Методичні рекомендації щодо виконання контрольних робіт з навчальної дисципліни «криміналістична експертиза»

 

Контрольна робота з навчальної дисципліни «Криміналістична експертиза» є одним із різновидів науково-практичної роботи студентів і найбільш ефективним та результативним видом самостійної роботи для студентів заочної форми навчання. Написання контрольної роботи є обов’язковою умовою для допуску студентів заочної форми навчання до чергової заліково-екзаменаційної сесії.

У контрольній роботі формулюється авторське розуміння проблеми та пропонуються висновки, засновані на нормативно-правових актах та юридичній літературі. Тому при написанні контрольних робіт з навчальної дисципліни «Криміналістична експертиза» студенти повинні не лише здійснити реферування теоретичного матеріалу, але й ознайомитися та опрацювати нормативно-правові акти і спеціальну літературу, що стосуються обраної теми роботи, і провести їх детальний теоретико-прикладний аналіз.

Практика виконання контрольних робіт показує корисність дотримання наступної логічної послідовності:

1) осмислення обраної теми для освітлення в контрольній роботі та формування відповідного задуму;

2) пошук інформаційних, документальних і нормативно-правових джерел;

3) систематизація матеріалів і розробка плану написання контрольної роботи;

4) написання тексту контрольної роботи;

5) обробка рукопису, оформлення науково-довідкового апарату, додатків, титульного листа.

При осмисленні обраної теми і формуванні задуму написання контрольної роботи важливо чітко визначити, яке вирішується завдання; чи робиться акцент на теоретичне обгрунтування проблеми або на узагальнення практики; який довідковий або ілюстративний матеріал повинен бути поданий і використаний.

При пошуку та збиранні матеріалів, підбиранні документів і нормативно-правових актів використовуються, залежно від поставленої мети і відведеного часу, два основні підходи: зібрати максимальну кількість різних джерел та/або підібрати мінімально необхідні джерела для виконання контрольної роботи.

При формуванні задуму паралельно відпрацьовується структура написання контрольної роботи. Тому доцільно обговорити з викладачем два-три варіанти плану роботи.

Визначившись з остаточною структурою, здійснюється групування (розрізнені дані зводяться в зручні таблиці, схеми, тези тощо) та систематизація (розкладання у певній послідовності за частинами роботи) матеріалів.

Рубрикація (поділ) повинна відповідати логічно зіставним елементам (розділам, підрозділам, підпунктам), що відображають зміст роботи.

Написання тексту рукопису (набір на електронному носії) є складною частиною самостійної роботи, оскільки текст контрольної роботи формується не шляхом переписування або простої компіляції, а на основі творчого (наукового) аналізу зібраних матеріалів.

Підготовлений рукопис вимагає авторського доопрацювання, критичної оцінки логіки і змісту тексту, літературної правки, перевірки правильності оформлення, подання науково-довідкового та бібліографічного апарату у тексті та в кінці контрольної роботи.

У завершуючій стадії виконання контрольної роботи забезпечується єдність стилю викладення матеріалу, введення додаткових рубрикацій, перевірка орфографії та пунктуації.

Контрольні роботи подаються у роздрукованому вигляді або написані власноручно на папері формату А4 (210х297 мм). Обсяг контрольної роботи повинен складати 12 – 15 сторінок. Якщо робота виконується на електронному носії, то текст підлягає підготовці в редакторі Microsoft Word 6.0 і вище для Windows, гарнітура – Times New Roman (Cyr), величина шрифту в тексті – 14 кегль, міжрядковий інтервал – 1,5, абзацний відступ – 1,25 см, всі поля – по 2 см. Всі об’єкти, таблиці, графіки і малюнки повинні бути вставлені у текст контрольної роботи. Посилання на цитовані джерела оформляються у тексті контрольної роботи у квадратних дужках із вказанням номера джерела та сторінки.

В обов’язковому порядку контрольна робота повинна містити самостійно розроблений студентом план. У контрольній роботі повинні бути наявні титульний аркуш, вступ, розділи роботи згідно з планом, висновки і список використаних при написанні роботи джерел (мінімальна кількість використаних джерел у контрольній роботі – 10). У вступі необхідно розкрити актуальність обраної теми роботи та основні завдання, які підлягають дослідженню. У висновках повинні міститися підсумкові найважливіші узагальнення основного матеріалу поданого згідно з планом контрольної роботи. Список використаних джерел формується у відповідності з правилами повного бібліографічного опису При використанні літературних джерел необхідно вказувати: для періодичних видань – прізвище та ініціали автора статті, її назву, найменування періодичного видання, рік, номер та сторінки; для книг – прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання книги, загальну кількість сторінок.

У контрольній роботі повинна бути дотримана єдність стилю викладення матеріалу, забезпечена орфографічна, синтаксична та стилістична грамотність відповідно до норм сучасної української мови.

Контрольна робота подається викладачу не пізніше останнього заняття з навчальної дисципліни.

Контрольні роботи, оформлені з порушенням встановлених вимог, не підлягають зарахуванню.

ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «КРИМІНАЛІСТИЧНА ЕКСПЕРТИЗА» ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

1. Поняття спеціальних знань у кримінальному процесі.

2. Спеціальні знання та проблеми їх застосування в процесі доказування.

3. Форми використання спеціальних знань.

4. Участь спеціаліста та консультанта у кримінальному процесі.

5. Роль і місце судової експертизи у боротьбі із злочинністю.

6. Роль і значення судової експертизи у кримінальному процесі.

7. Судова експертологія як наука про судово-експертну діяльність.

8. Система і структура загальної теорії судової експертології та її завдання.

9. Призначення судової експертизи у кримінальному, цивільному, господарському та адміністративному процесі.

10. Сучасна класифікація судової експертизи.

11. Історія розвитку судово-експертних установ в Україні.

12. Судово-експертні заклади.

13. Система судово-експертних установ України.

14. Система судово-експертних установ у зарубіжних країнах.

15. Співробітництво судово-експертних установ України з міжнародними судово-експертними організаціями.

16. Концептуальні основи теорії судової експертизи.

17. Організація проведення судової експертизи.

18. Призначення та проведення судової експертизи.

19. Правова природа висновку експерта.

20. Перевірка та оцінка висновку експерта.

21. Доказове значення ймовірного висновку експерта.

22. Висновок експерта як джерело доказів у кримінальному процесі.

23. Проведення експертизи у суді.

24. Сутність комісійної та комплексної судових експертиз.

25. Висновок експерта: сутність, структура, зміст.

26. Поняття експертних недоліків і помилок.

27. Експертна помилка і неправдивий висновок експерта.

28. Поняття, завдання та основні принципи експертної профілактики.

29. Виникнення та основні етапи формування судових експертиз.

30. Перспективи розвитку кримінологічної та науково-правової експертиз.

31. Перспективи розвитку одорологічної та судово-комп’ютерної експертиз.

32. Система судово-експертних установ у зарубіжних країнах.

33. Права судового експерта.

34. Обов’язки судового експерта.

35. Відповідальність судового експерта.

36. Допит експерта.

37. Підстави призначення судової експертизи.

38. Постанова (ухвала) про призначення судової експертизи.

39. Логічні основи формулювання питань при призначенні експертизи.

40. Упаковка та транспортування об’єктів експертизи.

41. Обов’язкове призначення судової експертизи.

42. Процесуальні гарантії осіб при призначенні та проведенні судової експертизи.

43. Вибір експерта або експертної установи при призначенні експертизи.

44. Об’єкт і предмет загальної теорії судової експертології.

45. Суб’єкти загальної теорії судової експертології.

46. Методи загальної теорії судової експертології.

47. Функції загальної теорії судової експертології.

48. Окремі вчення у судовій експертології.

49. Поняття судової експертизи.

50. Предмет судової експертизи.

51. Об’єкт судової експертизи.

52. Класифікація завдань судової експертизи.

53. Методика та методи судової експертизи.

54. Використання психології в експертній діяльності.

55. Основні проблеми експертної діяльності, пов’язані з реалізацією логічних і психологічних установок.

56. Класифікаційні дослідження.

57. Ідентифікаційні дослідження.

58. Діагностичні дослідження.

59. Ситуаційні дослідження.

60. Поняття експертної технології та її складові.

ЗАСОБИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «КРИМІНАЛІСТИЧНА ЕКСПЕРТИЗА»

1. Поняття теорії судової експертології та її місце в системі наукового знання.

2. Судова експертологія як наука про судово-експертну діяльність.

3. Система і структура загальної теорії судової експертології та її завдання.

4. Об’єкт і предмет загальної теорії судової експертології.

5. Суб’єкти загальної теорії судової експертології.

6. Методи загальної теорії судової експертології.

7. Функції загальної теорії судової експертології.

8. Окремі вчення у судовій експертології.

9. Передумови формування загальної теорії судової експертизи і тенденції розвитку судово-експертної діяльності.

10. Генезис ідеї науки про судову експертизу.

11. Аналіз сучасних концепцій загальної теорії судової експертизи.

12. Концептуальні основи підвищення ресурсів і функціональних можливостей загальної теорії судової експертизи.

13. Характеристика судово-експертної діяльності як предмета загальної теорії судової експертизи.

14. Взаємозв’язок судової експертології з криміналістикою: їх спільні та відмінні риси.

15. Методологічні проблеми судової експертології.

16. Виникнення та основні етапи формування судових експертиз.

17. Судово-експертні заклади.

18. Виникнення і розвиток криміналістики на кафедрах юридичних навчальних закладів.

19. Сучасний стан і перспективи розвитку судової експертології.

20. Судово-експертна діяльність та її зв’язок з правоохоронною діяльністю.

21. Значення загальної теорії судової експертизи для розвитку судово-експертної діяльності.

22. Стан науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності в Україні.

23. Системний аналіз судово-експертної діяльності.

24. Проблеми нормативно-правового регулювання судово-експертної діяльності у кримінальному процесі.

25. Правовий статус судового експерта: його права, обов’язки та відповідальність.

26. Допит експерта у кримінальному, цивільному, господарському та адміністративному процесах: порівняльний аналіз.

27. Поняття спеціальних знань у кримінальному процесі.

28. Спеціальні знання та проблеми їх застосування у процесі доказування.

29. Форми використання спеціальних знань. Участь спеціаліста та консультанта у кримінальному процесі.

30. Правові та гносеологічні межі використання спеціальних знань.

31. Основні етапи зародження та розвитку судової експертизи.

32. Норми Конституції України і Закону України «Про судову експертизу» щодо основних питань здійснення судово-експертної діяльності.

33. Норми Кримінально-процесуального кодексу України щодо призначення та проведення експертизи.

34. Поняття судової експертизи.

35. Предмет судової експертизи.

36. Об’єкт судової експертизи.

37. Класифікація завдань судової експертизи.

38. Методика та методи судової експертизи.

39. Поняття і види мови: терміни загальної теорії судової експертології.

40. Тенденції формування, розвитку та уніфікації наукової мови та її термінологічного апарату.

41. Логічні основи експертної діяльності.

42. Використання психології в експертній діяльності.

43. Основні проблеми експертної діяльності, пов’язані з реалізацією логічних і психологічних установок.

44. Поняття «інформація» та «інформаційне забезпечення».

45. Інформаційне забезпечення експертної діяльності.

46. Математизація експертної діяльності.

47. Інформаційні основи судово-експертного дослідження.

48. Проблеми інформаційного забезпечення судово-експертного дослідження.

49. Використання в судово-експертному дослідженні інформації, отриманої в результаті попередніх досліджень.

50. Інформаційно-довідкові матеріали як об'єкт судово-експертного дослідження.

51. Застосування математичних та логічних засобів у судово-експертних дослідженнях.

52. Логіко-математичні та кібернетичні методи в судовій експертизі.

53. Поняття систематизації наукових знань і види підсистем.

54. Наукові закономірності та їх види.

55. Предметні науки і предметні експертизи, підстави їх розмежування.

56. Значення класифікації судової експертизи.

57. Особливості призначення судової експертизи у кримінальному, цивільному, господарському та адміністративному процесі.

58. Сучасна класифікація судової експертизи.

59. Підстави класифікації судових експертиз.

60. Види експертиз у кримінальному судочинстві.

61. Формування нових видів судових експертиз.

62. Сутність основної та додаткової експертиз.

63. Сутність комісійної та комплексної судових експертиз.

64. Класи судових експертиз.

65. Види, підвиди та роди судових експертиз.

66. Перспективи розвитку кримінологічної та науково-правової експертиз.

67. Перспективи розвитку одорологічної та судово-комп’ютерної експертиз.

68. Судово-експертна діяльність та її зв’язок з правоохоронною діяльністю.

69. Судова експертиза та судово-експертна діяльність.

70. Основна мета (завдання) судово-експертної діяльності.

71. Принципи та особливості судово-експертної діяльності.

72. Історія розвитку судово-експертних установ в Україні.

73. Система судово-експертних установ України.

74. Система судово-експертних установ у зарубіжних країнах.

75. Співробітництво судово-експертних установ України з міжнародними судово-експертними організаціями.

76. Права судового експерта.

77. Обов’язки судового експерта.

78. Відповідальність судового експерта.

79. Допит експерта.

80. Підстави призначення судової експертизи.

81. Постанова (ухвала) про призначення судової експертизи.

82. Логічні основи формулювання питань.

83. Упаковка та транспортування об’єктів експертизи.

84. Обов’язкове призначення судової експертизи.

85. Процесуальні гарантії осіб при призначенні та проведенні судової експертизи.

86. Вибір експерта або експертної установи.

87. Стадії експертного дослідження.

88. Призначення та проведення експертизи у стадії порушення кримінальної справи.

89. Проведення експертизи у суді.

90. Особливості проведення комплексної та комісійної експертиз.

91. Тактичні основи використання судових експертиз при розкритті та розслідуванні злочинів.

92. Поняття експертного дослідження та його види.

93. Класифікаційні дослідження.

94. Ідентифікаційні дослідження.

95. Діагностичні дослідження.

96. Ситуаційні дослідження.

97. Поняття експертної технології та її складові.

98. Правила призначення судової експертизи.

99. Загальна характеристика методики судово-експертного дослідження та її стадій.

100. Висновок експерта як джерело доказів у кримінальному процесі.

101. Висновок експерта: сутність, структура, зміст.

102. Форми і види висновків експерта.

103. Класифікація висновків експерта.

104. Ймовірний (вірогідний) висновок експерта.

105. Категоричний висновок експерта.

106. Доказове значення ймовірного висновку експерта.

107. Повідомлення про неможливість дачі висновку експерта.

108. Оцінка висновку експерта.

109. Завдання і види оціночної стадії експертного дослідження.

110. Елементи оцінки висновку експерта.

111. Логіко-процесуальна оцінка висновку експерта.

112. Спеціальна оцінка висновку експерта.

113. Порядок оцінки висновку експерта та його наслідки.

114. Поняття експертних недоліків і помилок.

115. Причини експертних помилок та їх класифікація.

116. Способи виявлення експертних помилок та їх профілактика.

117. Експертна помилка і неправдивий висновок експерта.

118. Поняття, завдання та основні принципи експертної профілактики.

119. Форми і стадії експертно-профілактичної діяльності.

120. Виявлення експертом обставин, що сприяють правопорушенням.

121. Способи фіксації експертної профілактики і шляхи підвищення її ефективності.

122. Поняття і теоретичні основи прогнозування.

123. Види, методи і функції криміналістичного прогнозування.

124. Відмінності експертного прогнозування від криміналістичного прогнозування.

125. Основні напрями розвитку вчення про експертне прогнозування.