Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (стаття 324 КК)

Предметом злочину являються одурманюючі засоби - це засоби, що спричиняють одурманюючий ефект, що змінює психіку і поведінку людини, і не входять до списку наркотичних, психотропних, отруйних і сильнодіючих речовин. Одурманюючі речовини - різні природні речовини, продукти промислової і побутової хімії, сильнодіючі лікарські засоби, котрі при певному дозуванні викликають затьмарення свідомості (сп’яніння), а при зловживанні — токсикоманію.

Природні одурманюючі засоби - речовини з отруйних рослин (блекота, беладонна, болиголов крапчатий, дурман, мандрагора тощо). Одурманюючі хімічні продукти - токсичні лаки, фарби, аерозолі тощо. Сильнодіючі лікарські засоби - медикаменти, які включені Фармакопійним комітетом МОЗ України у список “Б” і відносно яких здійснюється медично-правовий контроль (димедрол, теофедрін, еленіум, реланіум тощо).

Об’єктивна сторона злочину представлена у формі злочинного діяння як схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними засобами або психотропними речовинами чи їх аналогами. Як дії, спрямовані на збудження у неповнолітніх прагнення до вживання відповідної одурманюючої речовини.

Під схилянням розуміються будь-які ненасильницькі дії, спрямовані на те, щоб збудити в іншої особи бажання чи добитися від неї згоди вжити одурманюючі засоби хоча б один раз. Конкретний прояв цих дій може бути у таких формах як прохання, пропозиції, умовляння, переконування вжити зазначені засоби, підбурювання до цього обіцянками винагороди або тиск на потерпілого через погрозу відмовитися від продовження дружніх або близьких стосунків тощо.

У всіх випадках злочинні дії пов’язані не з примусом, а з переконуванням неповнолітніх прийняти рішення про фактичний прийом будь-яким способом одурманюючого засобу.

Наприклад, Виноградівським районним судом Закарпатської області засуджений громадянин С., який вчинив злочин за таких обставин.

С. запросивши до себе додому в приміщення квартири неповнолітніх А. та Р., шляхом збудження у них бажання до вживання одурманюючих засобів, запропонував вжити шляхом вдихання клей “Моноліт-1”, який згідно висновку судово-медичної експертизи містить токсичні компоненти, які при вдиханні викликають одурманення, що призводить до зміни психіки і поведінки людини, психічного розладу, тяжкого отруєння та навіть смерті, чим схилив неповнолітніх потерпілих до вживання одурманюючих засобів.

Дії С. кваліфіковані за ст. 324 КК України як схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами (5).

Переконання може виявлятися у формі умовляння особи вжити цей засіб, глузування з її нерішучості, погрози розірвати з ним відносини у майбутньому тощо. Якщо винний у процесі схилення неповнолітнього до споживання одурманюючого засобу застосовує фізичне насильство, то в залежності від характеру такого насильства вчинене кваліфікується як сукупність злочинів, передбачених ст.ст. 126, 127 та 324 КК.

Злочин вважається закінченим з моменту скоєння дій, в яких виявляється схиляння неповнолітнього до вживання одурманюючої речовини незалежно від того, чи вживав він його насправді.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу: винний усвідомлює, що схиляє завідомо неповнолітніх потерпілих осіб до вживання одурманюючих засобів, і бажає здійснення цих діянь до такої особи.

Суб’єкт злочину загальний - це особа, яка досягла 18-річного віку.

 

1) Вирок Леннінського районного суду м. Вінниці від 29 лютого 2008 р. (справа № 1-85/2008) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.

2) Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2008 р. (справа № 1-198/2008) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.

3) Вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 14 січня 2009 р. (справа № 1-11/2009) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.

4) Вирок Печерського районного суду м. Києва від 9 березня 2011 р. (справа № 1-149/2011) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.

5) Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2010 р. (справа № 1-283/2010) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства з метою подальшого збуту, а також їх збут для виробництва або виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів відповідно до ч.1 ст. 312 Кримінального кодексу України є кримінально – караними діяннями.

Ст. 312 передбачає відповідальність за умисне протиправне заволодіння прекурсорами певним способом із підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, а також із правомірного чи незаконного володіння громадян з метою подальшого збуту, а також їх збут для виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Цей злочин є суміжним із злочином, передбаченим ст. 308, від якого він головним чином відрізняється за предметом, а також окремими ознаками об'єктивної і суб'єктивної сторін.

Про зміст форм злочину, в яких він може проявлятися, див. ст. 308. Проте, з об'єктивної сторони, крім форм, визначених у ст. 308, злочин, передбачений ст. 312, може також проявитися у незаконному збуті прекурсорів. Про поняття незаконного збуту див. пит. №2.

З суб'єктивної сторони незаконний збут прекурсорів характеризується прямим умислом і метою: такий збут здійснюється для виробництва або виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

На відміну від злочину, передбаченого ст. 308, викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства характеризуються обов'язковою метою ці діяння вчинюються з метою подальшого збуту прекурсорів.

Слід мати на увазі, що збут викрадених чи іншим способом привласнених прекурсорів охоплюється ст. 312 і додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 311 не потребує. Якщо збуту прекурсорів не передувало їх викрадення чи інше заволодіння ними, такі дії не містять ознак злочину, передбаченого ст. 312, і кваліфікуються за ч. 2 ст. 311 як збут цих речовин Якщо винний заволодів прекурсорами без мети збуту, а через певний проміжок часу (наприклад, наступного дня) збув їх особам, які займаються виготовленням наркотиків, його дії слід кваліфікувати за відповідною статтею, що передбачає відповідальність за злочини проти власності (ст. 185-187, 190-191) та ч. 2 ст. 311 (незаконний збут прекурсорів).

На відміну від злочину, передбаченого ст. 308, кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст. 312, не є вчинення його особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ст. ст. 306, 307, 310, 311, 312, 314, 317.

Зовнішню схожість формулювання статей 308 та 312 Кримінального кодексу України не робить їх ідентичними за юридичним змістом. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки абсолютно однакові, та можуть полягати у викраденні, привласненні, вимаганні, заволодінні предметами шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем. Злочини є суміжним. Різняться злочини лише за предметом – для статті 308 це наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а для ст. 312 КК – це прекурсори. Виходячи з предмета та його суспільно небезпечного впливу на населення встановляється і відповідальність, яка за статтею 308 КК значно вища, аніж за ст 312 КК.

Висновок

Злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів закріплені в розділі XIV Кримінального кодексу України.

Кримінальна відповідальність за ці злочини відповідає міжнародним договорам України, які передбачають обов'язки держав переслідувати осіб, винних в незаконному обігу предметів, що становлять підвищену небезпеку для здоров'я населення, в першу чергу наркотичних засобів. До них відносяться Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 р., Конвенція про психотропні речовини 1971 р. Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р.

Надавши кримінально-правову характеристику основним складам (ст. 307, 308, 309, 312 ККУ) злочинів в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів можна дійти висновку, що аналізовані склади злочинів (а саме ст.ст. 307 та 309 ККУ) абсолютно ідентичні за своїми об’єктивними ознаками. В диспозиціях обох статей законодавець веде мову про незаконні дії з виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання, збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. Визначальним для відмежування вищевказаних злочинів є суб’єктивний критерій, а саме мета злочинця. Мета, як уже зазначалося має обов’язковий характер для даних складів, оскільки прямо передбачена в статті закону.

Особа, яка добровільно звернулась до лікувального закладу і роз­почала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України

Хочу звернути вашу увагу також на зовнішню схожість формулювання статей 308 та 312 Кримінального кодексу України. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки абсолютно однакові, та можуть полягати у викраденні, привласненні, вимаганні, заволодінні предметами шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем. Злочини є суміжним. Різняться злочини лише за предметом – для статті 308 це наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а для ст. 312 КК – це прекурсори. Виходячи з предмета та його суспільно небезпечного впливу на населення встановляється і відповідальність, яка за статтею 308 КК значно вища, аніж за ст 312 КК.