Сутність понять «аналіз політики» та «аналіз освітньої політики».

Існує багато визначень аналізу політики. Одне з них таке: аналіз політики – це вивчення того, що робить держава, чому і з якими наслідками. Іншими словами, аналіз політики є інструментом для відповіді на певні питання освітньої політики. Аналіз політики можна застосувати до однієї або всіх двох стадій процесу розробки політики. Аналіз політики — універсальне знання, спрямоване на розв'язання конкретної проблеми у будь-якій сфері суспільного життя. Може бути економічна, соціальна, культурна тощо політика (роїісу) як система дій, спрямованих на досягнення мети і завдань певних організацій (організації), інституцій — від державних органів до навчальних установ. «Аналіз політики, — зазначає професор університетів Каліфорнії в Берклі та Ріверсайді Т. Тімор, — це метод розв'язання стратегічних проблем у системний спосіб» Отже, планування, прогнозування та аналіз — взаємопов'язані елементи (методи, способи) аналізу освітньої політики. Зрозуміло, що обіймаючи власний статус прикладної суспільно-наукової дисципліни, аналіз політики, відповідно, й аналіз освітньої політики, не може виконувати свої функції, не спираючись безпосередньо на політичну науку, методологічний фундамент якої, у свою чергу, складають соціальна філософія, філософія політики, філософія освіти. Наголошуючи на питанні — «як?», аналіз політики аж ніяк не може ігнорувати питання — «чому?» «Ми не можемо зрозуміти, що повинна робити (або не робити) влада, як наголошується в «аналітичній» літературі, поки ми не знаємо, що вона може чи не може робити, що є предметом «дослідницької літератури». Предмет аналізу освітньої політики — політика (роїісу), що уособлює пошук «шляхів оптимальної реалізації інтересів суб'єктів політичної дії» у сфері освіти — державних органів, інституцій громадянського суспільства. Предмет політичного аналізу — це політика «як об'єктивна реальність, як перелік фактів» (politics), що впливають на політику (роїісу) різних суб'єктів освітньої системи.

Практика застосування аналізу освітньої політики в Україні: проблеми і перспективи.

В Україні «аналіз політики» як окрема галузь науки досить активно розвивається протягом останніх десяти років. Одна із причин цього процесу — практичні потреби державної політики та управління. Тому не випадково, що теоретичні та практичні аспекти «аналізу політики» розробляються в Українській Академії державного управління при Президентові України, її регіональних підрозділах, зокрема у Дніпропетровську, Одесі, деяких наукових установах АПН України. У вищих навчальних закладах ця наукова дисципліна, наскільки нам відомо, фактично не заявляє про себе. У зв'язку із цим хотілося б побачити на сторінках нашого журналу розмірковування з приводу стану та перспектив аналізу освітньої політики у вузах, перш за все, педагогічних. Існування спільних проблем, що стоять перед аналізом політики і політичної наукою, аж ніяк не означає їх ідентичності. А саме цей момент найчастіше ігнорується в дослідженнях освітньої політики, хоча українськими вченими (О. Валевський, О. Кілієвич, В. Тертичка та інші) вже достатньо зроблено для обґрунтування статусу аналізу політики як науки та одного із її напрямів — аналізу освітньої політики (В. Гальпєріна, О. Дем'янчук та інші)». Політична наука — це дослідження «самої» політики, аналіз політики — «для політики».

Компоненти освітньої політики, їх характеристика. 1.Визначення проблеми.

Яка проблема має бути розвязана політичним способом? Чому це вважається проблемою?

2.Розвиток політики. Які можливі шляхи розвязання проблеми? Як оцінити їх властивість, вартість і можливий вияв? 3.Обговорення і прийняття рішень. З ким нам консультуватися? Як організовувати дискусію? 4.Впровадження політики. Які спроби і шляхи впровадження політики можуть дати найкращі можливі результати? 5.Оцінювання політики що оцінюється і ким? Політика вимагає оцінювання для отримання цінної зворотної реакції “визначення недоліків і помилок і як наслідок — підвищення ефективності політичних зусиль”

26. Рівні освітньої політики. Визначають 3 рівні освітньої політики: 1.Обговорення політики (обговорення, наміри, оголошення) 2.Діяльність політики (документи, плани, накази, директиви) 3.Впровадження політики (політика впровадження, змінена та адаптована) Слід також звернути увагу на два неправильні припущення щодо рівнів освітньої політики: а) не існує прямої залежності між політикою, що планується, впроваджується і вже впровадженою. Це не означає, що обгово­рення політики неодмінно приведуть до діяльності політики, а діяльність політики дуже обмежено впливає на те, як вона впро­ваджується. б) політики змінюють школи. Кубан (1998)15 переінакшив це хибне припущення і написав про те, "Як школи змінюють реформу".

27. Контекст освітньої політики. Сфера освіти перебуває під впливом соціального та економіч­ного оточення. Цілі освітньої політики не повинні відокремлю­ватися від національного, економічного і соціального розвитку. Хасен (1990)16 у праці «Стратегічні правила освітньої реформи: міжнародний погляд на іспанську ситуацію» стверджує, що освіт­ня реформа — це частина соціальної реформи. Освіта має плану­ватися і впроваджуватися в рамках соціально-економічних змін. Реформа освіти не повинна використовуватися замість реформ в інших сферах соціального життя. Підвищення рівня освіти само по собі не може гарантувати соціальної справедливості або висо­кого рівня життя. Навпаки, соціальна справедливість і підвищен­ий життєвого рівня створюють необхідні умови для кращої осві­ти. Теоретики освіти не завжди відмовляються від спокуси відо­кремити себе від зовнішніх впливів і створюють ідеальні моделі освіти. Однак система освіти не перебуває у вакуумі. Освіта не може змінити наше життя, якщо освітні реформи не скоордино-ІІІІІ Іі з реформами в інших сферах життя. Економічні фактори є найбільш впливовими. Хоус (2000)17 у праці «Економічні зміни, формулювання освітньої політики та роль держави» наголошує, що існує принаймні чотири шляхи, якими економічні чинники впливають на освітню політику: • економічні умови суттєво впливають на освітню політику;

• освітня політика часто формулюється з метою зменшення вартості та підвищення продуктивності школи; • освіта та економічне зростання тісно взаємопов'язані; • економічні концепції і метафори проникли в освітнє мис­лення. Цьому впливу відповідають чотири типи помилок: • нерозуміння економічної системи; • нерозуміння системи освіти; • нерозуміння їх взаємозв'язку; • неправильне застосування економічних концепцій.

Впровадження освітньої політики. На етапі впровадження взаємодій різних зацікавлених груп відіграє суттєву роль. Робертс (2002) приділяє особливу увагу таким аспектам впровадження політики. - Гравці. Низка осіб і груп, які залучені в ній, і, отже можуть вступити в гру задля успіху політики. - Влада. Відносна влада кожного гравця, тобто пропорція ресурсів, які гравець має намір витратити на політику. -Позиція і сила. Позиція кожного гравця тобто його підтримка або опозиція їй, та інтенсивність відданості кожного гравця, тобто пропозиція ресурсів, які гравець має намір витратити політику. -Сприйняття. Публічне сприйняття визначеної проблеми і запропонованої політики може впливати на те, які групи буде мобілізовано та на їх позицію щодо політики.

Коли визначено ключових гравців, оцінено їх потужність, по­яснено позицію і зрозуміло їх сприйняття, наступний крок - вибір найадекватніших стратегій впровадження. Робертс (2002) пропо­нує декілька можливих стратегій впровадження політики: Торгуватися, щоб змінити позиції гравців. Цього досяга­ють за допомогою обіцянок, погроз, домовленості та компромісів. Наприклад, якщо ми маємо на меті впровадження нової політики підготовки вчителів, то можемо: • пообіцяти педагогічним інститутам відремонтувати їхні приміщення; • погрожувати припиненням фінансування застарілих нав­чальних програм підготовки вчителів; • погодитися з провідними освітніми теоретиками щодо ос­новних положень реформи підготовки вчителів; • запропонувати педагогічному інституту перехідний період для оновлення програм як компроміс двох сторін.

Роль аналітичного документа у процесі вироблення освітньої політики. В процесі роботи над документами проекту його учасники чимало попрацювали в напрямку популяризації серед вітчизняних освітян загальних уявлень про аналіз політики та його значення в процесі вироблення та впровадження освітньої політики. Зокрема, Т.Тімор на одному із міжнародних семінарів в рамках проекту (12 вересня 2001 р.) провів презентацію на тему: «Аналіз політики - що це і чому ми це робимо?» Квінтесенцією його виступу була теза - «аналіз політики - це метод розв'язання стратегічних проблем у системний спосіб» Узагальнені результати роботи проекту ПРООН «Інновація та оновлення освіти для покращення добробуту та зниження рівня бідності» знайшли своє відображення у підсумковому політичному документі. Його логічним продовженням став наступний проект ПРООН «Освітня політика та освіта «рівний-рівному». Його мета - підтримка дій уряду «зі створення платформи для успішного становлення національної системи моніторингу якості освіти». В червня 2004 р. спільно з Міністерством освіти і науки України, АПН України та Науково-методичним центром середньої освіти Міністерства освіти і науки України було організовано установчий семінар «Моніторинг якості освіти як інструмент освітньої політики», що став важливим координаційним заходом для тих, хто підтримує та бере активну участь у розбудові національної моніторингової системи. Також, 13 липня 2005 р. відбулась ще одна презентація результатів реалізації проекту.