Загальна характеристика моделі сучасного менеджера

Загальні вимоги до керівника (менеджера) містяться в законодавстві про працю, правилах внутрішнього розпорядку та інших документах, а спеціальні вимоги викладені в кваліфікаційних довідниках, службових інструкціях та деяких інших нормативних актах. Але ці вимоги мусять бути конкретизовані стосовно певної посади та умов, в яких доведеться працювати менеджеру. Важливою рисою для керівника є тактовність у взаємовідносинах. У керівника повинна бути розвинута комунікативна здібність. Умовою ефективної діяльності керівника є добре розвинуте стратегічне мислення

Сучасному менеджеру мусить бути притаманна широка гама ділових якостей: висока ерудиція і професійна компетентність, схильністьдо лідерства в колективі, підприємництва і здатність ефективно діяти в умовах економічного ризику, практичний розум і здоровий глузд, комунікабельність, заповзятливість, ініціативність і енергійність, вимогливість і дисциплінованість, висока працездатність, цілеспрямованість тощо.

3. Рівні управління та сфери менеджменту.

Рівні управління:

1. Існтитуційний рівень(директор, заст. директора, президент): викокує концептуальну роль, забезпечуючи постановку цілей, стратегічне планування, вирішення проблем на перспективу.

2. Управлінський (начальник відділу, головний бухгалтер): забезпечують реалізацію розробленої вищим керівництвом стратегії, прийняття тактичних рішень.

3. Технічний рівень (керівник первинних підрозділів): відповідають за донесення поставлених завдань, координація їх діяльності

розрізняють наступні сфери менеджменту:

1. виробничий менеджмент;

2. фінансовий менеджмент;

3. управління персоналом;

4. управління дослідженнями та розробками;

5. облік;

6. маркетинг;

7. загальна адміністрація.

8.

Методи дослідження у менеджменті

З метою з’ясування тенденцій розвитку, законів і принципів менеджменту застосовують різноманітні методи дослідження.

1. Діалектичний метод. Вивчає явища в розвитку, а саме – взаємозумовлений і суперечливий розвиток явищ дійсності.

2. Конкретно-історичний метод. Передбачає вивчення досліджуваного явища в розвитку з урахуванням причин, умов і чинників, які зумовили зміни.

3. Системний метод. Постає як сукупність методологічних засобів, процедур, прийомів, спрямованих на дослідження складних об’єктів з урахуванням усіх наявних взаємозв’язків.

4. Аналітичний метод. Полягає в розчленуванні цілого на частини і розглядання їх як цілого. Використовують стосовно складних явищ та об’єктів.

5. Балансовий метод. Використовують для вимірювання впливу чинників на узагальнюючий показник.

6. Методи моделювання (вербального, фізичного, аналогового, математичного). Застосовують їх за умови, коли неможливо через складність взаємозв’язків дослідити розвиток об’єкта під впливом різноманітних чинників.

7. Експертні методи. Їх використовують за умови, коли неможливо кількісно визначити певні параметри.

8. Економіко-математичні методи. До них відносять методи вивчення випадкових або ймовірносних явищ. Завдяки їм виявляють закономірності серед випадковостей.

9. Соціологічні методи (анкетування, інтерв’ювання, тестування). Ґрунтуються на соціологічних опитуваннях вибірки цільових респондентів.

Закони та закономірності менеджменту.

Серед основних законів менеджменту можна виділити такі:

1) закон спеціалізації управління, який передбачає розподіл управлінської діяльності на засадах конкретних управлінських функцій, їх прояву в реальних умовах, на різних рівнях;

2) закон інтеграції управління - це закон, що спрямований на досягнення єдності зусиль всіх структур організації для виконання її завдань шляхом підвищення управлінської ефективності.

3) закон демократизації управління, який спонукає до участі працівників у діяльності, забезпечує двостороннє спілкування.

4) закон співвідношення керуючої та керованої підсистем-акцентує увагу на тому, що удосконалення керуючої підсистеми здійснюється більш динамічними темпами, 5) закон пропорційного розвитку систем управління - спрямований на досягнення послідовної та постійної еволюції всіх управлінських систем будь-якої організації);

6) закон економії часу в процесі управління, який передбачає підвищення продуктивності праці в управлінській сфері, зменшення трудомісткості завдяки впровадженню передових методів і прийомів праці..

Поряд із законами менеджменту виділяють ще й закономірності. Закономірності менеджменту - об'єктивні, стійкі зв'язки між управ­лінськими процесами та явищами. Вони являють собою логічні форми відображення реальної практики управління. Серед основних закономірностей менеджменту виділяють такі:

1) процесу менеджменту;2) методів та функцій менеджменту;3) внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства;4) управлінських рішень;5) залежність результативності та компетентної діяльності органу управління (менеджера);6) розвитку менеджменту та інші.

Сутність та характеристика принципів менеджменту.

Загальні принципи закладають основу, без якої неможливо розглядати загальну теорію управління.

Приватні принципи визначають правила, за якими розвивається той чи інший напрямок (елемент) науки управління.

Загальні принципи повинні відповідати наступним вимогам:

- відображати загальні положення, які поширюються на організації різних типів і видів;

- відповідати законам менеджменту, розвитку природи і суспільства;

- об'єктивно відображати сутність явищ і реальних процесів управління організацією;

- бути керівними началами, визнаними такими суспільством.

Загальні принципи менеджменту.

Принцип цілеспрямованості. У відповідності з цим принципом будь-яка діяльність в організації повинна спрямовуватися на досягнення конкретних виробничо-господарських цілей та виконання поставлених завдань.

Принцип ієрархічності. Визначає правила побудови організації або окремих її елементів.

Принцип динамічної рівноваги. Передбачає безперервний розвиток організації та утримання загальної рівноваги на кожному етапі цього розвитку.

Принцип економічності - передбачає збалансованість витрат, підвищення ефективності та продуктивності праці, максимізації прибутку при мінімальних витратах.

Принцип урахування інтересів. Покликаний задовольняти потреби та інтереси працівників для досягнення цілей організації на основі використання мотивації.

Принцип єдиноначальності - передбачає наявність єдиного органу управління, який здійснює керівництво та управлінську діяльність з метою досягнення загальної мети організації.

Принцип системності - передбачає системний аналіз кожної управлінської дії, кожного рішення органів управління щодо діяльності організації як системи, яка складається із взаємодіючих та взаємопов'язаних підсистем елементів.

Принцип взаємозалежності - передбачає взаємозалежність внутрішніх змінних організації (структура, цілі, ресурси, технології, працівники).

Характеристика етапів розвитку менеджменту.

Менеджмент - це цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

Характеристика етапів розвитку менеджменту. Виділяють шість основних етапів розвитку менеджменту:

1 етап. Розвиток науки про управління людьми в процесі виробництва.

2 етап. Формування управлінських механізмів на засадах розвитку людських стосунків.

3 етап. Побудова систем управління, орієнтованих на ринок.

4 етап. Активне застосування кількісних (економіко-математичних) методів як важливих напрямів формалізації методів менеджменту і трансформації їх в управлінські рішення.

5 етап. Формування системних та ситуаційних підходів.

6 етап. Комп'ютеризація управлінських процесів.