Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів (Статті 307, 309 та 311 КК)




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів (Статті 307, 309 та 311 КК)



Кримінальна відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів передбачена статтею 307 КК. Аналогічні дії щодо зазначених предметів, вчинені без мети збуту, утворюють склад злочину, передбачений статтею 309 КК, а таке ж діяння з прекурсорами кваліфікуються за статтею 311 КК.

Незаконневиробництвоце дії, пов’язані з незаконним одержанням наркотиковмісної сировини з рослин, які їх містять, у тому числі — відокремлення макової соломи, опію від рослин опієвмісного маку або ж листя, суцвіть, пилку, смоли – від конопель (п. 3 постанови ПВС від 26 квітня 2002 р. № 4), а також дії, пов’язані з серійним одержанням наркотичних засобів та/або психотропних речовин із хімічних речовин та/або рослин.

Серійне одержання зазначених засобів або речовин означає їх виготовлення серіями, за певним стандартом (нормою, зразком, мірилом), тобто вони є типовим виробом, що має задовольняти певним вимогам щодо якості, хімічного складу, фізичних властивостей, ваги, форм і розмірів, в тому числі умовах фармацевтичного підприємства.

Це промисловий спосіб виготовлення зазначених засобів і речовин. Виробництво наркотичних засобів або психотропних речовин поза обліком на підприємствах, які випускають подібну продукцію, за наявності підстав слід додатково кваліфікувати за ст. 308 КК.

Незаконне виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — це всі протиправні дії (за винятком виробництва), включаючи рафінування та екстракцію, в результаті яких вони одержуються, а також перетворюються на інші готові до використання їх форми чи на лікарські засоби, що їх містять; створення їх будь-яким способом, незалежно від концентрації та фізичного стану початкового й одержаного продукту (твердого – порошкова маса, зерна, спресовані плитки; рідкого – розчини, суміші з нейтральними речовинами тощо.

Злочинним діянням у формі виготовлення можуть бути визнані: перероблення сировини, яка містить наркотичну речовину у стані, придатному для споживання, у вигляді хімічних сполук (шляхом екстрагування макової соломки); підвищення концентрації наркотичного засобу шляхом його рафінування (виготовлення з конопель гашишу, анаші, смоли і гашишної олії з додаванням до цих рослин домі­шок – розчинників, жирів, води та ін.) чи синтезування (отримання складних хімічних сполук з простих). Виготовлення наркотичних засобів та препаратів може бути здійснене шляхом приведення рослин, що відн6осяться до групи наркотиковмісних, до стану, який дає можливість використовувати їх як наркотичний засіб (сушіння та подрібнення конопель, збирання та послідуюче висушування пилку, приготування відвару), а також відокремлення макових голівок з послідуючим подрібненням від рослин маку, збирання соку (опію), отримання смоли конопель шляхом теплової обробки або з використанням хімічних речовин, перегонки, очищення або синтезу різного роду нарко-, психотропомісних препаратів, фармакологічних прекур­сорів з одержанням внаслідок таких дій призначених для вживання нарко­тичних засобів або психотропних речовин.

Під виготовленнямпрекурсорів треба розуміти процес їх одержання з відповідної вихідної сировини будь-яким способом, у будь-якому вигляді (порошку, рідини, суміші тощо), приготування шляхом змішування різних хімічних препаратів або хімічного синтезу (реакції).

Незаконне виробництво та виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів утворює закінчений склад злочину з моменту, коли почали вчинятися дії, спрямовані на одержання таких засобів чи речовин, готових до вживання, або на рафінування чи підвищення у препаратах їх концентрації, незалежно від кінцевого результату.

Тому, припинення злочинного виробництва або виготовлення на той момент, коли особа, маючи на меті отриманя в кінцевому результаті наркотичних засобів у великих або особливо великих розмірах, не здійснила свій намір, не виключає кваліфікації як закінченого складу злочину за відповідно частинами 2 або 3 статей 307 чи 309 КК.

Незаконним придбаннямнаркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів необхідно вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. Під незаконним придбанням розуміється також збирання залишків наркотиковмісних рослин на пожнивних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, а також збирання таких дикорослих рослин чи їх частин на пустирях.

Склад злочину незаконного придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів відсутній у випадках придбання таких препаратів за виданим на законних підставах рецептом лікаря, а також під час оперативної закупівлі.

Злочинне діяння у формі зберіганням утворюють будь-які умисні дії, пов’язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у володінні винного (він може тримати їх при собі, в будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості, способів зберігання (таємно чи відкрито), місця зберігання цих засобів чи речовин.

Незаконне перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів полягає в умисному переміщенні їх будь-яким видом транспорту з однієї території на іншу в межах України з порушенням порядку і правил, установлених чинним законодавством. Для визнання перевезення незаконним не має значення, чи є особа власником цих засобів або речовин.

Обов’язковою ознакою злочинного перевезення є використання будь-якого транспортного засобу (потягу, літака, судна, автомобіля, міського автомобільного та електротранспорту, тощо).

Від перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів потрібно відрізняти їх перенесення з одного місця в інше, при якому транспорт не використовується. Такі дії повинні розглядатись як придбання та/або зберігання цих засобів і речовин з кваліфікацією за статтями 307 або 309 КК з зазначенням відповідної ознаки злочину „придбання” або „зберігання”.

Пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів — це незаконне переміщення їх у просторі шляхом відправлення поштою, багажем, посильним або іншим способом з одного місця в інше у межах України. При цьому злочин вважається закінченим з моменту оформлення і відправлення посилки, багажу, листа, бандеролі з цими засобами або речовинами незалежно від того, отримав їх адресат чи ні.

Якщо злочин не був доведений до кінця з незалежних від волі винного причин (наприклад, у зв’язку із затриманням під час оформлення квитанції на відправлення посилки, бандеролі чи вантажного контейнера або при їх огляді в момент здачі для пересилання), дії останнього належить кваліфікувати як замах на вчинення цього злочину (статті 15 та 307, 309 або 311 КК).

Під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК, а також прекурсорів (ч. 2 ст. 311 КК) потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч законам “Про обіг в Україні наркотичних засобів …” та “Про заходи протидії незаконному обігу…” (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин як ін’єкцій іншій особі за її згодою тощо). При цьому не має значення та обставина, переслідувала особа мету одержати майнову вигоду чи такої мети не мала.

Обопільне введення ін’єкцій наркотичного засобу, психотропної речовини чи їх аналогів особами, які їх виготовили разом або придбали за спільні кошти, збуту не утворюють.

Якщо наркотичний засіб було виготовлено з метою збуту, а особа не встигла його збути, діяння кваліфікується як виготовлення з метою збуту наркотичних засобів, психотропних речових або їх аналогів, як закінчений злочин, а не приготування до збуту.

Збут наркотичних засобів або психотропних речовин, поєднаний зі схилянням особи до їх вживання, утворює сукупність злочинів, передбачених ст.. ст.. 307 і 315 КК. Незаконний збут передбачає відчуження цих засобів чи речовин іншій особі, яка може розпоряджатися ними (або їх частиною) як своїм майном.

Безоплатні передача чи пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин в місця позбавлення волі на прохання засудженого його рідними, близькими являється способом збуту таких предметів і кваліфікуються судами як збут за ч. 2 ст. 307 КК.

Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб’єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру.

Відмінність між складами злочинів, передбачених статтями 307 та 309 КК, полягає у змісті та характері ознак суб’єктивної сторони злочину: особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчинюваних нею діянь, відповідальність за які передбачена ст. 307 КК, і бажає їх вчинити, маючи на меті збут наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів. За ст. 309 КК кваліфікується вчинення діянь щодо названих предметів при відсутності у особи умислу щодо їх збуту.

Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб’єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру.

У випадку, якщо особа під виглядом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів умисно збуває будь-які інші засоби чи речовини, що не відносяться до даної категорії предметів (крейду, муку, цукор, тощо), з метою заволодіння грошима чи майном особи, яка придбає названі засоби або речовини, діяння містить ознаки шахрайства і повинно кваліфікуватись як шахрайство, а дії покупця – як замах на вчинення злочинів, передбачених статтями 307, 309 або 311 КК.

Збут наркотичних засобів або психотропних речовин вважається закінченим злочином з моменту передачі цих предметів від розповсюджувача до набувача.

Якщо наркотичні засіби, психотропні речовини чи їх аналоги були виготовлені як для особистого вживання, так і з метою збуту, вчинене діяння утворює сукупність злочинів і кваліфікується за статтями 307 та 309 КК КК. За ст. 309 КК кваліфікуються дії винного лише в частині виробництва, виготовлення, перевезення, пересилання і зберігання цих засобів і речовин у тому розмірі, в якому він їх ужив чи планував ужити.

Кваліфікація незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів як складу злочину, передбаченого ст. 311 КК, можлива лише при наявності конкретної мети – їх використання для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин.

Незаконні дії з прекурсорами кваліфікуються в залежності від мети вчинених діянь:

Для особистого використання при ви­готовленні наркотичних засобів або психотропних речовин – за ч. 1 ст. 311 КК; з метою збуту прекурсорів іншим особам, котрі займаються незаконним виготовленням наркотичних засобів або психотропних речовин – за ч. 2 ст. 311 КК, а за відсутності таких цілей - за ст. 320 КК, яка передбачає відповідальність за порушення встановлених правил виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання прекурсорів.

Необхідно мати на увазі, що виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут речовин, віднесених до категорії прекурсорів, визнаються незаконними, якщо ці дії вчинено з порушенням вимог статей 6, 11, 12, 15 Закону “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів”. У тих випадках, коли особа придбала у підприємства роздрібної торгівлі прекурсори, включені до списку N 2 таблиці IV Переліку, для використання їх у господарських, технічних чи побутових цілях (наприклад, для виконання малярних робіт, заправки акумуляторів тощо), дії з цими речовинами не можна вважати незаконними.

Частина 2 статей 307, 309 та 311 КК передбачає кваліфікований склад злочину, а частина 3 – особливо кваліфікований.

В якості кваліфікуючих ознак за ч. 2 даних статей передбачено вчинення названих вище злочинних діянь:

за попередньою змовою групою осіб (статті 307, 309, 311 КК);

повторно (статті 307, 309, 311 КК);

особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 (ст. 307 КК); передбачених статтями 307, 308, 310, 317 (ст. 309 КК);

із залученням неповноліт­нього (ст. 307 КК);

збут наркотичних засобів, психотропних речових та їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян (ст. 307 КК);

передачу цих речовин у місця позбавлення волі (ст. 307 КК);

якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах (статті 307, 309 КК), прекурсори у великих розмірах (ст. 311 КК);

якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини (ст. 307 КК).

В якості особливо кваліфікуючих ознак за ч. 3 передбачено вчинення названих вище злочинних діянь:

організованою групою (статті 307, 311 КК);

якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах (статті 307, 309 КК), прекурсори в особливо великих розмірах (ст. 311 КК);

вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього (ст. 307 КК), із залученням неповнолітнього (ст. 309 КК).

Кваліфікуюча ознака «вчинення злочину повторно» передбачає повторність злочинів двох видів: повторність тотожних та повторність однорідних злочинів.

Повторність тотожних злочинів має місце у тих випадках, коли особа вчинила два або більше із діянь, передбачених ст. 307 (або 309, 311 відповідно) КК. Послідовне вчинення діянь стосовно одного предмету не утворює повторності. Так, кваліфікується як одиничний злочин виготовлення, перевезення та послідуюче зберігання особою з метою збуту певної кількості одного наркотичного засобу.

Не можуть кваліфікуватися як повторні виробництво, виготовлення, придбання наркотичних за­собів чи психотропних речовин та їх наступне зберігання, пере­везення, пересилання і збут, які вчинені вперше і їх предметом від початку до кінця були одні й ті ж наркотики або психотропні речовини.

Наприклад, особа з метою збуту придбала, макову соломку, перевозила, зберігала, а потім збула її чи виготовила з неї і збула ацетильований опій. У даному випадку всі дії з наркотичними засобами вчинені вперше і не­зважаючи на те, що кожна з них є самостійною і закінченою, вони не е повторними, а утворюють закінчений злочин, перед­бачений ч. 1 ст. 307 КК.

Так, Подільським районним судом м. Києва засуджена громадянка В., яка в м. Києві придбала у знайомого їй громадянина К. психотропну речовину з ефедрину у медичному ін‘єкційному шприці місткістю 5 мл для власного вживання без мети збуту. Вказаний шприц з психотропним препаратом В. перевезла громадським транспортом до місця свого проживання, де зберігала до часу затримання її працівниками міліції.

Згідно з висновком судово-хімічної експертизи вилучений у В. медичний ін‘єкційний шприц містив кустарно виготовлений психотропний препарат з ефедрину, вагою, в перерахунку на сухий залишок 0,444 г.

Дії В. кваліфіковані судом за ч.1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання, перевезення психотропної речовини без мети збуту (3).

Виготовлення з тієї ж макової соломки ацетильованого опію вдруге і збут його іншій особі слід оцінювати як вчинення цього злочину повторно.

Згідно з ч. 2 ст. 32 КК не є повторністю продовжуваний злочин, що складається з двох або більше вчинених в різний час тотожних злочинних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром. Продовжуваний злочин схожий на повторність злочинів тому, що складається з кількох тотожних дій, але при продовжуваному злочині особа має єдиний злочинний намір, що охоплює заздалегідь поставлену мету та єдиний умисел, що об’єднує всі вчинені особою діяння. При повторному ж вчиненні злочинів кожен з них має свою суб'єктивну сторону і самостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням окремого злочину. Продовжуваний злочин виключає повторність і діяння особи кваліфікується як єдиний злочин, наприклад, за ч. 1 ст. 307 КК – як продовжуваний збут наркотичних засобів.

Так, дії громадянина К., який виготовив з метою збуту 10 грам опію ацетильованого і на протязі декількох днів продав наркотик 3 особам, є прикладом продовжуваного одиничного злочину. Умисел на збут даного наркотичного засобу сформувався у винного в процесі його виготовлення. Мета полягала у збуті всієї кількості приготовленої рідини і була досягнута послідовними тотожними діями.

Аналогічні дії громадянина М. можуть бути кваліфіковані як множина злочинів у випадку, якщо, кожен епізод збуту виготовленого наркотичного засобу винний вчиняв зі знову виниклим умислом (наприклад, коли виникала потреба у грошах, умисел на збут виникав після прохання іншої особи, тощо). Таким чином, М., здійснюючи кожен випадок продажу наркотику, в той момент не мав наміру на збут в подальшому іншої кількості речовини, а кожен збут був самостійним епізодом, тому в його діях наявна повторність, а не одиничний продовжуваний злочин, і вчинені діяння підлягають кваліфікації за ознаками повторності за ч. 2 ст. 307 КК.

Повторність однорідних злочинів має місце у тих випадках, коли до вчинення злочину, передбаченого ст.. 307 КК, особа вчинила один із злочинів, передбачених будь-якою із статей, зазначених відповідно у частині 2 статей 307 та 309 КК.

Наприклад, суд визнав винною П. у тому, що вона виростила на своїй присадибній ділянці мак снодійний, солому з якого в кількості 4 кілограмів 604,92 грама зберігала з метою збуту, а 65,46 грама макової соломи (наркотичної речовини) продала К.

Суд правильно кваліфікував дії П. за ч. 1 ст. 310 і ч. 2 ст. 307 КК за ознакою повторності, оскільки вона здійснила виготовлення, зберігання з метою збуту і збут наркотичного засобу після вчинення злочину, передбаченого ст. 310 КК (4).

Послідовне вчинення особою декількох злочинів із даної категорії утворює сукупність злочинів, кожен наступний якої (крім першого) кваліфікується із вказівкою на названі вище злочини. Аналогічне правило кваліфікації застосовується і у випадку, коли особа в минулому була засуджена за вчинення однорідного або тотожного злочину або будь-якого із включених в якості кваліфікуючої ознаки статей.

Злочин належить кваліфікувати як здійснений за попередньою змовою групою осібтоді, коли за домовленістю, яка виникла до початку вчинення відповідного злочину, в ньому брали участь як співвиконавці або з розподілом ролей два й більше суб’єкти злочину, які діяли для досягнення спільної мети – вчинення діянь стосовно наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів цих речовин або прекурсорів.

Залучення неповнолітнього (малолітнього) це фактичне його втягнення повнолітньою особою у вироб­ництво, виготовлення перевезення, зберігання з метою збуту (а рівно без мети збуту) або збут наркотичних засобів чи психотропних речовин, відповідальність за вчинення яких передбачена ст. 307 та 309 КК. Малолітній, щодо якого може бути вчинене будь-яке із злочинних діянь – це особа у віці до 14 років, неповнолітній – від 14 до 18 років.

Неповнолітній виступає співучасником злочину в якості співвиконавця або пособника. Його залучення відбувається шляхом фізичного (погрози, примусу, шантажу) або психічного (переконування, умовляння, обіцянки винагороди) впливу на особу, а також через обман залученого.

Залучення неповнолітнього – фактичне втягнення суб’єктом цього злочину особи у віці від 14 до 18 років у виконання будь-якої дії, яка складає об’єктивну сторону цього злочину. Залучення може проявлятися як шляхом психічного, так і фізичного впливу на неповнолітнього.

Залучення неповнолітньої особи, на думку Музики А.А., означає фактичне втягнення його дорослим шляхом психічного, фізичного впливу або в інший спосіб у незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів або психотропних речовин. А також способами вплину на неповнолітнього може бути обіцянка матеріальної чи іншої вигоди, використання матеріальної чи службової залежності, обман (5).

Неповнолітній може брати участь у вчиненні як одного з таких злочинних діянь, так і декількох з них (наприклад, у виробництві, перевезенні чи зберіганні наркотичних засобів чи психотропних речовин) як співвиконавець так як і пособник. Склад цього злочину є закінченим за умови, що неповнолітній брав участь у вчиненні таких дій хоча б один раз. Неповнолітній у такому разі несе відповідальність за вчинення лише тих дій, які охоплювалися його умислом, тобто за ст. ст. 307 або 309 КК.

Якщо під втягненням неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність можна розуміти певні дії дорослої особи, пов’язані з безпосереднім впливом на неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь в одному чи декількох злочинах або займатись іншою антигромадською діяльністю (6), то вчинення злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів або психотропних речовин із залученням неповнолітнього можна характеризувати як будь-які умисні дії особи, які здітні викликати у неповнолітнього бажання взяти участь у вчинені аналізованих злочинів, або створити таку обстановку, коли неповнолітній буде змушений прийняти пропозицію щодо вчинення злочинних діянь; це фактичне втягнення суб’єктом злочину особи у віці від 14-ти до 18-ти років у виконання будь-якої дії, що складає об’єктивну сторону злочину.

В якості конструктивних ознак об’єктивної сторони втягнення в діяльність, пов’язану з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, необхідно звернути увагу на такі форми злочинного впливу на неповнолітнього як обіцянка, обман, погроза, умовляння та інші можливі діяння.

Обіцянка– це переконування зацікавленою особою у можливості забезпечення неповнолітньому отримання будь-яких благ, що є важливими чи становлять особливий інтерес для останнього. Обіцянки можуть бути пов’язані з задоволенням потреб неповнолітнього у наркотиках, якщо той є наркозалежним; у отриманні матеріальних благ, грошей. Також у виконанні обіцянки, що безпосередньо не пов’язана з інтересами неповнолітнього, але є важливою обставиною для нього. Наприклад, обіцянка сприяти особі у працевлаштуванні, надати допомогу у лікуванні рідних та близьких неповнолітнього та ін.

Кримінальна відповідальність за вчинення злочинного діяння із залученням неповнолітніх наступає лише у тих випадках, коли винний усвідомлює, що залучена ним до злочину особа є неповнолітньою (малолітньою), або, коли він цього не усвідомлює, але повинен був і міг це усвідомлювати за конкретних обставин. Додаткової кваліфікації за ст. 304 КК вчинення діяння із залученням неповнолітнього (малолітнього) не потребує.

Так, Житомирським районним судом Житомирської області був засуджений за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, раніше судимий за ст. 2291 громадянин Б., який, знаючи, що його сусід по будинку С. вживає наркотики (через ін’єкції ацетильованого опію), запропонував останньому разом з ним поїхати до Вінницької області, купити там у невстановлених слідством осіб макову соломку, а потім у нього в помешканні виготовляти готовий наркотичний засіб з метою послідуючого збуту. Неповнолітній С. погодився на вчинення злочинних дій по придбанню, перевезенню, виготовленню з метою збуту наркотичних засобів, так як через залежність від наркотиків змушений був регулярно їх вживати і шукав будь-яку можливість для придбання наркотиків. Про неповнолітній вік С. громадянину Б. було добре відомо. Дії Б. були кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК як придбання, перевезення, виготовлення, зберігання з метою збуту, а також збут наркотичних засобів, вчинені повторно із залученням неповнолітнього (7).

Як збут у місцях масового перебування громадян кваліфікуються будь-які умислі дії по відчуженню наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів з передачею їх зацікавленим особам у приміщеннях або на прилеглій території навчальних закладів (шкіл, коледжів, університетів тощо), у місцях проведення культурних та спортивних закладів (на стадіонах, дискотеках, у комп’ютерних клубах, тощо), а також в інших місцях масового перебування громадян (авто- та залізничних вокзалах, аеропортах, ринках, парках, розважальних закладах).

Якщо збут наркотичних засобів або психотропних речовин супроводжується схилянням до їх вживання, вчинене утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 307 та 315 КК.

Збут чи передача наркотичних засобів,психотропних речовин або їх аналогів у місця позбавлення волі – це будь-які дії по доставлянню заборонених предметів до приміщень або на територію кримінально-виконавчих установ як відкритого так і закритого типу, слідчих ізоляторів, ізоляторів тимчасового тримання, дисциплінарних батальйонів, гауптвахт, в яких відбувають покарання особи, засуджені до позбавлення волі тощо.

З суб’єктивної сторони незаконні дії з наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами вчиняються з прямим умислом. Особа усвідомлює, що вчиняє діяння , які можуть бути здійснені лише в передбаченому законом порядку і у відповідності з певними правилами, і бажає їх здійснення. Особливості кваліфікації виготовлення, придбання, зберігання, перевозка, пересилання прекурсорів пов’язані з метою вчинення таких діянь.Для особистого використання прекурсорів з метою ви­готовлення наркотичних засобів або психотропних речовин вчинене кваліфікується за ч. 1 ст. 311 КК. Якщо діяння вчинене з метою збуту прекурсорів іншим особам, котрі займаються незаконним виготовленням наркотиків або психотропів, - за ч. 2 ст. 311 КК.

Суб'єктом злочинів, передбачених статтями 307, 309 та 311 КК, може бути будь-яка осудна особа, яка досягла 16 років.

При вчиненні зазначених незаконних дій з залученням неповнолітніх відповідальність настає з 18-ти років.

Вчинення службовою особою з використанням свого службового становища незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів з метою збуту, а так само їх збут, утворює сукупність злочинів - ст. 364; статті 307 або 311 КК.

Ч. 4 ст. 307 КК передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, передбачене ч. 1 ст. 307.

Таке звільнення застосовується за наявності певних умов, а саме, якщо особа:

1) добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги;

2) вказала джерело їх придбання;

3) сприяла розкриттю злочинів у сфері обігу цих засобів та речовин.

Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.

Добровільна здача – це дії особи, яка мала можливість володіти ними й надалі, але з власної волі здала їх представникам влади. Усна чи письмова заява про бажання добровільно здати наркотичні засоби та психотропні речовини, зроблена особою (або виявлена в неї) під час затримання чи обшуку, сама по собі не може визнаватися підставою для звільнення від відповідальності.

Вказати джерело придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів означає, що винний повідомляє достовірні відомості про особу, яка реалізувала йому засоби (речовини), або де саме він придбав їх. Обсяг цієї інформації має бути достатнім для встановлення джерела збуту засобів (речовин).

Сприяння розкриттю злочинів у сфері незаконного обігу полягає у сумлінному наданні винним допомоги правоохоронним органам у процесі розслідування відповідної кримінальної справи.

Ч. 4 ст. 309 передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності винної особи.

Особа визнається такою, що розпочала лікування від наркоманії, як у тих випадках, коли її поміщено в стаціонарний лікувальний заклад, так і тоді, коли її почали лікувати амбулаторно, а також коли вона поставлена на чергу для госпіталізації.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.205.144 (0.017 с.)