Тема 1. Макроекономіка як наука.

ТЕМА 1. МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА.

ПЛАН:

1. Предмет та функції макроекономіки. Основні мікроекономічні проблеми.

2. Методологія макроекономічного аналізу. Типи макроекономічних величиню

3. Історія розвитку макроекономіки.

 

ПРЕДМЕТ ТА ФУНКЦІЇ МАКРОЕКОНОМІКИ. ОСНОВНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ.

 

Є спільні риси між мікро- і макроекономікою. Вони є теоретичними науками. Як в мікро- так і в макроекономіці головним напрямком є дослідження ринків.

В мікроекономіці аналізується поведінка окремих господарських суб’єктів та аналізуються галузеві ринки продуктів та ресурсів.

Навідміну від цього в макроекономіці досліджується національна економіка як єдине ціле. Ринки, які вивчаються в макроекономіці є національними.

Наприклад якщо в мікроекономіці розглядається ринок окремого товару, то в макроекономіці розглядається товарний ринок (в цей ринок включаються всі товари разом: як предмети споживання, так і засоби виробництва).

Разом з тим в макроекономіці розглядаються такі ринки, які не вивчаються в мікроекономіці. Це фінансові ринки. Фінансові ринки складаються з таких ринків: позичковий, валютний, фондовий (ринок цінних паперів), ринок грошей.

В макроекономіці докладно аналізується економічна політика держави.

Політика держави аналізується за напрямками:

1. фіскальна (бюджетно-податкова політика);

2. монетарна (кредитно-грошова політика);

3. соціальна.

В курсі макроекономіки розглядаються зовнішньо-економічні відносини. Основні проблеми, що розглядаються в курсі макроекономіки:

1. Інфляція.

2. Безробіття.

3. Економічне зростання.

Можна порівняти структуру мікроекономіки та макроекономіки. Мікроекономіка складається з таких розділів: теорія попиту, виробництва, конкуренції, загальноекономічні рівноваги, факторного розподілу національного доходу.

Макроекономіка складається: з теорії грошей, інфляції, зайнятості, циклів, економічного зростання, економічної політики, зовнішньо-економічних відносин.

Відрізняють 2 види макроекономічного аналізу:

1. ex post – макроекономічне рахівництво, макроекономічна статистика;

2. ex ante – власне макроекономіка, теоретичний аналіз, який полягає в формулюванні певних теоретичних концепцій, на основі яких створюються певні теоретичні моделі, на базі цих моделей здійснюються певні практичні економічні прогнози.

Функції:

1. Пізнавальна.

2. Прогнозтична.

3. Практична.

Практична функція:

1) макроекономіка виступає, як теоретична основа для економічної політики держави. Особливість макроек.: з будь-якого питання існують різні точки зору.

2) Макроекономічна модель та прогнози можуть використовуватися окремими господарюючими суб’єктами. В цьому зацікавлені банки та інші фінансові компанії, великі корпорації.

МЕТОДОЛОГІЯ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ. ТИПИ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ВЕЛИЧИН.

 

В макроекономіці використовуються як загальнонаукові, так і специфічні методи. Загальнонаукові: індукції та дедукції, аналіз та синтез, абстрагування (нехтування чимось), математичні та статистичні.

Специфічні: використовується припущення при інших “рівних умовах”, це означає що при аналізі певного процесу одна з величин вважається змінною, а решта сталими.

Відрізняють позитивний та нормативний макроекономічний аналіз.

Позитивний аналіз передбачає розгляд економіки такою, як вона є, або може бути внаслідок певних процесів.

Нормативний аналіз розглядає питання якою повинна бути економіка.

Макроекономічні величини можна класифікувати різними способами.

I спосіб.

Ендогенні величини

Екзогенні величини

Ендогенні – це такі величини, які можна визначити з даного рівняння або системи рівнянь, що складають дану модель.

Екзогенні – це такі величини, які не можна визначити з даної моделі.

На практиці такі величини визначаються статистичним шляхом і називаються параметрами. А в теорії такі величини розглядаються або в алгебраїчному вигляді, або підставляються довільні числові значення.

В графічних моделях ендогенними величинами будуть ті, що позначаються на осях координат. Решта величин буде екзогенними.

P – рівень цін

Y – обсяг національного виробництва

AD – сукупний попит

P, Y – ендогенні величини

M – грошова маса (екзогенна величина)

T – податки (екзогенна величина)

C – державні закупки

i – номінальна ставка %

e – номінальний валютний курс.

II спосіб.

Макроекономічні величини поділяються:

Запаси

Потоки

Запаси – це сукупні величини, що вимірюються на певний момент часу (певну дату).

Потоки – це величини, які вимірюються за певний проміжок часу.

Потоки – це швидкості з якими змінюються запаси.

Відрізняють вхідний та вихідний потік.

Запаси – це накопичені потоки.

Наприклад. Обсяг основних фондів – це запаси.

Введення в дію та вибуття з дії основних фондів – це потоки.

Чисельність зайнятих – запас.

Кількість найнятих та звільнених з роботи – це потоки.

Всі доходи та видатки є потоками.

Держбюджет є потоком.

Державний борг є запасом.

III спосіб.

Макроекономічні величини поділяються:Номінальні

Реальні

Номінальні – це вартісні величини, що вимірюються при поточному рівні цін. Містять в собі вплив інфляції або дефляції.

Реальні величини – це величини, що вимірюються при сталому рівні цін і таким чином очищені від впливу інфляції та дефляції.

IV спосіб.

Макроекономічні величини поділяються:

Фактичні

Очікувані

Заплановані.

На практиці видатки можна планувати більш надійно ніж доходи.

Вцілому величини, які використовуються в макроекономіці є агреговані (сукупні).

Парадокс заощадження.

 

Розглянемо ситуацію: нехай господарські суб’єкти в економіці мають песимістичні очікування. В цих умовах люди будуть збільшувати заощадження. Збільшення заощаджень означає зменшення видатків сукупний попит на товари зменшиться виробництво товарів скоротиться безробіття, падіння доходів зменшення заощаджень. В цьому полягає парадокс заощаджень.

Розглянемо це з точки зору кейнсіанської моделі “Доходи-Видатки” методом “вилучення-ін’єкції”.

 

Оцінки песимістичні, господарські суб’єкти автономні заощадження.

В точці інвестиції і заощадження .

Суть парадоксу: Екзогенне заощаджень призводить до зменшення реальної величини рівноважного національного доходу та зменшення рівноважної величини заощаджень.

Скористуємося класичною версією моделі позичкового ринку.

 

Пояснення: з класичної точки зору діє гнучкий механізм ставки відсотку.

.

Цикли економічної політики.

Розглянемо країну з ринковою економікою, в якій при владі можуть знаходитися різні політичні сили. Розглянемо таку ситуацію: нехай країна перебуває в точці E_0, в якій безробіття знаходиться на природному рівні. Припустимо, що уряд вирішує проводити політику збільшення робочих місць. Графічно це означає, що економіка країни рухається вгору до точки E₁. Безробіття скорочується, а інфляція прискорюється (тому дану теорію часто називають теорією прискорення інфляції). Оскільки така політика уряду виявиться ефективною, то уряд вирішує проводити її надалі. Але через деякий період часу люди помічають, що інфляція прискорилась, внаслідок цього короткострокова крива Філіпса зрушується вгору до рівня E_1. Економіка переходить на нову короткострокову криву Філіпса. Безробіття скорочується мало. Оскільки політика стає менш ефективною, уряд вирішує перейти до політики підтримання досягнутого рівня зайнятості, але в наступному періоді, люди знов помічають, що інфляція прискорилась і короткострокова крива продовжує рухатися вгору. Раніше, чи пізніше, настає період, коли люди розуміють, що головна проблема – інфляція. Якщо країна демократична, то відбудуться вибори. Внаслідок цього, до влади приходить інша політична сила, яка проголошує курс боротьби з інфляцією (зменшення державних видатків, скорочення грошової маси, збільшення податків). Внаслідок цього безробіття починає збільшуватися.

 

 

 

 

Рис.9.8. Наслідки політика експансії (зменшення норми безробіття) – уповільнення темпів економічного зростання та прискорення інфляції.

 

Рис.9.9. Зміна курсу економічної політики - перехід до боротьби з інфляцією.

Е₃ Е₄: безробіття зростає інфляція прискорюється.

Е₄ Е₅: безробіття зростає, інфляція уповільнюється.

 

Рис. 9.10. Завершення антиінфляційної політики і перехід до політики експансії.

 

Рис.9.11. Траєкторія руху економіки внаслідок циклів економічної політики.

Внаслідок таких змін економічної політики в економіці виникають циклічні коливання, що називаються циклами економічної політики. При цьому до початкової точки економіка не повертається і не повторює траєкторію свого руху.

 

 

 

 

1. Проблема нерівності в розподілі доходів. Крива Лоренца.

 

 

ТЕМА 11. Валютний ринок.

1. Попит на національну валюту за рахунком поточних операцій. Крива попиту та її екзогенні чинники.

2. Пропозиція національної валюти за рахунком поточних операцій. Крива пропозиції у випадках високо- та низькоеластичного попиту на імпортні товари, її екзогенні чинники.

3. Чистий попит за рахунком руху капіталів. Крива чистого попиту та її екзогенні чинники.

4. Механізм досягнення ріноваги на валютному ринку.

5. Валютні режими та валютна інтервенція. Вплив валютної інтервенції на грошову масу. Стерилізація.

ТЕМА 1. МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА.

ПЛАН:

1. Предмет та функції макроекономіки. Основні мікроекономічні проблеми.

2. Методологія макроекономічного аналізу. Типи макроекономічних величиню

3. Історія розвитку макроекономіки.