Правове забезпечення організації і здійснення племінної справи у сільському господарстві.

Як свідчить світова практика, зростання продуктивності тварин і підвищення якісних характеристик продукції тваринництва можливе лише за рахунок сталого розвитку селекції й племінної справи. Не останнє місце у забезпеченні ефективності селекційних процесів відіграє їх юридичне закріплення у відповідних нормативноправових актах. Водночас для юристів певну складність становить розуміння матеріального змісту нормативноправових актів, тобто сутності селекції 1 племінної справи через наявність значного масиву спеціальної термінології. Для порівняння, у аграрних вищих навчальних закладах існує окремий напрям підготовки «Зооінженерія» за спеціальністю «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва», у основі якого і лежить вивчення особливостей розведення різних видів сільськогосподарських тварин.

Тим не менше студентам юридичних спеціальностей, які вивчають аграрне право, необхідно розуміти сутність основних категорій і технологічних процесів у тваринництві для правильного застосування норм спеціального законодавства. Насамперед, слід розрізняти селекцію і племінну справу у тваринницькій галузі. Селекцією є цілеспрямована творча діяльність фахівців, спрямована на створення групи племінних тварин (породи, порідного типу, лінії, родини тощо), яка має нові високі генетичні ознаки та стійко передає їх нащадкам. При цьому племінною є чистопородна або одержана за затвердженою програмою породного вдосконалення тварина, що має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися в селекційному процесі відповідно до діючих загальнодержавних програм селекції.

Отже, в результаті селекційного процесу створюється група тварин, які відзначаються підвищеною продуктивністю або якістю одержуваної продукції. Проте ефективність такого селекційного досягнення є поки що локальною і у масштабі країни є досить незначною через невелику кількість тварин у групі. Народногосподарське значення полягає саме у поширенні корисних властивостей тварин, одержаних у процесі селекції, на всю територію країни і підтримку їх прояву протягом максимального періоду часу. Виведена в результаті селекції нова порода є поліпшуючою, яка використовується для поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин інших порід та виведення нових порід, порідних типів, ліній, родин. Покращення властивостей інших порід здійснюється шляхом застосування племінних (генетичних) ресурсів поліпшуючих порід (сперми, ембріонів, яйцеклітин, інкубаційних яєць, які мають племінну (генетичну) цінність). Виконання таких задач і покладається на племінну справу. Таким чином, племінна справа — це система зоотехнічних, селекційних та організаційногосподарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин.

Відповідно до «Загальнодержавної програми селекції у тваринництві на період до 2010 року», затвердженої однойменним Законом України від 19 лютого 2004 р. за № 1517ІУ, усього в господарствах України розводять 25 порід великої рогатої худоби, 13 — свиней, 12 — овець, 14 — коней, 18 порід і кросів птиці, 5 порід кролів, 4 — норки, 2 — лисиць, 4 — нутрій, 3 — бджіл та 9 — риб. Загалом організація селекційної діяльності в Україні здійснюється відповідно до загальнодержавних програм селекції у тваринництві, які розробляються та здійснюються Кабінетом Міністрів України і затверджуються відповідним Законом України. Загальнодержавні програми селекції у тваринництві розробляються на період 5—10 років і є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами племінної справи у тваринництві.

Господарська діяльність у племінній справі в тваринництві, пов’язана з виробництвом, зберіганням і реалізацією племінних (генетичних) ресурсів, проведенням генетичної експертизи походження та аномалій тварин, підлягає ліцензуванню відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження ліцензування певних видів господарської діяльності у племінній справі в тваринництві» від 20 лютого 2003 р. Ліцензування здійснюється ліцензійною комісією Міністерства аграрної політики України на підставі Положення про ліцензійну комісію з ліцензування провадження господарської діяльності з виробництва, зберігання, реалізації племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин, затвердженого наказом Мінагрополітики від 15 серпня 2005 р. № 380.

Об’єктами племінної справи у тваринництві відповідно до Закону України «Про племінну справу у тваринництві» є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі, ЯКИХ розводять з метою одержання ВІД них певної продукції Суб’єктами племінної справи у тваринництві є: 1) власники племінних (генетичних) ресурсів; 2) підприємства (об’єднання) з племінної справи, селекційні, селекційнотехнологічні та селекційногібридні центри, іподроми, станції оцінки племінних тварин; 3) підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, та фізичні особисуб’єкти підприємницької діяльності, які надають відповідні послуги та беру1'1’ участь у створенні та використанні племінних (генетичних) ресурс 4) власники неплемінних тварин — споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг з племінної справи у тваринництві.

Суб’єктам племінної справи у тваринництві, які здійснюють свою діяльність у межах прийнятих загальнодержавних програм селекції у тваринництві, Міністерства аграрної політики України залежно від напряму їх діяльності та якості племінних (генетичних) ресурсів присвоюється відповідний статус на основі Положення про присвоєння відповідних статусів суб’єктам племінної справи у тваринництві, затвердженого спільним наказом Мінагрополітики та УААН від 17 липня 2001 р. №215/66, зареєстрованого в Мін’юсті України 20 серпня 2001 р. за №721/5912..»..V.

Під статусом розуміється певний стан суб’єкта племінної справи у тваринництві, який визначається видом і напрямом його діяльності, якістю наявних племінних (генетичних) ресурсів та рівнем ведення селекційноплемінної роботи. Відповідний статус суб’єкта племінної справи у тваринництві визначається за результатами проведення державної атестації та переатестації на основі Положення про відповідність суб’єктів племінної справи у тваринництві статусу племінного заводу, племінного репродуктора і племінного птахорепродуктора, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук від 17 липня 2001 р. № 215/66, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2001 р. за № 722/5913, а у бджільництві — на основі Технологічних вимог до проведення селекційноплемінної роботи в галузі бджільництва, проведення атестації пасік і видачі племінних свідоцтв (сертифікатів), затверджених наказом Мінагрополітики України від 20 вересня 2000 р. № 185/83, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 жовтня 2000 р. за № 739/4960. •

Статус присвоюють залежно від напряму діяльності та якості племінних (генетичних) ресурсів суб’єктам племінної справи у тваринництві: племінний завод, племінний репродуктор, селекційний центр, підприємство (об’єднання) з племінної справи, контрольновипробу вальна станція, підприємство (лабораторія) генетичного контролю, підприємство (лабораторія) з трансплантації ембріонів, підприємство (лабораторія) з оцінки якості тваринницької продукції, кінний завод, заводська конюшня, іподром, трендепо, племінна пасіка, племінний бджоло розплідник, племінна станція із шовківництва, гренажний завод Гренажний завод — сільськогосподарське підприємство, яке виробляє промислову гібридну грену (гусінь) шовковичного шовкопряду Для забезпечення потреб галузі шовківництва. У конярстві трендепо — Це сільськогосподарське підприємство з племінного конярства, яке здійснює виявлення та облік працездатності племінних коней ваговозних, призових та спортивних порід шляхом їх відповідного тренінгу і випробувань.

Процедуру присвоєння статусу конкретним племінним підприємствам врегульовано наказом Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук «Про присвоєння суб’єктам племінної справи у тваринництві статусів племінного заводу, племінного репродуктора, племінного птахорепродуктора, племінної пасіки і племінного бджолорозплідника» від 22 лютого 2002 р. № 54/17.

Ефективність племінної справи прямо залежить від стану племінного обліку на підприємствах, які використовують племінних тварин або інші племінні (генетичні) ресурси. Племінний облік застосовується з метою організації точного, систематичного обліку походження кожної тварини, її селекційних ознак для проведення селекційноплемін ної роботи, удосконалення існуючих та розробки нових ефективних методів практичної селекції, визначення більш раціональних методів добору та підбору тварин у конкретних умовах вирощування. Племінний облік — це визначення та внесення до документів з племінної справи (племінної документації) суб’єктами племінного тваринництва даних про походження, продуктивність, тип, характер спадковості і наслідування господарськокорисних ознак та інші індивідуальні якості тварин з метою одержання систематизованих відомостей, необхідних для ведення племінної справи. Племінний облік має бути чітким, своєчасним і не громіздким. Він узгоджується з первинним зоотехнічним та бухгалтерським обліком і складається з таких елементів: ідентифікації (присвоєння клички та ідентифікаційного номера), зважування, промірів, запису інформації про тварину у відповідні форми племінного обліку.

Таким чином, у племінних господарствах ведуть індивідуальний облік походження і продуктивності тварин усіх статевовікових груп. Форми племінного обліку тварин ведуть спеціалісти суб’єктів племінної справи у тваринництві незалежно від їх організаційноправових форм і форм власності до вибуття тварини, після чого передаються і зберігаються в архіві.

Племінний облік має свої особливості залежно від виду сільськогосподарських тварин і здійснюється на основі таких нормативних документів: 1) Інструкції з ведення племінного обліку в молочному і молочном’ясному скотарстві, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від ЗО грудня 2003 р. № 474, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 січня 2004 р. за № 96/8695; 2) Інструкції з ведення племінного обліку в м’ясному скотарстві, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 6 червня 2002 р. № 154, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 червня 2002 р. за № 517/6805; 3) Інструкції з ведення племінного обліку у свинарстві, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 17 грудня 2002 р. № 396, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за № 1028/7316; 4) Інструкції з ведення племінного обліку в конярстві, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 15 жовтня 2003 р. № 364, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України ЗО жовтня 2003 р. за № 993/8314; 5) Інструкції з ведення племінного обліку у вівчарстві та козівництві, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 16 липня 2003 р. № 242, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 серпня 2003 р. за № 680/8001; 6) Інструкції з ведення племінного обліку в птахівництві, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 22 червня 2001 р. № 179, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2001 р. за № 847/6038; 7) Інструкції з ведення племінного обліку в звірівництві та кролівництві, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 25 вересня 2003 р. № 351, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2003 р. за № 934/8255; 8) Технологічних вимог до проведення селекційноплемінної роботи в галузі бджільництва, проведення атестації пасік і видачі племінних свідоцтв (сертифікатів), затверджених наказом Мінагрополітики України від 20 вересня 2000 р. № 185/83, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 жовтня 2000 р. за № 739/4960.

Як зазначалося вище, необхідною складовою племінного обліку є ідентифікація і реєстрація племінних тварин. Обов’язковість проведення цих операцій встановлюється законом. Так, у ст. 10 Закону України «Про племінну справу у тваринництві» встановлюються обов’язкові вимоги щодо ідентифікації, а у ст. 11 цього Закону — щодо державної реєстрації племінних тварин і племінних стад. Ідентифікації і реєстрації підлягають усі тварини, які перебувають, розводяться або утримуються на території України.