Кожна особа вважається такою, яка не мас психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено па підставах та в порядку, передбачених «законом» та іншими законами України.

Психіатрична допомога надається на основі принципів закон­ності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, доб­ровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.

Держава гарантує:

1) фінансування надання психіатричної допомоги в обсязі, необ­хідному для забезпечення гарантованого рівня та належної якості психіатричної допомоги;

2) безоплатне надання медичної допомоги особам, які стражда­ють на психічні розлади, у державних та комунальних закладах охо­рони здоров'я та безоплатне або на пільгових умовах забезпечення їх лікарськими засобами і виробами медичного призначення в по­рядку, встановленому КМУ;

3) грошову допомогу в порядку, встановленому КМУ, малоза­безпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, що за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, — на догляд за ним у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму до­ходів громадян;

4) надання у державних та комунальних психіатричних закладах безоплатної діагностичної, консультативної, лікувальної, реабіліта­ційної допомоги в амбулаторних і стаціонарних умовах;

5) здійснення всіх видів експертизи психічного стану особи;

6) захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають

на психічні розлади;

7) вирішення в установленому законом порядку питань опіки та піклування щодо осіб, які страждають на психічні розлади;

8) соціально-побутове влаштування інвалідів та осіб похилого віку, які страждають на психічні розлади, а також догляд за ними;

9) здобуття безоплатно відповідної освіти особами,' які стражда­ють на психічні розлади, у державних та комунальних навчальних закладах;

10) встановлення обов'язкових квот робочих місць на підпри­ємствах, в установах та організаціях для працевлаштування інвалідів унаслідок психічного розладу в установленому законом порядку.

З метою забезпечити громадян різними видами психіатричної до­помоги та соціальним захистом осіб, які страждають на психічні розлади, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень:

1) створюють мережу психіатричних закладів та організовують надання психіатричної допомоги гарантованого рівня;

2) забезпечують належні умови для надання психіатричної допо­моги та реалізації прав, свобод і законних інтересів осіб, які страж­дають на психічні розлади;

3) організовують за спеціальними програмами безоплатне за­гальноосвітнє та професійно-технічне навчання осіб, які стражда­ють на психічні розлади;

4) створюють лікувально-виробничі підприємства, цехи, дільни­ці тощо з полегшеними умовами праці для здійснення трудової реа­білітації, оволодіння новими професіями та працевлаштування осіб, які страждають на психічні розлади;

5) організовують гуртожитки та інші місця проживання для осіб, які страждають на психічні розлади і втратили соціальний зв'язок;

6) поліпшують житлові умови осіб, які страждають на психічні розлади, в установленому законодавством порядку;

7) забезпечують виконання загальнодержавних та інших програм у сфері надання психіатричної допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади;

8) здійснюють відповідно до законів інші заходи щодо соціально­го та правового захисту осіб, які страждають на психічні розлади.

Медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв'язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обо­в'язків стало відомо про наявність в особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних за­кладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров'я особи, її приватне жит­тя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбаче­них законодавством.

Право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної допо­моги має сама особа чи її законний представник.

За усвідомленою згодою особи або її законного представника відомості про стан психічного здоров'я цієї особи та надання їй психіатричної допомоги можуть передаватися іншим особам лише в інтересах особи, яка страждає на психічний розлад, для проведення обстеження та лікування чи захисту її прав і законних інтересів, для здійснення наукових досліджень, публікацій у науковій літературі, використання в навчальному процесі.

Допускається передача відомостей про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для:

1) організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги;

2) провадження дізнання, попереднього слідства або судового розгляду за письмовим запитом особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора та суду.

У листку непрацездатності, що видається особі, яка страждає на психічний розлад, діагноз психічного розладу вписується за згодою цієї особи, а в разі її незгоди — лише причина непрацездатності (захворювання, травма або інша причина).

Забороняється без згоди особи або без згоди її законного пред­ставника та лікаря-психіатра, який надає психіатричну допомогу, публічно демонструвати особу, яка страждає на психічний розлад, фотографувати її чи робити кінозйомку, відеозапис, звукозапис та прослуховувати співбесіди особи з медичними працівниками чи ін­шими фахівцями при наданні їй психіатричної допомоги.

Забороняється вимагати відомості про стан психічного здоров'я особи та про надання їй психіатричної допомоги, за винятком ви­падків, передбачених «Законом» та іншими законами.

Документи, що містять відомості про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної допомоги, слід зберігати з додер­жанням умов, що гарантують їх конфіденційність. Вилучення оригі­налів цих документів та їх копіювання може здійснюватися лише у випадках, встановлених законом.

Діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загаль­новизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих МОЗ України для застосування в Україні. Діагноз психічного розла­ду не може ґрунтуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних зі станом її психічного здоров'я.

Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, дозволені МОЗ України, застосовуються лише з діагностичною та лікувальною метою відповідно до характеру психічних розладів і не можуть при­значатися для покарання особи, яка страждає на психічний розлад, або в інтересах інших осіб.

Забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та вста­новлювати діагноз психічного розладу без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно.

Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, що станов­лять підвищений ризик для здоров'я особи, якій надається психіатрич­на допомога, застосовуються за призначенням і під контролем комісії лікарів-психіатрів:

1) за усвідомленою згодою особи;

2) щодо неповнолітнього віком до 14 років — за згодою його батьків чи іншого законного представника;

3) щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку не­дієздатною, — за згодою її опікуна.

Перелік методів діагностики та лікування і лікарських засобів, що становлять підвищений ризик для здоров'я особи, визначається МОЗ України.

Психіатрична допомога надається в найменш обмежених умовах, що забезпечують безпеку особи та інших осіб, при додержанні прав і законних інтересів особи, якій надається психіатрична допомога.

Заходи фізичного обмеження та (або) ізоляції особи, яка страж­дає на психічний розлад, при наданні їй психіатричної допомоги застосовуються за призначенням та під постійним контролем лікаря-психіатра чи іншого медичного працівника, на якого власником психіатричного закладу чи уповноваженим ним органом покладено обов'язки з надання психіатричної допомоги, і вживаються лише в тих випадках, формах і на той час, коли всіма іншими законними заходами неможливо запобігти діям особи, що становлять безпосе­редню небезпеку для неї або інших осіб. Про форми та час застосу­вання заходів фізичного обмеження та (або) ізоляції робиться запис у медичній документації. Заходи фізичного обмеження та (або) ізо­ляції застосовуються відповідно до правил, встановлених МОЗ Ук­раїни.

Органи внутрішніх справ зобов'язані допомагати медичним праців­никам за їх зверненням у разі надання психіатричної допомоги в при­мусовому порядку та забезпечувати безпечні умови для доступу до осо­би та її психіатричного огляду. Органи внутрішніх справ повинні запобігати діям з боку особи, якій надається психіатрична допомога в примусовому порядку, що загрожують життю і здоров'ю оточуючих та інших осіб, та вживати заходів щодо забезпечення схоронності залишеного без нагляду майна та житла особи, яку госпіталізують у примусовому порядку, а в разі необхідності проводити розшук особи, якій психіатрична допомога має надаватися в примусовому порядку.

Особа може бути визнана тимчасово (на строк до п'яти років) або постійно непридатною внаслідок психічного розладу до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих.

З метою встановити придатність особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров'я слід провести обов'язковий попередній (перед початком діяльності) та періодичний (у процесі діяльності) психіатричний огляд. Порядок проведення попередніх і періодичних психіатричних оглядів встановлюється КМУ.

Рішення про визнання особи внаслідок психічного розладу тимчасово або постійно непридатною до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих, приймається відповідною лікарською комісією за участю лікаря-психіатра на підставі оцінки стану психічного здоров'я особи згідно з переліком медичних психіатричних протипоказань і може бути оскаржене в суді.

Перелік медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих, затверджується КМУ і підлягає періодичному (не рідше одного разу на п'ять років) перегляду.

Психіатрична допомога надається психіатричними закладами всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до чинного законодавства. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку та підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому КМУ.

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних працівників, інших фахівців, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюються відповідно до чинного законодавства.