ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

І. Правопис голосних і приголосних, префіксів, суфіксів.



Правопис голосних.

Чергування О, Е з І.

О, Е переходять в І:
1. У відмінкових формах та похідних частинах мови, утворених від:  
1). Іменників однини: промінь – променя – променевий, вісь – осі – осьовий.
2). Іменників множини: село – сіл, нога – ніг, ворота – воріт.
3). Прикметників: корінь – кореневий, у майбутньому – у майбутнім.
4). Присвійних прикметників: Ігор – Ігорів – Ігорового, Василь – Василів – Василевого.
5). Власних назв: Київ – Києва, Чернігів – Чернігова, Харків – Харкова.
6). Числівників: шість – шести – шостий, сім – семи – сьомий.
7). Займенників: твій – твого – твоїм, їхній – їхнього – їхнім
8). Дієслів: росте – ріс – рости, несе – ніс – носити.
9). У формах іменників на -оро-, -оло-, -ере-, -еле-: болото – боліт – болітце, дорога – доріг – доріжка, але: джерело – джерел – джерельце; дерево – дерев – деревце.
2. При словотворенні ніс – носити, західний – заходити, робітник - робота
3. У дієсловах (доконаний – недоконаний вид) зберегти – зберігати, викоренити – викорінювати, випекти – випікати.
4. У дієсловах із суфіксом -ува, -юва та похідних іменниках на –нн(я), коли наголос падає на кореневийІ: виполоскати – виполіскувати – виполіскування, завертіти – завірчувати – завірчування, але: вивершувати, прищеплювати, потребувати.

Опереходить вА:

1. Опереходить вА у дієсловах: схопити – хапати, але: простити - прощати.

 

О, Е у закритому складі.

О, Е у закритому складі не переходять в І:
Коли вони випадні або вставні:   день – дня, сотня – сотень, марка – марок, але: мох - моху, лоб - лоба, рот - рота, лев – лева.
2. Між приголосними у групах -ор-, -ер-, -ов-:   шовк – шовку, шерсть – шерсті, вовк – вовка але: погірдливий – погорда.
3. У групах -оро-, -оло-,-ере-,-еле-:   мороз, холод, берег, перепілка, але: моріг, поріг, сморід, просторінь, оборіг.
4.О, еу префіксах воз-, роз-, без-: вознесіння, розмивання, безтурботний.
5. О, е в суфіксах -очк-, -оньк-, -тель-, -еньк-, -есеньк-: діточки, голубонька, мислитель, тепленький, малесенький.
6. У прикметниках, утворених від власних назв на -ов, -ев, -єв, -їв: Серпухов – серпуховський, Ржев – ржевський, Бакаєв – бакаєвський, Чугуїв – чугуївський.
7. У словах іншомовного походження: марафон, студент, шеф, диригент, Мирон, але: колір – кольору, Федір – Федора.
8. В абревіатурах, складноскорочених словах: торгпред, неп, завгосп, виконроб.
9. У родовому відмінку іменників на -ння: запрошення, розчарування, вибачення.
10. У складних словах із наголошеними -вод-, -воз-, -нос-, -роб-, -лов- у кінці слів: діловод – діловода, водовоз – водовоза, хлібороб – хлібороба, але: (-хід, -ріг) пішохід – пішохода, носоріг – носорога; (-від): гозопровід – газопровода – гозопровідний; (-воз): бензовоз – бензовоза – бензовозний..
11. У словах, утворених від грецького слова “поліс” - місто: Сімферополь – сімферопольський, Нікополь – нікопольський, але: Ольгопіль – ольгопільський, Тернопіль – тернопільський.

 

Чергування О, Е з И, І.

1. І зберігається в словах із вирівняною основою: 1). У род. відм. однини та зменшувальних формах: 2). У род. відм. множини та зменшувальних формах:   гребінець – гребінця – гребінчика, фахівець – фахівця. гора – гір – гірка – гірочка , зоря – зірка – зірок – зірочка – зірочок.
2. Е, и змінюються перед р, л у дієслівних коренях: завмер – замри – завмирати, беру – брати – вибирати.
3. Деякі слова мають паралельні форми: брівка (на обличчі) – бровка (край дороги); клешня – клішня (стилістично нейтральні); голівка (дитини) – головка (капусти, цвяха).
4. Окремі українські прізвища пишуться з о, е, і: Семонков – Семенков – Семінков; Ковальовський – Ковалевський – Ковалівський

Правопис ненаголошених О, А, Е, И, І.

1. Правопис перевіряється наголосом: лежати – лежачи, лизати – лижучи.
2. О – після ж, ч, ш, щ, дж, й перед складами з а, о, у, ита твердим приголосним: жовтий, чоловік, шовк, щока, Джонатан, бджола, серйозний.
3. Е – після ж, ч, ш, щ, дж, й перед складами з е, и та м’яким приголосним:. женити, чернетка, шелестіти, щебінь, джерело.
4. А – перед складом з постійно наголошеним а (я): багаття, качан, гаряче, але: лопата, поганий.
5. Характер чергування порушується при зміні форм слова: вечір – на вечорі, гай– гайочок, край – краєчок, серпень – серпневий

 

5. Позиційні чергування, пов’язані з милозвучністю.

1. Чергування У- В, І – Й.

У, В як префікси.

1. У - в чергуються, якщо при цьому не змінюється значення слова: вживати – уживати, вчений – учений, вчора – учора.
2. У, в не чергуються: 1) Якщо змінюється значення слова:   2) У словах іншомовного походження: 3) У власних назвах:   удача (щасливий випадок) – вдача (характер); враження – ураження, вправа – управа. утопія, ультиматум, ватерлінія, варіант. Уругвай, Уганда, Вірджинія, Вінсент, але: Віллі - Уіллі, Вілбі – Уілбі, Вокер – Уокер.

Уживання прийменників У, В,

У вживається для уникнення збігу складних для вимови приголосних:
1. Між приголосними: мій учитель, взяв у хлопця, знайшов у кімнаті.
2. Перед приголосними на початку речення: Увійшли в кімнату. Учора зустрілися.
3. Після паузи (розділового знака) перед приголосним: Поглянула – уразила в саме серце. Щастя і радість – усюди.
4. Між голосним і приголосним: та завжди передв, ф, льв, св, тв, хвтощо: виглянув у вікно, у хвилини небезпеки, зайшла у воду, зникла у лісі.
В уживається для уникнення збігу голосних:
1. Між голосними: …прийшли в оточенні …; бачили в озері…
2. Перед голосним на початку речення: В іншому випадку…В озері купатися краще.
3. Після голосного перед приголосним (крім в, ф, льв, св, хвта ін.): зустрілися вранці, знайшли в садку, побачила в метро; але: побачила у вікно.

Сполучники І, Й.

І вживається:

1. Між приголосними: день і вечір, любов і турбота (зіставлення).
2. Перед приголосним на початку речення: І знову буде свято. І цього замало.
3. Після паузи (розділового знака) перед приголосним: Глянув – і засміявся. Пройдуть сніги – і буде весна.
4. Між голосними, голосним і приголосним та перед словом на й, я, ю, є, ї:: Таня і Юля; знаю і пам’ятаю; страшно і весело; теплий і тихий.

Й уживається:

1. Між голосними: взяли й одіслали; швидко й обережно.
2. Перед голосним на початку речення: Й одного не бачив. Й отак добиралися. Але часто ставиться І: І ось у чому річ
3. Після голосного перед приголосним: зустрічі й прощання; та й не бачив нічого.

 

2. Прийменники З, ІЗ, ЗІ (ЗО).

 

З вживається:  
1. Перед словом на голосний: взяв з окремої папки, вийшов з автобуса.
2. Перед приголосним (крім с, ш): одна з фірм, з діда-прадіда, але: вийшов зі школи.
ІЗвживається між приголосними (переважно з, с, ц, ч. ш, щ) та групами приголосних: виїхав із Судака, …із сиром пироги, взяв із шафи, знав із власного досвіду.
ЗІвживається: перед сполученням приголосних, серед яких є з, с, ц, ч, ш, щ: приїхав зі Сходу, пізно прийшов зі школи, затримався зі своїми колегами.
Зо (фонетичний варіант ЗІ) уживається: із числівниками два, тритазайменником мною: разів зо два, зустрівся зо (зі) мною, пролетіло десятків зо три качок.

Чергування И з І.

1. І пишеться в основах незапозичених слів:

1. І чергується з О або Е: дорога – доріг, жінка – жінок, стеріг – стерегти.
2. У суфіксах -інь, -іш, -ісіньк, -юсіньк: теплінь, світліший, спокійнісінький.
3. Після м'яких і пом’якшених: осінь, сопілка, ніж, одвірок.
И може чергуватися з І при словотворенні: злипатися – зліпити, висіти - повісити.

2. И пишеться:

1. У відкритих складах -ри-, -ли-відповідно до вимови: гриміти, крижина, литаври, відлига, але: гріти, дрімати, зрікатися, тріщати.
2. Після твердих приголосних: сивина, пироги, нитка, питання.
3. У кінці слів після г, к, х: круги, руки, птахи, але (які): короткі, лихі.

3. Необхідно розрізняти суфікси -ІНН(я), -ИНН(я):

1.-інн(я) - у віддієслівних іменниках: служити – служіння, творити - творіння.
2.-инн(я) - у збірних іменниках: гарбуз – гарбузиння, картопля – картоплиння.

И, І після шиплячих.

1. І пишеться:

1. У деяких словах після ж, ц, ч, ш, щ: жінка, ціанід, цідило, цілий, цілитель, цілувати, ціль, цінний, ціп, ціпеніти, цісар, кочівник, чільний, чіп, чіпати, чіпляти, чіткий, чітко, мишій, шість, щілина, щільний, щімкий, щіпка, щітка, щічка, але:живіт, цивілізація, цикл, цикорій, цикута, цинізм, цирк, цитрус, цифра, чилієць, чимало, чинний, число, чистий, читач, шибка, шип, ширма, широчінь, шифр, шишка, щиглик, щипати, щирий, щит.
2. У дієсловах наказового способу 1-і та 2-ї особи множини: сказати – скажіть – скажімо, пекти – печіть – печімо, мовчати – мовчіть – мовчімо.
3. У прислівниках: (в)уночі, хутчіш, (в)удвічі, мерщій, чітко.
4. У род. та місц. відмінках однини іменників жіночого роду: мережі, ночі, печі, речі, суміші.
5. У наз. відмінку множини іменників, прикметників, числівників: межі, ножі, дріжджі, ключі, очі, гроші, вірші, кращі, вражаючі, рішучі, вищі, кращі, перші, тричі.

2. И пишеться:





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.221.159.255 (0.007 с.)