Стійкість роботи авіапідприємств у надзвичайних ситуаціях та шляхи її підвищення

СТІЙКІСТЬ РОБОТИ АВІАПІДПРИЄМСТВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ

 

Основи стійкості роботи об’єктів повітряного транспорту.

Норми проектування інженерно-технічних заходів цивільної оборони та їх основні вимоги до стійкості роботи підприємств.

2.1. Вимоги до планування і забудови міст та розміщення підприємств (об’єктів).

2.2. Вимоги до проектування і побудови промислових підприємств (об’єктів).

2.3. Вимоги до будівництва комунально-енергетичних систем.

2.4. Вимоги до будівництва авіапідприємств.

Організація досліджень стійкості роботи АП.

3.1. Мета та зміст досліджень.

3.2. Підготовчий етап досліджень.

3.3. Безпосереднє дослідження стійкості роботи АП.

3.4. Аналіз результатів досліджень та розробка заходів по підвищенню стійкості АП.

Основні заходи підвищення стійкості роботи АП.

4.1. Види заходів за характером їх реалізації: організаційні, технологічні, інженерно-технічні.

4.2. Види заходів за їх призначенням:

- по захисту робітників, службовців та членів іх сімей;

- по підготовки керівного і особового складу до дій в НС;

- по організації роботи органів управління в НС;

- по захисту виробничих фондів;

- по підготовки до виробничої діяльності в НС.

Заходи щодо підготовки до відновлення порушеної діяльності АП.

 

Вступ

 

Техногенні, антропогенні та природні надзвичайні явища останнім часом набули глобального характеру. За даними ООН зростання кількості населення збільшує масштаби наслідків стихійних лих у зв'язку з тим, що все більше людей вимушені жити в небезпечних місцях, які знаходяться в районах затоплення, зсувів, землетрусів. Внаслідок стихійних лих збитки зросли з 52 млрд. дол. у 60-ті роки до 479 млрд. дол. у 90-ті роки ХХ ст. Дослідження комісії ООН доводять, що більшості цих збитків можна було б уникнути, якби більше уваги приділяти попередженню стихійних лих та стійкості об'єктів промисловості у надзвичайних ситуаціях.

 

1. Основи стійкості роботи об ’ єктів повітряного транспорту.

 

Для забезпечення нормального функціонування об’єктів господарювання, зменшення матеріальних збитків, необхідно завчасно, ще до НС розробити і здійснити комплекс різноманітних заходів, направлених на підвищення стійкості роботи промислових підприємств (ПП) в НС.

В умовах НС руйнуються не тільки будівлі та споруди об’єктів господарювання, а і виробничі зв’язки, системи управління та забезпечення.

Тому під стійкістю роботи промислових підприємств (об’єктів) розуміють їх можливість в умовах НС виконувати свої функції, виробляти продукцію в запланованому обсязі і номенклатурі, а при слабких пошкодженнях відновлювати виробництво в мінімальні терміни.

 

Стійкість роботи промислового підприємства складається з:

1.Стійкості інженерно-технічного комплексу (ІТК) (будівель, споруд, систем еперго-, газо-, водозабезпечення, технологічного обладнання і т.п.) до дії зовнішніх факторів при аваріях, катастрофах, стихійному лиху, а також при застосуванні що до них сучасної зброї;

2.Стійкості виробничої діяльності (захист виробничого персоналу, надійність систем управління, постачання, поновлення роботи в найкоротші терміни);.

Під стійкістю об’єктів, які не виробляють матеріальні цінності, розуміють їх можливість виконувати свої функції в умовах НС.

Під стійкістю роботи АП розуміють здатність його виконувати і забезпечувати польоти повітряних суден, ремонт і відновлення авіатехніки, підтримувати функціонування аеродромів в умовах НС і своєчасне проведення рятувальних і інших невідкладних робіт (РіІНР). Тобто функціональна діяльність АП не порушується, а при одержанні слабких і частково середніх руйнувань здійснюється відновлення діяльності АП своїми силами і в короткі терміни.

На стійкість роботи АП впливає ряд факторів, найбільш загальні з яких для всіх АП можна поділити на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх факторів відносяться:

1. Географічне розташування АП (рельєф, його захисні властивості, напрямок пануючих вітрів і т.п.).

2. Місцезнаходження АП по відношенню до міст або об’єктів народного господарства, які можуть бути цілями ядерного нападу противника або джерелом вторинних вражаючих факторів.

3. Енергозабезпеченість АП від зовнішніх джерел.

4. Виробничі зв’язки і виробнича кооперація.

5. Наявність і стан аеродромів розосередження АП, а також аеродромів інших відомств, які можуть бути використані як запасні.

До внутрішніх факторів відносяться:

1. Фізична стійкість авіаційної техніки, засобів забезпечення і обслуговування польотів, будівель, споруд та інших елементів АП.

2. Рівень розвитку сил і засобів ЦО АП, під яким розуміють:

а) забезпечення засобами колективного і індивідуального захисту;

б) надійність систем оповіщення і зв’язку;

в) готовність до проведення РіІНР.

3. Забезпеченість запасами матеріальних засобів, пальним, продовольством, водою і т.п., а також забезпечення автономними джерелами енергії;

4. Наявність сил і засобів для відновлення порушеної діяльності авіапідприємства;

5. Укомплектованість авіапідприємства особовим складом і авіаційною технікою.

 

2. Норми проектування ІТЗ ЦО і їх основні вимоги до стійкості роботи підприємств(об’єктів).

 

З метою забезпечення стійкості роботи важливих виробничих підприємств (об’єктів) в НС завчасно проводиться комплекс організаційних і інженерно-технічних заходів (ІТЗ) ЦО, спрямованих на забезпечення захисту населення і зменшення зруйнувань, на підвищення стійкості роботи об’єкту, на утворення необхідних умов для проведення РіІНР.

Нормативною основою стійкості роботи промислових підприємств (об’єктів) в НС є єдина нормативна і директивна база, яка включає:

- Конституцію України;

- Закон України «Про Цивільну оборону України»;

- Положення про цивільну оборону;

- Нормативні документи щодо стійкості роботи об’єктів;

- Директиви Міністра з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Одним з основних нормативних документів щодо стійкості роботи підприємств є “Норми проектування інженерно-технічних заходів ЦО” (ІТЗ ЦО), які вперше були розроблені в 1966р. і зараз мають декілька доповнень і змін.

Норми ІТЗ ЦО розповсюджуються:

- на категоровані міста з ЦО і окремо розташовані об’єкти особливої важливості і першої категорії;

- на об’єкти, які розташовані в категорованих містах, і на території, де можливі руйнування і ураження людей;

- на всю територію України щодо захисту населення від радіоактивного зараження місцевості, СДОР і біологічних засобів.

Норми проектування ІТЗ ЦО повинні здійснюватися:

- при плануванні і забудові нових житлових і промислових районів і міст, будівель і споруд, промислових підприємств, систем і об’єктів електро-, газо-, водопостачання і зв’язку, транспорту, захисних споруд та ін.

- при реконструкції міст, підприємств, комунально-енергетичних мереж, засобів зв’язку, транспорту.

 

 

2.1. Вимоги до планування і забудови міст та розміщення промислових підприємств (об’єктів).

 

Обсяг і характер заходів по підвищенню стійкості роботи ПП в НС мирного і воєнного часу багато в чому залежить від того, в якій мірі виконуються вимоги норм проектування ІТЗ ЦО до розміщення об’єктів, планування міста, до будівництва виробничих споруд, систем постачання водою, газом і електроенергією, які залежать від характеру зруйнувань і уражень при аваріях, катастрофах, стихійному лиху, а також при застосуванні сучасної зброї.

Вимоги норм проектування направленні на зменшення можливих збитків, втрат серед населення і створення сприятливих умов для проведення РіІНР в можливих осередках ураження і, тим самим, сприяють підвищенню стійкості об’єктів.

Зрозуміло, що без людських ресурсів і успішної ліквідації наслідків НС виконати завдання по забезпеченню стійкості роботи об’єктів в умовах НС практично неможливо.

Основними вимогами до планування і забудови міст та розміщення ПП є:

- забудова окремими житловими масивами, мікрорайонами;

- створення ділянок зелених насаджень, штучних водоймищ;

- влаштування широких магістралей і створення необхідної транспортної мережі з дублюючими шляхами, прокладання міжміських автомобільних шляхів за межами забудови міст;

- створення лісопаркової смуги навколо міст;

- розміщення об’єктів з врахуванням можливого впливу надзвичайних ситуацій.

Забудова міста окремими житловими масивами, мікрорайонами має важливе значення для зменшення можливості розповсюдження пожеж і сприяє більш ефективному проведенню рятувальних робіт. Межами мікрорайонів є парки, смуги зелених насаджень, широкі магістралі, водойми, які створюють протипожежні розриви.

Штучні водойми дають можливість створювати в кожному мікрорайоні достатній запас води для гасіння пожеж, проведення дезактивації території і санітарної обробки людей. Не можна розраховувати на те, що в НС збережеться міській водопровід і його можна буде використати при гасінні пожежі. Тому в містах і мікрорайонах, де немає природних водойм, повинні будуватись штучні водойми, які є базами відпочинку і можуть бути використані при гасінні пожеж.

Будівництво широких магістралей і створення необхідної транспортної мережі дає можливість в НС мирного та воєнного часу у випадку руйнування будівель запобігти суцільним завалам, які ускладнюють дії формувань ЦО і евакуацію потерпілих з району ураження в заміську зону. Ширина магістралі повинна бути (в метрах):

L =Hmax + 15м,

де Нmax – висота найбільш високого будинку на магістралі, крім висотних будівель каркасної конструкції.

Магістральні вулиці повинні мати перетин з іншими магістралями, автомобільними і залізничними на різних рівнях.

Міська транспортна мережа повинна забезпечувати надійність сполучення між житловими і промисловими районами, вільний вихід до магістралі, що веде за межі міста, а також найкоротший і найзручніший зв’язок з центром міста, міських житлових і промислових районів, з залізничними і автобусними вокзалами, вантажними станціями, річковими і морськими портами і аеропортами.

По території міста і в прилягаючих районах повинні бути дублюючі шляхи сполучення.

Міжміські автомобільні шляхи повинні прокладатись в обхід міста. Навколо великих міст краще прокладати кільцеві дороги і з’єднувальні обхідні шляхи. Це зменшить забруднення повітряного басейну в межах міста від автомобільного транспорту і не порушить транспортних зв’язків в НС мирного і воєнного часу.

Лісопарковий пояс може служити для розміщення робітників і службовців підприємств та населення при застосуванні противником сучасної зброї. З цією метою в лісопарковому поясі за межами можливих зруйнувань повинно вестись будівництво туристичних і спортивних баз, пансіонатів, будинків відпочинку, санаторіїв, і т.п. Це сприяє розширенню житлового фонду в заміській зоні. Тут також необхідно розвивати мережу шляхів, електро- і водопостачання, зв’язок. Ці заходи не менш корисні для населення і забезпечення життєдіяльності в районах заміських зон в надзвичайних умовах.

Розміщення об’єктів повинно здійснюватись з врахуванням зон можливих руйнувань. Нові важливі промислові підприємства, основні склади і бази повинні розміщуватись за межами зон можливих зруйнувань.

За зонами можливих сильних зруйнувань (радіус зони можливих руйнувань R_ЗМР розраховується для категорованих міст і об’єктів) повинні розміщуватись:

1. Бази, склади з продовольчими і промисловими товарами першої необхідності;

2. Базові склади легкозаймистих і горючих матеріалів, головні споруди водозабезпечення;

3. Насосні і компресорні станції магістральних трубопроводів;

4. Міжміські кабельні магістральні мережі та інші важливі об’єкти.

В зоні можливих сильних руйнувань дозволяється розміщувати комунальні гаражі, тролейбусні депо, трамвайні парки, склади поточного забезпечення, підземні магістральні трубопроводи, одну з груп головних споруд системи водопостачання та інші підприємства по обслуговуванню населення міста.

 

2.2. Вимоги до проектування і побудови промислових підприємств (об’єктів).

 

Нові промислові підприємства (об’єкти) повинні будуватися з урахуванням вимог норм проектування ІТЗ ЦО, виконання яких сприяє підвищенню стійкості інженерно-технічного комплексу об’єкта:

1. Будівлі і споруди на об’єкті необхідно розміщувати розосереджено. Відстань між будівлями повинна забезпечувати протипожежні розриви (для виключення можливості перенесення вогню з однієї будівлі на іншу, навіть, якщо гасіння пожежі не проводиться).

2. Ширина протипожежного розриву L_{пож.розр}, визначається за формулою:

L_{пож.розр} =H₁+H₂+15м, де Н₁, Н₂ – висота сусідніх будинків.

3. Будівлі адміністративного і обслуговуючого призначення повинні розміщуватись окремо від основних цехів.

4. Найбільш важливі виробничі споруди треба будувати заглибленими або пониженої висоти, прямокутної форми в плані (для зменшення парусності будівлі і збільшення її опору ударній хвилі будь-якого вибуху).

5. Для підвищення стійкості до пожеж в будинках повинні застосовуватись вогнестійкі конструкції, а також вогнезахисна обробка горючих елементів будівлі. Велика будівля повинна поділятися на секції з негорючими стінами.

6. В ряді випадків при проектуванні і будівництві промислових будівель і споруд має бути передбачена можливість герметизації приміщень від проникнення радіоактивного пилу. Це особливо важливо для підприємств харчової промисловості і продовольчих складів..

7. В складських приміщеннях повинно бути якомога менше вікон та дверей. Складські приміщення для зберігання легкозаймистих речовин (бензин, нафта, гас, мазут, тощо) повинні розміщуватись в окремих блоках заглибленого або напівзаглибленого типу біля кордонів об’єкту або за його межами.

8. Деякі унікальні види технологічного устаткування потрібно розміщувати в більш міцних спорудах (підвалах, підземних спорудах) або в будівлях з легких незгоряючих конструкцій павільйонного типу, під навісами або відкрито. Це обумовлюється тим, що в багатьох випадках устаткування може витримати набагато більший надмірний тиск ударної хвилі, ніж будівля, в якій воно знаходиться. При зруйнуванні будівлі внаслідок падіння конструкцій розміщене в них устаткування буде виходити з ладу.

9. На підприємствах, які виготовляють або споживають СДОР або вибухонебезпечні речовини, при будівництві та реконструкції необхідно передбачити захист ємностей і комунікацій від зруйнування ударною хвилею або падаючими конструкціями, а також заходи, які виключають розливання отруйних і вибухонебезпечних речовин.

10. Душові приміщення необхідно проектувати з врахуванням використання їх для санітарної обробки людей, а місця для миття машин – з врахуванням використання їх для знезаражування автотранспорту.

11. Дороги на території об’єкту мають бути з твердим покриттям і забезпечувати зручний і найкоротший шлях між виробничими будівлями, спорудами і складами; в’їздів на територію об’єкту повинно бути не менше, ніж два з різних напрямків. Внутрішні залізниці повинні забезпечувати найпростішу схему руху, займати мінімальну площу території об’єкту і мати об’їзні ділянки. Вводи залізниці в цеха повинні бути, як правило, тупикові.

12. Системи побутової і виробничої каналізації повинні мати не менше двох випусків в міську каналізаційну мережу і пристосування для аварійних викидів в приготовлені для цього місця.

 

Мета та зміст досліджень.

Мета досліджень полягає в тому, щоб виявити уразливі місця в роботі АП в НС і виробити найбільш ефективні пропозиції і рекомендації, щодо підвищення стійкості його роботи.

У подальшому ці рекомендації включаються до плану заходів по підвищенню стійкості роботи АП, який потім і здійснюється. Найбільш трудомісткі роботи (побудова ЗС, підземка прокладка комунікацій та таке ін.) виконується завчасно у мирний час.

Заходи, які не потребують тривалого часу на реалізацію або виконання їх у мирний час недоцільно і навіть не можливо, проводяться в період загрози НС.

Дослідження стійкості роботи АП здійснюється силами інженерно-технічного персоналу з залученням спеціалістів науково-дослідних і проектних організацій ЦА.

Організатором і керівником досліджень є керівник АП – начальник ЦО об'єкту.

Увесь процес планування і проведення досліджень поділяють на три етапи:

- підготовчий;

- безпосереднє дослідження;

- аналіз результатів досліджень та розробка заходів по підвищенню стійкості АП..

 

Підготовчий етап досліджень

 

На цьому етапі розробляють керівні документи, створюються дослідницьки групи і організується з ними заняття.

Керівні документи що розробляються:

- наказ керівника АП на проведення досліджень;

- календарний план основних заходів по підготовки до проведення досліджень;

- план проведення досліджень.

Наказ керівника АП розрабляється на основі вказівок старшого начальника з урахування особливостей і конкретних умов пов"язаних з виробничою діяльністю об"єкту. В наказі зазначається мета і завдання наступного дослідження, час проведення робіт, склад учасників досліджень, склад і завдання дослідницьких груп, термін готовності звітної документації.

Календарний план підготовки до проведення досліджень визначає основні заходи і термін їх виконання, відповідальних осіб, сили та засоби, які залучаються до виконання поставлених завдань.

План проведення досліджень є основним документом, що визначає зміст роботи керівника, осіб досліднецьких груп і головних спеціалістів. У плані зазначається тема, мета і тривалість досліджень, склад дослідницьких груп і тривалість їх роботи (2-3 місяця), послідовність дослідження.

Для виконання дослідних робіт на АП створюються такі дослідницькі групи: керівника досліджень, штабу ЦО АП, групи служб і підрозділів АП: ЕРТЗл, МТЗ, АТЗ та ін.

Кількість дослідницьких груп залежить від обсягу вирішуємих завдань, спеціфіки роботи АП і може звичайно становити 5-10 чол. Представники зовнішніх організацій, які залучаються до проведення досліджень приймають участь у роботі відповідних груп.

На заняттях з керівниками груп доводять план роботи, ставлять завдання кожній групі, призначають термін виконання. Надалі керівники груп у своїх групах вивчають керівні документи, збирають вихідні і довідникові дані, які будуть потрібні для виконання необхідних розрахунків.

 

СТІЙКІСТЬ РОБОТИ АВІАПІДПРИЄМСТВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ