Тема 8.Правові основи підприємницької діяльності.

 

План лекції:

1.Поняття підприємницької діяльності, ознаки.

2.Суб’єкти господарювання.

2.1. Підприємства.

2.2. Господарські товариства.

2.3.Об’єднання підприємств.

2.4. Виникнення і припинення юридичних осіб.

3.Громадянин як суб’єкт господарювання.

4.Господарські зобов’язання.

5.Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання.

 

Поняття підприємницької діяльності, ознаки.

Відповідно до ст..42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, iнiцiативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних i соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до визначення, має 8 ознак, які відрізняють від некомерційної діяльності. Самостійність, ініціативність, систематичність, ризиковість, легальність, цільова направленість на отримання прибутку, самостійна юридична відповідальність, соціально-економічний характер.

Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству (ч.1 ст.43 ГК). При цьому ним можуть встановлюватись певні обмеження у вигляді заборони або ліцензування окремих видів діяльності.

Діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, здійснюється відповідно до Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".

Діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї визначається КМУ.

Діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих (А-76Ек, А-80Ек, А-92Ек, АІ-93Ек, А-95Ек, А-98Ек) з вмістом не менш як 5 відсотків високооктанових кисневмісних добавок - абсолютованого технічного спирту та етил-трет-бутилового ефіру, здійснюється нафтопереробними підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Не допускається одночасна торгівля промисловими та продовольчими товарами, а також деякими продовольчими товарами (шоколадні вироби з рибо продукцією).

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

 

В деяких випадках, передбачених законодавством України, крім державної реєстрації, для заняття окремими видами діяльності вимагається отримання ліцензії. Перелік видів діяльності, які не можуть здійснюватися без ліцензії, є визначеним в ЗУ “Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності” від 01.06.2000р.

Відповідно до Закону ліцензія – документ державного зразку, який засвідчує право ліцензіату на проведення вказаного в ньому виду господарської діяльності протягом певного терміну за умовою виконання ліцензійних умов.

Ст..9 Закону встановлює види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню; Ст.. 10. -Документи, що подаються органу ліцензування для одержання ліцензії.

 

Некомерційна господарська діяльність.

Згідно ст.52 господарського кодексу України, некомерцiйне господарювання - це самостiйна систематична господарська дiяльнiсть, що здiйснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економiчних, соцiальних та iнших результатiв без мети одержання прибутку.

Некомерцiйна господарська дiяльнiсть здiйснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторiв економiки у галузях (видах дiяльностi), в яких вiдповiдно до статтi 12 цього Кодексу забороняється пiдприємництво, на основi рiшення вiдповiдного органу державної влади чи органу мiсцевого самоврядування. Некомерцiйна господарська дiяльнiсть може здiйснюватися також iншими суб'єктами господарювання, яким здiйснення господарської дiяльностi у формi пiдприємництва забороняється законом.

Не можуть здiйснювати некомерцiйну господарську дiяльнiсть органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи.

 

Суб’єкти господарювання.

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських вiдносин, якi здiйснюють господарську дiяльнiсть, які мають вiдокремлене майно i несуть вiдповiдальнiсть за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крiм випадкiв, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є (ст.55):

1) господарськi органiзацiї - юридичнi особи різних форм власності, якi здiйснюють господарську дiяльнiсть та зареєстрованi в установленому законом порядку;

 

2) громадяни України, iноземцi та особи без громадянства, якi здiйснюють господарську дiяльнiсть та зареєстрованi вiдповiдно до закону як пiдприємцi;

 

3) фiлiї, представництва, iншi вiдокремленi пiдроздiли господарських органiзацiй (структурнi одиницi), утворенi ними для здiйснення господарської дiяльностi.

 

Юридичні особи.

Відповідно до ст..80 Цивільного кодексу України, ЮО – це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. ЮО наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю, м\б позивачем та відповідачем у суді.

Організаційно-правовими формами юридичної особи є:

1. Підприємства
2. Кооперативи (виробничі та споживчі)
3. Господарські товариства
4. та інші.

 

Підприємства.

 

Ст..62 ГК. Пiдприємство є юридичною особою, має вiдокремлене майно, самостiйний баланс, рахунки в установах банкiв, печатку iз своїм найменуванням та iдентифiкацiйним кодом.

Згідно ст..63 ГК залежно вiд форм власностi, передбачених законом, в Українi можуть дiяти пiдприємства таких видiв:

1.приватне пiдприємство, що дiє на основi приватної власностi громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

2.пiдприємство, що дiє на основi колективної власностi (пiдприємство колективної власностi);

3. комунальне пiдприємство, що дiє на основi комунальної власностi територiальної громади;

4. державне пiдприємство, що дiє на основi державної власностi;

5. пiдприємство, засноване на змiшанiй формi власностi (на базi об'єднання майна рiзних форм власностi).

В Українi можуть дiяти також iншi види пiдприємств, передбаченi законом.

 

6.У разi якщо в статутному фондi пiдприємства iноземна iнвестицiя становить не менш як десять вiдсоткiв, воно визнається пiдприємством з iноземними iнвестицiями. Пiдприємство, в статутному фондi якого iноземна iнвестицiя становить сто вiдсоткiв, вважається iноземним пiдприємством.

7. Пiдприємства залежно вiд кiлькостi працюючих та обсягу валового доходу вiд реалiзацiї продукцiї за рiк можуть бути вiднесенi до малих пiдприємств, середнiх або великих пiдприємств.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації і ліквідації підприємства.

 

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів і ризиків підприємства.

 

Підприємства залежно від кількості працюючих і обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

 

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного Банку України щодо гривні.

 

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньо-облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного Банку України щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми.

 

Джерелами формування майна підприємства є:

грошові й матеріальні внески засновників;

доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;

доходи від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

інші джерела, не заборонені законодавством України.

 

 

Відповідно до ст.95 ЦК ЮО можуть відкривати філії та представництва. Керівник філії або представництва діє на підставі доручення, отриманого від головної ЮО.

Згідно з п.1.ст.95 Кодексу філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. (виробництво, торгівля, будівництво і т.п.).

П.2.ст.95 ЦК Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Діяльність обмежена виключно представницькими функціями (укладення договорів, прийом-передача продукції, представництво інтересів засновника ЮО у суді і т.п.), тобто воно не може безпосередньо займатися, напр.., виробництвом, але може укладати договори на реалізацію виробленої продукції, отримання сировини.