Тема 3.2. Деякі методи та сучасні моделі розвитку економіки України.

 

При обчисленні національного продукту використовують такі методи: виробничий, розподільний, кінцевого використання. Перевагу слід надавати тому методові, розрахунки яким забезпечуються найбільш надійною інформаційною базою. Але суто методично всі три методи мають бути ув'язані між собою.

Виробничим методом ВВП обчислюється як сума доданої вартості, створеної в галузях народного господарства, а також чистих (тобто без урахування субсидій) податків на виробництво та імпорт (у випадку, якщо ці податки не включаються до оцінки вартості продукції). До ВВП, розрахованого виробничим методом, додаються чисті (сальдо) доходи, одержані від інших країн (іншого світу). Сальдо доходів обчислюється на основі доходів від власності та інших доходів, одержаних від інших країн або переданих іншим країнам. Додана вартість, використовувана при розрахунках ВВП виробничим методом, являє собою різницю між валовим випуском (валовою продукцією) і величиною проміжного споживання. Складовими частинами доданої вартості є заробітна плата (включаючи відрахування на соціальне страхування), прибуток, доходи від індивідуальної та приватної діяльності, споживання основних фондів (амортизація), перевищення непрямизх податків над субсидіями. З термінологічної точки зору, додана вартість як поняття СНР вживається тільки в тому випадку, коли йдеться про виробничий метод обчислення національного продукту. Якщо з ВВП вирахувати величину спожитого основного капіталу (амортизацію основних фондів) і чисті податки, то одержимо чистий національний доход, обчислений у відповідності з методологією СНР. Вироблений національний продукт відображає вартісну оцінку тих товарів і послуг, які потрапляють до сфери кінцевого споживання. Тому застосування даного методу вимагає, по-перше, визначення кола товарів і послуг, які необхідно віднести до кінцевого споживання, і по-друге- їх оцінки. Проблема визначення кола товарів і послуг, які належать до кінцевого споживання, як найтісніше пов'язана з межами економічного виробництва.

Розподільним методом ВВП розраховується як сума всіх первинних доходів (тобто до їх розподілу) в економіці, а також чистих податків на виробництво та імпорт. До ВВП додаються чисті (сальдо) доходи, одержані від інших країн (іншого світу). Сума всіх первинних доходів в економіці являє собою сукупність факторних доходів і доходів від власності. Факторні доходи створюються безпосередньо в процесі виробництва і являють собою доходи, які одержують інституціональні одиниці – власники факторів виробництва в обмін на їх вклад у процес виробництва. Доходи від власності створюються завдяки праву володіння активами за умови, що їх власники віддають їх у розпорядження інших інституціональних одиниць.

Методом кінцевого використання ВВП визначається як сума витрат резидентів країни, домашніх господарств і урядових установ на кінцеве споживання товарів і послуг, а також інвестиційних витрат підприємницького сектора і сальдо експортно-імпортних операцій:

, (1)

де - вартість виробленого кінцевого продукту; - витрати домашніх господарств на особисте споживання; - витрати підприємницького сектора на інвестиції; - державні закупки товарів і послуг; - чистий експорт (різниця між експортом та імпортом) товарів і послуг.

З рівності (1) однозначно виходить: якщо продукт вироблений, то він обов'язково має бути кимось куплений. Але ж відомо, що не вся продукція в дійсності купується. Частина її залишається у товаровиробників у вигляді виробничих запасів (планові запаси), а частина може бути не куплена з тієї причини, що на неї немає попиту, і осідає на складах товаровиробників у вигляді непланових запасів. У СНР величина як планових, так і непланових запасів включається до складу інвестицій. Саме це і забезпечує виконання рівності (1) за будь-яких обставин.

Останнім компонентом у формулі (1) є чистий експорт товарів і послуг. Оскільки до складу загальних витрат і загального попиту в економіці входить і вартість експорту (тобто закупки вітчизняних товарів зарубіжними економічними агентами), то вона має бути приплюсована до сукупних витрат. Водночас загальний попит і загальні витрати в економіці мають бути зменшені на вартість імпорту (тобто тієї частини сукупних доходів резидентів країни, що витрачається за кордоном і тим самим збільшує попит за кордоном). З цієї причини в складі сукупних витрат в економіці враховується тільки перевищення експорту над імпортом –чистий експорт.

В Україні з'являється чимало різноманітних моделей прогнозування розвитку економіки. Зокрема, Міжнародного банку реконструкції і розвитку, Міжнародного валютного фонду, Європейського центру макроекономічного аналізу України, Міжнародної групи економістів-радників фонду Сороса тощо.

Особливості прогнозів, що використовуються на макроекономічному рівні, є їхня побудова на основі монетарних змінних – таких, як індекси цін, швидкість обігу грошей, відсоткові ставки, дефіцит бюджету, випуск облігацій, обмінний курс, зовнішні прямі інвестиції. Всі ці змінні сфокусовано на єдиному показникові, навколо якого і будується річний макроекономічний прогноз – на рівні інфляції. Даний узагальнюючий показник характеризує один бік основного закону ринкової економіки – попит. Проте змінних, які б було сфокусовано на узагальнюючому показнику створення реальної доданої вартості, що характеризує пропозицію як другий бік основного закону ринкової економіки, немає. На сучасному етапі ці змінні майже не застосовуються і річному прогнозуванні. Найефективніші вони в довго- і середньостроковому прогнозуванні.

В Україні проведені теоретичні дослідження та практичні рішення побудови моделі прогнозування розвитку економіки на середньостроковий період. Розроблені математичні та програмні засоби для здійснення варіантних (сценарних) прогнозів макроекономічних показників на основі урахування дії факторів економічного росту на перспективу.

В 70-80 роки в Україні розроблялись моделі для аналізу і прогнозування макроекономічних показників, які в основному базувались на спробі їхнього формування на основі міжгалузевого балансу.

Модель середньострокового прогнозування, розроблена разом з Інститутом кібернетики ім. В.М.Глушкова НАНУ, базується на використанні виробничих функцій доводить, що врахування цих функцій дає найвірогідніші результати при прогнозних розрахунках реального ВВП.

Виробнича функція подається математичною функцією, яка кількісним характеристикам використання факторів виробництва ставить у відповідність кількісні характеристики випуску продукції. Як правило, під виробничою функцією розуміють технологічну залежність між кількісними характеристиками затрат (трудові ресурси, основний капітал, рівні їхнього використання) і максимально можливим обсягом продукції, яка може бути вироблена за цих затрат. Виходячи з викладеного вище стало можливим визначати обсяг реального ВВП (в цінах 1992 р) для прогнозного періоду, застосовуючи модель, яку було названо степеневою моделлю.

, (2)

, (3)

, (4)

де –поточний період (приміром рік), -величина реального ВВП (в цінах 1992 р); -стохастична змінна; -величина задіяного капіталу; -частка задіяних трудових ресурсів; -величина основного капіталу чи виробничих основних фондів (ВОФ); - чисельність працездатного населення; -доля безробітних; -ступінь зношеності ВОФ; - ступінь використання ВОФ; - параметри моделі.

В подальшому у модель були введені інші змінні, а саме фондовіддача та величина інвестицій, які використані для практичних розрахунків.

Поряд з цією моделлю на основі застосування лінійної регресії та співвідношень (3)-(4) була сформована друга модель, що дістала назву лінійної моделі.

, (5)

, (6)

, (7)

де –поточний період (приміром, рік); -величина реального ВВП (в цінах 1992 р.); - стохастична змінна; , , , , , , - ті ж змінні, що і в (2)-(3), - параметри моделі.

Наявність двох варіантів моделі (мінімальний і помірний) дозволила здійснювати не лише розрахунок числового прогнозованого значення ВВП, а і вказувати найімовірніший діапазон цих значень.

В розробленій моделі використані фактори виключно виробничого характеру, з урахуванням вимог кейнсіанської концепції. На відміну від моделей, що використовувалися в Україні до останнього часу західними економістами, використані прогнозні змінні, які прямо, а не опосередковано, впливають на динаміку реального ВВП. До них належать прогнозні дані: величина залученого капіталу, трудові ресурси працездатного населення і доля безробітних, виробничі основні фонди, їх зношеність і використання. В процесі прогнозу змінних використовувалися окремі моделі, статистичні розрахунки і експертні оцінки.

Розрахунки, проведені із застосуванням моделі середньострокового прогнозування ще на початку 1995 року, показали динаміку реального ВВП за ряд років, у тому числі в 1996 році, що було повністю підтверджено звітними даними.