Теплотехнічний розрахунок підлог, розташованих безпосередньо на ґрунті

 

Термічний опір теплопередачі підлог, що контактують не з повітрям, а із ґрунтом, визначається приблизно. У теплотехнічному відношенні підлоги підрозділяються на: утеплені й неутеплені на ґрунті або на лагах. Під час будівництва житлових і громадських будинків застосовують лише утеплені підлоги. Утеплювальним шаром підлог, розташованих на ґрунті, є не лише повітряний прошарок, але й теплоізоляційні будівельні матеріали.

Відомо, що температурне поле ґрунту під підлогою різне: чим ближче до зовнішньої стінки, тим температура ґрунту нижча. Прийнято такі підлоги розмежовувати на чотири зони шириною по 2 м (приклад: див. рис. 1.2), починаючи від зовнішньої поверхні стіни в середину будівлі з умовно сталою температурою у кожній зоні. Потрібно відмітити, що для різного типу приміщень за їх розмірами кількість зон може бути меншою ніж чотири, при цьому площа останньої або четвертої зони вже не поділяється.

Термічний опір теплопередачі окремих зон підлог на ґрунті R_пг, (м²·⁰С)/Вт, визначається за формулами:

І зона – ;

ІІ зона – ;

ІІІ зона – ;

ІV зона – ,

де , , , – значення термічного опору теплопередачі окремих зон підлог на ґрунті, (м²·⁰С)/Вт, відповідно чисельно дорівнюють 2,2; 4,3; 8,6; 14,2;

Σ R_п – сума значень термічного опору теплопередачі шарів підлоги на ґрунті, (м²·⁰С)/Вт.

Величину Σ R_п розраховують за рівнянням:

 

,

 

де n – кількість шарів підлоги на ґрунті;

δ_і – товщина і-го прошарку, м;

λ_і – коефіцієнт теплопровідності матеріалу і-го прошарку, (м²·⁰С)/Вт.

 

Рисунок 1.2 – Схема розбиття на температурні зони підлоги по ґрунту (приклад)

Перевірка температурних показників огороджувальних конструкцій

Під час проведення енергообстеження огороджувальних конструкцій будівлі за допомогою інструментальних вимірювань (використання тепловізорів, пірометрів) можна встановити реальну температуру внутрішньої поверхні огороджувальної конструкції. Подальшими діями буде перевірка на виконання умови (1.2) з метою визначення відповідності стану огороджувальної конструкції нормативним вимогам з енергозбереження, а також визначенням можливих енергозберігаючих заходів для їх упровадження для забезпечення виконання зазначеної умови. Таку перевірку температурних показників огороджувальних конструкцій проводять за необхідністю, якщо метою енергетичного обстеження не є визначення теплової потужності будівлі, і тільки для стін або перекриттів із найбільш мінімальною температурою внутрішньої поверхні.

Допустима за санітарно-гігієнічними вимогами різниця між температурою внутрішнього повітря і приведеною температурою внутрішньої поверхні огороджувальної конструкції, Δ t_СГ, ⁰С, встановлюється залежно від призначення будинку і виду огороджувальної конструкції згідно з табл. 4 (додаток Б).

Температурний перепад Δ t _пр. для огороджувальних конструкцій при виконанні умови (1.2) розраховується тільки для непрозорої частини огородження за формулою:

,

 

де t_впр – приведена температура внутрішньої поверхні, ⁰С, термічно неоднорідної непрозорої конструкції, при розрахунковому значенні температури внутрішнього повітря, t_в, і розрахунковому значенні температури зовнішнього повітря, t_з.р, визначається за формулою:

 

,

 

де t^¯_ві – осереднена за внутрішньою площею і -ї поверхні огороджувальної конструкції температура, ⁰С (за результатами вимірювання);

F_і – внутрішня площа і -ї поверхні огороджувальної конструкції, м²;

F_Σ – сумарна площа внутрішніх поверхонь у приміщенні, м².

За невиконання умови (1.2) за результатами розрахунків здійснюють зміну конструктивного принципу огородження. Для непрозорих огороджувальних конструкцій з метою забезпечення умови (1.2) здійснюють таке:

– збільшують товщину теплоізоляційного шару;

– здійснюють заміну виду теплоізоляційного матеріалу на більш ефективний;

– встановлюють додаткові шари конструкції;

– забезпечують підвищення термічної однорідності за рахунок зміни конструктивних рішень щодо кріплення теплоізоляційного шару в конструкції.