Особливості формування землекористування та організації об’єктів природно-заповідного фонду, природоохоронного, рекреаційного та оздоровчого призначення. 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Особливості формування землекористування та організації об’єктів природно-заповідного фонду, природоохоронного, рекреаційного та оздоровчого призначення.



З часу отримання Україною незалежності постійно ведеться ро­бота зі створення нового природоохоронного законодавства. За цей час було прийнято близько 80 законів України, зокрема Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національ­ної екологічної мережі України» № 1989-ІІІ від 21 вересня 2000 р.

Відповідно до прийнятої термінології в Програмі екомережа — це єдина територіальна система, яка охоплює ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, території та об'єкти природно-заповідного фонду, курорти, лікувально-оздоровчі, рекре­аційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України і є частиною структурних територіальних елементів екомережі: природних регіонів, природ­них коридорів, буферних зон. Ці елементи у своїй безперервній єд­ності утворюють мережу, яка об'єднує ділянки природних ландшаф­тів у територіально цілісну систему.

Основною метою Програми є збільшення площі земель з природ­ними ландшафтами та формування ними територіально єдиної сис­теми, яка побудована з урахуванням природних шляхів міграцій та поширення видів рослин і тварин. Ця Програма має забезпечити збереження природних екосистем, видів рослин і тварин та їх попу­ляції, сприяти збалансованому й невиснажливому використанню біологічних ресурсів у господарській діяльності. Програма містить чітко сформульовані завдання у сфері формування національної екомережі, у питаннях охорони та відтворення земельних, водних, біологічних ресурсів, збереження біологічного різноманіття. Формування екомережі передбачає зміни в структурі земельного фонду України віднесенням частини земель господарського використання до категорій, що підлягають особливій охороні з відтворенням притаманного їй різноманіття природних ландшафтів. Ці заходи сприятимуть зменшенню, запобіганню та ліквідації негативного впливу людини на довкілля, збереженню природних ресурсів, гене­тичного фонду живої природи.

Організація землекористування територій та об'єктів природно-заповідного фонду — це організація земельної території щодо раціонального розміщення різних функціональних їх елементів, які передбачають оптимальний режим взаємодії. Ці та інші питання розв'язують у процесі землеустрою, який передбачає систему заходів, спрямованих на здійснення положень земельного законодавства (тобто надання юридичного статусу певним територіям земель) щодо організації використання і охорони земель, ство­рення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів. При створенні національних природних парків та інших природних об'єктів землекористування формується послідов­ним наближенням від розв'язання загальних проблем до окремих конкретних питань по стадіях: техніко-економічне обґрунтування (ТЕО), проект відведення земель, проект організації території, робо­чі проекти на організацію, влаштування і будівництво окремих елементів і об'єктів.

Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до цього фонду належать:

- природні території та об'єкти — природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафт­ні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

- штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні пар­ки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні па­рки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецт­ва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної ціннос­ті можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних ком­плексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:

- заказники поділяють на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;

- пам'ятки природи поділяють на комплексні, ботанічні, зооло­гічні, гідрологічні та геологічні.

Проект землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчо­го, рекреаційного та історико-культурного призначення розробляють на підставі:

- рішення сільської, селищної, міської ради, обласної, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повно­важень якої належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок;

- договору, укладеного між землевласником, землекористувачем і розробником проекту землеустрою;

- судового рішення.

Розробником проекту землеустрою може бути фізична або юри­дична особа, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону (далі — розробник).

Замовником проекту землеустрою може бути сільська, селищна, міська рада, обласна, районна, Київська або Севастопольська місь­ка держадміністрація, землевласник або землекористувач, інша особа відповідно до закону.

Проект землеустрою розробляють відповідно до завдання затвердженого замовником, яке є невід'ємною частиною договору про розроблення проекту землеустрою.

До договору замовник додає вихідну документацію, необхідну для розроблення проекту.

Договір про розроблення проекту землеустрою складається відповід­но до типового договору, який затверджує Кабінет Міністрів України.

Проект землеустрою погоджується з власниками і користувачами суміжних земельних ділянок, а також земельних ділянок, які вхо­дять до території природно-заповідного фонду, іншого природоохо­ронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного при­значення без їх вилучення, органом земельних ресурсів, природо­охоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Проект землеустрою складається із:

1) завдання на виконання робіт;

2) пояснювальної записки, в якій зазначають:

- коротку характеристику території;

- режим використання земель у межах території природно-запо­відного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреа­ційного та історико-культурного призначення, в тому числі земельних ділянок, щодо використання яких установлено обмеження (обтяження);

- погодження меж із власниками і користувачами суміжних земельних ділянок;

- короткий опис виконаних робіт;

- склад земель за угіддями, власниками і користувачами земельних ділянок;

3) графічних матеріалів:

- план території у масштабі, який дає змогу відобразити всі елементи проекту — зовнішню межу, номери межових знаків, міри ліній, назви власників і користувачів суміжних земельних ділянок;

- межі та площі земель, які входять до території без їх вилу­чення;

- креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та межі земельних ділянок, щодо використання яких установлено обмеження (обтяження);

4) матеріалів погодження та затвердження проекту:

- акт польового обстеження і погодження меж;

- висновки про погодження проекту;

- рішення про затвердження проекту землеустрою та встанов­лення обмежень (обтяжень) щодо використання земельних ділянок.

Погоджений проект землеустрою підлягає державній експертизі відповідно до законодавства.

Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект землеустрою розглядають та затверджують сільська, селищ­на, міська рада, обласна, районна, Київська або Севастопольська міська держадміністрація чи в установленому порядку подають іншим органам, до повноважень яких належить надання у ко­ристування або передача у власність земельних ділянок.

Зміст проекту організації території національного природного парку змінюється залежно від природних умов, проте у загальному вигляді в ньому можна виділити такі складові:

1) функціональне зонування території;

2) організація території заповідної зони;

3) організація та облаштування території рекреаційної зони;

4) організація та облаштування території господарської зони;

5) система охорони та відтворення природних ресурсів;

6) еколого-економічне та соціальне оцінювання проекту;

7) механізм реалізації проекту;

8)погодження та затвердження проекту.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 155; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.165.57.161 (0.007 с.)