Антропонози, зоонози, сапронози Структура паразитарних систем.

Антропонози- інф.захв. при яких резервуаром є біологічний вид людина розумна (полімієліт, дифтерія, бешиха,СНІД,вірусні гепатити, менінгіт. грип); зоонози – інф. Захв. При якому резервуаром є тварина(лептоспіроз, феліноз, чума,туляремія, сибірка, сказ) Сапронозні –інф. Захв при яких резервуаром є зовнішнє середовище, патологічні для людей м/о довго перебувають або навіть нагромаджуються зберігають себе як біологічний вид в об’єктах зовнішнього середовища6 грунт,вода, повітря(

антропозоонозні – основний людина, додатковий тварина; зооантропонозний – основний тварина, додатковий людина (чума, жовта гарячка). Сапрозооантропонози-основний зовнішнэєсередовище, додатковий тварина і людина; сапрозоонози-основний зовн.серед.. додатковий тварини(правець)

 

 

31.Сучасна класифікація інф. хв. Класифікація за Громашевським: 1 .Кишкові інфекції: антропонози: черевний тиф, паратиф, холера, дизентерія, вірусний гепатит А, полімієліт, гельмінтози (без другого хазяїна); зоонози: бруцельоз, лептоспіроз, сальмонельоз, ботулізм, орнітоз. Механізм передачі: фекально-оральний2 .Інфекції дихальних шляхів: дифтерія, скарлатина, кашлюк, менінгококова інфекція, кір, натуральна віспа, вітрянка, грип, паротит, туберкульоз легенів; зоонози: немає. Механізм передачі: крапельний3 .Кровяні інфекції: антропоноз: поворотний тиф, висипний тиф, малярія, волинська гарячка; зооноз: чума, туляремія, рикетсіози, ліщові спірохетози, жовта гарячка, кліщовий енцефаліт. Механізм передасі: трансмісивний4. Інфекції зовнішніх покривів: антропонози: короста, дерматомікози, бешиха, гонорея, сифіліс; зоонози: сказ, газова гангрена, шкірний лейшманіоз, сап, сибірка, правець.

32.Епідеміологічний метод дослідження,структура Комплексний епідеміологічний метод – це сукупність методичних прийомів, що базуються на аналізі особливостей популяційного розподілу захворювань чи інших явищ у просторі, часі, серед груп населення, і призначений для виявлення причин, обставин (чинників ризику) і механізмів їх формування з метою обґрунтування заходів з профілактики та оцінки ефективності останніх. Метод містить чотири блоки прийомів: описово-оціночний (дескриптивний), аналітичний, експериментальний, прогнозування, – що в кінцевому результаті дозволяє виявити причинно-наслідкові зв’язки між чинниками ризику і проявами здоров’я (його порушеннями)Комплексний епідеміологічний метод передбачає використання багатьох специфічних і загальних методів, що дозволяють охарактеризувати усі компоненти паразитарних систем: популяцію людей, тварин чи довкілля (епідеміологічне обстеження і спостереження, екологічний), популяцію збудників (бактеріологічним, серологічним, вірусологічним, молекулярно-генетичним); оцінити кількісні і якісні прояви ЕП, тенденції й прогнози із врахуванням природних і соціальних умов (географічний і картографічний, статистичний, аналітичний, соціально-економічний, соціально-гігієнічний, експериментальний, математичного моделювання).Вивчення проявів ЕП передбачає наступні етапи: збір вихідних даних про індикаторні явища (прояви) стану здоров’я населення або його порушення: випадки захворювань, інвалідизації, летальності, смертності, тощо; систематизація і статистична обробка (описово-оціночний етап); після виявлення проблем – формулюються гіпотези про ризики (чинники, час, територія, групи). Інформація отримується при опрацюванні звітно-облікових форм, результатів обстежень осередків інфекційних хвороб, лабораторних досліджень, санітарно-епідеміологічної розвідки, скринінгових обстежень (багатопрофільних, масових, цілеспрямованих, профілактичних).У цілому описові прийоми дозволяють отримати дані про інтенсивність, динаміку, просторові характеристики і структуру явища, що вивчається, з виявленням часу, груп і територій підвищеного ризику захворюваності (смертності). Перевірка робочих гіпотез є завданням наступного аналітичного етапу, де шляхом порівняльних досліджень серед груп населення, одна з яких обов’язково є контрольною, визначається ступінь вірогідності явищ, обраховуються ризики та їх взаємозв’язок, а далі – епідеміологічне обґрунтування профілактичних програм. Експериментальний прийом дозволяє змоделювати ЕП і, в подальшому, скласти прогноз щодо його розвитку.Використання епідеміологічного методу в практиці називається епідеміологічною діагностикою (ЕД),що дозволяє оцінити епідемічний стан населення й території.

33.Описово-оціночний прийом епідеміологічного методу -це прийом КЕМ, на етапі якого формуються гіпотези про ризики (чинники, час, територію, групи. На ІУ етапі РЕД-зу для виявлення набільш актуальної проблемної інфекційної нозології на даній території при проведенні РЕА використовуючи описово-оціночні та аналітичні методи. Описово-оціночні епідеміологічні дослідження реалізуються через статистичні спостереження та вимірювання, скринінгові дослідження, епідеміологічне обстеження осередку.

Статистичні спостереження та вимірювання. Формулювання первинних гіпотез про чинники ризику захворюваності може ґрунтуватися на дослідженні статистичного (кореляційного) зв'язку (асоціації) між інтенсивністю дії можливого чинника ризику захворюваності і самим рівнем захворюваності, але наявність причинно-наслідкового зв'язку між дією чинника і рівнем захворюваності визначають (доводять або спростовують) за допомогою інших прийомів епідеміологічного методу — аналітичного та експериментального.

Скринінгові дослідження. Скринінгові дослідження призначені для виявлення людей із захворюваннями на ранніх стадіях хвороби, до їх звернення за медичною допомогою. Скринінг не є повноцінною діагностичною процедурою і передбачає проведення додаткових досліджень. Особи, у яких при скринінговому дослідженні знаходять відхилення від норми, зазвичай обстежуються далі для підтвердження або уточнення ймовірного діагнозу і можливого раннього лікування. Важливою вимогою є використання тестів, які можна швидко виконати в широких масштабах. Існують різні типи скринінгових досліджень і кожен з них має конкретну мету:

— масовий скринінг охоплює все населення;

— багатопрофільний, або багатостадійний, скринінг передбачає одномоментне використання різних скринінгових тестів;

— цілеспрямований скринінг проводять із групою осіб, які наражаються на дію специфічного чинника, наприклад працівників ливарного виробництва;

— пошуковий, або профілактичний, скринінг поширюється на пацієнтів, які звертаються до лікаря з приводу тих чи інших проблем.

Епідеміологічне обстеження осередку — це спосіб вивчення епідемічного осередку, що використовується для втановлення причин і умов його виникнення, виявлення джерела інфекції, шляхів і чинників його передачі, а також осіб, які мали ризик зараження. Епідеміологічне обстеження — один із найбільш суттєвих розділів діяльності епідеміолога.

34.Ретроспективний епідеміологічний аналіз (визначення, завдання, мета), його методика. Це аналіз рівня, структури інфекційної захворюваності за певний проміжок часу в минулому і прогнозування захворюваності на майбутнє. Мета: Отримання даних про епідобстановку на певній території за рік або декілька років з метою планування протиепідемічної роботи на декілька наступних років,удосконалення профілактичних і ПЕЗ і прогнозування епідситуації на наступний календарний рік. РЕД – оцінка епідобстановки в даному регіоні за минулий рік чи декілька років. Завдання: 1/ встановлення по кожній нозоологічній формі інфекції “часу ризику”, “території ризику”, “груп ризику”, “факторів ризику”;2/ виявлення інфекції, яка має найбільше епідеміологічне, соціально-економічне значення для населення3/ прогноз епідситуації на наступний рік (роки)4/ розробка раціональних, науково обґрунтованих підходів до планування профілактичних та протиепідемічних заходів на даній території; Методика: Етапи: І складання програм досліджень; ІІ збір і первинна обробка інформації про: а)інфекційну захворюваність; б)демографічні дані; в)санітарно-гігієнічну характеристику району; г)природні та соціальні умови побуту, праці населення; ІІІ вивчення інформації про інфекційні захворювання, аналіз рівня і структури інфекційних захворювань і смертності за нозологічними формами; аналіз багаторічної динаміки, аналіз річної динаміки захворюваності, аналіз захворюваності за “факторами ризику”, за віком, за статтю, за професійними групами та територією ризику; ІУ постановка РЕД-зу і виявлення набільш актуальної проблемної інфекційної нозології на даній території при проведенні РЕА використовуючи описово-оціночні і аналітичні прийоми ЕМ – дослідження.

35.Територія ризику, час ризику, групи ризику, чинники ризику. Чинники епідеміологічного ризику – обставини, що визначають (зумовлюють чи підвищують) ймовірність ускладнення епідситуації. Час ризику – це закономірно виникаючі під дією чинників ризику інтервали часу (роки, місяці), що характеризуються найбільшою ймовірністю виникнення захворювань (на даній території, серед сукупного населення або окремих груп) на порівняння з іншими інтервалами. Час ризику встановлюється за результатами довготривалих спостережень при аналізі багаторічних і річних рівнів захворюваності Територія ризику – просторова одиниця (географічна або територіально-адміністративна), що характеризується вищими на порівняння з іншими територіями показниками захворюваності населення на певну інфекційну хворобу, внаслідок наявності на цій території природних і/або соціальних чинників ризику. Так, території ризику визначаються наявністю дії (або більш вираженою дією) на певній території чинників формування епідемічного варіанту збудника і (або) чинниками його поширення. Розрізняють локальні (епідосередки), зональні, регіональні, глобальні території ризику. Група ризику (контингент ризику) – це частина населення, яка переважно піддається підвищеному ризику зараження збудником певної хвороби у зв’язку особливостями впливу певних природних і/або соціальних чинників.