Епідеміологічні особливості менінгококової інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.

Менінгококова інфекція - гостре антропонозне інфекційне захворювання, яке перебігає у вигляді субклінічного ураження носоглотки, вираженого назофарингіту, менінгококцемії, гнійного менінгіту, рідше – ураження інших органів та систем.

Актуальність менінгококової інфекції визначається значним поширенням її у всіх країнах світу, важкістю перебігу, високою летальністю. Найвищу захворюваність на менінгіт визначають у країнах Африки (``менінгеальний пояс``)-200-500 випадків на 100 тис. населення, на інших контингентах захворюваність підтримується на невисокому рівні 0,5-4,0 на 100 тис. населення. Летальність при менінгіті і менінгоенцефаліті досягають 10%, при несвоєчасній діагностиці-50%.

Інкубаційний період: 1-10 днів.

Збудник - Neisseria Meningitidis.Грам (-) диплококи, аероби, морфологічно-гетерогенні: овальної, круглої форми; z-форми на фоні лікування а/б. Нестійкі у зовнішньому середовищі, чутливі до висушування, фенолу і хлораміну. Менінгококи мають спільні білкові антигени з непатогенними нейсеріями, які постійно перебувають в носоглотці, у тому числі N laotamica. Антропоноз. Сприйнятливість до зараження менінгококами є загальною. Але генералізовані форми розвиваються не більше ніж у 0,1 % інфікованих. Після перенесеної інфекції залишаються специфічні антитіла. Імунітет формується не тільки у хворих але й у носіїв збудника. Джерело -хвора людина або бактеріоносій. Епідеміологічно найбільш небезпечний хворий на назофарингіт, він у 2,1 рази більше виділяє збудника ніж носій. Заразний хворий 2-4 тижні. Механізм передачі-краплинний. Менінгококовій інфекції притаманна періодичність з великою між епідемічною амплітудою 4-11 років - 15 - років. Сезонність лютий-березень (зимово - весняна) серед усіх вікових груп. Основну групу складають діти до 14 років. Носійство менінгококів частіше у дорослих. Жінки хворіють більше, ніж чоловіки. Протиепідемічні заходи. Обов'язковій реєстрації з надсиланням термінового повідомлення до санепідстанції підлягають випадки генералізованої форми менінгококової інфекції (менінгококовий менінгіт, менінгококовий сепсис) і бактеріально підтверджений назофарингіт. При виявленні 5 i > випадків генералізованої форми менінгококової інфекції в одному осередку подають позачергове донесення в МОЗ країни. Обов'язкова негайна госпіталізація хворих з генералізованими формами менінгококової інфекції. Хворих з назофарингітом, виявлених в осередках, можна лишити дома, якщо є умови для ізоляції (немає дітей дошкільного віку, осіб що працюють в дитячих дошкільних закладах). Виписка із стаціонару при клінічному одужанні без бактеріологічного обстеження на носійство. Реконвалесценців допускають у дошкільні заклади, школи, інтернати, санаторії після одного (-) результату, проведеного через 5 днів після виписки із стаціонару.

Профілактичні щеплення реконвалесцентам можна робити через 2-6 місяців після перенесеного назофарингіту, генералізованої форми менінгококової інфекції, носіям через 1 місяць. Всім контактним - огляд ЛОР - лікаря, медичний огляд. Карантин в закритих колективах 10 днів від моменту ізоляції останнього хворого, госпіталізації тих, у кого є патологічні зміни в носоглотці, температура, висип. У дитячих закладах бактеріологічне обстеження контактних осіб проводять не менше, як 2 рази з інтервалом 3-7 днів, в інших колективах - одноразово. Носіїв менінгококу, виявлених при бактеріологічне обстеженні в дитячих дошкільних закладах, в школах - інтернатах виводять із колективу і санують, носіїв дорослих не ізолюють.

При виявленні носія менінгококу серед хворих соматичної лікарні треба його ізолювати в бокс, провести курс санації. Персонал відділення підлягає 1 кратному бакобстеженню, виявлених осіб не допускають до роботи на час проведення санації. При тривалому носійстві (> 1 місяць) і відсутності вогнищевих змін в носоглотці носія допускають в колектив. Заключну дезінфекцію в осередках не проводять. Застосовують вологе прибирання, провітрювання, УФО.

Профілактичні заходи: вакцини створені не проти всіх груп менінгококів.

 

 

Епідеміологічні особливості кору, профілактичні та протиепідемічні заходи.

Кір - гостре антропонозне інфекційне захворювання з краплинним механізмом передачі, яке проявляється різким підвищенням температури тіла, катаральними явищами, висипкою на шкірі, слизових оболонках щік у вигляді плям Філатова - Копліка. Збудник - вірус родини Paramyxoviridae роду Morbillivirus. Імунологічні та антигенні властивості усіх штамів ідентичні - незалежно від того, у яких регіонах та колективах вони були виділені. Вірус термолабільний, повна інактивації за температури 56С - протягом кілька хвилин. Вірус краще виживає у живильних середовищах, до яких додано протеїн. За температури 4…60С він зберігається протягом 4-5 тижні. Без протеїну вірус виживає за цієї температури до 2 тижнів у ліофілізованому стані. Стійкий за температури -20С і особливо -70С зберігає свої біологічні властивості протягом року і довше. Вірус швидко знешкоджується спиртом, ефіром та іншими дезинфекційними розчинами. Сприйнятливість до кору тих, хто не перехворів і не щеплений, майже тотальна. Імунітет після перенесеної інфекції напружений в осіб, які перехворіли на кір, потім знижується протягом 5-7 років. Занесення збудника у населені пункти до початку масових щеплень відбувалося кожних 3-5 років.Імунітет стійкий. Джерело хвора людина. Епідемічний процес підтримується лише в людському суспільстві. Заражена людина починає виділяти вірус в останню добу інкубаційного періоду. Найбільше виділяється збудник у продромальний період, його кількість різко зменшується під час висипаннь. Інкубаційний період триває 6-18 діб, у середньому 10 діб. У разі введення гамаглобуліну, період інкубації може тривати до 21 діб. Механізм передачі збудника краплинний.Особливості епідемічного процесу. Якщо врахувати той факт, що діти після народження швидко втрачають материнський імунітет, а також у довакцинальний період збудник широко циркулював, висока ураженість дітей кором у перші роки життя стає зрозумілою. Щеплення живою коровою вакциною захистили дітей від захворювання і ураженість дітей дошкільного віку різко зменшилася. Однак післявакцинальний імунітет з роками знижується, тому захворюваність школярів і підлітків зростає. Через осіб, які захворіли протягом останнього десятиліття, щеплені діти становлять70-80%.Коли хворий є небезпечним джерелом збудника, діагностика утруднена, а коли можна поставити діагноз, хворий перестає виділяти збудника і вже немає потреби ізолювати його. Лабораторна діагностика. Важливою є диференційна діагностика кору і краснухи. Розроблено серологічну діагностику кору РГГА,РНГА,ІФА. Оскільки вірус термолабільний і протягом кількох годин руйнується при кімнатній температурі то дезинфекції не потрібно. Передача через сльози, сечу не відбувається. Специфічна профілактика - щеплення живою коровою вакциною проводять у 11-15 місяців, ревакцинація в 6 років, 11 років (при відсутності в 6 років) разом з краснухою, та епідпаротитом. Дітям, що були в контакті можна дати в інкубаційному та на початку про дромального періоду -? -глобулін для полегшення перебігу кору та запобігання ускладнень. Протиепідемічні заходи: госпіталізації підлягають хворі з важким перебігом, особливо з ускладненнями. Хворий заразний до 4 дня від початку висипань при наявності пневмонії - до 10 дня. У дитячих колективах, щеплених ЖКВ термін карантину становить 17 днів, а в колективах, у яких хоча б частина дітей отримала імуноглобулін, карантин продовжується до 21 дня. У колективі де виявлено хворого, забезпечують медичне спостереження за дітьми, які спілкувалися з хворим. В осередках інфекції дітей не щеплених ЖКВ, якщо не має протипоказань - терміново вакцинують, за наявності протипоказання уведіть? -глобулін. Посилюють термінове повідомлення про всі випадки кору.