (з множини можливих) є найбільш раціональними.

Виділяються три етапи економічного прогнозування: дослідницький, програмний, організаційний.

Підмножини.

Якщо в результатi дослiдження по деякiй моделi прогноза отримана множина альтернатив, тодi заключним етапом задачi прогноза є вiдшукання оптимальної альтернативи на заданiй множинi алтернатив по деякому критерiю, який називається критерiєм оптимальностi.

Існує декiлька прийомiв i пiдходiв до розв’язання цiєї задачi.

1. За основу вибору тiєї чи iншої альтернативи приймається ступiнь упевненостi, що дана альтернатива приведе до кiнцевої цiлi, яка дослiджується. Основою для такої упевненостi може служити перш за все досить висока ймовiрнiсть даної альтернативи, яка залежить вiд числа експертiв, якi за неї висловились, i ступiнь узгодженостi думок експертiв, якi висловились за цю альтернативу. Мiрою такої узгодженостi може бути рiзниця мiж квартилями розподiлення часу досягнення цiлi при урахуваннi тiльки альтернативи, яку розглядають.

2. За основу вибору альтернативи може бути прийнятий час сподiвання (ожидаемое время), тобто медiана розподiлення досягнення заданої кiнцевої цiлi при вiдкиданнi всiх iнших альтернатив.

3. За основу може бути взята оцiнка вартостi досягнення цiлi при данiй альтернативi i мiра невизначеностi (середньоквадратичне вiдхилення або рiзниця мiж квартилями).

Якщо не iснує достатнiх пiдстав для вибору однiєї альтернативи, то можна застосовувати два прийоми. Перший полягає у включеннi в план найближчих цiлей з найбiльшими коефiцiєнтами важливостi (важности) (або з найбiльшими вiдносними вагами) без зумовлення (предопределения) подальшого (последующего) розвитку плана. Другий прийом полягає в об'єднаннi близьких альтернатив (якi вiдрiзняються невеликим числом елементiв).

По визначенню альтернатива описується набором умов, необхiдних для досягнення кiнцевої цiлi i набором параметрiв, характеризуючих цi умови, якщо прогнозування проводилося на основi експертних оцiнок. Таким чином, альтернативу можна розглядати як деякi статистичнi сукупностi або багатовимiрнi об'єкти, кожний з яких описується параметрами, де - число умов, якi складають -у альтернативу, -число параметрiв, що описують одну умову. Це дозволяє порiвняльнi дослiдження проводити за допомогою методiв багатомiрного аналiзу, якi служать для рiзноманiтних спiвставлень i виявлення закономiрностей в статистичних сукупностях.

Такий пiдхiд дає можливiсть застосовувати методи таксономiї, що дозволяють дослiджувати економiчний об'єкт як складний. Завдяки цьому, варiюючи характеристиками (параметрами), якi описують економiчний об'єкт, можна створити множину об'єктiв, на якiй проводити аналiз та оцiнки їх розвитку. Якщо, наприклад, скористатися методом знаходження таксономiчного показника, то можна побудувати деякий штучний об'єкт, який буде “еталоном” для всiх об'єктiв множини i який можна прийняти за об'єкт з оптимальними характеристиками. Всi об'єкти множини при цьому впорядковуються згiдно з обчисленими таксономiчними показниками за вiддаллю до штучно сконструйованого, тобто “еталону”.

Наведемо один з таксономiчних методiв - метод упорядкування об'єктiв вивчамоєї сукупностi.

Метод історичної аналогії.

Історична аналогія застосовується при прогнозуванні, яке розповсюджується тільки на сусідній або наступний за ним рівень. Наприклад, при прогнозуванні дії даного продукта на ринок.

На основі вивчення внутрішньої логіки розвитку конкретної наукової дисципліни або явища суспільства дослідник конструює відповідну їй історико-логічну модель. Потім у відповідності з цією моделлю прогнозує певні ситуації, які мають загальні властивості. Популярність логічних моделей-образів, які конструюються методом історичної аналогії тримається не тільки на традиціях, але і на добре відомих історикам природничих актах спадкоємності у розвитку наукових принципів та ідей.

Концепція мозкової атаки.

Мета метода полягає у відкритті нових ідей на основі інтуітивного мислення групи висококваліфікованих спеціалістів. Ідея метода основана на гіпотезі, що серед множини ідей існує декілька хороших.

Принцип проведення мозкової атаки оснований на таких правилах:

- надавайте підтримку і заохочуйте учасників мозкової атаки, щоб звільнити їх від скованості;

- не критикуйте ідеї, кожна з яких повинна досліджуватися;

- розглядайте будь-яку ідею, розвивайте її, навіть якщо вона здається сумнівною в даний момент.

Практика показує, що якщо слідувати цим правилам, то продуктивність мислення спеціалістів при мозковій атаці вище, а число "хороших" і нових ідей значно більше, ніж якби експертам пропонували висловлювати тільки нові і "хороші" ідеї. Так як отримання нових і "хороших" ідей не є кінцевою ціллю прогноза, результати мозкової атаки потребують обробки і детального аналіза множини ідей. Краще всього мозкову атаку включати як один з етапів прогнозування на основі експертних оцінок.

Метод Дельфи.

Метод Дельфи у спрощеному вигляді можна розглядати як послідовність ітеративних циклів мозкової атаки, при якій робиться спроба уникнути психологічних факторів, спроможних знизити цінність засідань по принципу мозкової атаки.

Мета методу "Дельфи" в тому, щоб розробити програму послідовних індивідуальних опитувань (які краще всього проводити за допомогою опитувань), що чергуються оберненим зв'язком у вигляді інформації і думок, отриманих шляхом обробки на ЕВМ узгодженої точки зору експертів по попереднім частинам програми. Вважають, що завдяки письмовій формі контакту знижується вплив таких факторів, як навіювання (внушение) або пристосування до думки більшості.

Морфологічний метод.

За допомогою морфологічного аналізу можна вирішити такі проблеми: 1) які прийоми необхідні для того, щоб отримати всю можливу інформацію про даний клас явищ; 2) яка повна низка наслідків, випливаючих з певної причини; 3) відшукати всі прийоми даного класу, або всі методи даного класу, або в загальній формуліровці всі розв'язки даної конкретної проблеми.

Відповідь на 2-е питання дає дерево цілей. Відповідь на 3-е питання досягається морфологічним методом в більш вузькому розумінні, який описується наступним чином.

1. Дається точна формуліровка проблеми, яку треба вирішити.

2. Точна формуліровка проблеми розкриває важливі характерні параметри, від яких залежить розв'язання проблеми.

3. Кожному параметру властиве деяке число різних незалежних і неприведених властивостей '. Ці матриці-рядки можуть бути записані у вигляді

 

[ ]

[ ]

........

[ ].

Якщо в кожній матриці обвести колом один з елементів, а потім з'єднати всі обведені, то кожен ланцюжок елементів буде одним з можливих варіантів розв'язання початкової проблеми.

Якщо цю систему розглянути як n-мірний простір, отримаємо морфологічний ящик. Аналіз буде завершений, якщо в кожному відділенні "ящика" є один розв'язок або не має жодного. До цього момента не можна ставити питання про цінність того чи іншого розв'зку, але коли отримані всі розв'язки можна співставляти їх з любою системою прийнятих критеріїв.

4. Визначення функціональної цінності всіх отриманих рішень.

5. Вибір найбільш бажаних конкретних рішень і їх реалізація.

Морфологічний метод структурує мислення таким чином, що генерується "нова" інформація. Практичне застосування морфологічного методу можливо в широкому діапазоні (від фундаментальних досліджень в технології до соціальних, політичних та економічних).

Сітьові методи.

Сітьові методи використовуються при управлінні процесами конструювання і виробництва в складних системах. Тут можна виділити два методи: метод критичного шляху і Перт. Метод критичного шляху оснований на сітьових графіках, які відображають різні стадії кожної з частин проекта і аналізують їх з ціллю вибору оптимального шляху між початковою і кінцевою подіями. Критеріями оптимальності можуть служити найменші витрати, найкоротші строки виконання і т.д.

Метод Перт.

Метод Перт (метод оцінки і перегляду програм) представляє ймовірносний підхід, заснований на аналізі невизначених вхідних (неопределенных) даних і невизначених залежностей між вхідними величинами (наприклад, невизначеного часу завершення розробки підсистем) і розрахунку (звичайно з застосуванням ЕВМ) ймовірності факторів часу(або часу та вартості) для проекта в цілому. Методи оцінюють альтернативні шляхи і допомогають у виявленні "критичних" факторів.

Матричний метод.

Метод дозволяє встановити логічну залежність між взамозв'язаними подіями. Аналіз цих залежностей зручно проводити за допомогою матриць та дерев.

Двомірні матриці дають простий і швидкий метод оцінки першочерговості того чи іншого з ряду запропонованих проектів. Найбільш часто матриці в цьому плані використовуються для оптимізації ресурсів при заданих обмеженнях. В якості ресурсів можуть виступати грошові засоби (средства), робоча сила, її якість і кваліфікація, дослідницька і виробнича база і тому подібне. В цьому випадку матриця представляє собою щось на зразок таблиці витрати-випуск.

Для оцінки системи зв'язків можуть використовуватися матриці суміжності. Для представлення ланцюга послідовних у часі подій використовують матриці послідовностей, побудова яких основана на таких правилах: рядки матриці відповідають подіям (вузли сітки), а стовпчики-роботам (дуги сітки); якщо подія початкова для деякої роботи (исток дуги), то в пересіченні відповідного рядка і стовпчика матриці ставиться плюс 1; якщо подія кінцева для деякої роботи (сток дуги), то в пересіченні відповідного рядка і стовпчика матриці ставиться мінус 1; у всіх останнії клітинах матриці 0.

Дослідження матриць послідовностей дозволяє виявити логічну взаємозалежність елементів для процесів, які змінюються у часі.

Використання матриць послідовностей дає можливість встановити взаємозв'язок подій однієї програми і оцінити логічні зв'зки між задачами різних рівней. Застосування матриць такого типу забезпечує необхідну простоту логічних переходів з одного рівня на другий.

Оптимізаційні моделі.

Оптимізаційні моделі-це моделі, в яких введена оптимізаційна функція, тобто деякий умовний критерій оптимальності. Ці моделі дають можливість знайти найефективніші рішення, з багатьох варіантів вибрати найоптимальніші. Залежно від цілей побудови розрізняються описові (звітні баланси) і конструктивні (оптимізація виробничої програми, розташування виробництва) економіко-математичні моделі, які широко використовуються в прогнозуванні і плануванні. Вони засновані на лінійному програмуванні: прогнозні баланси, міжгалузевий баланс, галузеві моделі оптимального прогнозу, сітьові та інші моделі.

Показників

Мірооб'єктів

Плани проведення практичних занять

 

Плани проведення практичних занять побудовані наступним чином.

По кожному з занять надано:

– перелік питань за темою заняття, які пропонуються для обговорення, деякі з них деталізуються за допомогою рефератів, що за бажанням або за призначенням викладача виконуються студентами групи;

– посилання на джерела, що містять відповіді на поставлені запитання та можуть бути використані при виконанні рефератів. Саме ці джерела студент повинен самостійно проробити перед заняттям.

 

Практичне заняття 1

Експертні оцінки.

ПЛАН

 

1 Експертна оцінка:

– Методи експертної оцінки;

– індивідуальні;

– колективні.

2 Процедура опитування експертів.

 

-методи опитування експертів;

-обробка результатів.

Комплекс рефератів на тему: „Світові тенденції прогнозування.”

3 Прогнозний граф:

– альтернатива.;

– побудова прогнозного графа;

– великомасштабні об'єкти.

Комплекс рефератів на тему: „Прогнозування великомасштабних об'єктів на прикладі економіки держави в цілому на основі експертних оцінок ”.

Література: 3-8, 7.

 

 

Практичне заняття 4

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ КУРСУ І МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ВИКОНАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Загальні відомості

 

Самостійна робота є невід’ємною частиною навчального процесу і основою пізнавальної діяльності студента.

Метою самостійного вивчення курсу є всебічне підвищення рівня знань про економічне прогнозування, раціоналізація процесів підготовки, виконання і захист індивідуальної роботи, єдність навчання та науково-дослідної праці.

Освоєння курсу відповідно до програми передбачає самостійне опрацювання студентом літературних джерел, вивчення та узагальнення матеріалів теоретичних питань, виконання практичних розрахунків за індивідуальними завданнями.

Навчальні завдання за кожною темою (тематичні навчальні завдання) містять перелік питань згідно з програмою курсу та планом проведення практичних занять, список літературних джерел.

Тематичними навчальними завданнями для самостійного вивчення курсу є методичні вказівки до практичних занять.

Викладач курсу спрямовує і контролює самостійну роботу студента за тематичними завданнями, встановлює час консультацій та термін виконання самостійної роботи за кожною темою курсу.

З метою поглиблення вивчення теоретичного і практичного матеріалу студент відпрацьовує індивідуальні завдання.

Індивідуальна робота студентів денної та заочної форм навчання декілька відрізняється.

Для магістрів стаціонару індивідуальна робота полягає у підготовці реферату і вирішенні задач за варіантами завдань.