Стадійність у землевпорядному проектуванні

Землевпорядне проектування є ключовою ланкою в системі зем­леустрою. З часу ухвалення рішення про необхідність землеустрою, порушення клопотання про його проведення перед компетентними органами і до часу реалізації проекту слід здійснити певні земле­впорядні дії, які охоплюють такі стадії землеустрою:

1) підготовчі роботи, пов'язані зі збиранням інформації та мате­ріалів;

2) розроблення схем та прогнозів використання і охорони земель;

3) складання проектів та іншої землевпорядної документації;

4) розгляд і затвердження землевпорядної документації;

5) винесення проекту в натуру (на місцевість);

6) оформлення і видача землевпорядних матеріалів і документів;

7) авторський нагляд за виконанням проекту власниками землі і землекористувачами.

Зміст кожної з перелічених стадій залежить від того, яке завдан­ня землеустрою має бути реалізованим у кожному конкретному ви­падку (малюнок 1.1.).

Залежно від поставлених цілей і завдань, термінів їх здійснення, змісту й обсягів робіт можна приймати проектні рішення у вигляді схеми, техніко-економічного обґрунтування (розрахунку), робочого проекту (одностадійного), проекту і робочої документації (двостадійний проект), комплексного проекту.

 

малюнок 1.1. Логічна схема процесу землевпорядного проектування.

Підготовчі роботи

Підготовчі роботи є першим етапом розроблення проекту земле­устрою. Вони потрібні для одержання матеріалів, які використову­ють при складанні, обґрунтуванні й оформленні проекту землеуст­рою і перенесенні його в натуру.

В процесі підготовчих робіт для складання проекту територіального землеустрою:

- установлюють склад учасників територіального землеустрою;

- виявляють землевпорядні побажання і пропозиції зацікавле­них землевласників і землекористувачів, відомств, установ і органі­зацій;

- підбирають, перевіряють і оцінюють матеріали, потрібні для складання і перенесення в натуру проектів територіального земле­устрою;

- вивчають підстави проведення землеустрою;

- підготовляють і затверджують завдання на проектування.

Підготовчі роботи складаються з камеральної землевпорядної підготовки і польового землевпорядного обстеження території.

Камеральну землевпорядну підготовку виконують до виїзду на об'єкт проектування. Її починають із визначення або уточнення учас­ників землеустрою, тобто власників землі і землекористувачів, інте­реси яких у тому або іншому відношенні торкаються землеустрою. Учасниками землеустрою є юридичні і фізичні особи, взаємно пов'язані з упорядкуванням землекористування, а також ті, яких потрібно залучити для усунення певних недоліків землекористу­вання, чи землевласники і землекористувачі, землекористування яких порушується відведенням земель.

Визначивши учасників землеустрою, складають їх список, зазна­чаючи назву і місцезнаходження юридичних і фізичних осіб, а та­кож інші необхідні дані.

Щоб з'ясувати пропозиції власників землі і землекористувачів, інших зацікавлених установ і організацій про доцільність прове­дення землеустрою, про площі, склад угідь, розміщення і межі зе­мельних ділянок, що відводяться, їхні побажання і думки запису­ють у спеціальному протоколі або акті.

Для складання проекту територіального землеустрою потрібні такі матеріали:

- планово-картографічні матеріали в необхідному масштабі (як правило, масштабу 1: 5000, 1: 10 000, 1: 25 000 і більше);

- дані державного земельного кадастру, державного містобудів­ного кадастру, державної реєстрації речових прав на нерухоме май­но й угод із ними, оцінювання землі, матеріали інвентаризації зе­мельних ділянок;

- матеріали проведеного раніше землеустрою;

- дані обчислення площ земельних угідь, обстежень і вишуку­вань (ґрунтових, геоботанічних та ін.);

- різні схеми і проекти щодо землевпорядної території (земле­устрою, планування і забудови, меліорації, будівництва доріг, пере­розподілу земель тощо);

- матеріали, що характеризують особливий режим і умови (обмеження, обтяження, земельні сервітути) користування землею;

- дані про природні й економічні умови господарств (клімат, ре­льєф, водний режим, спеціалізація сільськогосподарських підприємств, урожайність сільськогосподарських культур за останні 3-5 років та інші дані, що характеризують умови й ефективність сільсь­когосподарського виробництва, якщо землевпорядковують сільсько­господарські об'єкти);

- дані про розміщення заповідників, заказників, пам'яток при­роди, культури, історико-культурних об'єктів тощо;

- матеріали про встановлення меж водоохоронних зон, інших те­риторій, які охороняються, і режими використання земель у них;

- дані про встановлення меж сіл, селищ, міст;

- інші дані, потрібні для складання проекту.

Перелік і зміст матеріалів залежать від виду розроблювального проекту землеустрою. Всі матеріали мають бути офіційними.

Польове землевпорядне обстеження проводять на території, де перерозподіляють землі. Для цього виїжджають у поле.

При обстеженні в натурі визначають місце розташування земе­льних масивів, намічуваних для розміщення запроектованих зем­леволодінь і землекористувань; установлюють наявність, стан і мо­жливості використання об'єктів інфраструктури (доріг, будівель і споруд, комунікацій, меліоративних мереж); вибирають місця і ді­лянки для розміщення садиб господарств (якщо це потрібно); уточ­нюють місце розташування деградованих земель, тобто забруднених, заражених, ерозійно небезпечних, які зазнають ерозії; виявляють земельні ділянки, що перебувають у стадії поліпшення і придатні для освоєння під інтенсивніші сільськогосподарські угіддя.

При польових підготовчих роботах у разі потреби перевіряють збереження межових знаків по зовнішніх межах землеволодінь і землекористувань, перевіряють і коригують у натурі планові матеріали. Якщо планово-картографічних і обстежених матеріалів немає або вони непридатні, то проводять зйомки й обстеження.

У процесі польового обстеження:

- уточнюють і оформляють побажання зацікавлених землевлас­ників і землекористувачів відносно проектних рішень;

- складають акт землевпорядного обстеження території;

- оформляють креслення землевпорядного обстеження, на якому відображають усі результати обстеження і пропозицій учасників землеустрою, прийняті для подальшої розробки;

- підписують креслення й акт усі учасники землеустрою.

На підставі виконаної роботи виконавці разом із замовником розробляють завдання на проектування.

Зміст завдання залежить від виду проекту землеустрою. Воно має бути коротким, не перевантаженим економічними показниками й іншою інформацією. Водночас воно має містити всі основні вимоги зі складу і вихідних драних проекту. Завдання погоджують із заціка­вленими сторонами. Його затверджує замовник.

Завдання на складання проекту має таку форму: титульний ар­куш, на якому зазначають, хто затвердив завдання; назву проекту; з ким погоджено — особи й організації, їхні підписи і печатки; підпис начальника районного відділу із земельних ресурсів; дату, печатку.

Зміст завдання:

- підстава для проектування;

- замовник і проектувальник;

- завдання проектування (що зробити, на яких землях, де роз­міщені об'єкти проектування, їх спеціалізація, умови використання земель, техніко-економічне обґрунтування проекту);

- вихідні дані (граничні розміри господарств, розрахункова уро­жайність культур, продуктивність тварин та інші економічні показ­ники діяльності господарств);

- форми власності на землю, яку буде надано;

- розміщення садиб;

- заходи щодо інженерного облаштування території: меліорація, будівництво доріг, водопостачання, електропередача (обсяги);

- кооперативні зв'язки (з виробництва і переробки продукції, спі­льного використання землі і техніки тощо);

- природоохоронні заходи;

- склад проекту, масштаб плану, обов'язкові креслення, зміст те­кстової частини, кількість комплектів проектної документації.

Висновок містить підписи (із зазначенням посад, печатки, дати) представників замовника і проектної організації.

На підставі завдання складають проект, основні контури і мож­ливі варіанти якого намічають зазвичай у процесі підготовчих робіт.