Передумови та тенденції формування укр. Нації у складі Рос та Ав-уг імперій

Процес консолідації націй характ. формуванням великих,стійких,зрілих соцкультурних спільнот існування яких співвідноситься з створенням відокремлевих соц.-територіальних організацій. Нації визначаються:спільність тер. мови,культури; релігії;психологічних особливостей. Риси становлення укр. нації: започаткування нац. процесів за умов відсутності держави,необхідність боротьби за свої права,необхідність нац.ідеї. Умови форм. укр.нації у Росії: 1) обєднання в єдиному сумісному масиві більшості укр.земель; 2) розвиток капітал. госп.,розширення економічних звязків; 3) збільшення населення (від 13 до 20 млн із зростанням прошарки українців); 4) наявність нац.еліти (хлопомани,громадівці);5) внесок укр.інтелігенції у розвиток укр.історічної науки-Антонович,Грушевський; літератури-Куліш,Франко; етнографії - Чубинський; суспільно-політичної думки-Драгоманов;6) осмислення на науковому рівні укр.нац.ідеї;7) збереження на побутовому рівні традицій укр.населення. Перешкоди: 1) централізована русіфікаційна політика рос.уряду ствердження проросійських шовінистичних позицій;2) переслідування діячів укр.нац.руху;3) денаціоналізація укр.населення;4) розпоршеність політ.позицій представників укр.суспільства через вплив різних ідеологій:(урядовоконсервативної, ліберальної (заг рос.,польскої,укр.), ліворадикальної).5) обмеженість впливів на укр.суспільство укр.нац.інтелегенції через їх нечисленість і переслідування;6) нейтральність до укр.нац. ідей неукраін.населення.

Процес консолідації української нації у складі Австро-Угорщини.

Західноукраїнські землі були включені до складу Австрійської монархії і, отже, відірвані державним кордоном від природного центру українського народу — Наддн.України. Хоч це негативно відбивалося на процесі формування української нації, в цілому розвиток капіталізму і створювана на його основі спільність економічного життя позитивно впливали на формування територіальної єдності і нації взагалі. Розширення економічних зв'язків між окремими місцевостями забезпечувало спільність економічного життя, яка була необхідною передумовою й основою становлення української нації. Розклад феодально-кріпосницької системи й розвиток капіталістичних відносин робили соціальних верстви більш рухливими, мобільними, що певною мірою сприяло консолідації української нації. Але на шляху цієї консолідації траплялися й різні перешкоди. Відсутність української держави, наявність російсько-австрійського кордону, що роз'єднував дві частини української території, гнобительська політика урядів царської Росії й цісарської Австро-Угорщини, денаціоналізація української еліти певною мірою ускладнювали і гальмували процес формування й консолідації української нації.

Формування політичної свідомості укр. В с-мі сусп.-пол Рос та Ав-Уг (др. Пол. ХІХ-поч ХХ ст.)

Формування політичної свідомості українців пов′язане з консололідацією укр. нації. Укріїнці зх. земель мали певну територію, мовні та культурні права, що обмежувало вплив держ. структур та меншин. Однак укр. громадяни підрос. України знаходилися в російському ідеологічному середовищі. Це була одна з причин гальмування формування нац. свідомості українців. Ідеологічні позиції рос. українства можна поділити на 3 напрями:

- консервативно-монархічні (в основі – незмінність існуючого сусп. – пол. ладу, русифікаторська політика, збереження самодержавства)

- соціалістичні (представлені рухом народництва та соц. демократією, в Україні – рос. та укр. різночинною демократично спрямованою молоддю, хоча на прктиці ця ідеологія не була реалізована)

- ліберальні (провідники лібералізму вимагали від уряду введення у Росії політичних свобод, реформування держ. ради, скликання Земського собору)

Укр. нац. ідеї не знаходили підтримки й серед польського ліберального руху, однак українці залучалися до загал. – демокр. рухів, та участі у повстанні 1863 р. Отже, єдиним нац. орієнтованим був укр. ліберально-буржуазний рух хлопоманів і громадівців. Позитивним впливом цього руху було те, що розвивалася освіта, культура, мова, та сама нац. ідея укр. суспільства.

Російські ж сусп.-пол. рухи розпорошували українство по різних сусп.-пол. ідеологічних напрямках. Національно орієнтованими залишалися лише укр. ліб.-бурж. і укр. соц.-демокр. рухи, проте вони об′єднували чисельно невеликий прошарок суспільства, тому це гальмувало загальний процес консолідації укр. нації.

Отже, соціальний статус селян, їх важке соціально-економічне становище, наявність ідеологічних засад, в основі яких лежала ідея створення незалежної соборної держави України, з чим пов’язувалося остаточне вирішення аграрно-селянського питання, створення українських політичних партій (РУРП, УНДП, УСДП), які послідовно опрацьовували цю ідею, роз’яснювали, поширювали та агітували за неї селянство, діяльність товариств „Просвіта”, „Сокіл”, „Січ” були важливими передумовами формування національної свідомості селян й залучення їх до національно-визвольних змагань.

Передумови та специфіка українського національно руху в Російській імперії на етапі становлення індустріального суспільства. Хлопомани. Громадівський рух.

Занепад кріпосницької системи господарювання, активізація колонізаторської політики російського царизму одночасно з іншими чинниками зумовлювали дальший розвиток національного руху в Україні

Хлопоманство — кількісно невелике відгалуження українського культурно-національного руху другої половини XIX ст., що об'єднувало представників ліберальної інтелігенції, які виступали за зближення із селянством. Вони спростовували твердження, що Правобережна Україна є частиною Польщі, а українська мова — діалект польської. Ідеологом хлопоманства був Володимир Антонович — який накреслив і програмові його засади. Основні форми діяльності: культурно – освітня діяльність, вивчення побуту, звичаїв поетичної творчості українського народу. дотримання народних звичаїв, спілкування українською мовою, носіння українського народного одягу; збирання українського фольклору; просвітницька робота в селі, підняття національної самосвідомості селян. Видавали рукописний журнал і заснували підпільну українську школу Кінцева стратегічна мета - ліквідація царизму, кріпацтва, установлення демократичної республіки на основі зміцнення добровільного співжиття росіян, українців і поляків Хлопомани припинили діяльність у селах унаслідок тиску в 1861 р. і приєдналися до українських груп, що дія ли в містах.

Громади — напівлегальні непартійні об'єднання української інтелігенції. Перша громада була створена в 1859 р. в Петербурзі. Мета: підвищення культурно-освітнього рівня українського народу. Учасники: В.Білозерський,М.Костомаров, Т.Шевченко(колиш. кирило-мефодіївці). Діяльність громад: —видання в Петербурзі літературно-наукового щомісячного журналу «Основа» —поширення громадівського руху в Україні та Росії —громадівці обґрунтували самостійність українського народу, його мови та культури; —організація недільних та щоденних шкіл для дорослих; —написання українських підручників; —збирання коштів на видання української літератури; Громади були розгромлені у 1863 р.: закрито недільні школи, заарештовано активних учасників громадівського руху, припинено видання громадівської преси. Валуєвський циркуляр 1863 р. довершив розгром і спричинив перерву в розвитку українського національного руху на десять років.

Значення діяльності громад: заклали підвалини української науки; вплинули на розвиток українського руху в Західній Україні; завершили об'єднання ліво- і правобережної течій українського руху в Російській імперії; науково обґрунтували окремішність українського народу; допровадили український визвольний рух до політичної стадії; забезпечили наступність поколінь українського визвольного руху.