ТЕМА 8. Інфляційний механізм та розподіл національного доходу.

Інфляція, її темп, види та наслідки. Методи антиінфляційної політики.

Інфляція – підвищення загального рівня цін в економіці. Темп інфляції визначається за формулою:

,

де - приріст рівня цін.

- початковий рівень цін.

За темпами розрізняють такі види інфляції:

- повзуча, темп інфляції не більше 10% на рік.

- галопуюча, темп від 10% до 100% на рік.

- гіперінфляція, темпи більше 100% на рік.

Різновидом гіперінфляції є суперінфляція. Її темпи 50% і більше на місяць.

З точки зору причин розрізняють такі форми інфляції:

- інфляція попиту, яка виникає в наслідок збільшення сукупного попиту;

- інфляція витрат виробництва, яка виникає внаслідок збільшення витрат виробництва.

 

 

а) інфляція попиту б) інфляція витрат виробництва

Рис. 9.5. Форми інфляції відповідно до їх причин. AS – крива сукупної пропозиції, AД- крива сукупного попиту, У – реальний обсяг виробництва, Інфляція витрат виробництва.

Наслідки цих форм інфляції різні: внаслідок інфляції попиту виробництво зростає, а внаслідок збільшення витрат виробництва виробництво зменшується.

З іншого боку в обох формах інфляції є спільні риси:

- в умовах інфляції ціни зростають нерівномірно;

- інфляція призводить до перерозподілу доходів та збільшення їх диференціації;

- інфляція підвищує ставки відсотку;

- може призвести до зниження курсу національної валюти;

- вона ускладнює економічні розрахунки та прогнозування.

Інфляція попиту, що виникає на фазі піднесення, може долатися методом як монетарної так і фіскальної політики. Окрім цього в цих умовах можливе застосування контролю за цінами та зарплатою (заморожування). Можливі також індексація доходів, податків та платежів. (Індексація – коректування певних вартісних величин відповідно до індексу цін.)

Однак інфляція витрат виробництва створює суттєві проблеми: зменшення сукупного попиту будь-якими методами поглиблює кризу. В цих умовах індексація уповільнює зміну відносних цін та ставок зарплати.

Методи антиінфляційної політики:

- монетарної політики (зменшення пропозиції грошей)

- фіскальної політики (зменшення видатків, збільшення податків)

- контроль за цінами, зарплатою та індексацією

Що стосується контролю за цінами, то він може призвести до дефіциту.

 

Зв’язок безробіття з інфляцією. Коротко- та довгострокова криві Філіпса.

 

Рис. 9.6. Модель прискорення інфляції. U/L – норма безробіття, П – темп інфляції, – довгострокова крива Філіпса, –короткострокова крива Філіпса, – точка довгострокової рівноваги.

Модель складається з двох кривих. Довгострокова крива проходить через точку природного рівня безробіття. Вона має вертикальний характер, тому що зміна темпу інфляції за довгий період часу на норму безробіття не впливає. Короткострокова крива є нахиленою. Вона перетинає довгострокову криву в точці очікуваного темпу інфляції. Короткострокова крива має від’ємний нахил, тому що при збільшенні сукупного попиту зростає рівень цін і зменшується рівень безробіття. Модель показує, що якщо фактичний темп інфляції такий як і очікуваний, то це на економіку не впливає.

Так само як і в моделі приймається гіпотеза адаптивних очікувань, а саме: темп інфляції що очікується в поточному періоді, дорівнює фактичному темпу інфляції в попередньому періоді. Люди на зміну темпів інфляції реагують з запізненням.

В теорії прискорення інфляції використовується закон Оукена, якому надається динамічна форма. Відносні величини, змінюються темпами їх приросту. Від'ємний нахил Ph_sr можна пояснити за допомогою моделі АД-АS(у випадку інфляції попиту). При відхиленні фактичного П_е короткострокова Ph зрушується по вертикалі.

 

Рис.9.7. Початкова стадія політики створення нових робочих місць. Е₁ – точка короткострокової рівноваги, Е₂ – точка довгострокової рівноваги

Цикли економічної політики.

Розглянемо країну з ринковою економікою, в якій при владі можуть знаходитися різні політичні сили. Розглянемо таку ситуацію: нехай країна перебуває в точці E_0, в якій безробіття знаходиться на природному рівні. Припустимо, що уряд вирішує проводити політику збільшення робочих місць. Графічно це означає, що економіка країни рухається вгору до точки E₁. Безробіття скорочується, а інфляція прискорюється (тому дану теорію часто називають теорією прискорення інфляції). Оскільки така політика уряду виявиться ефективною, то уряд вирішує проводити її надалі. Але через деякий період часу люди помічають, що інфляція прискорилась, внаслідок цього короткострокова крива Філіпса зрушується вгору до рівня E_1. Економіка переходить на нову короткострокову криву Філіпса. Безробіття скорочується мало. Оскільки політика стає менш ефективною, уряд вирішує перейти до політики підтримання досягнутого рівня зайнятості, але в наступному періоді, люди знов помічають, що інфляція прискорилась і короткострокова крива продовжує рухатися вгору. Раніше, чи пізніше, настає період, коли люди розуміють, що головна проблема – інфляція. Якщо країна демократична, то відбудуться вибори. Внаслідок цього, до влади приходить інша політична сила, яка проголошує курс боротьби з інфляцією (зменшення державних видатків, скорочення грошової маси, збільшення податків). Внаслідок цього безробіття починає збільшуватися.

 

 

 

 

Рис.9.8. Наслідки політика експансії (зменшення норми безробіття) – уповільнення темпів економічного зростання та прискорення інфляції.

 

Рис.9.9. Зміна курсу економічної політики - перехід до боротьби з інфляцією.

Е₃ Е₄: безробіття зростає інфляція прискорюється.

Е₄ Е₅: безробіття зростає, інфляція уповільнюється.

 

Рис. 9.10. Завершення антиінфляційної політики і перехід до політики експансії.

 

Рис.9.11. Траєкторія руху економіки внаслідок циклів економічної політики.

Внаслідок таких змін економічної політики в економіці виникають циклічні коливання, що називаються циклами економічної політики. При цьому до початкової точки економіка не повертається і не повторює траєкторію свого руху.

 

 

 

 

1. Проблема нерівності в розподілі доходів. Крива Лоренца.