Взаємодія монетарної та фіскальної політики. Проблема дефіциту державного бюджету. Державний борг. Сеньйораж та інфляційний податок.

Взаємодія монетарної та фіскальної політики призводить до виникнення таких явищ, як сеньйораж та інфляційний податок.

Сеньйораж – дохід уряду від емісії грошей за умови сталого рівня цін.

Алгебраїчно сеньйораж можна представити:

,

де - темп приросту грошової маси, - реальні касові залишки.

Інфляційний податок – це втрати власників грошових засобів внаслідок інфляції:

,

де - темп інфляції

Взаємодію монетарної та фіскальної політики можна розглянути за допомогою різних моделей: моделі позичкового ринку та моделі подвійної рівноваги ().

 

а) б)

 

Рис. 10.1. Взаємодія монетарної та фіскальної політики у закритій економіці:

а) – модель позичкового ринку; б) – модель подвійної рівноваги грошового та товарного ринків; - ставка відсотку; - обсяг націонаціонального виробництва; (на рисю 10.1 б) замість М читати Y); - крива пропозиціїзаощаджень; - крива інвестиційного попиту;

- крива інвестиції – заощадження; - крива ліквідность – гроші; - початкова точка рівноваги.

Розглянемо закриту економіку. Нехай держава збільшує державні закупки, тоді виникатиме ефект витіснення. Величина ефекту витіснення залежить від цілі монетарної політики.

Якщо здійснюється політика сталої грошової маси (Μ = const), то за такої умови крива пропозиції грошей є вертикальною. Номінальна ставка відсотку коливається найбільше і ефект витіснення буде найбільшим. (Крива та на рис. 10.1).

Якщо грошова маса і ставка відсотку змінюються, крива пропозиції грошей буде нахиленою і ефект витіснення зменшиться (Крива та на рис. 10.1). Якщо ж здійснюється політика сталої ставки відсотку (і = const), крива пропозиції грошей є горизонтальною. Ефект витіснення нульовий (криві).

а) б)

Рис.10.? Наслідки протилежно спрямованих фіскальної та монетарної політики. На горизонтальній осі - реальний обсяг національного виробництва; на вертикальній осі

і – номінальна ставка відсотку; - крива ліквідність-гроші; - крива інвестиції-заощадження (на рис. замість слід читати, замість слід читати).

а)Фіскальна експансія при монетарній рестрикції: ставка відсотку підвищується значить інвестиції знижуються. Питома вага державних закупок та споживання зростає. Монетарна рестрикція здійснюється для подолання інфляції.

 

б)Монетарна експансія при фіскальній рестрикції: ставка відсотку знижується значитьінвестиції зростають. Монетарна експансія здійснюється для подолання можливого падіння обсягу виробництва, внаслідок подолання дефіциту державного бюджету.

Державний бюджет може мати як від*ємне сальдо ((дефіцит) у випадку перевищення видатків над податками, так і додатне сальдо (профіцит) у протилежному випадку

Існують такі основні концепції балансування державного бюджету:щорічнобалансований бюджет, бюджет, що балансується на циклічній основі, функціональні фінанси. В кожній з таких концепцій є свої недоліки.

У випадку щорічного балансування бюджет є проциклічним, він не пом’якшує, а підсилює коливання. Наприклад, нехай економіка на фазі піднесення. В таких умовах виникає профіцит державного бюджету. Якщо держава намагатиметься збалансувати бюджет, то цей надлишок буде потрачений. Відповідно сукупний попит зросте і обсяг виробництва також. Зростання прискориться. На фазі кризи все відбуватиметься навпаки. Боротьба з дефіцитом призведе до зменшення сукупного попиту і поглиблення кризи.

Бюджет, що балансується за період економічного циклу також має недоліки: криза та піднесення можуть мати різні масштаби та різну тривалість, але ж наперед невідомо, які можуть бути строки цих фаз та масштаби. Реалізувати таку концепцію важко. Вона може суперечити задачі стабілізації економіки.

У випадку функціональних фінансів головним завданням є не балансування бюджету, а балансування економіки. Проте проблема полягає в тому, що різні економісти по-різному розуміють балансування економіки.

Як правило проблемою є дефіцит державного бюджету. Його накопичення призводить до збільшення державного боргу, а державний борг може мати негативні наслідки ждя подальшого розвитку економіки: він призводить до скорочення інвестицій і гальмує оновлення основних фондів. Державний борг складається із зовнішнього та внутрішнього державних боргів. Внутрішній борг – борг перед своїм населенням. Зовнішній борг – борг перед іншими країнами та іноземними інвесторами.

Дефіцит державного бюджету породжує ефекти витіснення та інфляції. Він може виниати внаслідок таких причин як кризи та завищені оцінки майбутніх податкових надходжень.

Дефіцит державного бюджету можна або фінансувати (за допомогою державних позик та емісії грошей), або долати - як шляхом зменшення державних видатків, так і шляхом збільшення податків, що однак може мати негативні наслідки. За відсутності або недостатності попиту на державні облігації з боку приватних осіб, необхідним стає купівля державних облігацій Національним банком – спочатку за рахунок продажу свої резрвних активів, а потім за рахунок емісії.

 

 

10.3. Класична та кейнсіанська концепція макроекономічного регулювання. Передавальний механізм. Адаптивні очікування. Монетарне правило.

Передавальним механізмом називається система каналів, по яких реалізується вплив грошей в економічній системі. Суть цього механізму полягає в тому, що зміна монетарної політики змінює резерви комерційних банків, а вони, в свою чергу, пропозицію грошей. Однак, подальші зміни економістами класичного та кенсіанського напрямків пояснюються по-різному.

Розглянемо спочатку класичну концепцію макроекономічного регулювання. З цієї точки зору зміна пропозиції грошей безпосередньо впливає на сукупний попит, а він на номінальний обсяг виробництва. Швидкуість грошового обігу стабільна в тому розумінні, що вона змінюються повільно та передбачуваним чином. Окрім цього швидкість обігу грошей не залежить від їх пропозиції, попит на гроші не залежить від їх пропозиції, а визначається номінальним обсягом виробництва. При збільшенні пропозиції грошей у населення виникне їх надлишок, від якого воно захоче позбутися – шляхом збільшення закупок, тобто сукупного попиту.

Класична концепція ґрунтується на певних постулатах.

1) в умовах повної зайнятості нестача сукупних видатків для закупівлі виробленої продукції є мало ймовірна. В економіці й діє зако Ж.Б. Сея - пропозиція породжує власний попит, тобто виробництво створює дохід, що дорівнює вартості вироблених товарів. В результаті все що виробляється, те й купується.в

2) відхилення сукупних видатків від обсягу виробництва включає гнучкий механізм цін, ставок відсотку та заробітної плати і рівновага відновлюється.

3) Інвестиції покривають будь-яке падіння споживчих видатків внаслідок заощадження.

4) Вимушене безробіття неможливе – будь-який бажаючий працюючи за ринковою ставкою заробітної плати знаходить собі роботу.

5) При еластичністичних цінах та ставках заробітної плати коливання сукупного попиту не змінюють реальний прибуток фірм, а отже і реальний обсяг виробництва. Рівень цін є пропорційним ставкам заробітної плати і навпаки.

6) Сукупний попит змінюється насамперед внаслідок зміни грошової маси, тому втручання держави є зайвим.

 

Сучасною версією класичної концепції є монетаризм. Монетаризм робить акцент на ролі грошей. Основним рівнянням – є рівняння обміну:,

де M – кількість грошей, V – швидкість грошового обігу, Р – рівень цін в економіці, Y- реальний обсяг національного виробництва.

В монетаризмі формулюється монетарне правило. Відповідно цього правила – пропозиція грошей має зростати з таким же темпом, як і природний обсяг виробництва. З точки зору цієї концепції, державна політика є неефективною, оскільки державні органи не мають достатньої інформації, зокрема про різноманітні лаги.

Розглянемо тепер передавальний механізм з кейнсіанської точки зору: зміна пропозиції грошей змінює ставку відсотку. Ставка відсотку змінює інвестиції, а інвестиції змінюють номінальний обсяг виробництва. З кейнсіанської точки зору швидкість грошообігу мінлива та непередбачувана. При зростанні пропозиції грошей, ставка відсотку знижується, а спекулятивний попит на гроші збільшується. В результаті - швидкість грошообігу зменшується. Внаслідок цього економіка потрапляє в ліквідну пастку. Монетарна політика стає неефективною. Окрім цього, на думку кейнсіанців, інвестиції є низькоеластичними за ставкою відсотку. Тому, навіть при значних зниженнях ставки відсотку, інвестиції зростають мало. Отже на думку кейнсіанців, монетарна політика є в цілому неефективною, а ефективною є фіскальна політика.

Кейнсіанська концепція спирається на певні постулати:

1) Заощадження викликають вилучення грошей з потоку доходів і тим самим підривають дію закону Сея.

2) Економіка може бути збалансованою () і при значному безробітті та інфляції, капіталізм не є саморегульованою системою.

3) Суб’єкти заощаджень та інвестицій – це різні групи осіб. Інвестують фірми, а заощаджують як фірми (у вигляді нерозподіленого прибутку), так і домашні господарства.

4) Мотиви заощаджень та інвестування різні. Вирішальним чинником заощаджень та інвестування є не ставка відсотку, а дохід.

5) За рахунок накопичених заощаджень (багатства) та банківської системи, пропозиція заощаджень може відхилятися від їх поточної величини та поточних інвеатицій.

6) Внаслідок ефекту хроповика – ціни та заробітна плата нееластичні вбік зниження, тобто зростають вони швидко, а падають повільно. Якщо діє цей ефект, то у випадку падіння попиту, фірми замість зниження цін, будуть скорочувати обсяг виробництва (замість зниження заробітної плати – будуть звільняти працівників). На думку кейнсіанців, цей ефект виникає внаслідок дій монополії та профспілок.

7) Внаслідок зниження ставок заробітної плати, зайнятість також буде знижуватися. Це пояснюється тим, що доходи населення будуть падати, попит на продукцію з боку населення буде падати, внаслідок падіння споживання будуть скорочуватися інвестиції та обсяг виробництва.

8) Сукупний попит є мінливим, він змінюється внаслідок мінливості інвестицій а не грошової маси, тому необхідне втручання держави.

9) Базисною моделлю є модель доходи – видатки, а базисним рівнянням є: