Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення у надзвичайних ситуаціях

ЛЕКЦІЯ № 8

Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення у надзвичайних ситуаціях

ПЛАН

 

1. Визначення, причини виникнення надзвичайних ситуацій (НС).

2. Зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС техногенного і природного характеру

3. Організація життєзабезпечення населення в НС.

4. Порядок оповіщення населення про НС.

5. Евакуація населення при НС.

6. Характеристика можливих НС в Полтавській області.

Література

1. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України І-ІУ рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. - Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: "Новий Світ-2000". - 2002. - 328 с.

2. Пістун І. П. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. Суми: Вид-во "Університетська книга", 2000. – 301 с.

3. Яким P.C. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. - Львів: Видавництво "Бескид Біт", 2005. – 304 с.

4. Желібо Є. П., Зацарний В. В, Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. – Київ «Каравела», 2007. – 287 с.

 

Визначення, причини виникнення надзвичайних ситуацій (НС)

Кодекс цивільного захисту України визначає надзвичайну ситуацію як порушення нормальних умов життя та діяльності людей на об’єкті чи території, спричинених аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, великою пожежею, використання засобів ураження, що призвели чи можуть призвести до людських чи матеріальних втрат.

Аварія – це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа – це раптове лихо чи велика подія, яка тягне за собою тяжкі наслідки для людини, тваринного чи рослинного світу, змінюючи умови середовища існування. Це результат різкого чи стрибкоподібного переходу природного, біологічного чи соціально-економічного середовища з виникненням уражаючих факторів, які наносять значну шкоду соціальним і природним системам. Іноді, підкреслюючи всесвітній характер катастрофи, її називають катаклізмом. Залежно від масштабності та тривалості впливу на природне середовище, катастрофи розділяють на локальні, регіональні та глобальні. Прикладами глобальних катастроф можуть служити особливо тяжкі аварії, військові конфлікти, різні стихійні лиха, що заподіюють велику шкоду.

Спітакський землетрус (Вірменія, 1988 р.) за потужністю був не такий сильний, а за ступенем ураження та заподіяної шкоди являв собою національну катастрофу. А ось виверження Безіменного вулкана на Камчатці хоч і є найбільшим у ХХ столітті, проте його не можна назвати катастрофою, так як воно відбулося у безлюдній місцевості.

Події природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об’єкти економіки та довкілля, звуться небезпечними природними явищами. Руйнівне небезпечне природне явище – це стихійне лихо.

Епідемія – це масове розповсюдження інфекційної хвороби людей у часі та просторі, у межах певного регіону – в 1–2 районах, що перевищує звичайний рівень захворюваності, в 1,5 рази, який протягом 3-х днів реєструється на цій території.

Причинами надзвичайних ситуацій можуть стати також епізоотії – одночасне поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного чи багатьох видів тварин, що значно перевищує звичайний зареєстрований рівень захворюваності на певній території.

Епіфітотії – масове інфекційне захворювання рослин, що супроводжується чисельною загибеллю культур і зниженням їх продуктивності.

В Україні щороку виникають тисячі надзвичайно складних ситуацій природного та техногенного характеру, внаслідок яких гине велика кількість людей, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень. Сьогоднішня ситуація в Україні щодо небезпечних природних явищ, аварій і катастроф характеризується як дуже складна. Тенденція зростання кількості природних і особливо техногенних НС, складність цих наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільству та навколишньому середовищу, а також стабільності розвитку економіки країни. Для роботи в районі надзвичайної ситуації потрібно залучати значну кількість людських, матеріальних і технічних ресурсів.

Запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідація їх наслідків, максимальне зниження масштабів втрат та збитків перетворилося на загальнодержавну проблему і є одним з найважливіших завдань органів виконавчої влади і управління всіх рівнів.

Зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС

З метою недопущення гибелі людей, забезпечення їх нормальної життєдіяльності у надзвичайні ситуації передусім повинно бути проведено сповіщення населення про можливу загрозу, а якщо необхідно, – організовано евакуацію.

Сповіщення населення здійснюється усіма доступними способами: через телебачення, радіомережу, радіотрансляційну провідну мережу, спеціальними сигналами (гудки, сирени). Передбачається спеціальна схема повідомлення посадових осіб та осіб, задіяних у системі цивільної оборони.

Евакуація – це організоване виведення чи вивезення з небезпечних зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії. Евакуація розпочинається після прийняття рішення начальником цивільної оборони, надзвичайною комісією або органами влади.

Евакуація працюючого населення здійснюється за виробничим принципом, а населення, яке не пов’язане з виробництвом, – за територіальним принципом через домоуправління, ЖЕУ, ЖЕК тощо. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе їх вивезення зі школами, дитсадками.

Для проведення евакуації використовуються всі види транспорту: залізничний, автомобільний, водний та індивідуальний. Автотранспорт використовується для вивезення на короткі відстані. У деяких випадках частина населення може виводитися пішки колонами по шляхах, котрі не зайняті перевезеннями, або за визначеним маршрутом та колонними шляхами.

Евакуація населення здійснюється через збірні евакуаційні пункти, які розташовують поблизу місць посадки на транспорт або на вихідних пунктах пішого руху, в школах, клубах, кінотеатрах та інших громадських закладах.

Про початок та порядок евакуації населення сповіщається по мережі сповіщення. Отримавши повідомлення про початок евакуації, необхідно взяти документ, гроші, речі та продукти і у визначений час прибути на збірний евакуаційних пункт, де населення реєструють, групують та ведуть до пункту посадки.

Для організації приймання, розташування населення, а також забезпечення його всім необхідним створюються евакуаційні комісії та приймальні евакуаційні пункти, на яких вирішують проблему розташування, забезпечення та обслуговування прибулого населення.

Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає максимальний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при аваріях або катастрофах на радіаційно або хімічно небезпечних об’єктах, а також запобігає загибелі людей у випадках катастрофічного затоплення районів його проживання.

У місцях розселення звільняються приміщення для розміщення евакуйованих громадян, готуються (при необхідності) колективні засоби захисту. Якщо сховищ недостатньо, то організовується їх додаткове будівництво, пристосування існуючих підвалів, гірських виробок, для чого залучається усе працездатне населення, у тому числі й евакуйовані.

Велике значення має забезпечення у місцях розселення евакуйованого населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг і медичного обслуговування.

Забезпечення населення продуктами харчування і предметами першої необхідності здійснюється службою торгівлі і харчування цивільної оборони сільського або іншого району, в який здійснено евакуацію населення.

Перші дві доби люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезених із собою. За їх відсутності харчування здійснюється через мережу (їдалень) громадського харчування або в сім’ях, куди вони підселяються.

Евакуація населення при НС

 

Одним з основних способів захисту населення є евакуація і розміщення його у зонах, які є безпечними для проживання людей.

Евакуація планується на випадок:

ü аварії на АЕС з можливим радіоактивним забрудненням території;

ü усіх видів аварій з викидом СДОР;

ü загрози катастрофічного затоплення місцевості;

ü лісових і торфяних пожеж, землетрусів, зсувів та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищах з тяжкими наслідками.

Залежно від обстановки, яка склалася на час НС, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення, причому тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:

- можливого небезпечного радіоактивного забруднення територій навколо АЕС;

- виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з 4-х годинним добіганням проривної хвилі.

Природні небезпеки

Територiя Полтавщини пiдлягає комплекснiй дії близько 10 небезпечних природних явищ, розвиток i негативний прояв яких у вигляді природних катастроф i стихiйних лих щорiчно приносять значнi матерiальнi збитки и навiть людськi жертви.

В областi в середньому за рiк трапляється 10-15 подiй надзвичайного характеру, що пов’язанi з природними небезпечними процесами.

Землетруси

В Полтавськiй областi можливi вiдголоси (до 4 балiв) сильних землетрусiв, що виникають в Карпатах. За 12-бальною шкалою вони характеризуються як слабкi й помiрнi i безпосередньо загрози життю людей не являють.

Зсуви

В Полтавськiй областi зареєстровано 194 зсуви, з них — 58 давнiх, 97 активних, 39 небезпечних. Розвиток зсувiв призвiв до руйнувань i деформацiй багатьох будинкiв в населених пунктах. Найбільшого поширення зсуви набули в м. Полтава (вул. Пашенноi, Iнститутський проріз, провулок ХТЗ, вул. Леніна) та в м. Лубни (вул. Короленко, вул. Разiна).

Карстоутворення

Полтавська область не є винятком для виникнення подiбних небезпек. Так, 1996 року в Чорнухинському районi мали мiсце карстові явища. В урочищах Рябкове та Пазюкiвщина утворилися провалля землi, а в урочищi Березовиця осипався чималий шмат грунту на схилi балки. Але найнебезпечнішим став провал в урочищi Рябкове. Його площа — 0,1 гектара, а глибина — близько 20 метрiв. Житловi споруди с. Бондарiв, що розташованi поблизу провалля, опинилися всього за 300 метрiв вiд нього.

Абразія

На територiї Глобинського району, в районi смт Градизьк з 1993 року має мiсце абразія – розмив береговоi смуги загальною довжиною до 22 км. Такi руйнiвнi процеси виникають внаслідок великої хвилi у Кременчуцькому водосховищi.

У небезпечнiй зонi впливу цього розмивання знаходяться житловi будинки приватного сектора смт Градизьк, а також опори лiнiй електромереж 110 кв „Градизьк — Недогарки”.Укрiплено 932 м берегової смуги.

В смт. Шишаки спостерiгаються пiдмивання i обвали лiвого берегу р. Псьол довжиною 500 м.

Підтоплення

Для Полтавської областi найбiльшу загрозу являють пiдтоплення – пiдйом рiвня грунтових вод i затоплення фундаментiв, пiдвалiв, пiдземних комунiкацiй при розливi малих річок (Псел, Ворскла, Сула, Орiль та iншi) в перiод весняної повенi, танення снiгу, значних дощових опадах та випадках витоку води з водопровiдних комунiкацiй.

Так, наприклад, в сiчнi 1998 року в найбiльш понижених мiсцях рельефу мiсцевостi (м. Полтава, Ромодан, Миргород, Миргородський район, Велико-Багачанський район) виникло накопичення поверхневих вод, що призвело до пiднятгя рiвня грунтових вод на 0,3-0,7 м. Локальнi пiдтоплення погребiв i пiдвалiв охопили 350 приватних садиб.

Згiдно прогнозу при iнтенсивному розвитку весняноi повенi може бути пiдтоплено близько 2500 квадратних кiлометрiв площi, що складає 8,6 вiдсотка загальної територi областi. Всього у зоні можливого пiдтоплення знаходиться понад 260 населених пунктiв, в яких за розрахунками, підлягає тимчасовому вiдселенню бiльше 38 тисяч осіб. Це в першу чергу та мiсцевiсть, що розташована у басейнах рiк Ворскла, Псел, Сула, а також поблизу притоків цих рiчок: Коломак, Хорол, Удай, Орiль.

Найбiльш складна обстановка може виникнути:

- в Хорольському районi, де в зону часткового пiдтоплення потрапляє 10 населених пунктiв, пiдлягає вiдселенню понад 650 осіб;

- в Миргородському районi, де в зону пiдтоплення потрапляє 22 населених пункти, пiдлягає відселенню близько 1130 осіб;

- в Гадяцькому районi, де в зону пiдтоплення потрапляє 19 населених пунктiв, пiдлягає вiдселенню близько 1470 осіб;

- мiста Полтава та Миргород, в яких пiдлягає вiдселенню вiдповiдно 15923 та 1279 осіб.

Гідродинамічна небезпека

Частина територiї Полтавськоi областi може бути затоплена в результатi руйнування греблі Кременчуцького водосховища. Об’єм водосховища 13.5 куб. км води. Площа зони катастрофiчного затопления може досягти 1200 км² з населенням 215 тисяч осіб (м. Кременчук, Комсомольськ, Кременчуцький, Козельщинський, Кобеляцький райони).

В зону затоплення потрапляють 70 населених пунктiв, 572 км² орних земель, 27 колективних сiльськогосподарських пiдприємств, 10 лiкарень, 57 шкiл, 83 дитячих садка, 222 км ЛЕП, 214 км лiнiй електрозв’язку.

Характерним для катастрофiчного затоплення є значна швидкiсть руху хвилi прориву –3-25 км/год. Затоплення на рiвнинi, як правило, вiдбувається за 15-30 хвилин шаром води вiд 0,5 до 10 м.

Лісові пожежі

На Полтавщинi щорiчно лiсовi пожежi приносять значнi матерiальнi збитки. Найбiльшi лісові пожежi мали мiсце в Зiнкiвському, Кобеляцькому, Котелевському, Ново-Санжарському, Полтавському, Шишацькому i iнших районах.

1999 року в областi сталося 489 лiсових та торфяних пожеж.

Основна маса болот областi прилягає до заплав рiчок. Майже всi вони низинного типу i мiстять значнi поклади торфу, що може створювати пожежонебезпечну обстановку. Так, 1999 року поблизу с. Зубанi Глобинського району торфяна пожежа бушувала кiлька мiсяцiв.

Техногенна небезпека

Загальна кількість техногенно небезпечних об’єктів в області – 292, в т.ч.:

- радіаційнонебезпечних – 41;

- хімічнонебезпечних – 117;

- пожежонебезпечних – 2;

- вибухо-пожежонебезпечних – 76;

- пов’язаних з безпекою виробництва – 14;

- небезпечних об’єктів гідродинамічного комплексу – 7;

- небезпечних об’єктів енергетики – 2;

- небезпечних магістральних трубопроводів та транспортних комунікацій -9;

- небезпечних об’єктів комунально-господарського комплексу – 24.

Радіаійна небезпека

Джерелами радіаційної небезпеки в Полтаві є зокрема:

- телеграфно-телефонна станція, де використовуються радіоізотопні розрядники типу Р-4;

- Полтавське управління геофізичних робіт, де використовуються цезієві, плутоній-берилієві, радієві джерела випромінювання;

- ЗАТ „Полтавагазбуд”, де використовуються прилади з цезієвими джерелами випромінення;

- ЗАТ БУ-9 „Полтаванафтогазбуд”, де використовуються ірідієві джерела випромінення;

- ЗАТ „Соняшник”, де використовуються цезієві джерела випромінбвання;

- Полтавська медична стоматологічна академія, де використовуються радієві джерела випромінювання;

- Полтавський обласний онкодиспансер, де використовують кобальтові джерела випромінювання.

Хімічна небезпека

В Полтаві хімічнонебезпечними є 12 об’єктів, на яких зберігається 4 т хлору; 17,1 т аміаку; 69,2 т кислот. Загальна кількість населення, що підлягає евакуації на випадок аварій на всіх ХНО одночасно – 2964 особи, очікувані втрати (з летальним наслідком) – 805 осіб.

 

ЛЕКЦІЯ № 8

Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення у надзвичайних ситуаціях

ПЛАН

 

1. Визначення, причини виникнення надзвичайних ситуацій (НС).

2. Зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС техногенного і природного характеру

3. Організація життєзабезпечення населення в НС.

4. Порядок оповіщення населення про НС.

5. Евакуація населення при НС.

6. Характеристика можливих НС в Полтавській області.

Література

1. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України І-ІУ рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. - Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: "Новий Світ-2000". - 2002. - 328 с.

2. Пістун І. П. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. Суми: Вид-во "Університетська книга", 2000. – 301 с.

3. Яким P.C. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. - Львів: Видавництво "Бескид Біт", 2005. – 304 с.

4. Желібо Є. П., Зацарний В. В, Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. – Київ «Каравела», 2007. – 287 с.