Шлях масла з піддона через втулки коромисел двигунана ЗМЗ-24.

Маслоприймач - масляний насос - масляний фільтр - головна ма­сляна магістраль - остання опорна шийка газорозподільного вала - канал в блоці - канал в головці блока - стояк - вісь коромисла - канал в короткому плечі коромисла - регулювальний гвинт - штанга - штовхач - піддон.

Шлях масла з піддона в піддон через втулки коромисел двигуна ЗМЗ-5ЗА.

Маслоприймач - основна (верхня) секція масляного насоса - го­ловна масляна магістраль - друга і четверта шийки газорозподільно­го вала - канал в блоці - канал в головці блока - стояк - вісь коромисел і втулки коромисел канал в короткому плечі коромисла - регулювальний гвинт - штанга - штовхач - піддон.

Шлях масла з піддона в піддон через втулки коромисел двигуна ЗіЛ-130

Маслоприймач - основна (верхня) секція масляного насоса - канал в блоці - центрифуга - маслорозподільна камера - лівий магістральний канал - канал в блоці - корінні шийки колінчастого вала - опорні шийки розподільного вала - середня шийка розподільного вала - канали в блоці - канали в головці блока - стояк - вісь коромисел, втулки коромисел канали в коротких плечах коромисел - регулювальний гвинт - штанги - штовхачі - піддон.

Шлях масла з піддона в піддон через втулки коромисел двигуна ЯМЗ-236

Маслоприймач - основна (передня) секція масляного насоса - фільтр грубої очистки масла - головна масляна магістраль - канали в блоці - передня опорна шийка газорозподільного вала - канал в блоці - осі штовхачів - втулки штовхачів - канал в штовхачі - штанга - регулювальний гвинт - канал в короткому плечі коромисла - втулки коромисел - піддон.

Шлях масла з піддона в піддон через втулки коромисел двигуна КамАЗ-740.

Маслоприймач - основна (передня) секція масляного насоса - повнопотоковий масляний фільтр - головна масляна магістраль - ка­нал в блоці - канал в головці блока - стояк - вісь коромисла - втулка коромисла - канал в короткому плечі коромисла - регулюваль­ний гвинт - штанга - штовхач - піддон.

Особливості будови системи мащення двигуна ЗМЗ-53-11 порівня­но з двигуном ЗМЗ-5ЗА.

1. Масляний насос в двигуні ЗМЗ-53-11 односекційний, в ЗМЗ-5ЗА -

двохсекційний.

2. Масляний фільтр в двигуні ЗМЗ-5З-11 повнопотоковий з змінним картонним фільтруючим елементом, в двигуні ЗМЗ-5ЗА не повнопотоковий, відцентровий (центрифуга).

3. Система вентиляції в двигуні ЗМЗ-53-11 закрита, в двигуні ЗМЗ-53А – відкрита

 

 

Тема 6.

Система мащення

Заняття 2

План

1. Призначення, будова і робота маслоприймачів.

2. Призначення, будова і робота масляного насоса двигунів що вивчаються.

3. Призначення, будова і робота масляних фільтрів двигунів що вивчаються.

 

Д/3 § ЗО cm. 91- 95

 

1. Маслоприймачі призначені для забору масла з піддона двигуна. Маслоприймачі бувають плаваючі або нерухомі. Від використання плаваючих маслоприймачів майже відмовились через їх недоліки. Широкого розповсюдження набули нерухомі маслоприймачі. Вони розміщені в нижній частині піддона, і повітря не може попасти в систему мащення. Маслоприймач являється первинним фільтром, тому що масло може попасти в трубку тільки пройшовши фільтруючу сітку. Загальна будова маслоприймача:

- корпус у вигляді циліндра з днищем;

- трубка;

- фільтруюча сітка;

- пружина.

На корпусі є ребра, в які кромкою опирається сітка, утворюючи щілини між нею і корпусом. Якщо сітка забруднена, то масло поступає в трубку через щілини.

2. Масляний насос призначений для подачі масла під тиском до найбільш навантажених поверхонь тертя, а також до приладів його очистки і охолодження.

На автомобільних двигунах отримали поширення одно- і двосекційні масляні насоси шестеренного типу, тобто насоси, які мають одну або дві пари шестерень, (зубчастих коліс). Схема роботишестеренного насоса.

Шестеренні масляні насоси працюють таким чином в корпусі з мінімальними зазорами встановлені два зубчатих колеса: ведуче і ведене. Ведуче на привідному валику, а ведене на нерухомій осі.

При роботі насоса зубчастого колеса обертаються. Масло що поступає до насоса заповнює впадини між зубами коліс, і переноситься ними до відвідного каналу.

Шестерні масляного насоси встановлюють в піддоні (ГАЗ-24, МАЗ-5335, КамАЗ-740) або ззовні блока циліндрів (ГАЗ-53, ЗІЛ-130).

Масляні насоси змонтовані назовні можна оглядати, ремонтувати, замінювати не знімаючи піддона.

Масляний насос ЗІЛ-130встановлений з правої сторони блока циліндрів і привод, в дію від шестерні розподіл, вала через проміжний вал. Клапани:

1. редукційні; 2. перепускні.

Розповісти будову і роботу (по плакату).

Масляний насос ГАЗ-53 аналогічно.

Клапани: редукційний.

Масляний насос КамАЗ-740 аналогічна будова, привод, в дію від колінчастого вала, кріпиться на передній перегородці нижньої площини блока циліндрів.

Масляний насос має 3 клапани:

- запобіжний (в корпусі радіаторної секції);

- запобіжний (в корпусі нагнітаючої секції);

- диференціальний (в корпусі нагнітаючої секції) (обмежує тиск в масляній магістралі).

Масляний насос ЯМЗ-236двохсекційний, шестеренного типу.

Встановлені на кришці переднього корінного підшипника. Має дві секції - основну і радіаторну. Привід насоса здійснюється від шестерні колінчастого вала через проміжну і ведену шестерні привода насоса. Насос має два клапани:

- редукційний;

- запобіжний.

3. Масляний фільтр призначений для очистки масла від твердих механічний частинок, які заявляються в маслі в результаті зносу, а також від смол і продуктів окислення.

На сучасних двигунах встановлюють різні масляні фільтри (грубої і тонкої очистки) які можуть бути повнопоточні або неповнопоточні.

Фільтр грубої очистки призначений, для відокремлення бруду і смол. Вони можуть бути пластинчато-щілинного або сітчастого типу.

В даний час такі фільтри використовуються обмежено на деяких двигунах авто. МАЗ.

Фільтр тонкої очистки (повнопоточний).

Вякості фільтрових елементів використовують стрічково-паперові і картонні пакети або інші матеріали. В таких фільтрах масло фільтрується просочуючись через мікропори фільтр, елемента.

Розповісти роботу фільтра по плакату.

Фільтри відцентрової очистки добре очищають масло від механічних часток і смол. Будова:

- корпус;

- вісь ротора (вкручена в корпус);

- корпус ротора з ковпаком;

- кожух;

- сітчастий фільтр (в верхній частині корпуса ротора);

- жиклери (сопла);

- упорний підшипник.

 

Розповісти роботу центрифуги по плакату.

Центрифуга КамАЗ має турбіну з лопатками на які попадає масло з сопла яке розміщене в осі ротора.

Турбіною приводиться в рух ротор. Турбіна розміщена в розточці нижньої частини ротора.

 

 

Тема 6.

Система мащення

Заняття 3.

 

План

1. Призначення і будова масляного радіатора.

2. Призначення, типи, будова і робота систем вентиляції картера двигуна.

3. Вплив вентиляції картера двигуна на забруднення навколишнього середовища.

Д/3 § 30 ст. 95-99 [1]

1. Масляний радіатор призначений для підтримання температурири масла в необхідних межах. Масляні радіатори отримали поширення в двигунах вантажних автомобілів, тому що вони часто працюють в важких умовах.

Радіатори встановлюють і на двигунах легкових автомобілів, якщо вони мають форсовані двигуни, або двигуни великої потужності.

Масляний радіатор розміщений перед водяним радіатором, щоб він інтенсивно обдувався зустрічним потоком повітря.

1. Розповісти будову різних типів радіаторів.

2. Розповісти про вентиляцію картера.

 

Контрольні питання по системі мащення двигунів ЯМЗ-236М

1. Які марки масел застосовуються для змащення цього двигуна? Розшифрувати марки масел.

2. З яких приладів складається система мащення? Знайдіть прилади на плакаті і на двигуні.

3. Які деталі КШМ і ГРМ змащуються під тиском, розбризкуванням, самопливом?

4. Показати шлях масла до корінних і шатунних шийок колінчастого вала, втулок коромисел, опорних шийок розподільчого вала, втулок штовхачів, поршневих пальців масляного радіатора, фільтра, компресора.

5. Призначення, тип, будова і робота масляного насоса. Де він знаходиться і від чого приводиться в дію?

6. Призначення, тип, будова і робота масляних фільтрів.

7. Скільки клапанів в системі мащення? Де вони розташовані і при якому тиску вони відкриваються?

8. Призначення, тип, будова і робота системи вентиляції картера двигуна.

 

 

Стисла таблиця про системи мащення автомобілів, що вивчаємо.

 

Назва	ЗМЗ-402.10	ЗМЗ-53	ЗМЗ-53.11	ЗІЛ-508.10	ЯМЗ-236	КамАЗ-740
Тип системи	Комбінована	Комбінована	Комбінована	Комбінована	Комбінована	Комбінована
Тип насоса:	Шестеренний	Шестеренний	Шестеренний	Шестеренний	Шестеренний	Шестеренний
Розташування	В піддоні	На зовні	На зовні	На зовні	В піддоні	В піддоні
Привод насоса	Від розпад. валу	Від розпад. валу	Від розпад. валу	Від розпад. валу	Від колінвалу	Від колінвалу
Кількість секцій
Кількість фільтрів
Тип фітрів	Тонкої очистки	Відцент. очистки	Тонкої очистки	Відцент. очистки	1.Грубої очистки, 2.Відцент.очистки	1.Тонкої очистки, 2.Відцент.очистки
Встановлення фільтрів	Повнопотоковий	Неповнопотоковий	Повнопотоковий	Повнопотоковий	1.Повнопотоковий 2.Неповнопотоков.	1.Повнопотоковий 2.Неповнопотоков.
Кількість клапанів в системи, їх назва:
Редукційні	1 насос	2 (блок права частина, насос)	1 насос	2 насос	2 насос
Запобіжні	1штуцер мас. рад.	1штуцер мас. рад.	1штуцер мас. рад.			2 насос
Перепускні	1 Ф.Т.О.		1 Ф.Т.О.	1 Ф. В. О.	1 Ф. Г.О.	1 Ф.Т.О. 1 Ф. В. О.
Зливні						1 Ф. В. О.
Диференційні					1 блок	1 насос
Марка масла	М-6з /10Г1 (все сезонне)	М-6/10В, М-8В1 (все сезонне)	М-6з /10Г1 (все сезонне)	М-8В1 , М-6/10В (все сезонне)	М—6з /10В2 (все сезонне)
Літо	М -12Г1				М -10В2	М -10Г2 К
Зіма	М - 8Г1				М -8В2	М -8Г2 К

1. Фільтр грубої очистки - Ф. Г.О.

2. Фільтр відцентрової очистки – Ф. В. О.

3. Фільтр тонкої очистки – Ф.Т.О.

 

 

Тема 5.

Система охолодження.

Заняття 1.

План.

 

1. Призначення і типи систем охолодження. Вплив на роботу двигуна надмірного або недостатнього охолодження.

2. Загальна будова та робота рідинної системи охолодження двигунів, що вивчаються. Способи підтримання постійного теплового режиму двигуна. Охолоджуючі рідини.

3. Призначення, будова та робота гідромуфти двигуна КамАЗ-740.

 

Д/3

§ 23-24 §24-26 ст.67-74 [1] ст.64-70 [2]

 

Система охолодження дизеля КамАЗ-740:

1 – шків колінчатого вала; 2 – нижній бачок; 3 – жалюзі; 4 – радіатор; 5 – гідромуфта привода вентилятора; 6 – пропускний патрубок; 7 – нагнітальний патрубок; 8 – верхній бачок; 9 – верхній патрубок; 10 – термостат; 11 – водорозподільна коробка; 12 – сполучна труба; 13 – трубка, що підводить; 14 – права водяна труба; 15 – трубка, що відводить; 16 – впускний колектор; 17 – датчик контрольної лампи перегріву рідини; 18 – розширювальний бачок; 19 – горловина з герметизованою пробкою; 20 – пробка із клапанами; 21 – трубка, що відводить, від компресора; 22 – трубка, що відводить, лівої водяної труби; 23 – компресор; 24 – ліва водяна труба; 25 – кришка головки; 26 – головка циліндра; 27 – водяний насос; 28 – зливальний кран

1. Система охолодження призначена для примусового відводу від деталей двигуна надлишкової теплоти і передачі її оточуючому середовищу, а також для підтримання оптимального теплового режиму двигуна.

Теплота в двигунах відводиться двома способами: рідинною - рідинна система охолодження або повітрям - повітряна система охолодження. Ці системи відводять 25-35% теплоти, яка виділяється під час згоряння палива.

Нормальний температурний режим забезпечує оптимальну роботу двигуна, і не повинен змінюватись в залежності від температури оточуючого середовища і навантаження двигуна.

Переохолодження двигуна приводить до погіршення сумішоутворення, збільшення втрат теплоти через стінки циліндра двигуна і на тертя, підвищення інтенсивності зношення поршневих кілець, поршнів і циліндрів.

Підвищення температурного режиму приводить до перегріву деталей, розрідження мастильного матеріалу, що підвищує тертя і знос деталей, а також небезпеку заклинювання поршнів в циліндрах і виходу двигуна з ладу.

2. Система охолодження автомобільного двигуна складається з водяної сорочки, радіатора, вентилятора, термостата, насоса з крильчаткою, відвідного і підвідного патрубків, паса привода вентилятора або гідромуфти (КамАЗ), датчика вказівника температури рідини, зливних кранів, розширювального бачка.

Під час роботи двигуна охолоджувальна рідина нагрівається і подається насосом в радіатор, де вона охолоджується, а далі знову поступає в сорочку охолодження двигуна.

Для надійної роботи двигуна необхідно, щоб охолоджувальна рідина постійно циркулювала по замкнутому колу двигун – радіатор – двигун.

Рідина може циркулювати по малому колу, минаючи радіатор (непрогрітий двигун, термостат закритий) або по великому колу, поступаючи в радіатор (прогрітий двигун, термостат відкритий).

Рідинна сорочка двигуна складається з сорочки блок-картера і сорочки головки циліндрів, з'єднаних між собою отворами. Крильчатка відцентрового насоса і вентилятор приводяться в дію клиновим пасом від шківа колінчастого вала. При обертанні крильчатки насоса охолоджуюча рідина нагнітається в розподільну трубку яка розміщена в головці циліндрів. Через отвори в трубці рідина направляється до патрубків випускних клапанів, завдяки чому охолоджуються найбільш нагріті частини головки циліндрів і блок-картера. Нагріта рідина відходить в верхній відвідний патрубок. Якщо термостат закритий, то по перепускному шлангу рідина знову поступає до насоса. Привідкритому термостаті охолоджувальна рідина проходить в верхній бачок радіатора, перетікаючи по трубках поступає в нижній бачок радіатора. Охолоджена рідина по нижньому патрубку поступає до насоса.

Двигуни автомобілів ГАЗ, ЗІЛ, МАЗ, КамАЗ мають закриту рідинну систему охолодження з примусовою циркуляцією рідини, яка створюється відцентровим насосом.

Охолоджувальна рідина від насоса подається в лівий і правий ряди блока циліндрів.

Сорочка охолодження компресора гнучкими шлангами постійно з'єднана з системою охолодження двигуна.

Радіатор опалювач з'єднаний трубками з системою охолодження двигуна, і вмикається в роботу за допомогою крана.

При прогріві двигуна після пуску поки температура рідини в системі охолодження нижче 346К (73°С) вона не поступає в радіатор, тому що термостат закритий.

При цьому до водяного насоса рідина подається по перепускному шлангу.

При роботі двигуна значна кількість охолоджувальної рідини подається до найбільш нагрітих місць - патрубків випускних клапанів і гнізд свічок запалення.

В головках блока охолоджуюча рідина рухається в поздовжньому напрямку від заднього торця до переднього.

Тепла рідина, яка проходить по сорочці впускного трубопроводу нагріває горючу суміш, яка поступає з карбюратора, що покращує сумішоутворення.

Необхідно слідкувати за тим, щоб рівень рідини в радіаторі не опускався нижче норми, тому що при недостатній її кількості двигун перегрівається.

Особливістю системи охолодження двигуна ЯМЗ-236 є розміщення насоса і його привода не об'єднаного вентилятором, як у більшості двигунів.

Крім того, кожна головка циліндрів має водозбірний трубопровід з окремим термостатом.

Коробки термостатів лівого і правого ряду циліндрів з'єднані між собою трубками.

Якщо двигун не прогрітий, то рідина яка забирається насосом з нижнього бачка радіатора подається в сорочку охолодження блока циліндрів, омиває гільзи і поступає в головки циліндрів до найбільш нагрітих місць - випускних клапанів і стаканів форсунок. Далі рідина поступає в водозбірні поводи з термостатами. Оскільки вони закриті, то охолоджувальна рідина по з'єднувальній і перепускній трубках повертається в насос (мале коло циркуляції). При збільшенні температури до 343°К (70°С) клапани термостатів починають відкриватись (повністю відкриваються при 358°К (85°С) і охолоджувальна рідина двома потоками поступає в радіатор (велике коло циркуляції).

 

Охолоджуючі рідини.

В системі охолодження потрібно заливати чисту м'яку воду, яка не містить вапнякових солей. Жорстку воду бажано не заливати. В системі охолодження рідину заливають через горловину радіатора, яка закривається пробкою. Для зливу рідини служать крани, які розміщені в самих нижніх точках системи охолодження.

В холодну пору року в систему охолодження краще заливати антифриз (низькозамерзаюча рідина).

Антифризи:

Тосол А-40,

Тосол-А65.

Система охолодження двигуна КамАЗ-740 розрахована на постійне використання антифризів.

Завод допускає роботу двигуна при температурі охолодження рідини не більше 382 К (105°С).

Температурний режим роботи двигуна підтримується двома термостатами, гідромуфтою включення вентилятора і жалюзі. Якщо двигун не прогрітий, то охолоджувальна рідина поступає в лівий ряд блока циліндрів і по нагнітальному патрубку в правий ряд. Омиває циліндри і поступає в головки циліндрів, зокрема в найбільш нагріті місця - випускні канали і гнізда форсунок. Від головок нагріта рідина проходить в ліву і праву труби і по з'єднувальній трубі в коробку термостатів. Клапани термостатів закриті і по перепускному патрубку в відцентровий насос (мале коло циркуляції). При підвищенні температури до 75°С - по великому колу циркуляції.

Термостати розміщені в окремій коробці, яка закріплені на передньому торці правого ряду циліндрів.

Для компенсації зміни об'єму рідини при нагріві і контролю рівня рідини в системі охолодження використовують розширювальний бачок, який розміщений на двигуні з правої сторони і з'єднаний трубопроводами з верхнім бачком радіатора. Рідину заливають через горловину в розширювальному бачку.

3. В системі охолодження двигуна КамАЗ-740 використовується гідромуфта приводу вентилятора, яка передає крутний момент від колінчатого вала до вентилятора.

Використовуючи гідромуфту можна не тільки підтримувати оптимальний температурний режим в системі охолодження, але й гасити коливання в приводі вентилятора, які виникають при різкій зміні частоти обертання колінчастого вала. Гідромуфта привода вентилятора має автоматичне керування.

Автоматичний привід вентилятора складається з гідромуфти і вмикача гідромуфти.

Передня кришка і корпус з'єднані між собою гвинтами і утворюють порожнину в якій встановлена гідромуфта.

Гідромуфта привода вентилятора дизеля КамАЗ-740

а — конструкція; б — вмикач гідромуфти з термосиловим датчиком;

1 – передня кришка; 2 – корпус; 3 – кожух; 4, 7, 12, 13 і 20 – шарикопідшипники; 5 – трубка підведення масла; 6 – провідний вал; 8 – ущільнювальне кільце; 9 – ведене колесо; 10 – ведуче колесо; 11 – шків; 14 – упорна втулка; 15 – маточина вентилятора; 16 – ведений вал; 17 і 21 – самопідтискні сальники; 18 – прокладка; 19 і 22 – болти; 23 – корпус вмикача; 24 – важіль пробки крана; 25 – термосиловой датчик

Ведена частина передає М_кр. на вентилятор. Ведена частина обертається в двох кулькових підшипниках. Ущільнення гідромуфти здійснюється гумовими манжетами.

Вимикач гідромуфти золотникового типу встановлюється в передній частині двигуна на нагнітальному патрубку, який підводить охолоджувальну рідину до правого ряду циліндрів.

Будова:

- корпус;

- термосиловий датчик з штоком;

- золотник;

- зворотна пружина.

Гідромуфта може вмикатись і вимикатись за допомогою важеля пробки крана, який знаходиться в корпусі вимикача гідромуфти.

Вентилятор може працювати в трьох режимах:

• автоматичний "В" (температура підтримується 80-95°С);

• вентилятор відключений "О" (масло в гідромуфту не поступає);

• вентилятор постійно включений "П" (масло постійно поступає в гідромуфту, незалежно від температури рідини).

Допускається лише короткочасна робота в такому режимі.

Основний режим роботи гідромуфти автоматичний "В".

Тема 5.

Система охолодження.

Заняття 2.

План

1. Призначення і будова радіатора, водяного насоса, вентилятора, жалюзі.

2. Призначення, типи, будова і робота термостатів.

3. Призначення, будова і робота пускового підігрівача.

4. Переваги і недоліки рідинної і повітряної системи охолодження.

 

Д/3 § 25 - 27 cm. 74-82 [1] § 26 - 28 ст. 70 - 78 [2]

 

1. Радіатор теплообмінником, в якому теплота від рідини передається через трубки до повітря, яке рухається через радіатор.

Радіатор має верхній і нижній бачки, які з’єднані серцевиною в одне ціле.

В верхній бачок впаяні заливна горловина, яка закривається пробкою і патрубок для приєднання гнучкого підводного шланга.

Збоку заливна горловина має отвір для паровідвідної трубки.

До верхнього і нижнього бачків припаяні бокові стійки, з'єднані пластиною, яка припаяна до нижнього бачка.

Стойки і пластина утворюють каркас радіатора.

Серцевина складається з декількох рядів трубок впаяних в верхній і нижній бачки радіатора.

На трубки одягнені охолоджуючі пластини, виготовлені з латуні, алюмінію або червоної міді. Інколи охолоджуючі пластини виконують гофрованими, що значно збільшує поверхню охолодження радіатора.

Радіатор з'єднаний з сорочкою охолодження гнучкими шлангами, які прикріплені до патрубків хомутами.

Перед радіатором встановлені жалюзі, за допомогою яких регулюються кількість повітря що проходить через серцевину радіатора.

Горловину герметично закриває пробка, яка ізолює систему охолодження від оточуючого середовища. Пробка радіатора складається з корпуса, парового і повітряного клапана, запірної пружини.

На стойці, за допомогою якої до корпуса кріпиться запірна пружина встановлений паровий клапан притиснутий пружиною.

Повітряний клапан притискається пружиною до сідла яке запресоване в паровому клапані.

Щільне з'єднання клапанів з сідлами досягається установкою гумових прокладок.

Розповісти роботу клапанів пробки.

Водяний насос.

Призначений для створення в системі охолодження примусової циркуляції рідини. На двигуні ЗМЗ і ЗІЛ водяні насоси конструктивно об'єднані з вентиляторами і мають загальний привід.

Водяний насос ЗМЗ-53 закріплений на передньому торці блока циліндрів.

Будова:

1. Корпус складається з двох частин: одна частина відливається з чавуну і прикріплюється до другої, виготовленої заодно з кришкою розподілу зубчастих коліс, яка відлита з алюмінієвого сплаву.

2. Вал з маточиною вентилятора.

3. Два кулькових підшипника, які запресовані в корпус.

Від зміщенняпідшипники фіксуються розпірною втулкою і стопорними кільцями. Від осьового зміщенняматочина вентилятора і шківа фіксується шайбою і зашплінтована корончатою гайкою.

Крильчатка від зміщенняутримується шайбою і гвинтом вкрученим в торець вала. Ущільнення вала в корпусіздійснюється самопідтискною манжетою. Будова манжети:

· графітизована шайба,

· оумове ущільнення,

· дві обойми,

· пружина,

· запірне кільце.

Манжета може оберт, разом з крильчаткою і валом насоса. Пружина притискає шайбу до шліфованого корпуса, що запобігає витіканню рідини. Підтікання рідини через контрольний отвір свідчить про несправність манжети.

Кулькові підшипники змащення через маслянку мастильним матеріалом, який не вимивається рідиною.

Привід водяного насоса і вентилятора здійснюється від шківа колінчастого вала за допомогою клинового паса.

Натяг паса здійснюється натяжним роликом.

Водяні насоси ЗІЛ, КамАЗ, ЯМЗ працюють аналогічно.

Насос двигуна ЯМЗ-236 закріплений з правої сторони блока розподільних зубчастих коліс і має окремий від вентилятора привід.

Насос двигуна КамАЗ-740 встановлено на передній частині блока циліндрів з лівої сторони. Вентилятор встановлено окремо на гідромуфті.

2. Термостат призначений для автоматичного підтримання необхідної температури рідини в системі охолодження. Термостат дає можливість прогріти холостого двигун після запуску.

На автомобільних двигунах використовують термостати з рідким і твердим наповнювачами.

В рідинні термостати наливають рідину, яка легко випаровується (70% етилового спирту і 30% води.)

В якості твердого наповнювача використовують церезин з мідною стружкою, який володіє високим коефіцієнтом об'ємного розширення.

 

Рідинний термостат складається:

• корпус з вікнами;

• гофрований балон;

• корпус кронштейн;

• шток, що переміщується в направляючій корпуса;

• клапан.

 

В запаяному балоні знаходиться рідина, що займає приблизно половину балона. Повітря з балона відсмоктане, і при нормальних умовах балон стиснутий і клапан закритий. При температурі до 73°С балон стиснутий і клапан закритий. При збільшенні температури 73-83°С рідина в балоні починає випаровуватися, тиск в балоні підвищується, балон розтягується і клапан відкривається.

Охолоджувальна рідина через вікна поступає в радіатор.

 

Термостат з твердим наповнювачем складається:

• корпус;

• клапан з зворот, пружиною;

• шток, шарнірно з'єднаний з клапаном;

• гумова мембрана з буфером;

• балон з наповнювачем (церезин);

• направляюча втулка.

При збільшенні температури більше 70°С об’єм наповнювача збільшується (тому, що церезин плавиться) і тисне на мембрану, яка через буфер тисне на шток, який в свою чергу відкриває клапан. Закривається клапан під дією зворотної пружини.

 

1. Вентилятор призначений для створення повітряного потоку, який охолоджує рідину протікаючи через серцевину радіатора.

Вентилятор складається з крильчатки і маточини з шківом. Лопатки вентиляторів штампують з листової сталі або виготовляються з пластмаси. Вентилятор ЗІЛ має відігнуті лопатки, що покращує подачу повітря.

В дизелі ЯМЗ-236 вентилятор приводиться в рух системою зубчастих коліс і отримує обертання від зубчатого колеса вала.

Деталі приводу змонтовані в корпусі, який прикріплений гвинтами до кришки блоку розподільчих зубчатих коліс.

Розповісти будову приводу вентилятора.

2. Передпусковий підігрівач призначений для попереднього підігріву двигуна перед пуском в холодну пору року.

Передпусковий підігрівач складається з:

1. Котла, постійно з'єднаного трубками з CO.

2. Паливного бачка.

3. Електродвигуна з вентилятором.

4. Регулятора подачі палива з електромагнітним клапаном.

5. Пульта керування.

І - Ручка пульта керування може займати 3 положення: 0 - все вимкнено (натиснута до відказу).

I - ввімкнений електродвигун (витягнута на половину).

II - ввімкнений електродвигун вентилятор і електромагнітний клапан регулятора подачі палива (витягнута до відказу).

Для підігріву електромагнітного клапана перед пуском підігрівача в корпусі клапана встановлюють спіраль послідовно з’єднаною з свічкою накалювання і спіраллю (резистором) пульта керування. Вмикається вимикачем пульта.

Робота підігрівача.

1. Заливають в котел 1,5 л води через воронку.

2. Відкривають кран подачі палива.

3. Ручку перемикача в положення II на 45 с.

4. Ручку перемикача в положення 0.

5. Вмикають свічку накалювання.

6. Після хлопка вмикають підігрівач (ручка перемикача в положення II).

7. При стійкому горінні вмикають свічку накалювання.

8. Через 1-2 хв. роботи доливають 6-8 л води.

9. Після прогріву вимикають: а - ручка перемикача в положення І; б - перекрити кран подачі палива; в - після при припинення горіння перемикач в положення 0.

4. Переваги повітряної системи охолодження.

1. Простота і зручність в експлуатації через відсутність рідини.

2. Відсутність водяного насоса і радіатора.

3. Менша маса двигуна.

4. Швидший прогрів двигуна.

5. Менша чутливість до коливань температури.

6. Більш висока температура циліндрів, тому менше конденсуються пари бензину і води на стінках циліндра і як наслідок менший знос двигуна.

5. Недоліки двигуна з повітряною системою охолодження:

1. Значні затрати потужності на привід вентилятора.

2. Погіршене наповнення циліндрів, і як наслідок менша потужність двигуна.

3. Підвищений рівень шуму при роботі двигуна.

4. Можливість перегріву двигуна.

 

 

Тема:

Система електрозабезпечення.

Заняття І

План.

1. Призначення і будова акумуляторної батареї (АКБ). Маркування та застосування АКБ.

2. Електроліт. Матеріал для приготування електроліту. Густина електроліту.

3. Поняття про хімічні процеси заряду і розряду АКБ.

4. Електричні характеристики акумулятора.

5. Техніка безпеки при роботі з АКБ.

 

Д/3 § 2-5 ст.5-20 [3] (Ільїн Н.М. "Електрообладнання автомобілів").

 

1. АКБ призначені для живлення стартера і всіх споживачів електричної енергії при непрацюючому двигуні, а також для живлення споживачів спільно з генератором, коли споживана ними сила струму перевищує максимально допустиму для генератора величину.

Свинцева АКБ складається з:

• моноблока, який виготовлений з ебоніту, поліетилену, поліпропілену і інших пластмас;

• перегородок, що поділяють моноблок на секції;

• ребер на дні моноблока;

• акумуляторів:

а) пів блока позитивних електродів;

б) пів блока негативних електродів;

в) сепаратор;

г) місток;

д) борн.

• щитків;

• кришки акумуляторів з пробками;

• перемичок;

• виводів.

Маркування АКБ:

6 СТ 75 ЕМН

6 – кількість послідовно з’єднаних акумуляторів;

СТ – стартерна (призначення);

75 – ємкість батареї в А/год при 20 год. режимі розряду;

Е – матеріал моноблока; (Е - ебоніт; Т - термопласти);

М – матеріал моноблоку ІР - міпор (мікропористий ебоніт);

і І М - міпласт (мікропористий поліхлорвініл);

С – скловолокно). Н - несухорозряджена; А - з спільною кришкою;

З – не обслуговувана, залита електролітом і повністю заряджена.

АКБ.

На перемичках або моноблоці наноситься товарний знак заводу - виробника і дата випуску

2. Електроліт – розчин що складається з акумуляторної сірчаної кислоти і дистильованої води.

Для надійної роботи акумуляторів необхідний високий ступінь чистоти електроліту.

Густина електроліту коливається в межах 1,25 - 1,31 г/см³ в залежності від температури оточуючого середовища.

Електроліт готують в кислото стійкій ебонітовій або фарфоровій посудині. При приготуванні потрібно лити кислоту в воду, а не навпаки, одночасно помішуючи скляною паличкою.

Густина електроліту визначають за допомогою дексиметра.

Чим щільніший електроліт, тим нижча температура його замерзання.

Електроліт густиною 1,31 г/см³ замерзає при — 66°С

1,25 г/см³ - при 50°С

1,23 г/см³ - при 40°С

1,11г/см³ - при 7°С

Не слід використовувати електроліт з підвищеною густиною, тому що це прискорює корозію решіток електродів, що викликає руйнування активної речовини.

3. Хімічними процесами що проходять в АКБ є розряд і заряд акумулятора.

В процесі розряду позитивні іони свинцю Рв²⁺ з'єднуються з негативними іонами SO, утворюючи сірчанокислий свинець (PbSO₄), який осідає на поверхні активної речовини негативних електродів.

Колір негативних електродів змінюється з сірого в світло-сірий. При цьому створюється струм в зовнішньому колі.

Так як в процесі розряду сірчана кислота затрачується на утворення PbSO₄ при одночасному утворенні води Н₂0, то густина електроліту відповідно буде зменшуватись з 1,23-1,31 г/см³ до 1,07 - 1,15 г/см³'

Наприклад: якщо в розрядженому акумуляторі густина електроліту була 1,27 г/см допустимого розряду вона буде рівна 1,11 г/см³'

Таким чином, густина електроліту при 100% розряді зменшиться ємкість АКБ. Зміна густини електроліту є основним показником ступеня розряду АКБ.

В процесі заряду під дією напруги зарядного джерела створюється направлений рух електронів від негативного виводу джерела до негативного виводу акумулятора.

Колір активної речовини негативних електродів стає сірим внаслідок виділення свинцю на електродах в твердому стані.

При заряді АКБ утворюється H₂SO₄ в результаті хім. реакції.

В результаті утворюється H₂SO₄. При одночасному зменшені Н₂О густина електроліту зростає з 1,07 - 1,15 г/см³ до 1,23 - 1,31 г/см³.

Наприклад: при густині електроліту 1,11 г/см³ у розрядженого акумулятора в кінці його заряду густина електроліту відповідно збільшиться до 1,27.

4. Розрядною характеристикою акумулятора називають залежність зміни густини електроліту, ерсі напруги при постійній сили струму розряду від часу розряду.

Розряджені показники знімають при безперервному розряді повністю зарядженого акумулятора будь-якою силою струму. И, Е, (в) (г/см³)

Зарядною характеристикою акумулятора називають залежність зміни густини електроліту, ерс і напруги акумулятора при постійній силі зарядного струму від часу заряду.

Зарядні характеристики знімаються при заряді акумулятора постійною силою струму, відповідно рівною 0,1 його номінальної ємкості

 

Внутрішній опір акумулятора складається з опорів електроліту, сепараторів і електродів, причому основною складовою являється опір електроліту, так як його електропровідність значно нижча, ніж у електродів і сепараторів.

Опір АКБ в кінці нормального розряду приблизно в 2 рази більший величини опору зарядженої батареї (який рівний декільком тисячним долям ома).

5. П равила ТБ:

• при приготуванні електроліту працювати в захисних окулярах, гумових рукавицях, фартуху і чоботах;

• при попаданні електроліту на шкіру людини його нейтралізують 10% розчином нашатирного спирту або кальцинованої соди.

• при попаданні в очі - 10% розчином двовуглекислої соди і звернутись до лікаря.

 

 

Тема: