Фінансова діяльність та фінансове право України




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Фінансова діяльність та фінансове право України



Фінансове право — це галузь права, що регулює суспіль­ні відносини в галузі мобілізації, розподілу і використання державних фінансових коштів.

Фінансове право регулює виключно відносини, що ви­никають у фінансовій діяльності держави: складання, за­твердження, виконання бюджету, збір платежів і податків, державне фінансування і кредитування, регулювання гро­шової і валютної систем та ін.

Фінансове законодавство України — це сукупність нор­мативно-правових актів, що містять норми фінансового права. До їх числа належать Бюджетний кодекс України (22 червня 2001 р.), Закон України «Про систему оподат­кування» (18 лютого 1997 р.), Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (26 грудня 1992 р., з подальшими змінами), Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» (1993 р.) та інші нормативно-правові акти.

Фінансова система України включає:

1) загальнодержавний централізований фонд (Держав­ний бюджет України). За рахунок цих коштів фінансують­ся Збройні Сили, правоохоронні органи, освіта, охорона здоров'я, культура, соціальний захист населення, охорона природи та інші загально-соціальні справи;

2) централізовані фонди для окремих територій (міс­цеві бюджети);

3) позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соці­ального страхування, Фонд для вживання заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціаль­ному захисту населення та інші фонди);

4) децентралізовані фонди (фінанси галузей народного господарства, підприємств різних форм власності, установ і організацій);

5) різні форми кредиту (банківського і державного). Державний внутрішній кредит становить залучення дер­жавою вільних коштів населення (шляхом випуску обліга­цій та інших цінних паперів) з наступним поверненням цих коштів. Державний зовнішній кредит становить запозичен­ня коштів інших держав і міжнародних організацій. Об­слуговування зовнішнього кредиту здійснюється в першу чергу. Банківський кредит надається з вільних коштів Національним банком України комерційним банкам;

6) страхування (наприклад, державне соціальне стра­хування від нещасних випадків на виробництві й професій­них захворювань, що спричинили втрату працездатності).

Суб’єктами фінансового права є юридичні та фізичні особи, наділені фінансового правосуб’єктивністю (правоздатність і дієздатність).

Виникнення, зміна чи припинення фінансових правовідносин не відбувається лише за волевиявленням сторін, а зумовлені фінансово-правовим актом.

 

Бюджет і бюджетна система

Бюджет - це план формування та використання фінансових ре­сурсів, необхідних для функціонування держави протягом бюджетно­го періоду.

За своєю суттю бюджет - це розпис доходів і видатків держави на один бюджетний період. Він затверджується Верховною Радою і набу­ває сили закону, який у грошовій формі покладає на державні органи обов'язки по мобілізації коштівта надає повноваження на їх витрачан­ня. Бюджетні відносини в Україні регламентовані Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 р. Цей кодекс дає визначення основних термінів, які використовуються у сфері бюджетних відносин, визначає структуру бюджетної системи та її принципи, склад доходів і видатків бюджету, стадії і процедуру бюджетного процесу, його учасників, су­б'єктів контролю за додержанням бюджетного законодавствата їхні повноваження, відповідальність за бюджетні правопорушення тощо.

Бюджетна система України складається з Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, об­ласні, районні, бюджети районів у містах та бюджети місцевого само­врядування, якими є бюджети територіальних громад сіл, селищ та їх об'єднань.

Державний бюджет України затверджується Верховною Радою, а місцеві бюджети - місцевими радами, які й контролюють їх виконання.

Сукупність фінансових ресурсів, яка зосереджена у бюджетах усіх рівнів, утворює бюджетні ресурси України.

Джерелами бюджетних ресурсів є платежі господарських органі­зацій та податки з фізичних і юридичних осіб тощо.

Державний і місцевий бюджети можуть складатися з загального і спеціального фондів.

Загальний фонд бюджету включає:

1) всі доходи бюджету, крім призначених для зарахування у спеціальний фонд. До доходів бюджету належать податкові надходження, доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори і платежі, надходження від штрафів і фінансових санкцій та ін.;

2) всі витрати бюджету за рахунок надходжень у за­гальний фонд бюджету. Бюджетні кошти витрачаються на виконання функцій держави, завдань місцевого самовря­дування;

3) фінансування загального фонду бюджету. Цей розділ загального фонду бюджету визначає джерела покриття дефіциту бюджету, а також витрати фінансів, що утвори­лися внаслідок перевищення доходів бюджету над його витратами.

Спеціальний фонд бюджету включає:

1) бюджетні призначення на витрати за рахунок кон­кретно визначених джерел надходжень;

2) гранти або подарунки, отримані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

3) різницю між доходами і витратами спеціального фон­ду бюджету.

Передача коштів між загальним і спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки через зміну в Законі про Дер­жавний бюджет України або шляхом ухвалення рішення відповідної ради.

Проект закону про Державний бюджет України розроб­ляє Кабінет Міністрів України. Він має бути поданий до Верховної Ради України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.

Верховна Рада України розглядає проект закону в трьох читаннях і приймає Закон про Державний бюджет до 1 грудня року, що передує плановому.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет, Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати і стягувати обов'язкові платежі в бюджет відповідно до Закону про Дер­жавний бюджет за попередній бюджетний період.

Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Обслуговування бюджетних опера­цій здійснюється Державним казначейством України.

Контроль за виконанням Державного бюджету покладе­но на Верховну Раду України. Зокрема, Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює контроль за ви­користанням коштів Державного бюджету України. У ви­падках, визначених Бюджетним кодексом (наприклад, зміна структури витрат), Верховна Рада має право внести зміни до закону про Державний бюджет. Верховна Рада України приймає рішення щодо звіту Кабінету Міністрів України про виконання Дер­жавного бюджету України.

 

11.3. Система оподаткування в Україні

 

Принципи податкової політики України визначені Конституцією, згід­но з якою всі види податків встановлюються виключно уповноваженими на те державними органами. Референдум щодо законопроектів з пи­тань податків не допускається. Згідно зі ст. 67 Конституції кожен зобо­в'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, визначених законом. Громадяни зобов'язані щорічно подавати до податкових адміністрацій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік.

Відносини, що пов'язані з оподаткуванням, регламентовані Законом "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. (в редакції від 18 лютого 1997 р.) та іншими нормативними актами, прийнятими на його основі. Цей закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідаль­ність платників.

Податки - це обов'язкові відрахування від прибутків фізичних і юридичних осіб до бюджету держави.

Система оподаткування - це сукупність податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, що справляються у визначеному законом порядку.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законодавством про оподаткування.

Ознаками податку є: обов'язковість та примусовість; безоплатність; нецільовий характер, тобто відсутність вказівок щодо мети використан­ня надходжень від певного податку; розподіл надходжень коштів від податків між бюджетами різних рівнів і державними цільовими фонда­ми; безповоротність, тобто кошти, сплачені у вигляді податків, платни­кам не повертаються.

Встановлення і скасування видів податків і зборів та пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України. Ставки загально­державних податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, а ставки місцевих податків і зборів встано­влюються Верховною Радою АРК та місцевими радами і не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Платниками податків і зборів є фізичні та юридичні особи, на яких покладено обов'язок сплачувати податки і збори.

За правовим статусом платники податків поділяються на національ­них платників (резидентів) та іноземних платників (нерезидентів).

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт послуг), спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб тощо.

Всі податки і збори поділяються на:





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.70.175 (0.008 с.)