Молодь Житомирщини в період хрущовської «відлиги»

В умовах становлення та розвитку незалежної Української держави не вщухає інтерес до національної історії, до уроків та досвіду минулого. Важливе місце в українській історії посідають 1953 – 1964 роки. Під впливом хрущовських реформ в Україні проходили суттєві зміни: відбувалася часткова лібералізація та демократизація суспільного життя, спостерігалося національно-духовне пробудження різних верств суспільства, зокрема молоді. Висвітлення тогочасних процесів має важливе значення для з’ясування впливу лібералізації суспільного життя на молодь, її світогляд.

На сьогодні накопичено значний історіографічний матеріал про життя молоді Житомирщини. Слід назвати працю О. М. Іващенко «Нариси історії Житомирської обласної комсомольської організації», в якій показано роль ЛКСМУ в житті молоді. Цінними є праці відомих краєзнавців Житомирщини Р. Ю. Кондратюка та М. Ю. Костриці, які ґрунтовно досліджують історію, аналізують суспільно-політичне життя та соціально-культурний розвиток краю. Опанащук І. П. в своїй монографії «Сторінки спортивного життя Житомирщини» детально описав розвиток спорту області.

Провідною організацією, яка об’єднувала молодь та керувала її діяльністю був комсомол. Він не лише проголошував певні програми, рішення, а й шукав способи їх досягнення, сприяв соціалізації молодих людей, створював можливості для залучення їх до активної діяльності, і звичайно був вірним помічником партії в досягненні поставлених цілей. Комсомол проводив активну агітаційну, виховну діяльність серед молодих людей, щоб формувати в них «правильне» ставлення до праці, її оплати, якості [5, с. 192]. Такий підхід в оцінці діяльності ВЛКСМ не знімає провини з комсомолу за складні сторінки в його історії, проте дає можливість зробити тверезі оцінки та висновки з врахуванням тогочасних особливостей суспільного розвитку, що, в свою чергу, дозволить не допускати повторення помилок минулого й успішно рухатись вперед.

В період бурхливого промислового розвитку влада активно, іноді примусово, залучала молодь до праці на будівництві об’єктів, за верстатами на заводах, фабриках області, до виїзду в інші регіони країни, до освоєння цілини. Наприклад, на кінець 1955 року в степах Казахстану трудилося майже 4 тисячі комсомольців з Житомирщини; на будівництво шахт Донбасу, каналу Сіверський Донець – Донбас було направлено 4311 юних робітників [1, арк. 29]. З погляду сучасної молодої людини здається, що влада нещадно експлуатувала комсомольців, неспілкову молодь, не давала можливості відпочити. Можливо, але в той же час молоді люди мали робочі місця, змогу здобувати професію, ставати самодостатніми, самостійно себе утримувати.

Також влада, розуміючи потребу в освічених працівниках, в роки «відлиги» сприяла тому, щоб молодь отримувала освіту відповідно до можливостей – денна та заочна форми навчання. Багато молодих людей області здобули професію без відриву від виробництва.

В більшості вишів навчання проводилося російською мовою, навчально-виховний процес проводився під постійним контролем партійно-державних структур, цензури, що не давало змоги молоді навчатися українською мовою, вільно висловлювати свої погляди. Зростав протест громадськості проти русифікації освітянського та культурного процесів, одним з активних учасників була свідома молодь. Лібералізація та демократизація сприяла формуванню руху творчої молоді, яка сповідувала нові думки, оригінальну тематику, і ставала ядром культурної опозиції в Україні. Згодом це покоління отримало назву «шістдесятників».

На Житомирщині творча молодь активно підтримувала ідеї «шістдесятників», відомими серед них є Анатолій та Валерій Шевчуки, Євген Концевич. Кожен з них зробив свій внесок в розвиток національно-культурного розвитку рідного краю та України взагалі, за що зазнавали переслідувань з боку влади. Анатолій Шевчук був арештований за зберігання набору статті «З приводу процесу над Погружальським», Євген Концевич перебував під постійним наглядом органів КДБ «за зберігання та читання антирадянської літератури» [6, с. 354-356].

Непослідовність демократичних перетворень та обмеженість лібералізації другої половини 1950-х років в УРСР в цілому, і на Житомирщині зокрема, обумовили новий етап боротьби з будь-якими проявами інакодумства, що стосувалося не лише діячів культури, а й звичайних робітників, які були не задоволені політикою влади. Так, 15 січня 1958 році в Житомирі було засуджено до позбавлення волі строком на чотири роки, з трирічною поразкою у правах, робітника житомирської кондитерської фабрики Павла Смірнова, який написав два листи «антирадянського змісту» на ім'я Голови Президії Верховної Ради СРСР К. Є. Ворошилова. У них Смірнов виразив невдоволення політикою, а також несправедливістю, лицемірством, які він бачив в діях обласних діячів [3, с. 147].

Крім трудових буднів, опозиційних дій, молодь Житомирщини мала певні можливості для всебічного розвитку своєї особистості. Влада намагалась створити сприятливі умови розвитку молоді.

Значна увага приділялась спорту, який в 1953 – 1964 роках розвивався швидкими темпами, цьому сприяла державна політика, відбудова господарства. Не дивлячись на незначну спортивну базу області, незабезпеченість стадіонами, майданчиками, басейнами, інвентарем, спортивне життя не зупинялось, про це свідчать досягнення відомих спортсменів Житомирщини: акробата Євгена Мінаєва, стрибуна Валерія Скворцова, бігуна Олексія Хлопоткова та інших [7, с. 64].

Саме в період «відлиги» великою популярністю користувалося кіно. Тривалий час в Житомирі діяло лише два кінотеатри: імені ВЛКСМ та І. Франка. Вони не могли задовольнити зростаючі потреби городян. У 1958 році на місці колишнього губернаторського будинку було збудовано перший за роки радянської влади кінотеатр «Україна» на 800 місць, який став улюбленим місцем відпочинку молоді міста.

Іншим видом діяльності молоді було читання, для цього розширювалась мережа бібліотек, які крім інформативної, виконували ще й ідеологічну функції, чим пояснюється асортимент книг на полицях. Бібліотечна мережа на 1961 рік охоплювала 1697 з 1765 населених пунктів Житомирської області. Всього бібліотек на 1960 рік було 2387, з них 78 в Житомирі, 37 – в Бердичеві, 27 – в Коростені [2, арк. 118, 119].

Не дивлячись на труднощі соціально-економічного життя, молоді люди утворювали нові сім’ї, які ставали важливими частинками суспільства. Хоча в той час (як і сьогодні) була гострою житлова проблема, але молоде подружжя витримувало та долало ці труднощі, а не вважало це причиною для розлучення. Для вирішення житлового питання проводилось швидке будівництво дешевого житла, але це не могло задовольнити потреби міського населення. Тому поширеними залишались комунальні квартири.

Отже, молодь Житомирщини брала активну участь в розвитку рідного краю, про що свідчить її внесок у відбудову господарства, розвиток промисловості, сільського господарства, культури. Хоча в житті молодих людей було багато труднощів пов’язаних з повоєнними роками, тоталітарним політичним режимом, але вона змогла долати їх, тим самим створювала умови для поліпшення життя наступним поколінням.

Список використаних джерел та літератури:

1. Державний архів Житомирської області, ф. Р1150, оп. 2, спр. 102, арк. 27 –30.

2. Державний архів Житомирської області, ф. Р1150, оп. 2, спр. 1343, арк. 15 – 31.

3. Бажан О. Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. XX ст.) / О. Г. Бажан, Ю. З. Данилюк. – К.: Рідний край, 2000. – 616 с.

4. Житомирщина: Історичний нарис / [А.Б.Войтенко, О.М. Іващенко, О.С. Кузьмін та ін.]: [2-ге вид., випр. та доп.] – Житомир: Полісся, 2008. – 272 с.

5. Іващенко О.М. Нариси історії Житомирської обласної комсомольської організації / О.М. Іващенко. – К.: Молодь, 1986. – 262 с.

6. Костриця М.Ю. Житомир: Підручна книга з краєзнавства. / М.Ю. Костриця, Р.Ю. Кондратюк [2-е вид.] – Житомир: Косенко, 2007. – 464 с.

7. Опанащук І. П. Сторінки спортивного життя Житомирщини: [монографія] / І. П. Опанащук. – Житомир: Полісся, 2005. – 386 с.

 

Ожгібесова М.

студентка 33 групи

науковий керівник: к.і.н.,

доц. Жуковський О.І.