Концепцiя і шляхи «перебудови» в СРСР i Украiна.

Причини перебудови: 1.Стагнація в економіці, наростання науково-технічного відставання від Заходу, провали в соціальній сфері.2. Політична криза, яка виразилася у розкладанні керівництва, в його нездатності забезпечити економічний прогрес, у зрощенні партійно-державної номенклатури з ділками тіньової економіки та злочинністю, що призвело до формування в середині 1980-х рр. стійких мафіозних угруповань.3. Апатія та негативні явища в духовній сфері суспільства.4. Прихід до керівництва країни молодих політиків (М. С. Горбачов, М. І. Рижков, О. М. Яковлєв, Е. А. Шеварнадзе), які не тільки прагнули до зміцнення своєї влади, а й виступали за оновлення держави та суспільства.

У березні 1985 р. після смерті К. У. Черненка на пост Генерального секретаря ЦК КПРС був обраний Михайло Горбачов. Його обрання стало свідченням бажання частини партійного апарату суттєво модифікувати радянську систему. На першому етапі (1985-1986) Перебудови перетворення в СРСР здійснювалися на основі попередніх, переважно адміністративних підходів. Не підлягала перегляду і сама соціалістична система, на основі якої керівництво прагнуло «прискорити» соціально-економічний розвиток країни. II етап (січень 1987 — літо 1988 р.) — кристалізація та усвідомлення основних завдань перебудови, формування і розширення її соціальної бази. III етап (літо 1988 — травень 1989 р.) — зміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз. На XIX Всесоюзній конференції КПРС (червень — липень 1988 р.) вперше за роки радянської влади було порушено питання про необхідність глибокого реформування політичної системи. IV етап (травень 1989 — лютий 1990 р.) — розмежування, консолідація та протистояння політичних сил. V етап (лютий — грудень 1990 р.) — поступове зміщення вправо акцентів політики керівництва СРСР і радикалізація народних мас. У цей період ситуація в країні особливо загострилася. Спад в економіці був найвідчутнішим за останні роки. VI етап (грудень 1990 — серпень 1991 р.) — кінець перебудови. Відмова Горбачова підтримати проект переходу до ринку, підготовлений комісією Шаталіна — Явлінського, криваві події у Вільнюсі та ін. засвідчили наростаючу схильність горбачовського керівництва до союзу з консерваторами. На IV з'їзді народних депутатів СРСР окреслився поворот від демократії до політики «міцної руки». У зв'язку з цим «команду Горбачова» покинули Е. Шеварнадзе та О. Яковлев.

Стан української економіки у другій половині 1980-х років та назрівання економічної кризи.

Прагненням прискорити розвиток народного господарства була просякнута економічна політика, що проводилася в Україні під безпосереднім впливом квітневого (1985р.) Пленуму ЦК КПРС. Але чіткого плану, спрямованого на реалізацію цієї політики, вироблено так і не було. Так, у червні 1985р. була проведена Всесоюзна нарада з питань науково-технічного прогресу, вслід за якою пленум ЦК КП України прийняв постанову про заходи щодо прискорення науково-технічного прогресу в республіці.

У 1987р. почався бурхливий розвиток кооперативів у сфері послуг, громадського харчування, торгівлі. Проте до 1997 р становище з промисловими і продовольчими товарами у республіці погіршувалося. Необхідність поглиблення економічних перетворень ставала все очевиднішою. Спроби радикальної економічної реформи: встановлення контролю народу над господарським життям, «передачу економічної влади трудящим» шляхом радикальної економічної реформи. У 1990 р. боротьба навколо економічної реформи вкрай загострилася. Економічне становище в країні в цей час швидко погіршувалося. Це виявлялося у наростанні темпів інфляції, поглибленні дефіциту державного бюджету. Усе це в комплексі призвело до логічного результату: в 1990 р. вперше за багато років в СРСР скоротилися обсяги суспільного виробництва. Таким чином економічний застій попередніх десятиліть у другій половині 80-х років так і не змінився очікуваним прискоренням. У 1980-х роках економіка Радянського Союзу все більше набувала ознак кризового стану. Аналіз економічного розвитку України за останню чверть існування Радянського Союзу свідчить, що темпи приросту валового продукту, національного доходу і основних виробничих фондів мали загальну тенденцію до зниження. Економічний потенціал України у складі народногосподарського комплексу СРСР був доволі значний, найбільша увага приділялася розвитку в Україні сільського господарства і промисловості. Однак становище села помітно погіршилося. Будівництво, транспорт, торгівля і сфера послуг були менш розвинуті, порівняно із загальносоюзним рівнем.

Суспільно-політичні процеси в Україні в період «перебудови». Розгортання руху за національне відродження України(1985-1991рр.). формування передумов незалежності.

· Відродження заборонених церков і релігійних конфесій (відновлення УГКЦ 1990 р., відрождення УАПЦ 1990 р., повернення культових споруд віруючим

· Відновлення роботи Укр Гельсінської Спілки

· Виникнення нових громадських об’єднань (Тов. укр мови ім Т.Шевченка, історико-просвітницьке тов «Меморіал», студентське об’єднання «Громада», клуб «Спадщина» та ін)

· Видання перших неформальних газет та журналів («Вибір», «Вільна Україна», «Український вісник»)

· Активізація руху нац меншин (вин нац-культурних товариств, надання автономії Криму в результаті референдуму 91 р)

· Зростання сусп-пол активності населення з 88 р. (перші масові мітинги, пікетипошерення нац символіки)

· Критика існуючого ладу, відродження укр історії

· Розгортання робітничого руху

· активне формування соціальної бази перебудови. Передусім це виявилося в діяльності й розвитку неформальних організацій. В Україні у 1987 р. було створено Український культурологічний клуб (Київ), «Товариство Лева» (Львів), «Народний союз сприяння перебудові» (Одеса), «Комітет підтримки перебудови» (Ворошиловград) та ін.

· розгортання в республіці багатопартійності. Першою формально задекларованою політичною партією стала створена в жовтні 1989 р. у м. Львові Українська національна партія (УНП) на чолі з багаторічним політв'язнем Г. Приходьком. У серпні 1989 р. на конференції представників страйкових комітетів шахт, об'єднань і міст Дніпропетровської, Донецької, Ворошиловградської та Ростовської областей було утворено Регіональну спілку страйкових комітетів Донецького вугільного басейну (РССКД).

Центральною подією в суспільному житті республіки були вибори в березні 1990 р. народних депутатів до Верховної Ради України та місцевих Рад народних депутатів. Вихід на політичну арену значної кількості нових громадських формувань суттєво змінив характер виборів, які вперше за радянських часів були альтернативними.

Отже, незважаючи на складність економічних та політичних проблем, розширився вплив національно-демократичних сил, зростало і набирало сили національне самоусвідомлення українського народу.

Студентський і молодіжний рух в Україні в умовах перебудови.

Молодіжний рух в Україні (1989-1991 рр.) характеризувався в основному зародженням молодіжних груп і невеликих організацій, поширенням молодіжних дискусійних гуртків і клубів, які сприяли підготовці юнаків та дівчат до необхідності по-новому сприймати уроки історії, розуміти сучасну ситуацію, яка склалася в країні і республіці.

Помітну роль в молодіжному русі в досліджуваний період займало студентство. Глибше, ніж інші категорії молоді, розуміючи ситуацію, яка склалася в республіці, студенти одні з перших в Україні почали створювати молодіжні групи і організації, проявляти активність в соціально-політичному житті, безпосередньо у навчальних закладах.

В грудні 1989 р. на установчому з'їзді у Києві започаткувала своє існування нова студентська організація – Українська студентська спілка (УСС). В програмі декларації Спілки відзначалося, що ціллю УСС є боротьба за права студентів, забезпечення їх всіх стипендією, надання бажаючим місця в гуртожитках, прийняття демократичних статутів вищих навчальних закладів, можливості студентам брати участь у вирішенні всіх важливих питань навчального процесу. Крім того, студентська спілка виступила проти насаджування марксистсько-ленінської ідеології в навчальному процесі, за забезпечення прав українців і надання можливості представникам національних меншин, які навчаються в Україні, отримувати освіту рідною мовою та інше. Особливістю діяльності Української студентської спілки було те, що до її складу входили представники різних, часто протилежних за своїми поглядами, громадських формувань.

З 2 до 17 жовтня 1990 р. в Києві тривало голодування студентів з 24 міст України. Студенти вимагали відставки Голови Ради Міністрів В.Маслона, надання Декларації про державний суверенітет України конституційної сили, оголошення нових виборів до Верховної Ради на багатопартійній основі, заборони відбування військової служби громадянами України за її межами, націоналізації майна КПРС та ВЛКСМ на території республіки. Лише після відставки тодішнього голови уряду республіки В. Масола голодування було припинено. 11 жовтня 1990р. Почався масовий студентський стайк у Києві, участь в якому взяло близько 100 тис. осіб.