Методологічно моніторинг це проведення ряду однотипних замірів при цьому головна інформація полягає навіть не в самих значеннях результатів, а в їх зміні, динаміці від одного заміру до іншого.

Моніторинг в освіті або контроль – це збір, обробка (аналіз) інформації з метою попередження небажаних відхилень від стандартів. Найчастіше об’єктом моніторингу якості шкільної освіти виступають рівень знань, умінь та навичок учнів або як прийнято називати рівень навчальних досягнень учнів; результативність навчально-виховного процесу, моніторинг різноманітних видів діяльності, що забезпечують роботу школи.

Етапи становлення освітнього моніторингу. Етапи становлення моніторингу якості освіти.

Перший етап: 30-50 рр. ХХ століття - американська Асоціація поступної освіти (Progressive Education Association in the United States) за допомогою моніторингу дослідила рівень підготовки випускників 30 шкіл, їх афективні риси (суспільна позиція та критичне мислення);

1952-1959 р.р. – порівняння ефективності роботи нових об'єднань шкіл у порівнянні з традиційними (Швеція); 1952 рік – заснування інституту ЮНЕСКО в Гамбурзі, який започаткував регулярне проведення конференцій з питань діагностики якості освіти Другий етап: 60-70-ті р.р. Міжнародною асоціацією з шкільної успішності (Iinternational Education Aassociation) були започатковані міжнародні порівняльні моніторингові дослідження у сфері освіти; Розробка індикаторів оцінювання освітньої сфери ЮНЕСКО та ОЕСР; 1959-1961 р.р. – в дванадцяти країнах світу проведено дослідження якості освіти з математики, природознавства та читання (МАОНД);

1973 р. – документ ОЕСР “Схема освітніх індикаторівдля керівництва в прийнятті урядових рішень” (46 індикаторів) Третій етап: 80-90 рр. актуальними стають проблеми визначення рентабельності, організації ефективного управління ресурсами, оцінювання продуктивності забезпечення освітніх систем. Якість освіти стає політичною категорією. 1983 р. – друге дослідження якості освіти з математики, природознавства та читання (МАОНД); Четвертий етап: з 90-х рр. ХХ століття до наших днів ознаменувався спрямованістю на політичну підтримку та наукову обґрунтованість

60. Види освітнього моніторингу. Моніторинг може бути класифікований за достатньо великою кількістю підстав. Залежно від тих підстав, що можуть бути використані для порівняння, можна виділити такі види моніторингу: Динамічний, коли підставою для експертизи служать дані про динаміку розвитку того або іншого об'єкта, явища або показника. Це найпростіший спосіб, який може служити аналогом експериментального плану тимчасових серій. Для відносно простих систем, локального моніторингу (цін, доходів населення і ін.) або моніторингу фізичних об'єктів, цього підходу може виявитися достатньо. В даному випадку, на першому місці в цілях моніторингу стоїть попередження про можливу небезпеку, а з'ясування причин носять вторинний характер, внаслідок того, що причини достатньо прозорі. Конкурентний, коли як підстава для експертизи вибираються результати ідентичного обстеження інших систем. В даному випадку, моніторинг стає аналогом плану з множинними серіями випробувань. Вивчення двох або декількох підсистем більшої системи проводиться паралельно, одним інструментарієм, в один і тойже час, що дає підставу робити висновок про величину ефекту на тій або іншій підсистемі. Окрім цього такий підхід дає можливість оцінити величину небезпеки її критичність. Порівняльний, коли як підстава для експертизи, вибираються результати ідентичного обстеження однієї або двох систем вищого рівня. Такий випадок носить специфічний для моніторингу характер, і не розглядається при плануванні експериментів. Він полягає в тому, що дані щодо системи порівнюються з результатами, одержаними для системи вищого рівня. Такий підхід дає можливість рандомізувати або врахувати більшість причин зсувів оцінок. Комплексний, коли використовується декілька підстав для експертизи. Можна виділити три види моніторингу залежно від його цілей. Інформаційний — структуризація, накопичення і розповсюдження інформації. Не передбачає спеціально організованого вивчення. Базовий (фоновий) — виявлення нових проблем і небезпек до того, як вони стануть осмисленними на рівні управління. За об'єктом моніторингу організовується достатньо постійне стеження за допомогою періодичного вимірювання показників (індикаторів), які достатньо повно його визначають. Для реалізації цього виду моніторингу можуть бути використані будь-які з трьох можливих підстав для порівняння. Вибір того або іншого варіанту визначатиметься цілями моніторингу і ресурсними можливостями виконавців. Проблемний — з'ясування закономірностей, процесів, небезпек, тих проблем, які відомі і суттєві з погляду управління. Мета цього виду моніторингу — виявлення і оцінка нових небезпек, його провокує швидке зростання небезпек, частина з яких носить глобальний характер. Цей вид моніторингу може бути розбитий на дві складові, залежно від видів управлінських задач. Проблемний функціонування — є базовим моніторингом локального характеру, присвяченим одній задачі або одній проблемі. Реалізація цього моніторингу не обмежена за часом. Проблемний розвитку — поточні задачі розвитку і предмет вивчення цього моніторингу існує якийсь час. Після того, як задача вирішена, він припиняє своє існування. При цьому кількість паралельно існуючих задач може бути достатньо великою. Основна його особливість динамічність створення, коли задачі якості інструментарію і всієї системи моніторингу повинні розв'язуватися в умовах ліміту часу. інша класифікація *за масштабом цілей: Оперативний тактичний стратегічний; за навчанням (етапами): навчальний підсумковий; за часом: ретроспективний попереджувальний поточний; за частотою процедур: разовий періодичний систематичний; за охопленням об’єкта: спостереження локальний вибірковий суцільний; за організаційними: формами індивідуальний груповий фронтальний; за формами об’єктно-суб’єктних відношень: зовнішній внутрішній взаємоконтроль самоаналіз за інструменталієм стандартизований нестандартизований за рівнем управління керівний адміністративний педагогічний учнівський

Функції освітнього моніторингу. Інформаційна пошуково-дослідницька формуюча

Корекційна системоутворююча прогностична Волобуєва і Чернікова виокремлюють такі функції освітнього моніторингу: - діагностичну - фіксує реальний стан якості освіти в регіоні - прогностичну - виявляє стратегію та тактику розвитку освітньої теорії - управлінську - впливає на мету, інформацію, прогнози, рішення, організацію, комунікацію, виконання та корекцію - організаційну - упорядковує умови моніторингу якості освіти - інформаційну - створє вірогідний масив інформації щодо якості освіти в регіоні та розповсюджує її - аналітичну - обумовлює добір і опрацювання вірогідної інформації з якості освіти - дослідницьку - визначає коло прикладних експериментальних розробок і проблем - педагогічну - вибудовує цілісність процесу навчання, виховання, ровитку - адаптаційна - мінімізує негативні наслідки сучасної стадії Дем'яненко і Татаринцева окреслють функції освітнього моніторингу в умовах загальноосвітнього навчального закладу: - аналітичну - психолого-педагогічний аналіз освітньогопроцесу на всіх рівнях його структурної організації, виявлення причинно-наслідкових зв'язків між умовами і результатами

- діагностичну - комплексне психолого-педагогічне вивчення якості освіти навчання, виховання, розвитку учня в навчальному закладі, а також рівня професійної компетентності вчитля - оцінювальну - кількісно-якісну оцінку діяльності адміністрації школи, вчителя, учня - коригувальну - дидактична корекція навчально-виховного процесу, психолого-пеагогічна корекція особистості на шляху її саморозвитку - орієнтувальну - спрямування на вирішення мети і завдань діяльності навчального закладу, зазначених у плануванні, а також на виявлення та усунення негативних рис, факторів, явих - інформаційну - забезпечення інформацією про позитивні результати освітнього моніторингу

62. рівні освітнього моніторингу. Залежно від обсягу та масштабност проведення моніторинг може проводитися на різних рівнях, а саме: - національному (державний), що передбачає відстеження розвитку освіти в Україні на основі єдиних державних стандартів; -регіональному – проведення дослідження освітнього об’єкта на рівні області, міста/району; - локальному, який пов'язаний з організацією і проведенням дослідження у межах закладу освіти. На локальному рівні розрізняють такі види моніторингу: - адміністративний (внутрішкільний контроль); - педагогічний (дослідження професійної компетентності педагога, рівня здатності управляти учнівським колективом тощо); - психологічний (аналіз психологічного клімату класу, індивідуально-психологічних особливостей вихованців колективу, рівня адаптації учнів до навчання у школі, професійної орієнтації учнів школи ІІІ ступеня тощо); - учнівський (аналіз навчальної діяльності учнів з певного предмета, рівня вихованості дітей різних вікових категорій, емоційного ставлення учнів до процесу навчання, рейтингу навчальної успішності молодшого школяра, виявлення соціометричного статусу школяра в колективі тощо). з лекцій міжнародний національний регіональний внутрішньошкільний класовий університетський У процесі моніторингу якості вищої освіти можна виділити такі рівні: кафедральний, факультетський (інститутський), університетський, регіональний, державний, континентальний, світовий.

Недоліки моніторингу в освітніх установах. Моніторингш в освіті – категорія педагогічна й управлінська, оскільки він не копіює загальні положення теорії інформації, а переводить їх на мову педагогіки, психології і управління. Соціальна сутність освітнього моніторингу визначається тим, що саме він служить головним засобом контролю й обліку передачі соціального досвіду (змісту освіти) підростаючим поколінням. Для сучасного керівника загальноосвітнього навчального закладу моніторинг має стати не просто процедурою, системою, а новим стилем в його науково-педагогічній та управлінській діяльності з оновленим мисленням, яке міститиме в собі неперервні і довготривалі спостереження, аналіз, синтез, порівняння, уміння здійснювати різноманітні інтелектуальні операції, необхідні в різних ситуаціях та умовах, які вимагатимуть і висновків, і узагальнень, поширення інформації і прогнозування динаміки та основних тенденцій розвитку. Сучасні зарубіжні та вітчизняні науковці активно всесторонньо займаються вивченням питань моніторингу освіти, здійснюють розроблення питань моніторингу якості освіти, вимірювання стану знань учнів, якісного складу кадрового потенціалу, управлінського - завдяки підвищенню ефективності їх діяльності шляхом застосуванню дієвих оцінних методик, розроблених відповідно до останніх вимог педагогічного менеджменту, можна істотно підвищити рівень діяльності загальноосвітнього навчального закладу. у сучасній українській педагогічний науці недостатньо розроблені підходи до виявлення критеріїв якості шкільної освіти, механізмів моніторингу та процесів його використання. У педагогічній практиці нерідко використовуються окремі елементи моніторингу у формі контрольних робіт, екзаменів, інспекторських перевірок. Однак вони недостатньо ефективні, оскільки такий моніторинг має епізодичний характер, залишаючи без уваги сам процес навчання та виховання. При цьому рідко використовуються діагностичні методики, за допомогою яких можна виявити причини недоліків у роботі колективу, зокрема виявити фактори, що впливають на успішність учнів.

64.принципи проектування і реалізації системи освітнього моніторингу. Сутність моніторингу полягає в синхронності процесів спостереження, замірювання, вироблення на цій основі нових знань про стан об’єкту з подальшим моделюван- ням, прогнозуванням і прийняттям відповідного управлін- ського рішення. Моніторинг функціонально пов’язаний з усіма етапами управління, утворюючи з ними замкнений цикл регулювання. Метою освітнього моніторингу є спрямування розвитку освітньої системи на бажаний результат. Освітній моніторинг має: інформаційну, діагностичну, адаптаційну та коригуючу функції і здійснюється за трьо- ма етапами: – вироблення інформації про стан керованого об’єкту на «вході»; – поточна діагностика та спрямування процесу на за- даний результат; – вироблення інформації про стан керованого об’єкту на «виході». здійснення моніторингових процедур передбачає залучення людини до управління своєю ді- яльністю через розвиток процесів самоаналізу та саморегулювання. Центральною ланкою в здійсненні освітнього моніторингу є створення нормативної моделі об’єкту оціню- вання (стандарту, еталону або норми-зразка). Стандарт, еталон або норма-зразок – це модельне уявлення ідеалу об’єкту, де зібрані всі унормовані вимоги до його цілей, завдань, структури діяльності, продукту цієї діяльності тощо. Для вимірювання у моніторингових процедурах використовується кваліметричний метод. Він передба- чає кількісний опис якості предметів або процесів і дає кількісну оцінку якості. виходячи з розуміння проектування як переважно ідеального процесу, вважаємо за можливе уточнити деякі із загальноприйнятих етапів відповідно до їх фактичної сутності й змісту. У цьому випадку послідовність етапів проектування інноваційних педагогічних систем набуває такого вигляду: І – моделювання (діагностичне); ІІ – цілепокладання; ІІІ – моделювання (прогностичне); IV – проектування (обґрунтування вибору певної моделі інноваційної педагогічної системи та укладення плану її реалізації) – передбачає такі підетапи: 4.1. - створення концепції проекту; 4.2. - визначення стратегій діяльності; 4.3. - створення узагальнених моделей діяльності; 4.4. - розробка моделі перехідного стану педагогічної системи (від діючої її моделі до майбутньої); V – конструювання (обґрунтування дій дослідника за вектором “творчий задум – ескізний проект – робочий проект”, що передбачають фіксування уявних моделей у знакових моделях – пояснювальних текстах, графічних описах, математичних розрахунках, малюнках тощо); VI – експериментально-технологічний (обґрунтування й апробація моделей засобів забезпечення процесу реалізації проекту, в тому числі – засобів моніторингу й поточної оцінки); VII – впровадження (“матеріалізація” ідеальних – теоретичних, експериментальних – моделей провідних підсистем управління; запуск життєвого циклу інноваційної педагогічної системи);VIII – оцінювання (визнання факту “життєздатності” моделі інноваційної педагогічної системи). З огляду на наведену послідовність етапів проектування інноваційних педагогічних систем, можна констатувати, що найбільш науково обґрунтованим і технологічно розробленим є етап цілепокладання.

Структура моніторингового дослідження в освіті. У відповідності до представленої схеми опишемо алгоритм проведення дослідження: 1. Формування мети і цілей моніторингу (навіщо потрібно його проведення, що дослідження може виявити для покращення освітньої діяльності). Даний етап передбачає визначення критеріїв, показників, індикаторів якості вимірювання.

Добір інструментарію для проведення моніторингу (цілеспрямований вибір анкет, тестів, методик, карт спостережень тощо). Організація дослідження (складання плану, визначення терміна проведення і реалізація дослідження у спланованому режимі, визначення відповідальних осіб, використання інструментарію). Збирання даних, тобто результатів заповнення анкет, виконання тестів, проведення спостережень за обраними методиками. Оброблення та аналіз даних (може проводиться за допомогою математичної статистики, кореляційного або факторного аналізу, а також передбачає описове пояснення). На основі інтерпретованих даних вироблення рекомендацій для вдосконалення досліджуваного явища. Корекція - внесення певних змін під час навчального процесу на основі запропонованих рекомендацій. Контроль – фіксування правильного виконання вироблених рекомендацій. За потреби результати моніторингу висвітлюються на семінарах, педагогічних радах або ж ураховуються у подальшому плануванні й програмуванні освітньої діяльності. Для усунення слабкої ланки (виявленої проблеми) у навчально-виховному процесі, рекомендується організувати етапи вирішення проблеми, а саме:

Усвідомлення проблеми (наявність її). Визначення проблеми (у чому її сутність; прогноз бажаного результату та терміна вирішення). Очікувані результати (позитив, негатив, супутні перешкоди). Обмеження можливостей (брак часу, ресурсів, можливостей).

Збирання інформації про можливі варіанти вирішення проблем. Вибір найоптимальнішого варіанту вирішення проблеми. Упровадження рішення. Оцінка результату. Нова проблема. (за М. Вороновим) Ефективність досягнення очікування результатів залежить від міри мотивації, відкритості й доступності інформації; у свою чергу, рівень мотивації зменшується, якщо результат не відповідає затраченим зусиллям

66. моніторинг якості освіти. Одним з основних завдань сьогодення, які мають, паралельно з педагогічним і науковим, соціальний і політичний контексти, є забезпечення високоякісної освіти на всіх етапах та рівнях. Для багатьох освітніх систем одним з основних чинників розвитку якісної освіти є володіння об’єктивною інформацією про результати навчання відповідно до освітніх стандартів. Оцінювання якості освіти здійснюється шляхом: Зовнішнього оцінювання навчальних досягнень випускників середніх загальноосвітніх навчальних закладів, за результатами якого проводиться їх державна підсумкова атестація та конкурсний відбір для навчання у вищих навчальних закладах; Участі учнів у міжнародних обстеженнях якості освіти;

Збирання, аналізу та поширення інформації щодо соціально-економічних і педагогічних показників, які визначають стан функціонування системи освіти на локальному, регіональному, державному і міжнародному рівні; Підготовки узагальнених аналітичних матеріалів про якість освіти в Україні на різних освітніх рівнях і з різних предметних галузей, визначення стану функціонування системи загальної середньої освіти та прогнозування її подальшого розвитку.

Зовнішнє оцінювання та моніторинг якості освіти (далі – оцінювання якості освіти) запроваджується з метою забезпечення реалізації конституційних прав громадян на рівний доступ до освіти, здійснення контролю за дотриманням Державного стандарту загальної середньої освіти, аналізу стану системи освіти та прогнозування її розвитку. Моніторинг якості освіти проводиться на основі обстеження об’єктів освітньої діяльності шляхом оцінки певних показників та проведення аналізу результатів визначення стану функціонування освітньої системи, здійснення обґрунтованого прогнозу її розвитку, зокрема: - на локальному рівні – системного аналізу діяльності навчального закладу щодо досягнення поставленої перед ним мети, успішності випускників, які вступили до вищих навчальних закладів, прогнозування психолого-педагогічних результатів, а також стану функціонування муніципальної системи освіти в цілому та її порівнянних елементів з урахуванням специфіки функціонування кожного суб’єкта освітньої системи, прогнозування діяльності навчальних закладів; - на регіональному рівні – аналізу стану функціонування регіональної системи освіти, її специфіки та завдань інтеграції з урахуванням державної політики в галузі освіти; - на загальнодержавному рівні - аналізу стану функціонування освітньої системи в цілому, визначення перспектив її розвитку, які враховуються у процесі формування державної політики в галузі освіти; - на міжнародному рівні – визначення рівня функціонування освітньої системи в контексті міжнародних стандартів, який враховується у процесі формування державної політики в галузі освіти.